Склад атмосфери (Н.Ф. Реймерс, 1990)
| Елементи і гази | Склад в нижніх шарах атмосфери, % | ||
| за об’ємом | за масою | ||
| Азот | 78,084 | 75,5 | |
| Кисень | 20,964 | 23,14 | |
| Аргон | 0,934 | 1,28 | |
| Неон | 0,0018 | 0,0012 | |
| Гелій | 0,000524 | 0,00007 | |
| Криптон | 0,000114 | 0,0003 | |
| Водень | 0,00005 | 0,000005 | |
| вуглекислий газ | 0,034 | 0,0466 | |
| Водяна пара: у полярних широтах біля екватора | 0,2 2,6 | - | |
| Озон: у тропосфері у стратосфері | 0,000001 0,001-0,0001 | - - | |
| Метан | 0,00016 | 0,00009 |
Склад і властивості атмосфери на різних висотах неоднакові, при цьому її розділяють на тропо-, страто-, мезо-, термо- і екзосфери. Останні три шари інколи розглядають як іоносферу.
2.3. Гідросфера
Гідросфера — водяна оболонка Землі. Розміщена між атмосферою і літосферою і включає в себе всі океани, моря, озера, ріки, а також підземні води, льодовики, сніги полярних і високогірських районів. Гідросферу ділять на поверхневу та підземну. Розподіл водних ресурсів Землі наведено в табл. 3.
Поверхнева гідросфера — водяна оболонка поверхневої частини Землі. В її склад входять води океанів, морів, озер, рік, водосховищ, боліт, льодовиків, сніжних покривів та ін.
Підземна гідросфера — включає води, які знаходиться в верхній частині земної кори. Їх називають підземними. Верхня межа підземної гідросфера це денна поверхня землі, нижню її межу дослідити неможливо, так як гідросфера дуже глибоко проникає в товщу земної кори.
Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — переважно транзитний.
Всього на території України близько 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).
Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).
Таблиця 3.
Розподіл водних ресурсів Землі
| Види води | Площа поши-рення, тис.км2 | Об’єм, тис.км3 | Доля від загальних запасів, % | Період віднов-лення, років |
| Світовий океан | 361,3 | 1338000,0 | 95,5 | |
| Підземні води | 134,8 | 23400,0 | 1,7 | |
| Переважно прісні підземні води | 134,8 | 10530,0 | 0,76 | |
| Ґрунтова волога | 82,0 | 16,50 | 0,001 | |
| Льодовики і постійний сніговий покрив | 16,228 | 24064,1 | 1,74 | |
| Підземний лід, зони багаторічно мерзлих порід | 21,0 | 300,0 | 0,022 | |
| Запаси води в озерах | 2,058 | 176,40 | 0,013 | |
| в тому числі: прісних | 1,236 | 91,00 | 0,007 | |
| солоних | 0,822 | 85,40 | 0,0065 | |
| Води боліт | 2,683 | 11,47 | 0,0008 | |
| Води в руслах річок | 148,8 | 2,12 | 0,0002 | 16 діб |
| Біологічна вода | 510,0 | 1,12 | 0,0001 | Години |
| Води в атмосфері | 510,0 | 12,90 | 0,001 | 8 діб |
| Загальні запаси | 510,0 | 1385984,6 | 100,0 | |
| Прісні води | 148,8 | 35029,21 | 2,53 |
Територіальний розподіл водних ресурсів не повною мірою відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу.
Водавиконує чотири дуже важливих екологічних функції:
1) є найважливішою мінеральною сировиною;
2) є основним механізмом здійснення взаємозв'язків всіх процесів в екосистемах;
3) є головним компонентом біоенергетичних екологічних циклів;
4) є основною складовою частиною всіх живих організмів.
Велике значення відіграють води у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів, перенесенні хімічних речовин, транспортуванні забруднювачів навколишнього середовища.
2.4. Літосфера
Літосфера (від грец. літос – камінь) –– це зовнішня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору із частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід. Нижня границя літосфери нечітка і визначається різким зменшенням в'язкості порід, зміною швидкості поширення сейсмічних хвиль і збільшенням електропровідності порід. Товщина літосфери на континентах і під океанами розрізняється і становить у середньому відповідно 25- 200 і 5-100 км.
У внутрішній будові Землі виділяють три основних шари: земну кору, мантію і ядро. Мантія і ядро діляться на внутрішні й зовнішні частини (табл.4).
Таблиця 4.
Характеристика оболонок Землі (Г.В. Войткевич, 1996)
| Оболонка | Інтервал глибин, км | Інтервал щільності, г/см3 | Доля від об’єму Землі, % | Маса | ||
| 1025 г | % | |||||
| Кора | (А) | 0-33 | 2,7-3,0 | 1,55 | 0,8 | |
| Мантія | (В) (С) (D) | 33-400 400-1000 1000-2900 | 3,32-3,65 3,65-4,68 4,68-5,69 | 16,67 21,31 44,28 | 10,4 16,4 41,0 | |
| Ядро | (Е) (F) (G) | 2900-5000 5000-5100 5100-6310 | 9,40-11,5 11,5-12,0 12,0-12,3 | 15,16 | 31,5 |
Земна кора - тонка верхня оболонка Землі, що має товщину на континентах 40-80 км, під океанами - 5-10 км і становить усього близько 1 % маси Землі. Земна кора неоднакова за складом, будовою та потужністю. Розрізняють континентальну, океанічну і проміжну кору.
До складу земної кори входять всі відомі хімічні елементи. Вісім елементів –– О (49,1 %), Si (26 %), AI (7,4 %), Fe (4,2 %), Са (3,3 %), Na (2,4 %), К (2,4 %), Мg (2,4 %) утворюють 99,5 % земної кори.
Мантіярозташована між земною корою і ядром і розповсюджується до глибини 2900 км. Тут поширені О, Si, Fe, Mg, Ni.
З глибини 50—100 км під океанами і 100—250 км під континентами починається астеносфера.
Земна кора разом с верхнім твердим шаром мантії над астеносферою називається літосферою.
Літосфера займає своєрідне "буферне" положення між глибинними надрами планети і її зовнішніми оболонками (атмосферою, гідросферою).
Ядророзташовується нижче мантії на глибині від 2900 км до 6371 км. Віно складається із Fe та Ni.
Будова земної кори. Земна кора складена із гірських порід, які в свою чергу, складаються із мінералів.
Мінерал (від лат. руда)— природне тіло однорідного хімічного складу, яке характеризується по всій своїй масі однаковими фізичними властивостями. Мінерали у природі зустрічаються у різному фізичному стані. Є мінерали газоподібні, рідкі, тверді. Мінерали розрізняють за формою, кольором, фізичними властивостями. Розрізняють самородні елементи та сполуки. За особливостями хімічного складу мінерали поділяють на кілька класів:
— сульфіди;
— галоїди;
— карбонати;
— фосфати;
— сульфати;
— оксиди і гідроксиди;
— силікати та алюмосилікати.
Гірські породи — це геологічні утворення, що складаються з мінералів і характеризуються відносно постійним хімічним складом і властивостями, утворилися внаслідок різноманітних геологічних процесів і залягають у земній корі у вигляді самостійних тіл. В залежності від умов утворення (генезису) гірські породи поділяться на магматичні, метаморфічні і осадові (табл.5).
Актуальність вивчення літосфери з екологічних позицій обумовлена тим, що літосфера є середовищем всіх мінеральних ресурсів, одним з основних об'єктів антропогенної діяльності (складових природного середовища), через значні зміни якого розвивається глобальна екологічна криза.
Педосфера (ґрунтовий покрив). Верхня частина континентальної земної кори вкрита ґрунтами, значення яких для людини важко переоцінити.
Таблиця 5.
Співвідношення гірських порід земної кори (Г.В.Войткевич, В.А. Вронский, 1996)
| Назва гірських порід | Процент від загального об’єму земної кори, % |
| Магматичні і метаморфічні породи | |
| Граніти, діорити, ефузивні | 20,86 |
| Кристалічні сланці, гнейси | 16,91 |
| Базальти, габбро, амфіболи | 50,34 |
| Осадові породи | |
| Глини і глинисті сланці | 4,48 |
| Піски і піщаники | 3,56 |
| Карбонатні породи | 3,57 |
| Різні породи | 0,28 |
Ґрунти - це поверхневий шар земної кори, органо-мінеральний продукт утворений внаслідок взаємодії, так званих факторів ґрунтоутворення: клімату, організмів, ґрунтоутворюючих порід, рельєфу місцевості, віку країни (часу), господарської діяльності людини. Так як ці фактори неоднакові в різних частинах Землі, то ґрунти значно відрізняються. Кожний ґрунт відрізняється своєю будовою, складом, властивостями і відображає місцеві природні умови.
Важливою властивістю ґрунту є родючість.
2.5. Біосфера
Біосфера (від грец. bios– життя та sphaira – куля) жива оболонка землі. Вперше термін зустрічається в наукових роботах французького дослідника природи Жана Батиста Лемарка. Він в 1803році в роботі про гідрогеологію Франції використав цей термін для позначення сукупності організмів які мешкають на земній кулі. В 1875 році професор Венського університету геолог Едуард Зюсс в роботі про будову Альп вводить в науку положення про біосферу як особливу оболонку земної кори, яка охоплена життям. В такому значенні в 1914 році цей термін використав В.І. Вернадський в статті про історію рубідію у земній корі.
Верхня межа біосфери простирається на 85 км над поверхнею Землі. Нижня досягає глибин літосфери.
Живий світ Землі, її біосфера, складається з організмів трьох типів:
— продуценти, або автотрофи;
— консументи, або гетеротрофи;
— редуценти.
Вся це величезна кількість живих організмів перебуває в дуже складних взаємовідносинах між собою і з неживою речовиною. Кількість можливих зв'язків між членами екологічної системи визначається за формулою
A = ( N (N – 1 )) / 2, (1)
де А - число зв'язків; N - число видів в екосистемі.
Питання для самоперевірки
1. Що таке природна (географічна) оболонка?
2. Які закономірності притаманні географічній оболонці?
3. Наведіть основні характеристики геосфер Землі.
4. Дати визначення терміну “Природне навколишнє середовище”.
5. Визначення терміну “Природні ресурси “.
6. Що таке природно-ресурсний потенціал?
7. Які основні властивості атмосфери?
8. Поясніть роль гідросфери у житті планети.
9. Що таке літосфера?
10. Навести характеристику біосфери як системи живих організмів і середовища.
Тема 3. Природні ресурси та їх класифікація
3.1. Природні ресурси
3.2. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення
3.3. Кадастри природних ресурсів
3.4.Класифікація природних ресурсів
3.5. Природно-промислові ресурси
3.6. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів.
3.1. Природні ресурси
Поняття „ресурси" у перекладі з французької мови означає запаси, засоби, джерела запасів і засобів. Ресурси належать до основних елементів економічного потенціалу суспільства, є засобами для досягнення конкретних цілей соціально-економічного розвитку країни.
Природні ресурси- це тіла і сили природи, які використовуються людиною для підтримки свого існування. До них відносяться сонячне світло, вода, повітря, грунт, рослини, тварини, корисні копалини і все, що не створене людиною, але без чого віна не може існувати ні як жива істота, ні як виробник.
Природні ресурси використовуються як:
- засоби праці,
- джерела енергії,
- сировина і матеріали,
- продукти харчування,
- об'єкти рекреації,
- середовище,
- захисні об'єкти.
Однією з особливостей природних ресурсів є їх матеріальність. Вони можуть бути представлені речовиною у твердому, рідкому чи газоподібному стані, або енергією, або полем, тощо.
3.2. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення
Розрізняють природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення.
До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:
а) територіальні та внутрішні морські води;
б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
в) атмосферне повітря;
г) підземні води;
д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;
е) лісові ресурси державного значення;
є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення.
з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого значенняналежать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.
3.3. Кадастри природних ресурсів
Для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні кадастри природних ресурсів. Державні регіональні кадастри ведуться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету міністрів від 28 грудня 2001 р. N 1781 «Про затвердження Положення про кадастри природних ресурсів».
Регіональні кадастри природних ресурсів є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також про обсяг, характер і режим їх використання.
Регіональні кадастри ведуться з метою створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів.
Перелік відомостей і даних, що включаються до кадастрової документації, та форми цієї документації затверджуються Мінекоресурсів.
Регіональні кадастри ведуться за окремими видами природних ресурсів: земельні ресурси; водні ресурси; природні рослинні ресурси; ресурси тваринного світу; природні лікувальні ресурси; мінерально-сировинні ресурси, корисні копалини родовищ, проявів, а також корисні копалини техногенних родовищ.
Регіональні кадастри включають наступні розділи:
— “Земельні ресурси”;
— “Водні ресурси” який складається з розділів
§ поверхневі води,
§ підземні води,
§ використання вод.
— “Природні рослинні ресурси”;
— “Ресурси тваринного світу”;
— “Природні лікувальні ресурси”;
— “Мінерально-сировинні ресурси, корисні копалини родовищ, проявів, а також корисні копалини техногенних родовищ”.
Ведення регіональних кадастрів за розділами здійснюють територіальні органи Держкомзему, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та МОЗ. Порядок ведення кадастрів визначається інструкцією, затвердженою Мінекоресурсів.
3.4. Класифікація природних ресурсів
Природні ресурси поділяються на різні категорії в залежності від місця яке вони займають, можливості, обмеженості і здатності до відновлення, можливості заміни при використанні, багаторазовості споживання, видового і якісного складу, цілей використання та інших ознак.
Природні ресурси класифікують відповідно до наступних ознак:
• за їх використанням — на виробничі (сільськогосподарські і промислові), охорони здоров'я (рекреаційні), естетичні, наукові інші;
• за приналежністю до тих або інших компонентів природи - на земельні, водні, мінеральні, тваринні, рослинні, інші;
• за замінністю - на такі що замінимі (наприклад, паливно-мінеральні енергетичні ресурси можна замінити вітровою, сонячною енергією) і незамінні (кисень повітря для дихання, прісна вода для пиття);
• за вичерпаністю - на вичерпні і невичерпні.
Вичерпніприродні ресурси діляться на відновні та невідновні.
Розподіл за ознаками використання умовний, оскільки один і той же ресурс, наприклад вода в озері, може бути використаний як для промислових, сільськогосподарських, так і для рекреаційних цілей або мати велику естетичну цінність.
В залежності від потреби застосування існують класифікації природних ресурсів за такими ознаками:
а) за походженням;
б) за галузями промисловості, де вони застосовуються.
За ознаками походження і господарського застосування природні ресурси поділяють на:
- природно-промислові;
- природно-сільськогосподарські;
- природно-медичні;
- природно-побутові.
Природні господарські ресурсиподіляють на дві групи:
- наземні;
- підземні.
За ознакою елемента сфери суспільного виробництваприродні ресурси поділяють на наступні види:
1) засоби дії людини чи техніки на інші об'єкти виробництва, побуту тощо;
2) середовище;
3) енергія;
4) сировина;
5) матеріали;
6) виробнича сила;
7) інші.
До видів енергії відносять гідроелектроенергію як електричну енергію, що виробляється на гідроелектростанціях.
Виходячи з виробничої орієнтації,природні ресурси поділяють на:
- поточно застосовані,
- виробничі запаси,
- для продажу,
- відходи.
За ознакою сфери застосуванняїх класифікують на витратні у матеріальному виробництві (по галузях), у так званій невиробничій сфері (лікувальні води, грязі), у домашніх господарствах.
За напрямами використанняприродні, як і інші ресурси, поділяються на: одно-, дво- та багатоцільового призначення.
Природні ресурси за ступенем обмеженостіподіляють на:
- обмежені для використання;
- не обмежені;
- відновлювані;
- не відновлювані.
3.5. Природно-промислові ресурси
Мінеральна сировина є одним з видів промислової сировини.
У складі природних ресурсів мінерального походження особливе місце займають мінеральні ресурси виробничого призначення, більшість яких для економіки країни мають стратегічне значення.
Природно-промислові ресурси –це природні ресурси, що видобуті чи отримані іншим чином та підготовлені для виробничого використання на підприємствах різних галузей промисловості.
За ознакою походження ці ресурси можна згрупувати на:
1) природно-промислову сировину мінерального походження;
2) природно-промислову сировину рослинного походження;
3) природно-промислову сировину тваринного походження;
4) водні ресурси;
5) рибні ресурси та ін.
Природно-промислову сировину мінерального походження (природну), що отримують з надр землі, за ознакою природних властивостей та призначення класифікують за такими групами:
- паливно-енергетичні ресурси, горючі;
- рудні металеві корисні копалини;
- нерудна сировина для металургії;
- гірничохімічна сировина;
- гірничорудна сировина;
- ювелірна ;
- сировина для облицювальних матеріалів ;
- природно-будівельні матеріали;
- будівельна сировина;
- гідро мінеральні копалини та ін.
Мінеральні ресурси можна згрупувати на необроблені (первинні) і оброблені (вторинні). Первинні ресурси пропонується називати геологічними, вторинні, що поступають у промислове виробництво - промисловими.
Використання природно-промислових ресурсів – це використання джерел цих ресурсів для їх отримання (видобуток мінералів з надр, забір води з водних джерел), так і виробниче споживання цих ресурсів (застосування у виготовленні продукції, транзит нафти і газу).
Промислові ресурси мінерального походження, є вторинними, оскільки у виробничий процес поступають, як правило, після проходження первинної обробки у місцях їх залягання, технологічного зберігання, транспортування тощо. До них належать кокс нафтовий і сланцевий, продукти первинної переробки нафти тощо.
Україна має багаті надра. Тому для створення сучасного промислового виробництва вона потенційно забезпечена більшістю видів розвіданих мінерально-сировинних ресурсів, у тому числі для паливно-енергетичних і металургійних виробництв. Проте розвідані надроресурси потрібно одержати через здійснення ефективного їх видобутку.
Потреби галузей економіки в мінерально-сировинних ресурсах сьогодні особливо великі. Тому важливе як збільшення обсягів видобутку корисних копалин, так і постійне поповнення запасів корисних копалин (шляхом відкриття нових родовищ, відтворення освоєних).
3.6. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів
Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:
а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;
б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;
г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;
д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;
е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.
Питання для самоперевірки
1. Навести визначення терміна “ресурси”.
2. Як використовуються природні ресурси?
3. В якому стані існують природні ресурси?
4. Які ресурси відносяться до загальнодержавних?
5. З якою метою ведуться державні кадастри природних ресурсів?
6. Для яких видів природних ресурсів ведуться кадастри?
7. Для чого використовуються дані Державного водного кадастру?
8. За якими ознаками класифікують природні ресурси?
9. Які ресурси називають природно-промисловими?
10. Додержанням яких екологічних вимог є обов'язкове при використанні природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями?
Тема 4. Основні види та умови природокористування
4.1. Види природокористування
4.2. Ліцензування природокористування
4.3. Лімітування природокористування
Види природокористування
Природокористування – це діяльність підприємства, яка пов’язана з вилученням корисних властивостей природних об’єктів і використанням їх для забезпечення технологічного процесу і всієї діяльності підприємства з метою випуску продукції, надання робіт і послуг. Організовуючи природокористування у рамках діючого законодавства, підприємство повинно забезпечити раціональний та комплексний характер і обмежити техногенну дію на оточуюче середовище.
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в двох видах:
а) загального природокористування;
б) спеціального природокористування.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
Загальне природокористування не потребує ніяких дозволів.
Спеціальне природокористуванняздійснюється фізичними і юридичними особами на основі дозволу уповноважених державних органів. Спеціальне природокористування пов’язане зі споживанням природних ресурсів (ліс, газ, нафта та ін.), тому воно співвідноситься через правове регулювання з галузевим природно-ресурсним законодавством України:
Ø кодексами;
Ø законами;
Ø постановами.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.
В залежності від наслідків господарської діяльності розрізняють раціональне та нераціональне природокористування.
Раціональне природокористування –цегосподарська діяльність людини яка забезпечує економне використання природних ресурсів і умов, їх охорону та відтворення з урахуванням не тільки сучасних, але й майбутніх інтересів суспільства.
Раціональне природокористування ( за Реймерсом Н.Ф., 1990)- це система заходів яка забезпечує економну експлуатацію природних ресурсів та умов, найбільш ефективний режим їх відтворення з умовою перспективних інтересів господарства що розвивається та збереження здоров'я людей.
Збереження природних ресурсів при їх експлуатації можливо лише за умови раціонального природокористування та охорони природи яке включає:
· вилучення, переробку природних ресурсів та їх відновлення,
· використання та охорону природних умов середовища життєдіяльності,
· збереження, відтворення та раціональні зміни екологічного балансу природних систем, що є основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства.
Нераціональне природокористування –господарська діяльність яка призводить до виснаження (навіть знищення) природних ресурсів, забруднення оточуючого природного середовища, порушення екологічної рівноваги природних систем, тобто до екологічної кризи або катастрофи.
Багатогранна діяльність людини яка спрямована на використання корисних властивостей природи дозволяє умовно виділити наступні три види природокористування: галузеве, ресурсне та територіальне.
Галузеве природокористування –– використання природних ресурсів в межах окремої галузі господарства як у виробничих сферах, що використовують не поновлювані природні ресурси такі у невиробничих сферах, що користуються земельними ресурсами та природним середовищем.
II. Ресурсне природокористування– використання будь-якого окремо взятого ресурсу:
а) сільськогосподарське природокористування (землеко-ристування) яке характеризується переважаючим напрямомспеціалізації;
б) лісогосподарське природокористування;
в) рибопромислове природокористування.
III. Територіальне природокористування– використання природних ресурсів в межах будь-якої території.
IV. Рекреаційне природокористування ––використання природних умов та ресурсів для рекреації.
В залежності від географічного положення розрізняють наступні типи природокористування: рівнинні, гірські та морські.
Рівнинні типи природокористування представлені: зональними, азональними, інтразональними талокальними типами.
Гірські типи природокористування представлені такими окремими видами та їх поєднанням:
· лісогосподарське;
· сільськогосподарське;
· рекреаційне;
· гірничо-промислове природокористування.
Морські типи природокористування представлені:
- транспортним та рибопромисловим ,
- рекреаційним природокористуванням.
Природокористування окремої території як правило є комплексним і характеризується поєднанням різних типів, видів та форм.
Використання галузями економіки різних природних ресурсів ґрунтується на принципах системного підходу, оптимізації природокористування, приросту продукції, комплексного використання природних ресурсів і може мати різне сполучення:
— альтернативне;
— конкурентне;
— нейтральне;
— взаємовигідне.
|
|
|
4.2. Ліцензування природокористування
Право споживання природних ресурсів здійснюється через певний порядок ліцензування, що регулюється постановами Уряду України.
Ліцензія на природокористування має три ознаки:
1) є актом власника природного ресурсу;
2) є формою прояву контролю держави за раціональним використанням природного ресурсу;
3) є коштами регулювання раціонального природокористу-вання.
Природоресурсна ліцензія - це дозвіл спеціального органа на ведення певного виду діяльності, пов'язаної з використанням будь-якого природного ресурсу.
Ліцензія видається вповноваженим державним органом. Такими органами в Україні є Міністерство природних ресурсів (МПР) і його територіально-галузеві департаменти в областях, містах і районах. Компетенція цих органів на ліцензування визначається видом природного ресурсу. Відома значна кількість видів діяльності і послуг, пов'язаних з видачею ліцензії в області природокористування.
Ліцензія на використання земель.
Ліцензія на використання вод.
Відповідно до Водного кодексу України Кабінет Міністрів України затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (постанова КМУ від 13 березня 2002 р. № 321).
Дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді при наявності необхідного погодження.
Водний кодекс установлює наступні атрибути ліцензії:
§ мети користування,
§ простір,
§ ліміти,
§ строки,
§ умови платежів,
§ вимоги раціонального використання і охорони.
Ліцензія на використання надрвидається відповідно до Закону “Про надра”.
Ліцензія на використання лісу. Лісовий кодекс передбачає два види лісовикористання: основне і побічне.
Основне- це заготівля деревини й живиці; побічне- збір ягід, грибів, горіхів, сінокосіння, полювання і рибальство.
Ліцензія на використання тваринного світу видається відповідно доЗакону “Про тваринний світ” який визначає такі види діяльності:
§ рибальство,
§ полювання на птахів і тварин,
§ використання продуктів життєдіяльності корисних властивостей тварин,
§ користування тваринним світом у наукових, культосвітніх, виховних, естетичних цілях.
Всі вони охоплюються ліцензуванням.
Ліцензії на їх користування видають органи охорони і використання тваринного світу. Зокрема, по диких тваринах - органи мисливського нагляду; по ловлі риби й охороні використання водних живих ресурсів - органи рибоохорони.
Ліцензії видаються і у випадку продажу тварин або продуктів їхньої життєдіяльності за межі держави. На вивіз із держави лікарської сировини - Мінздравом .
4.3. Лімітування природокористування
Ліміти на природокористування- це система екологічних обмежень по територіях. Вони представляють собою обсяги граничного вилучення природних ресурсів, які встановлені підприємством-природокористувачем на певний термін, а також викидів або скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин і розміщення відходів виробництва.
Ліміти, як і ліцензії, є одним з ефективних факторів охорони навколишнього середовища. Як і ліцензування, лімітування обумовлене обмеженістю запасів природних ресурсів і необхідністю їх раціонального використання і відтворення.
Лімітування природокористування здійснюється відповідно до тих напрямків, за якими здійснюється природокористування, а саме:
§ вилучення природної речовини із природи;
§ внесення антропогенної речовини в природу.
Ліміти можуть установлюватись на:
§ гранично допустимі норми вилучення, використання природної речовини із природного середовища,
§ гранично допустимі норми викидів, скидів шкідливих речовин у природне середовище, розміщення відходів.
Ліміти на вилучення природної речовини при використанні природного середовища встановлюються і реалізуються під загальною концепцією раціонального використання природних ресурсів. Вони розподіляються по певним об'єктам:
§ по землях - діють норми відводу земель для автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, магістральних трубопроводів, меліоративних систем, газових і нафтових опор, підприємств рибного господарства, для ліній зв'язку, електромереж, тощо;
§ по водних об'єктах - застосовуються затверджені органами водного господарства ліміти споживання вод для зрошуваного землеробства, тваринницьких комплексів, промислового споживання, експлуатації систем комунального господарства (водопостачання і каналізації);
§ в області охорони, користування лісами – головним лімітуючим показником є розрахункова лісосіка, яка визначає рівність між кількістю щорічного приросту лісів і вирубки в порядку заготівлі деревини;
§ в області охорони і використання тваринного світу – розроблюються ліміти щодо відстрілу, відлову тварин, птахів і риби. Ліміти затверджуються на сезон, окремі періоди полювання або рибальства, в цілому по водоймі або мисливським чи рибопромисловим господарствам.
Мета встановлення лімітів подвійна: природоохоронна і економічна (збір плати за нормативне і понаднормативне споживання ресурсів).
Договірні форми природокористування.Найбільшого розвитку набув відомий за громадянському праву тип договору - оренда.
Слідом за орендою, яка ще тільки розвивається в області природокористування, рибного і мисливського господарства, визначаються і інші можливі види договорів.
Орендні відносини в області природокористування.Предметом орендних відносин в механізмі природокористування є характер використання земельних, водних, лісових, рекреаційних і інших ресурсів.
Договірні відносини на ринку екологічних послуг.Прагнення створити ринок природних ресурсів без шкоди для стану навколишнього природного середовища і з надією на його можливе покращення породило в останні роки цілу серію пропозицій і новацій у сфері природокористування.
Договір комплексного природокористування.Існування такого договору передбачено ст. Закону „Про охорону навколишнього природного середовища”.
Питання для самоперевірки
1. В яких двох видах здійснюється використання природних ресурсів в Україні?
2. Особливості загального природокористування.
3. Особливості спеціального природокористування.
4. Дайте визначення раціонального природокористування.
5. Наведіть визначення нераціонального природокорис-тування.
6. Які є види, типи та форми природокористування?
7. Дайте характеристику різних видів сполучення природокористування.
8. Що таке ліцензування?
9. Які ознаки має ліцензія?
10. Що таке ліміт на природокористування?