Тема 4.Виробництво продукції
Методичні поради до вивчення теми
Тема охоплює питання:
· виробнича програма підприємства, її зміст і оптимізація;
· планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні.
Цей розділ поточного плану підприємства містить номенклатурно-кількісне, а також вартісне завдання з виробництва продукції, виробничих послуг в асортименті при відповідній якості.
Насамперед слід з’ясувати, яку продукцію виробляти на підприємстві та в якій кількості. При цьому необхідно виходити з таких положень:
1) попиту на продукцію;
2) рівня та динаміки цін, наявності конкурентів і цін на їхню продукцію, тобто взагалі кон’юнктури ринку;
3) наявності виробничої потужності та площі, трудових і матеріальних ресурсів, а також, при необхідності — інвестиційних ресурсів.
Вивчення попиту зовнішнього та внутрішнього ринку на товари і послуги виконуються на підприємствах службами маркетингу, які проводять ринкові дослідження з допомогою виставок, ярмарок та інших заходів, на яких виявляється попит на відповідні вироби і послуги, приймаються замовлення, укладаються договори на поставку тощо.
Більш детально цей етап формування виробничої програми викладено в підручнику [1, с. 329—334].
При визначенні виробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів. Ці етапи планування викладено у подальших розділах і темах. На етапі планування виробничої програми й особливо її структури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чи послуг, необхідно виходити з основних економіко-теоретичних положень, суть яких полягає у тому, що можливий випуск продукції при повному й ефективному використанні ресурсів при даному розвитку технології характеризує
крива виробничих можливостей, на якій зображені альтернативні варіанти структурної програми при повному використанні ресурсів. Більш детально теоретичні положення викладені у підручнику [4, с. 61—63].
При плануванні виробничої програми необхідно використовувати як теоретичні положення, так і матеріали, які наведено нижче:
1) перспективний план виробництва продукції і послуг;
2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів та ін.;
3) державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства;
4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;
5) договори на виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу виробів на оптових ярмарках;
6) заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва;
7) заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства;
8) дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді;
За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:
1) номенклатура продукції, встановлена в державному кон-
тракті та замовленні;
2) номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;
3) номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.
Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.
Виконавці державного контракту і замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладення прямих договорів із підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.
Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.
Важливо усвідомити, що продукція, яка виробляється на підприємствах, відтворюється у натуральній і вартісній формах. Тому при плануванні виробничої програми підприємства розраховується обсяг виробництва у натуральних вимірниках і вартість обсягу виробництва продукції. Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці — штуки, метри, кг, тонни та ін. Схема формування виробничої програми підприємства наведена на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Схема формування виробничої програми підприємства
Обсяг продукції у вартісному вираженні на підприємствах різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.
Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.
Оптимізація виробничої програми провадиться з метою:
1) планування оптимальної структури номенклатурних позицій;
2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції і економічної межі нарощування виробництва.
Перша задача може бути розрахована з допомогою економіко-математичних методів:
ü симплекс-методу лінійного програмування, при якому вибирається критерій оптимізації та його математична форма — цільова функція, якою можуть бути: максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устаткування тощо; як обмеження приймаються: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;
ü метод «гілок і обмежень», що являє собою спрямований перебір із відсіюванням неефективних побудов плану;
ü більш простий і доступний метод оптимального формування виробничої програми за допомогою інтегральних показників, при якому формування плану продовжується до виконання встановленого критерію оптимальності.
Цей метод викладено у методичних вказівках «оптимізація календарного розподілу виробничої програми» [2].
При вирішенні другої задачі враховується закон спадної продуктивності ресурсу, який розглядається у курсі «Мікроекономіка» у темі «Виробнича функція», що викладена у підручнику [3].
Планова кількість кожного виробу розподіляється за календарними періодами року (кварталами, місяцями). При цьому керуються такими вимогами:
ü додержання встановлених строків поставки продукції у відповідності з укладеними договорами;
ü рівномірним завантаженням виробничих потужностей в усіх підрозділах підприємства;
ü підвищення концентрації виробництва шляхом обмеження одночасно вироблюваної номенклатури виробів.
При розподілі виробництва продукції враховуються:
ü кількість робочих днів у кожному плановому періоді;
ü змінність роботи підприємства та його підрозділів;
ü планова зупинка устаткування на ремонт;
ü стан технічної підготовки виробництва та ін.
Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні дозволяють на єдиній ціновій основі порівнювати, аналізувати та визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Але при цьому необхідно враховувати зміни ринкових цін при плануванні і визначенні обсягів виробленої і реалізованої продукції в різні періоди.
Треба знати, що у вартісному вираженні плануються такі обсяги виробництва: товарна, валова і реалізована продукція, а також визначається чиста продукція.
У товарну продукцію підприємства включаються:
ü готові вироби;
ü запасні частини для продажу;
ü напівфабрикати виробництва підприємства;
ü нестандартне технологічне устаткування вироблене як для потреб самого виробника, так і для реалізації;
ü частина продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне обладнання, енергія тощо);
ü інші роботи і послуги виробничого характеру.
Роботи і послуги невиробничого характеру не включаються у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам та ін.).
Товарна продукція планується у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарна продукція визначається для розрахування динаміки обсягів виробництва та інших показників.
Товарна продукція розраховується на основі виробничої програми в натуральному вимірі за такою формулою:
, (4.1)
де ТП — товарна продукція, грн;
n — кількість найменувань продукції, що виробляється у плановому періоді;
Ці — ціна і-го виробу, грн;
Nі — кількість і-х виробів у виробничій програмі.
Чиста продукція розраховується так: із вартості товарної продукції виключається вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва та ін.) і таким шляхом визначається вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства і отримано відповідний прибуток; або за формулою:
ЧП = ТП – М – Ам, (4.2)
де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн;
М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції у плановому періоді, грн;
Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.
Валова продукція включає товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення). Розраховується валова продукція за такою формулою:
ВП = ТП + НЗВк – НЗВп, (4.3)
де ВП — валова продукція, грн;
НЗВк і НЗВп — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на кінець і початок планового періоду, грн.
Динаміка залишків незавершеного вироництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування, де тривалість виробничого циклу більшості видів продукції перевищує 2 місяці.
До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу і підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.
Необхідно усвідомити, що обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів і це негативно позначається на економічному стані підприємства, а з другого боку — забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повинна підтримуватися на оптимальному рівні.
У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду приймається за фактичними даними на кінець передпланового періоду, а на кінець — визначається різними розрахунковими методами, які викладені у підручнику [5, c. 270—272].
Обсяг незавершеного виробництва визначається у собівартості. Для оцінки залишків незавершеного виробництва у цінах їхня собівартість помножується на коефіцієнт переводу собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається шляхом відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.
План семінарського заняття
1. Виробнича програма підприємства, її зміст і структура.
2. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні. Товарна продукція, характеристика, склад, розрахунки.
3. Валова продукція, характеристика, планування залишків незавершеного виробництва.
4. Реалізована і чиста продукція, характеристика і визначення в процесі планування.
5. Оптимізація виробничої програми підприємства.
Література
1. Економіка підприємства / За ред. Покропивного С. Ф. — К., 2000. — розд. 14.
2. Топчій Л. С. Методичні вказівки по визначенню оптимального номенклатурного складу виробничої програми з використанням ПК. — К.: КНЕУ, 1998.
3. Наливайко А. П. та ін. Мікроекономіка. Навчально-методичний комплекс. — К.: КДЕУ, 1997. — Розд. 3, тема 6.
4. Нуреев Р. М. Основы экономической теории. — М.: Высшая школа, 1996.
5. Організація, планування і управління діяльністю промислового підприємства // За ред. Бухало С. М. — К.: Вища школа, 1989. — Розд. 13.
6. Практикум з курсу «Планування діяльності підприємства». Укладач: Євдокімова Н. М. — К.: КДУ, 1995.
Термінологічний словник
Валова продукція — це вартість усієї виробленої у конкретному періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.
Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, послуг.
Оптимальна виробнича програма — це програма, що відповідає структурі ресурсів підприємства і забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
Товарна продукція —загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт і послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації.
Чиста продукція —це вартість, створена на підприємстві.
Навчальні завдання
Теми рефератів
1. Виробничо-збутова політика підприємства за умов нестабільного зовнішнього середовища.
2. Визначення чистої продукції на підприємстві, мета і значення цього показника.
3. Особливості формування виробничої програми підприємства в ринкових умовах.
4. План виробництва продукції, його значення і показники.
Питання для самоперевірки знань
1. Характеристика і класифікація продукції, послуг, робіт.
2. План виробництва продукції, його показники і зв’язок із іншими розділами плану підприємства.
3. Виробнича програма, вимірники обсягу продукції.
4. Формування виробничої програми в ринкових умовах.
5. Поняття номенклатури і асортименту продукції.
6. Характеристика вартісних показників обсягу виробництва.
7. Визначення обсягів товарної, валової, чистої продукції.
8. В яких цінах розраховуються вартісні обсяги виробництва?
9. Календарний розподіл виробничої програми, мета і методи.
10. Оптимізація виробничої програми, мета і методи.
11. Визначення станів і межі нарощування обсягів виробництва, дії підприємства у зв’язку із цим.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Задача-приклад.План виробництва на рік: автомобілів — 40000 шт., моторів — 40000 шт., запасних частин — на суму 10 тис. грн, послуги виробничого характеру — 11 тис. грн, залишки незавершеного виробництва: на початок року — 150 тис. грн, очікувані на кінець року — 100 тис. грн.
Визначити:
1. Товарну продукцію:
а) у діючих цінах,
б) у незмінних цінах.
2. Валову продукцію.
Розв’язання
Таблиця 4.1