Розділ 1. Загальна характеристика підстав припинення трудового договору

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Загальна характеристика підстав припинення трудового договору 4

Розділ 2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника 7

Розділ 3. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, пов’язаних з винними діями працівника (пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України; пп. 1-1,2, 3 ст. 41) 11

Розділ 4. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, не пов’язаних з винними діями працівника (пп. 1, 2, 5, 6 ст. 40 КЗпП України) 12

Розділ 5. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця 14

Розділ 6. Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є стороною трудового договору 16

Розділ 7. Порядок оформлення звільнення. Розрахунок із звільненим працівником

Висновок 18

Список літератури 19

 

Вступ

 

В наш час людина, протягом усього свого життя, вступає у різні правовідносини, такі як: господарські, сімейні, цивільні, цивільно-процесуальні, трудові, результатом чого стає набуття прав та обов’язків. Трудові правовідносини пов’язані безпосередньо із здійсненням суб’єктом своєї трудової діяльності.

Право на вільну працю, на вільне використання своїх здібностей для здійснення будь-яких видів діяльності, не забороненої Законом, гарантується Конституцією України. Права, надані кожній людині від народження і гарантовані Конституцією, знайшли своє відображення в Кодексі Законів про Працю України.

Право на працю можна реалізовувати різними шляхами: здійснення підприємницької діяльності, виконання роботи за договором підряду, використання найманої праці, внаслідок укладання трудового договору між працівником і роботодавцем. І, навіть, укладення трудового договору не виключає складних ситуацій, непорозумінь між його сторонами,що призводить до його розірвання. Тому, в цьому випадку, необхідно щоб права кожної із сторін не були порушені.

Питання, присвячені правовому регулюванню припинення трудового договору у різні часи досліджували фахівці, такі як Н. Б. Болотіна, О. А. Близнюк, Г. І. Давиденко, В. В. Жернаков, Н. Неумивайченко, С. М. Прилипко та ін., які прагнули з’ясувати підстави, порядок припинення трудового договору, правові наслідки для сторін.

Сьогодні, з метою дотримання прав та інтересів сторін трудового договору, необхідно чітко розрізняти випадки припинення трудового договору.

 

Розділ 1. Загальна характеристика підстав припинення трудового договору

 

Головною рисою трудового договору є його тривалість. Працівник та роботодавець зацікавлені в тривалості трудових відносин, оскільки це дозволяє власнику або уповноваженому ним органу насичити виробництво кадровими працівниками. За наявності постійних кадрів, які досконало знають виробництво, підприємство працює чітко, усуваються причини різних виробничих неполадок, зменшуються брак і порушення трудової дисципліни. Також у сталості трудових відносин зацікавлені працівники, тому що саме тривалість трудового договору позбавляє їх турбот працевлаштування, дає змогу постійно підвищувати свою кваліфікацію, забезпечує працюючих постійним джерелом здобуття засобів до існування. Питання припинення трудового договору з кожним конкретним працівником – дуже серйозний, оскільки припинення договору веде до припинення трудових відносин, трудової діяльності, неможливості продовження отримання заробітної плати на даному конкретному робочому місці.

Поняття «припинення трудового договору» можна розуміти в декількох значеннях. Наприклад, Болотіна Н.Б. зазначає, що термін припинення трудового договору є найбільш широким за обсягом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства у зв’язку зі смертю та ін. [13, 41]. На думку іншого автора припинення трудового договору – самий широкий за значенням термін, він означає звільнення працівника (крім випадку смерті працівника).

Отже, під припиненням трудового договору варто розуміти закінчення дії трудових правовідносин працівника з роботодавцем у всіх випадках, передбачених законодавством про працю. Також слід зазначити, що в науці трудового права використовують термін «розірвання трудового договору», який означає припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням (або роботодавця, або працівника, або осіб, які не є стороною трудового договору). Тому, поняття «припинення трудового договору» за своїм змістом ширше за поняття «розірвання трудового договору». Термін «звільнення» вживається щодо працівника і за змістом є синонімом терміна «припинення трудового договору».

Припинення трудового договору припиняє дію трудових правовідносин працівника з роботодавцем. Цим воно відрізняється від відсторонення працівника від роботи, коли лише припиняється виконання працівником його трудової функції за трудовим договором (контрактом), з призупиненням, як правило, виплати за час відсторонення заробітної плати. Припинення трудового договору означає одночасно звільнення працівника. Вони мають єдиний порядок і підстава. Тому вони синоніми, але термін «припинення» відноситься до трудового договору, а термін «звільнення» - до працівника.

Припинення трудового договору є можливим лише за наявності підстав для його припинення. Такою підставою може бути юридичний факт чи сукупність юридичних фактів, які у свою чергу поділяються на: 1) дії (вольові акти поведінки людини)сторін трудового договору; 2) події (обставини, настання яких не залежить від волі осіб).

Підстави припинення трудового договору закріплені у ст. 36 КЗпП.

З цього можна виділити такі ознаки, які дозволяють вважати припинення трудового договору законним:

1) у випадках передбачених трудовим законодавством України, трудовим договором або контрактом, тобто якщо роботодавець звільняє працівника з підстав, що непередбачені статтями 36, 40 КЗпП, то такий наказ про звільнення працівника є неправомірним і може бути оскаржений в судовому порядку; 2) з дотриманням певного порядку звільнення, який передбачено статтями 44, 47, 48, 49-2, 116 КЗпП; 3) юридичний факт припинення трудового договору (розпорядження власника ч. 2 ст. 47, заява працівника ст.38, відповідний акт третьої сторони – суду (вирок про позбавлення волі), військкомату.