Правила оформлення реферату
Загальні правила
Наукова робота може бути рукописною, надрукованою машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297×420 мм). За машинописного способу виконання роботу друкують через два інтервали; за комп’ютерного — через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.
Слід використовувати шрифти текстового редактора Word розміру 14.
Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи. Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів берегів:
· верхній, лівий і нижній — не менше 20 мм,
· правий — не менше 10 мм.
Розмір шрифту — не менше 12 (стандарт — 14).
Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути:
· за машинописного способу — не менше, ніж три інтервали;
· за комп’ютерним набором — не менше, ніж два рядки.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.
Нумерація сторінок роботи
Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.
Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1 ВСТУП» або «Розділ 6 ВИСНОВКИ».
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу. Номер пункту складають із номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1, 1.1.2 і т. д. Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Оформлення переліків
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (-) це, так званий, перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Загальні правила цитування та посилання на різні елементи
Текст роботи може включати:
· посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;
· посилання, переказані власними словами автора реферату (без лапок), але проіндексовані також, з точною вказівкою джерела.
Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст замінюється трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладанні думок автора і давати відповідні посилання на джерело.
Оформлення додатків
Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Текст додатка, за необхідності, можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» (другий розділ додатку А), «Г3.1» (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д.
Питання до підсумкового контролю
1. Обсяг поняття «українська література» в Х-XVIII ст.
2. Обрядовий контекст функціонування літературного тексту в епоху Середньовіччя.
3. Біблія як великий код літератури Середньовіччя.
4. Монументальний стиль літератури українського Середньовіччя.
5. Орнаментальний стиль літератури українського Середньовіччя.
6. Проповідь як жанр середньовічної літератури.
7. Літопис як жанр середньовічної літератури.
8. Житіє як жанр середньовічної літератури.
9. Четьї Мінеї як тип середньовічного літературного збірника.
10. Українська література у контексті європейського Ренесансу.
11. Реформація і українська література XVI ст.
12. Контрреформація і українська література XVI ст.
13. Гуманізм і українська література XVI ст.
14. Братства як середовище літературного життя XVI- XVIІ ст.
15. Літературні осередки України епохи Ренесансу.
16. Вплив Петра Скарги на літературне життя України.
17. Берестейська унія і література українського Бароко.
18. Свт. Петро Могила і літературне життя України.
19. Києво-Могилянська колеґія (академія) і літературний процес XVIІ- XVIІІ ст.
20. «Мандровані дяки» як соціокультурний феномен.
21. Композиція «Слова про закон і благодать».
22. Автор «Слова про закон і благодать».
23. Проповіді Кирила Туровського.
24. «Повчання» Володимира Мономаха.
25. Автор «Повісті временних літ».
26. Хрещення Русі-України в «Повісті временних літ».
27. Києво-Печерський монастир у «Повісті временних літ».
28. Житія Бориса і Гліба.
29. «Житіє прп. Феодосія Печерського».
30. Персонажі «Галицько-Волинського літопису».
31. Боротьба за державність Русі в «Галицько-Волинському літописі».
32. «Києво-Печерський патерик».
33. «Хожденіє» ігумена Данила.
34. Проблема автентичности «Слова о полку Ігоревім».
35. Григорій Цамблак.
36. Юрій Дрогобич як літературний діяч.
37. Трактати Станіслава Оріховського.
38. «Ключ Царства Небесного» Герасима Смотрицького.
39. «Календар Римський новий» Герасима Смотрицького.
40. «» Христофора Філалета.
41. Відомості про біографію Івана Вишенського.
42. Жанр послання в творчості Івана Вишенського.
43. Стиль творів Івана Вишенського.
44. «Писаніє до всіх обще, в Лядськой землі живущих» Івана Вишенського.
45. «Послання до єпископів» Івана Вишенського.
46. «Обличеніє диявола миродержця» Івана Вишенського.
47. Творчість Павла Русина з Кросна.
48. «Роксоланія» Севастяна Кльоновича.
49. Вірші Герасима Смотрицького.
50. Творчий шлях Мелетія Смотрицького.
51. «» Мелетія Смотрицького.
52. «» Захарії Копистенського.
53. «» (1674).
54. Літопис Самовидця.
55. Літопис Самійла Величка.
56. Літопис Григорія Грабянки.
57. Історія Русів.
58. Творча спадщина свт. Димитрія Туптала.
59. «Книги житій святих» свт. Димитрія Туптала.
60. Творча спадщина Іоаникія Ґалятовського.
61. «Наука албо способ зложеня казаня» Іоаникія Ґалятовського.
62. Ораторська спадщина Антонія Радивиловського.
63. «Странствованія» Василя Григоровича-Барського.
64. Творчий шлях Григорія Сковороди.
65. Збірка Григорія Сковороди «Байки Харківські».
66. «Візерунок цнот Єлисея Плетенецького» Олександра Митури.
67. «Вірші на жалосний погреб ... Петра Конашевича Сагайдачного» Касіяна Саковича.
68. «» Софронія Почаського.
69. Історичні вірші про Хмельниччину.
70. Збірка Кирила Транквіліона-Ставровецького «Перло многоцінне».
71. Літературна спадщина Лазаря Барановича.
72. Віршова спадщина Климентія Зіновієва.
73. Поетична творчість Івана Величковського.
74. Поетична творчість Феофана Прокоповича.
75. Григорій Сковорода як поет.
76. Збірка Григорія Сковороди «Сад божествених пісень».
77. Збірка «Богогласник».
78. Медитативно-елегійна лірика епохи Бароко. Твори Олександра Падальського.
79. Творча спадщина Івана Некрашевича.
80. Бурлескно-травестійна поезія. Різдвяні та великодні вірші.
81. Гумористичні віршовані оповідання. Вірші про попа Негребецького, про Кирика.
82. Соціальна сатира. «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні», «Плач київських монахів».
83. Мораліте Георгія Кониського «Воскресіння мертвих».
84. Жанр і сюжет драми Феофана Прокоповича «Володимир».
85. Система персонажів драми Феофана Прокоповича «Володимир».
86. Драма «Милість Божа».
87. Інтермедії до драми Якуба Ґаватовича «Tragedia albo wizerunek śmierci Jana Chrzciciela, przesłańca Bożego».
88. Інтермедії до драм Митрофана Довгалевського.
89. Інтерпретація євангельського сюжету в вертепній драмі.
90. Пісенний матеріал у вертепній драмі.
ТЕКСТИ,
РЕКОМЕНДОВАНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
НАПАМ’ЯТЬ
1. Уривок із Еклезіаста («Покоління відходить…щоб знову плисти»);
2. Уривок із «Слова о полку Ігоревім» («Чи не любо нам, браття,…князям славу рокотали»);
3. Себастіян Кльонович. «Роксоланія» («Не лише рідних братів…в тому вбачають і честь»);
4. Касіян Сакович. „Вірші на жалісный погреб...” від слів: „Лиш мужністю на війнах шляхетному роду…” до слів „…побрав бусурманську”;
5. Іван Величковський. «Мінливий», «Рак літеральний»;
6. „Вірша на Великдень” (твори „мандрівних дяків”);
7. Григорій Сковорода. „Ой ти, птичко желтобоко”;
8. «Милость Божія» – остання пісня Хору «Вічной похвали от нас єсть достоїн…».
Форма контролю: 1)конкурс читців;
2) аудиторна перевірка на практичному занятті з відповідної теми.