Суть і задачі наукової організації праці

Праця тільки тоді стає ефективною, забезпечує найефективніше використання матеріальних і трудових ресурсів і безперервне підвищення продуктивності, сприяє збереженню здоров’я людини, коли вона організована з урахуванням досягнень науки і передового досвіду.

Отже, метою наукової організації праці є розроблення та впровадження в практику раціональної побудови трудового процесу, науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку, за яких забезпечується висока продуктивність праці і водночас створюються умови для збереження здоров’я працівників і збільшення періоду їх трудової діяльності.

Наукова організація праці вирішує три основні взаємопов'язані завдання:

 

o економічне;

 

o психофізіологічне;

 

o соціальне.

 

Економічне завдання передбачає, що широке впровадження НОП повинно, з одного боку, сприяти найбільш повному використанню техніки, матеріалів, сировини, енергетичних ресурсів, тобто витрат попередньої уречевленої праці, з іншого - забезпечувати підвищення ефективності живої праці. Врешті-решт НОП спрямована на прискорення темпів зростання продуктивності суспільної праці в цілому та на зростання прибутків підприємств.

 

Психофізіологічне завдання полягає у створенні найбільш сприятливих виробничих умов, які забезпечують збереження в процесі праці здоров' я та працездатності людини - головної виробничої сили суспільства.

 

Соціальне завдання спрямоване на виховання в процесі праці людини, для якої творча праця, яка справедливо оплачується, є першою життєвою потребою і самореалізацією; вона задовольняє як первинні, так і вторинні мотиваційні потреби людини (ієрархія потреб за Маслоу).

Щоб забезпечити виконання встановлених перед працівниками торговельного підприємства конкретних задач, необхідно відповідним чином організувати працю людей, зокрема:

· визначити функції кожного працівника;

· розробити форми кооперації праці;

· визначити робочі місця;

· вказати методи виконання роботи.

Характер організації праці в колективі визначається мірою прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників. Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач. До економічних задач НОП належать:

· підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;

· найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;

· використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;

· створення сприятливих умов праці;

· підвищення рівня нормування праці.[4, c.42-46]

Соціальні задачі НОП - це всебічний розвиток людини в процесі праці, виховання свідомого відношення до праці, розвиток творчої ініціативи, підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів і перетворення праці в першу життєву потребу. Психофізіологічними задачами НОП є забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров’я, стійкої працездатності людини, полегшення праці, підвищення його змістовності і привабливості. Економічні, психофізіологічні і соціальні задачі НОП тісно пов’язані між собою. Впровадження наукової організації праці дає найкращий результат тільки тоді, коли її застосування носить комплексний характер по всьому підприємству загалом. Основними задачами наукової організації праці є:

· підвищення продуктивності праці, зростання освітнього і культурного рівня робітників, використання в організації праці наукових досягнень і передового досвіду;

· поліпшення умов праці;

· всебічний облік і контроль за мірою праці, матеріальне стимулювання працівників;

· правильний підбір кадрів, виховання відповідальності, дисципліна праці;

· розвиток творчої активності робітників, залучення їх до роботи в області НОП.

Практичне застосування методів НОП в торговельному підприємстві сприяє:

· зростанню товарообігу;

· зниженню витрат праці, витрат обігу;

· підвищенню продуктивності праці працівників;

· поліпшенню і оздоровленню умов праці;

· підвищенню змістовності і привабливості праці в торгівлі;

· скороченню витрат часу покупців на придбання товарів.

Пошук шляхів удосконалення праці має бути постійним. Як показує практика, з часом під впливом техніко-технологічних і соціальних змін підходи до вдосконалення організації праці і шляхи його змінюються.

Якщо за часів Ф. Тейлора концепція наукового управління за спеціалізації праці, яка передбачала розподіл завдання на найпростіші операції, привела до складального конвеєра і сприяла тому, що американська промисловість на початку ХХ ст. стала найефективнішою у світі, то наприкінці цього століття розширення обсягів і збагачення змісту роботи вважаються найбільш застосовними методами реорганізації праці.

Обсяг роботи — це кількість різних операцій, виконуваних працівником, і частота повторення їх. Обсяг уважається вузьким, коли працівник виконує лише декілька операцій і повторює їх часто, широким — коли працівник виконує багато різних операцій і повторює їх часто. Так, наприклад, обсяг роботи операціоніста банку чи банківського касира зазвичай ширший порівняно з роботою оператора комп’ютерного набору.

Зміст роботи — це відносний ступінь впливу працівника на саму роботу або на виробниче середовище. Сюди входять такі фактори, як самостійність планування і виконання роботи, визначення ритму роботи та участь у прийнятті рішень.

Поліпшення змісту роботи означає зміну її за рахунок підвищення змістовності праці. Підвищення продуктивності можливе за поліпшення умов праці.

Удосконалення праці стає успішним лише за певних умов і тоді, коли воно відповідає сподіванням персоналу. Дуже складно здійснити його в умовах усталеної технології.

Ефективна організація праці вирішує три взаємопов’язані групи задач:

економічні задачі – зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, зниження собівартості, економія матеріальних і трудових ресурсів;

психофізіологічні задачі — створення сприятливих умов праці на робочих місцях, скорочення частки непродуктивної, рутинної праці, збереження здоров’я і працездатності персоналу;

соціальні задачі – підвищення змістовності і привабливості праці, розвиток творчої ініціативи.

Роботи з організації праці тісно пов’язані із заходами з організації та вдосконалення виробничої системи та із заходами з удосконалення системи управління виробництвом.

Зміст та задачі охорони праці.

У процесі праці людина взаємодіє з предметами та знаряддями праці, іншими людьми. Крім того, на неї впливають різні параметри виробничої обстановки, в якій відбувається праця (температура, вологість і рухливість повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різноманітні випромінювання тощо).

Від умов праці значною мірою залежать здоров’я і працездатність людини, її ставлення до праці та результати роботи. Якщо праця людини відбувається в умовах надмірного нервово-емоційного напруження, довготривалих статичних навантажень, обмеженої рухової активності, то це призводить до неврозів, відхилень у психіці, захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи тощо. У міру ускладнення системи "людина—техніка" все відчутнішими стають економічні, соціальні та інші втрати через невідповідність умов праці й техніки виробництва можливостям людини. В результаті впливу на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів можуть мати місце нещасні випадки (травми), професійні захворювання.

На сьогодні вплив комп’ютерів, засобів зв’язку та інших засобів інформаційного виробництва на організм людини ще не зовсім досліджено. За таких умов надзвичайно важливою стає проблема охорони праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці виявляє та вивчає можливі причини виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів і вимог з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці. При цьому поряд з величезним соціальним ефектом досягається й певний економічний ефект.

Основна задача охорони праці полягає у запобіганні діянню на працюючих можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів і створенні безпечних технологій і техніки, а не в усуненні засобами техніки безпеки і виробничої санітарії наявних у машинах, механізмах і приладах, які випускаються, конструктивних вад, що призводять до виникнення небезпечних і шкідливих факторів. Тобто основною всіх питань з охорони праці є профілактика.

Охорона праці тісно пов’язана з такими науками, як фізіологія і гігієна праці, ергономіка, інженерна психологія, антропометрія, технічна естетика, охорона навколишнього середовища та низкою інших наук, які відображають питання життєдіяльності людини.

Фізіологія праці вивчає функції організму людини в умовах її трудової діяльності з метою забезпечення високого рівня працездатності та здоров’я.

Гігієна праці — це комплекс заходів і засобів з збереження здоров’я працівників, з профілактики несприятливих впливів виробничого середовища та трудового процесу.

Фізіологія та гігієна праці є основними джерелами для розроблення обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативів, що регламентують основні вимоги охорони праці до: проектування, будівництва, розроблення, виготовлення та використання нових засобів праці та технологій; виробничих і допоміжних приміщень; умов праці; діючого устаткування та технологій.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини, як суб’єкта трудового процесу, з технікою, зокрема комп’ютерною, і встановлює функціональні можливості людини під час виробничої діяльності. Інженерна психологія, в основному, вивчає діяльність людини — оператора. Проектування трудової діяльності з урахуванням рекомендацій інженерної психології дає можливість створювати такі умови праці, за яких людина не стомлюється і зберігаються її високі психофізіологічні можливості.

Важливе значення для охорони праці має ергономіка — наука, предметом вивчення якої є комплекс, що складається із систем живого та неживого — "людина—машина—середовище". Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, формує вимоги щодо виробничого середовища, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров’я.

Антропометрія — сукупність методів і прийомів оцінювання морфологічних особливостей тіла людини: вимірювання зросту, ваги, форм і розмірів окремих елементів тіла людини, а також низки функціональних показників (життєвої місткості легень, хвилинного об’єму серця, сили м’язів та ін.). Антропометричні дані, необхідні для правильної організації та облаштування робочих місць (визначення параметрів основних і допоміжних елементів робочих місць, наприклад стола, стільця, підставки для ніг), установлення розмірів і форми сенсорного та моторного простору для раціонального розташування органів керування та відображення інформації (наприклад, клавіатури та дисплея комп’ютера) тощо.

Технічна естетика встановлює залежність умов і результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень — усього, що оточує людину в процесі виробничої діяльності.