ФОРМИ ОПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Забезпечення сировиною
1. | Село Оситняжка. | |
2. | Село Тишківка. | |
3. | Село Пастирське. | |
4. | Село Сердюківка. | |
5. | Село Капітанівка. | |
6. | Село Червоний Хутір | |
7. | Село Богуново. | |
8. | Село Софіївка. | |
9. | Село Макіївка. | |
10. | Село Попівка. | |
11. | Село Сердюківка. | |
12. | Село Ташлик. | |
13. | Село Санжариха. | |
14. | Село Тернівка. | |
15. | Село Грушівка. | |
16. | Село Калинівка. | |
17. | Село Мушне. | |
18. | Село Мала Смілянка. | |
19. | Село Капустянка. | |
20. | Село Хвацьке. |
МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО
ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ ВИЩЕ СТОЯЩИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ, РІК ЗАСНУВАННЯ, СТРУКТУРАКЕРІВНИЦТВА, НОМЕНКЛАТУРА ВИРОБЛЯЄМОЇ ПРОДУКЦІЇ, ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЗАБЕСПЕЧЕННЯ СИРОВИНОЮ, РЕЖИМ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА
Завод в Капітанівці побудований в 1846 році О.О.Бобринським був одним із перших в південно-західній частині України разом із заводами Смілі, Грушківці, Яблунівці. Спочатку завод являв собою плетену побудову, обмазану глиною. Буряк обмивався і подрібнювався вручну на тертушках, а потім отриману стружку завантажували в прес з кінним приводом шляхом відтискання отримували клітинний сік. Отриманий сироп розливали в форми для охолодження і в охолодженому розчині викристалізовувалась сахароза. Висушували цукор відкритим способом і готову продукцію розповсюджували серед споживачів. Продуктивність заводу в перші роки складала всього 150 берківців за добу (1 берковець -164 кілограми).
В 1848 році завод був вдруге перебудований. Побудована піч для отримання вапна та газу. Встановлена 12-членна дифузійна батарея, бурякорізки, горизонтальні випарні апарати. В цьому ж році було побудовано будівлю котельної з десятьма котлами батарейної системи, що дозволяло довести добову переробку буряку до 2300 берківців.
В 1910 році завод реконструюється в третє. Заводський корпус являє собою будівлю довжиною 65 метрів, при ширині 32 метра. Встановлений єдиний центральний двигун-турбогенератор в 600 кВт, всі насоси замінені відцентровими з індивідуальним приводом. Застосування цієї зовсім нової для цукрової промисловості системи дозволило довести в 1912 році продуктивність заводу до 4000 берківців за добу. Підвищився і вихід цукру із одного берківця, так якщо в 1840 році вихід цукру не перевищував 1,5, то в 1912 році він збільшився до 12,3 % до маси переробленого буряку.
В 1935-1936 роках завод реконструюється знову. Встановлено під'ємне колесо до бурякомийки системи Добровольського, періодична сатурація замінена безперервною - безбарботерною, екрановано поверхні нагріву котлів низького тиску, згодом екрановано поверхні нагріву котлів високого тиску. Перед Великою Вітчизняною війною завод являв собою добре оснащене новою технікою підприємство.
Відновлювальні роботи почалися після звільнення міста в лютому 1944 року. Був побудований головний корпус
і котельня, встановлено нове обладнання і в 1949 році Капітанівський цукровий завод дав першу післявоєнну продукцію. В 1959 році реконструйовано бурякопереробне відділення з встановленням вітчизняного типового безперервно-діючого обладнання: буряконососи ЦИС-400, каменеловушка Соколова-Павлюка, бурякомийка КМЗ-57, Автоматичні ваги ДС-800, відцентрові бурякорізки, безперервно-діючий дифузійний апарат РДА-57 та інше. В сокоочисному відділенні встановлено дискові фільтри, сульфітатор Смілянського машинобудівного заводу.
В 1967 році побудована нова ТЕЦ, в якій всі процеси автоматизовані.
Механізовані роботи на бурякоприймальному пункті за допомогою буртоукладочних машин (БУМів) та інші машини. Для відбору аналізів буряку встановлений пробовідбірник «РЮПРО» з поточною лабораторною лінією.
В 1968 році встановлені автоматичні безперервно діючі центрифуги АПН-1250.
В 1969 році встановлений безперервно діючий дифузійний апарат ДДС-20 (в замін РДА-57), в якому всі процеси автоматизовані.
Проведена реконструкція станції фільтрації.
В 1970 році встановлені фільтри ФЦВО, а в 1972 році - Філси для соку другої сатурації. Реконструкція сушильного відділення проведена перед виробництвом в 1972 році .В 1972 році продуктивність заводу була 1800 тонн буряку за добу.
Проведена реконструкція станції центрифуг першого продукту – встановлені центрифуги ВМА-1250 (1975 рік).
В 1976 році в сокоочисному цеху добудована площа для дискових фільтрів 6 штук: 4 - сік другої сатурації, 2 - густого сиропу.
В 1977 році замінений перший корпус випарної станції.
В 1978 році була встановлена станція афінації жовтого цукру останнього продукту з встановленням двох центрифуг фірми «Зингенхаузер-100» і афінаційної мішалки. Була проведена модернізація преддефекатора з метою прогресивного нарощування лужності. Додатково встановлений дисковий фільтр густого сиропу.
В 1979 році встановлений дефекатор для подачі вапна в сік другої сатурації
В 1980 році заміна дифузійної установки ДДС-20 на ДС-12.
Заміна трьох жомових пресів.
Заміна поверхні нагріву другого і четвертого корпусу випарної станції.
Заміна елеватора буряку через надмірне зношення.
Заміна поверхні охолодження в утфелемішалках другого продукту.
За останні десятиліття завод декілька разів реконструювався. Удосконалювалася технологічна схема заводу, встановлювалося нове обладнання. В 1981 році змонтована і введена в експлуатацію схема автоматизації станції дефекосатурації.
В 1982 році було введено в експлуатацію нове вапнякове відділення з двома вапняково-спалювальними печами системи БМ-40. в цьому ж році встановили горизонтальний апарат прогресивної попередньої дефекації.
В 1988 році встановлені безперервно діючі центрифуги для утфелю другої кристалізації і афінаційного утфелю. В 1989 році встановлені вакуум-апарати системи Ж4-ПВА-40.
В 1991 році побудоване нове сокоочисне відділення з прогресивним технологічним обладнанням.
В 1993 році в мийному відділенні проведена реконструкція з встановленням нової бурякомийки Ш1-ПМД.
В 2010 році було встановлено відстійник соку І сатурації Я1-ОС1С-01
В теперішній час продуктивністьКапітанівського цукрового заводу 4000 тонн за добу.
ФОРМИ ОПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
На даному підприємстві існують такі форми оплати праці: погодинна, преміальна та відрядна.
1. Погодинна оплата праці отримує все більше і більше розповсюдження, її широко використовують на виробництв із суворо регламентованим технологічним режимом; на роботах, об'єм яких фіксований і немає необхідності його збільшувати; на роботах з підвищеними вимогами до якості (монтаж, збирання, налагодження, ремонт, випробовування); на роботах, які дуже складно нормувати і враховувати (випробовування); на ділянках, де найбільш важливе значення мають якісні показники; для робочих, які виконують функції зберігання, розподілення, нагляд і контроль.
Проста погодинна оплата застосовується дуже рідко, так як недостатньо стимулює робочих до досягнень високих показників праці. Найбільш широке розповсюдження отримала погодинно-преміальна система, при якій крім тарифного заробітку, який вираховується множенням годинної тарифної ставки робочого по присвоєному йому розряду на число фактично відпрацьованих табельних годин, робочий отримує премії за досягнення визначених кількісних і якісних показників. Загальні принципи премій робочих-погодинників в більшості аналогічні положенням, які застосовуються для угодників.
Для ряду професій робочих, у яких праця відрізняється невеликим діапазоном складності і практично відсутні відмінності в характері виробництва, встановлені місячні оклади.
Окладна оплата робочих може бути доповнена преміальними виплатами.
2. Відрядну оплату праці застосовують при наявності наступних основних умов:
а)можливість технічного нормування і точного обліку роботи;
б)необхідність збільшення об'єму робіт на даному робочому місці (робочого чи бригади);
в)можливість активної дії робочого (бригади) на збільшення об'єму випуску;
г)можливість перевірки якості виконаної роботи.
Проста відрядна система оплати праці, при якій заробіток робочого не доповнюється преміальними виплатами, стимулюється, як будь-яка відрядна система, збільшення кількості продукції, яка випускається, однак недостатньо зацікавлює в підвищенні інших техніко-економічних показників.
Більш широко використовується відрядно преміальна система, при якій окрім відрядного заробітку, який визначається по розцінкам, робочий отримує премії за досягнення встановлених кількісних і і якісних показників.
Відрядно-прогресивна система оплати праці визначає оплату робіт, які виконуються в межах встановлених норм (бази) по нормальним відрядним розцінкам, а робіт, виконаних більше бази, - по підвищеним (від 25 до 100 %) розцінкам в залежності від степені перевиконання бази. Область застосування цієї системи обмежена необхідністю різкого росту продуктивності праці на вузьких ділянках виробництва в короткі строки в основному за рахунок інтенсифікації праці працюючих. Постійного застосування система не має.
Акордна система пропонує встановлення відрядної розцінки в цілому на будь-яку роботу з визначенням кінцевого строку її виконання. Вона може бути доповнена премією за скорочення встановленого строку.
1.3 ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ (СТРУКТУРА ОХОРОНИ ПРАЦІ, ШТАТ, ХТО ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ, НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ, ЯКИМИ РЕГЛАМЕНТУЄТЬСЯ РОБОТА В ОБЛАСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ)
Система охорони праці на підприємстві - це сукупність взаємозв'язаних соціально-економічних, науково-технічних методів і засобів, що забезпечують безпеку і збереження здоров'я і працездатності працюючих.
Основною задачею СУОП є впорядкування працездатності систематизації здійснюваної на підприємстві профілактичної роботи з охорони праці, підвищення її ефективності і цілеспрямованості за рахунок раціональних використань всіх технічних, органічних, організаційних, економічних і соціальних можливостей.
Організація охорони праці:
1. Опрацьовує ефективну цілісну систему управління ОП і сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного підрозділу і посадової особи.
2. Складає комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, та виробничих середовищ.
3. Проводить увідний інструктаж з ОП.
4. Організовує:
а) безпеку працюючих правилами, нормативними актами і стандартом з ОП;
б) паспортизацію цехів, щодо відповідальності її ОП;
в) облік і аналіз нещасних випадків, захворювань, аварій та інше;
г) розробка перспективних і поточних планів роботи підприємства, що створює безпечні і нешкідливі умови праці;
д) підвищення кваліфікації і перевірки знань посадових осіб з питань ОП розглядає листи, заяви та скарги з питань охорони праці.
Структура охорони праці на даному підприємстві:
1. Генеральний директор - здійснює загальне командування і координати робіт по охороні праці на підприємстві.
2. Замісник директора - здійснює контроль за розробкою своєчасним переглядом і внесенням змін в інструкції, їх на щиту,
на робочих містах, своєчасним виповненням планових міроприємстр по охороні праці. Бере участь в розслідуванні аварій, нещасних випадках, розглядає матеріали за порушенням правил техніки безпеки і приймає міри по їх усуненню.
3. Головний інженер - здійснює технічне управління і інженерно-технічне забезпечення системи управління охорони праці в підпорядкованих підрозділах.
4. Начальник відділу охорони праці - здійснює загальний контроль за функціонуванням системи управління охорони праці, організаційно-методичне керівництво, координацію детальності всіх структурних підрозділів по здійсненню здорових і безпечних умов праці на підприємстві.
5. Начальник Ж.Д. транспорту, начальник АТЦ — організовує роботу складського хазяйства і забезпечує безпечні умови збереження матеріальних ресурсів і готової продукції, виконанні завантажувально - розвантажувальних робіт, забезпечує підрозділів підприємства сировиною, матеріалами, запчастинами та обладнанням для їх стабільної роботи.
6. Замісник головного інженера по капітальному будівництву - забезпечує відповідність вимогам будівних норм і правил, стандартів, попарної безпеки і виробничої санітарії при виконанні робіт по будуванню господарським способом і контролює відповідність цих норм монтажних робіт по реконструкції і технічному переозброєнню в діючих цехах і структурних підрозділах підприємства і його території.
7. Начальник відділу кадрів - здійснює роботу по підбору розстановки і виховуванню кадрів. Організовує їхню професіональну підготовку і перепідготовку, а також підвищення кваліфікації робітників і спеціалістів, передбачає в навчальних - тематичних планах програм питань по охороні праці з врахуванням сучасних турбувань по забезпеченні безпеки праці і підприємства.
8. Головний механік, замісник головного механіка - організовує безпечне технічне обслуговування і ремонт обладнання технологічних трубопроводів, комунікацій, арматури і вантажо-під'ємних машин.
9. Головний метролог, заступник головного метролога роботу по метрологічному забезпеченню в області безпеки розробці, виробництві, випробовуванні і використанні підприємством.
10. Начальник ТЕЦ, замісник начальника ТЕЦ - здійснює технічним станом і безпекою експлуатації підконтрольного газопроводом, сосудів, вантажопід'ємних машин.
12. Начальник зміни - здійснює технічне керівництво і забезпечує безпекою, безаварійною експлуатацією і малим ремонтом обладнання, автоматичним управлінням технологічними трубопров