ФОРМИ ОПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Забезпечення сировиною

 

 

1. Село Оситняжка.  
2. Село Тишківка.  
3. Село Пастирське.
4. Село Сердюківка.  
5. Село Капітанівка.  
6. Село Червоний Хутір  
7. Село Богуново.  
8. Село Софіївка.  
9. Село Макіївка.  
10. Село Попівка.  
11. Село Сердюківка.  
12. Село Ташлик.  
13. Село Санжариха.  
14. Село Тернівка.  
15. Село Грушівка.  
16. Село Калинівка.  
17. Село Мушне.  
18. Село Мала Смілянка.  
19. Село Капустянка.  
20. Село Хвацьке.  

 

 

МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО

ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ ВИЩЕ СТОЯЩИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ, РІК ЗАСНУВАННЯ, СТРУКТУРАКЕРІВНИЦТВА, НОМЕНКЛАТУРА ВИРОБЛЯЄМОЇ ПРОДУКЦІЇ, ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЗАБЕСПЕЧЕННЯ СИРОВИНОЮ, РЕЖИМ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Завод в Капітанівці побудований в 1846 році О.О.Бобринським був одним із перших в південно-західній час­тині України разом із заводами Смілі, Грушківці, Яблунівці. Спо­чатку завод являв собою плетену побудову, обмазану глиною. Бу­ряк обмивався і подрібнювався вручну на тертушках, а потім отриману стружку завантажували в прес з кінним приводом шля­хом відтискання отримували клітинний сік. Отриманий сироп ро­зливали в форми для охолодження і в охолодженому розчині ви­кристалізовувалась сахароза. Висушували цукор відкритим спо­собом і готову продукцію розповсюджували серед споживачів. Продуктивність заводу в перші роки складала всього 150 берків­ців за добу (1 берковець -164 кілограми).

В 1848 році завод був вдруге перебудований. Побудована піч для отримання вапна та газу. Встановлена 12-членна дифу­зійна батарея, бурякорізки, горизонтальні випарні апарати. В цьому ж році було побудовано будівлю котельної з десятьма кот­лами батарейної системи, що дозволяло довести добову переро­бку буряку до 2300 берківців.

В 1910 році завод реконструюється в третє. Заводський ко­рпус являє собою будівлю довжиною 65 метрів, при ширині 32 метра. Встановлений єдиний центральний двигун-турбогенератор в 600 кВт, всі насоси замінені відцентровими з індивідуальним приводом. Застосування цієї зовсім нової для цукрової промисло­вості системи дозволило довести в 1912 році продуктивність за­воду до 4000 берківців за добу. Підвищився і вихід цукру із од­ного берківця, так якщо в 1840 році вихід цукру не перевищував 1,5, то в 1912 році він збільшився до 12,3 % до маси переробле­ного буряку.

В 1935-1936 роках завод реконструюється знову. Встанов­лено під'ємне колесо до бурякомийки системи Добровольського, періодична сатурація замінена безперервною - безбарботерною, екрановано поверхні нагріву котлів низького тиску, згодом екра­новано поверхні нагріву котлів високого тиску. Перед Великою Вітчизняною війною завод являв собою добре оснащене новою технікою підприємство.

 

Відновлювальні роботи почалися після звільнення міста в лютому 1944 року. Був побудований головний корпус

і котельня, встановлено нове обладнання і в 1949 році Капітанівський цукро­вий завод дав першу післявоєнну продукцію. В 1959 році реконс­труйовано бурякопереробне відділення з встановленням вітчиз­няного типового безперервно-діючого обладнання: буряконососи ЦИС-400, каменеловушка Соколова-Павлюка, бурякомийка КМЗ-57, Автоматичні ваги ДС-800, відцентрові бурякорізки, безперер­вно-діючий дифузійний апарат РДА-57 та інше. В сокоочисному відділенні встановлено дискові фільтри, сульфітатор Смілянсь­кого машинобудівного заводу.

В 1967 році побудована нова ТЕЦ, в якій всі процеси авто­матизовані.

Механізовані роботи на бурякоприймальному пункті за до­помогою буртоукладочних машин (БУМів) та інші машини. Для відбору аналізів буряку встановлений пробовідбірник «РЮПРО» з поточною лабораторною лінією.

В 1968 році встановлені автоматичні безперервно діючі центрифуги АПН-1250.

В 1969 році встановлений безперервно діючий дифузійний апарат ДДС-20 (в замін РДА-57), в якому всі процеси автоматизо­вані.

Проведена реконструкція станції фільтрації.

В 1970 році встановлені фільтри ФЦВО, а в 1972 році - Фі­лси для соку другої сатурації. Реконструкція сушильного відді­лення проведена перед виробництвом в 1972 році .В 1972 році продуктивність заводу була 1800 тонн буряку за добу.

Проведена реконструкція станції центрифуг першого про­дукту – встановлені центрифуги ВМА-1250 (1975 рік).

В 1976 році в сокоочисному цеху добудована площа для ди­скових фільтрів 6 штук: 4 - сік другої сатурації, 2 - густого си­ропу.

В 1977 році замінений перший корпус випарної станції.

В 1978 році була встановлена станція афінації жовтого цу­кру останнього продукту з встановленням двох центрифуг фірми «Зингенхаузер-100» і афінаційної мішалки. Була проведена моде­рнізація преддефекатора з метою прогресивного нарощування лужності. Додатково встановлений дисковий фільтр густого си­ропу.

В 1979 році встановлений дефекатор для подачі вапна в сік другої сатурації

В 1980 році заміна дифузійної установки ДДС-20 на ДС-12.

Заміна трьох жомових пресів.

Заміна поверхні нагріву другого і четвертого корпусу випа­рної станції.

Заміна елеватора буряку через надмірне зношення.

Заміна поверхні охолодження в утфелемішалках другого продукту.

За останні десятиліття завод декілька разів реконструювався. Удосконалювалася технологічна схема заводу, встановлювалося нове обладнання. В 1981 році змонтована і введена в експлуата­цію схема автоматизації станції дефекосатурації.

В 1982 році було введено в експлуатацію нове вапнякове відді­лення з двома вапняково-спалювальними печами системи БМ-40. в цьому ж році встановили горизонтальний апарат прогресивної попередньої дефекації.

В 1988 році встановлені безперервно діючі центрифуги для ут­фелю другої кристалізації і афінаційного утфелю. В 1989 році встановлені вакуум-апарати системи Ж4-ПВА-40.

В 1991 році побудоване нове сокоочисне відділення з прогреси­вним технологічним обладнанням.

В 1993 році в мийному відділенні проведена реконструкція з встановленням нової бурякомийки Ш1-ПМД.

В 2010 році було встановлено відстійник соку І сатурації Я1-ОС1С-01

В теперішній час продуктивністьКапітанівського цукрового за­воду 4000 тонн за добу.

 

ФОРМИ ОПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

На даному підприємстві існують такі форми оплати праці: по­годинна, преміальна та відрядна.

 

1. Погодинна оплата праці отримує все більше і більше розпо­всюдження, її широко використовують на виробництв із суворо регламентованим технологічним режимом; на роботах, об'єм яких фіксований і немає необхідності його збільшувати; на роботах з підвищеними вимогами до якості (монтаж, збирання, налаго­дження, ремонт, випробовування); на роботах, які дуже складно нормувати і враховувати (випробовування); на ділянках, де най­більш важливе значення мають якісні показники; для робочих, які виконують функції зберігання, розподілення, нагляд і контроль.

Проста погодинна оплата застосовується дуже рідко, так як не­достатньо стимулює робочих до досягнень високих показників праці. Найбільш широке розповсюдження отримала погодинно-преміальна система, при якій крім тарифного заробітку, який ви­раховується множенням годинної тарифної ставки робочого по присвоєному йому розряду на число фактично відпрацьованих табельних годин, робочий отримує премії за досягнення визначе­них кількісних і якісних показників. Загальні принципи премій робочих-погодинників в більшості аналогічні положенням, які застосовуються для угодників.

Для ряду професій робочих, у яких праця відрізняється невели­ким діапазоном складності і практично відсутні відмінності в ха­рактері виробництва, встановлені місячні оклади.

Окладна оплата робочих може бути доповнена преміальними виплатами.

2. Відрядну оплату праці застосовують при наявності насту­пних основних умов:

а)можливість технічного нормування і точного обліку роботи;

б)необхідність збільшення об'єму робіт на даному робочому місці (робочого чи бригади);

в)можливість активної дії робочого (бригади) на збільшення об'єму випуску;

г)можливість перевірки якості виконаної роботи.

Проста відрядна система оплати праці, при якій заробіток робочого не доповнюється преміальними виплатами, стимулю­ється, як будь-яка відрядна система, збільшення кількості проду­кції, яка випускається, однак недостатньо зацікавлює в підви­щенні інших техніко-економічних показників.

Більш широко використовується відрядно преміальна система, при якій окрім відрядного заробітку, який визначається по розці­нкам, робочий отримує премії за досягнення встановлених кількі­сних і і якісних показників.

Відрядно-прогресивна система оплати праці визначає оплату робіт, які виконуються в межах встановлених норм (бази) по но­рмальним відрядним розцінкам, а робіт, виконаних більше бази, - по підвищеним (від 25 до 100 %) розцінкам в залежності від сте­пені перевиконання бази. Область застосування цієї системи об­межена необхідністю різкого росту продуктивності праці на вузь­ких ділянках виробництва в короткі строки в основному за раху­нок інтенсифікації праці працюючих. Постійного застосування система не має.

Акордна система пропонує встановлення відрядної розцінки в цілому на будь-яку роботу з визначенням кінцевого строку її ви­конання. Вона може бути доповнена премією за скорочення вста­новленого строку.

 

 

1.3 ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ (СТРУКТУРА ОХОРОНИ ПРАЦІ, ШТАТ, ХТО ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ, НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ, ЯКИМИ РЕГЛАМЕНТУЄТЬСЯ РОБОТА В ОБЛАСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ)

 

Система охорони праці на підприємстві - це сукупність взаємо­зв'язаних соціально-економічних, науково-технічних методів і за­собів, що забезпечують безпеку і збереження здоров'я і працезда­тності працюючих.

Основною задачею СУОП є впорядкування працездатності сис­тематизації здійснюваної на підприємстві профілактичної роботи з охорони праці, підвищення її ефективності і цілеспрямованості за рахунок раціональних використань всіх технічних, органічних, організаційних, економічних і соціальних можливостей.

 

Організація охорони праці:

 

1. Опрацьовує ефективну цілісну систему управління ОП і сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного підрозділу і посадової особи.

2. Складає комплексні заходи по досягненню встановлених нор­мативів безпеки, гігієни праці, та виробничих середовищ.

3. Проводить увідний інструктаж з ОП.

 

4. Організовує:

 

а) безпеку працюючих правилами, нормативними актами і стан­дартом з ОП;

б) паспортизацію цехів, щодо відповідальності її ОП;

в) облік і аналіз нещасних випадків, захворювань, аварій та інше;

г) розробка перспективних і поточних планів роботи підприємс­тва, що створює безпечні і нешкідливі умови праці;

д) підвищення кваліфікації і перевірки знань посадових осіб з пи­тань ОП розглядає листи, заяви та скарги з питань охорони праці.

 

Структура охорони праці на даному підприємстві:

 

1. Генеральний директор - здійснює загальне командування і координати робіт по охороні праці на підприємстві.

2. Замісник директора - здійснює контроль за розробкою своє­часним переглядом і внесенням змін в інструкції, їх на щиту,

 

на робочих містах, своєчасним виповненням планових міроприємстр по охороні праці. Бере участь в розслідуванні аварій, нещасних випадках, розглядає матеріали за порушенням правил техніки безпеки і приймає міри по їх усуненню.

3. Головний інженер - здійснює технічне управління і інжене­рно-технічне забезпечення системи управління охорони праці в підпорядкованих підрозділах.

4. Начальник відділу охорони праці - здійснює загальний конт­роль за функціонуванням системи управління охорони праці, ор­ганізаційно-методичне керівництво, координацію детальності всіх структурних підрозділів по здійсненню здорових і безпечних умов праці на підприємстві.

5. Начальник Ж.Д. транспорту, начальник АТЦ — організовує роботу складського хазяйства і забезпечує безпечні умови збере­ження матеріальних ресурсів і готової продукції, виконанні зава­нтажувально - розвантажувальних робіт, забезпечує підрозділів підприємства сировиною, матеріалами, запчастинами та облад­нанням для їх стабільної роботи.

6. Замісник головного інженера по капітальному будівництву - забезпечує відповідність вимогам будівних норм і правил, стан­дартів, попарної безпеки і виробничої санітарії при виконанні ро­біт по будуванню господарським способом і контролює відповід­ність цих норм монтажних робіт по реконструкції і технічному переозброєнню в діючих цехах і структурних підрозділах підпри­ємства і його території.

7. Начальник відділу кадрів - здійснює роботу по підбору розс­тановки і виховуванню кадрів. Організовує їхню професіональну підготовку і перепідготовку, а також підвищення кваліфікації ро­бітників і спеціалістів, передбачає в навчальних - тематичних планах програм питань по охороні праці з врахуванням сучасних турбувань по забезпеченні безпеки праці і підприємства.

 

8. Головний механік, замісник головного механіка - організовує безпечне технічне обслуговування і ремонт обладнання техноло­гічних трубопроводів, комунікацій, арматури і вантажо-під'ємних машин.

9. Головний метролог, заступник головного метролога роботу по метрологічному забезпеченню в області безпеки розробці, ви­робництві, випробовуванні і використанні підприємством.

10. Начальник ТЕЦ, замісник начальника ТЕЦ - здійснює техні­чним станом і безпекою експлуатації підконтрольного газопрово­дом, сосудів, вантажопід'ємних машин.

 

12. Начальник зміни - здійснює технічне керівництво і забезпе­чує безпекою, безаварійною експлуатацією і малим ремонтом об­ладнання, автоматичним управлінням технологічними трубопро­в