При отриманні його підлеглим важкої звістки
(про смерть, важку хворобу чи каліцтво близької (рідної) людини)
1. Підготувати військовослужбовця до сприйняття важкої звістки з дому (про смерть, важку хворобу чи каліцтво) близької (рідної) (людини:
- розпочати розмову про дім, домашні проблеми;
- делікатно підвести розмову до того, що трапилось;
- дати зрозуміти, що життя на цьому не закінчується, він не одинокій, а його переживання є природнім процесом.
2. Вислухати військовослужбовця, проявивши готовність прийняти всі його почуття і переживання:
- дати можливість виразити свої почуття, виговоритись;
- при необхідності нейтралізувати почуття вини перед постраждалим (небіжчиком) та ворожі реакції до свого оточення;
- допомогти військовослужбовцю знизити рівень переживання гострого горя і прийняти проблему (втрату).
3.Визначити зміни у свідомості підлеглого, які виникли після усвідомлення ним важкої звістки з дому: - відчуття реальності;
- поглинання образом втраченого;
- почуття вини перед постраждалим (небіжчиком);
- наявність ворожих реакцій до свого оточення (колег, керівників).
4.При хворобливому (інтенсивному) переживанні військовослужбовцем гострого горя вжити заходи щодо посилення контролю за ним:
- проінформувати посадових осіб (в першу чергу, якщо це військовослужбовець строкової служби, командира відділення, старшину підрозділу, осіб добового наряду та відповідального по підрозділу);
- призначити військовослужбовця (військовослужбовців), які будуть тримати його в полі зору;
- організувати надання йому психологічної допомоги (психологами, офіцерами-вихователями, медичними працівниками);
- при необхідності відправити військовослужбовця до лікувального заходу (у супроводі).
5.Прийняти рішення щодо службового використання військовослужбовця:
- з'ясувати зайнятість його у різних видах нарядів, робіт тощо;
- замінити в нарядах, обов'язково проінформувавши його про це.
6.З'ясувати найближчі плани військовослужбовця:
- що і коли планує робити;
- яким транспортом планує добиратися додому;
- яка допомога йому необхідна.
7.Надати військовослужбовцю відпустку за сімейними обставинами :
- військовослужбовцю (який не виявляє хворобливого переживання гострого горя, володіє собою) відразу організувати швидке оформлення відповідних документів і відправку у відпустку;
- військовослужбовцю (який виявляє хворобливе переживання гострого горя, не володіє собою) відпустку надавати тільки після надання медичної, психологічної чи психіатричної допомоги. При необхідності відправляти у супроводі іншого військовослужбовця.
8.Встановити тісний контакті з рідними та близькими військовослужбовця:
- отримувати інформацію про емоційний стан військовослужбовця у позаслужбовий час;
- отримувати інформацію про його поведінку, про звертання за допомогою до лікарів, а також про участь у заходах по відновленню емоційної рівноваги.
9. Після повернення військовослужбовця з відпустки з'ясувати психічний стан та рівень його готовності до несення служби:
- провести індивідуальну бесіду;
- визначити рівень емоційної напруги;
- проінформувати про останні новини з життя колективу;
- довести завдання, які йому доведеться виконувати найближчим часом;
- при відсутності негативних психічних станів та хворобливих переживань допомогти включитися в активну службову діяльність;
- при наявності негативних психічних станів та хворобливих переживань не допускати до несення служби зі зброєю (до відновлення у нього психічної рівноваги);
- призначити військовослужбовця (військовослужбовців), які тимчасово будуть тримати його в полі зору;
- досвідченим офіцерам проводити з ним посилену індивідуальну роботу;
- організувати подальше надання йому психологічної допомоги (психологами, офіцерами-вихователями, медичними працівниками).
Пам’ятка прикордоннику