Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основа організації праці
Ключові слова:правилавнутрішнього трудового розпорядку,
1.1. Правила внутрішнього трудового розпорядку – це нормативна угода, яка видається відповідними органами державного управління за погодженням з профспілковими органами і не може суперечити законодавству про працю. Затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.
За своєю юридичною природою правила внутрішнього трудового розпорядку становлять собою нормативні угоди. Вони видаються відповідними органами державного управління за погодженням з профспілковими органами і не можуть суперечити законодавству про працю.
Для робітників і службовців організацій внутрішній трудовий розпорядок визначається правилами, які відповідно до ст. 142 КЗпП затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.
Особливістю правил внутрішнього трудового розпорядку державних організацій є те, що в них визначаються не тільки обов'язки працюючих, підлеглих працівників, а й обов'язки керівних працівників організації, зокрема тих, хто повинен забезпечити надання працівнику роботи, обумовленої трудовим договором, належну організацію робочих місць. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників розроблені статути чи положення про дисципліну.
Під внутрішнім трудовим розпорядком розуміється система трудових правовідносин, що складаються в трудовому колективі підприємства у процесі виконання колективної праці. Він створює об'єктивно необхідний порядок відносин, що регулюються нормами права. Ці відносини складаються у процесі трудової діяльності людей, об'єднаних у колективи. Тому трудова дисципліна є складовою частиною кожного індивідуального трудового правовідношення, що виражає обсяг повноважень по управлінню процесом праці чи по виконанню обов'язків кожним працівником.
Зміст дисципліни праці є історично обумовленим. Мотиви і спосіб підкорення учасників трудового процесу певному порядку залежать від певних форм розділу і кооперації праці, від пануючої форми власності на засоби виробництва, від існуючого соціально-економічного устрою. На ці чинники впливають рівень розвитку матеріального забезпечення, кваліфікаційний рівень учасників навально-виховного процесу та ін.
Регулювання розпорядку праці пройшло довгу еволюцію як за змістом, так і за формою. Протягом тривалого часу власник одноосібно вирішував питання про необхідність видання правил внутрішнього трудового розпорядку і зміст цих правил. Власник міг без будь-якого контролю встановлювати режим праці, керуючись виключно власними інтересами.
Пізніше хазяйська влада власника була дещо обмежена. Видання правил внутрішнього трудового розпорядку залишається обов'язком власника, але зміст цих правил вже обмежений певними рамками, контролюється інспекцією праці.
Внутрішній трудовий розпорядок, урегульований нормами права, реалізується у межах конкретної організації. Разом з тим він є частиною загального правопорядку, що діє в суспільстві.
Трудовий правопорядок має за мету забезпечити нормальне функціонування організації. Він є об'єктивно необхідною системою або сукупністю відносин між людьми, що виникають у процесі праці, і свідомо регулюється суспільством.
Правопорядок за своїм змістом включає до себе не тільки належну, правомірну поведінку, а й правопорушення та заходи боротьби з ними, а також питання заохочення, за сумлінне виконання трудових відносин, поняття дисциплінарного проступку, дисциплінарної відповідальності, порядок застосування дисциплінарних стягнень.