Поверхово-камерна система розробка

Умови застосування: круте падіння покладу, стійкі руда і вміщуючі породи. Потужність покладу може коливатися від кількох метрів до 50-100 м. у випадку, якщо потужність покладу не перевищує 20-25м, то камери розташовують довгою стороною за простяганням. При більшій потужності покладу камери розташовують довгою стороною навхрест простяганню. Виймання руди здійснюють з утворенням пустот-камер, які відокремлюються від обвалених порід міжкамерними та міжповерховими ціликами. Рудний поклад розділяють на камеру, міжкамерний та міжповерховий (стелина) цілики і днище – основу камери-блоку. Розміри блоку та його елементів визначають розрахунками за умовами міцності і стійкості. (Висота поверху 70-150 м, довжина камери 20-60 м, ширина цілика 8-20 м, товщина стелини 8-20 м залежно від конкретних умов).

Широке розповсюдження системи розробки на практиці визвало появу великої кількості її варіантів, які відрізняються в основному способами відбійки та її доставки.

Руду відбивають рядами паралельних свердловин, віялоподібних свердловин, пучками свердловин. Доставку руди виконують скреперними установками, за допомогою завантажувальних і завантажувально - доставочних машин та вібраційних установок.

Переваги:Відносна простота конструкції та технології і висока ефективність виймання камерного запасу з точки зору продуктивності праці робітників, продуктивності вибоїв, повноти виймання руди. Втрати руди в камері звичайно не перевищують 5-6 %, безпечні умови роботи при розбурюванні й обваленні рудного масиву глибокими свердловинами, безпечність у пожежному відношенні, хороші умови провітрювання, незначні витрати лісових матеріалів

Недоліки:Великі втрати руди при вийманні ціликів і особливо при їх масовому обваленні, які досягають до 30-50%, а також зниження ефективності системи із-за збільшення розмірів ціликів із збільшенням глибини робіт, повітряні удари при масовому обвалені МКЦ і стелини, значний об’єм підготовчих і нарізних робіт , неможливість сортування руди в забої, виїмка руди в дві стадії (виїмка камер, виїмка ціликів), які відрізняються своєю ефективністю.

Типовий варіантРудний поклад розбивають на камери та цілики. Із польового відкотного штреку по середині ціликів проходять орти-заїзди і вантажний штрек, а в породах лежачого боку – блокові підняттєві. Нарізні роботи складаються з проходження рудних підняттєвих, підсічного та підповерхових штреків, а також випускних похилих виробок із вантажного штреку, в яких монтуються віброустановки. В торці останніх проходять випускні дучки до підсічного штреку.

По середині камери утворюють відрізну щілину шириною 4-5 м на висоту камери послідовним підриванням свердловинних зарядів на попередньо пройдений відрізний підняттєвий. Призначення відрізної щілини – утворення вільної поверхні, на яку здійснюється відбійка камерного запасу руди. Руду відбивають рядами вертикальних віялоподібно розташованих свердловин, які вибурюють із підповерхових виробок буровими установками. На кожному підповерсі одночасно підривають один-три ряди свердловин, починаючи з верхнього підповерху. Просування вибою камери відбувається в обидві сторони від відрізної щілини. Зруйнована руда під силою власної ваги падає в межах очисного простору на дно траншеї в основі камери, і через дучки її випускають на віброустановки, якими руду завантажують у вагони на основному горизонті.

Після відпрацювання камери здійснюють погашення (ліквідацію) утвореної пустоти шляхом обвалення масовим вибухом стелини і заповнюють пустоти обваленими породами. Міжкамерні цілики обвалюють масовим вибухом свердловинних зарядів одночасно зі стелиною або ж виймають системою підповерхового обвалення після заповнення камери породами. При розробці цінної руди, або коли з будь яких причин не допускається обвалення поверхні, застосовують варіанти систем з наступною закладкою камер твердіючими сумішами. Після виймання камерного запасу утворену заповнюють твердіючою закладкою, і після досягнення необхідної міцності виймають суміжні камери, використовуючи закладку в якості ціликів.