Вимоги до виховного заходу
Програма
педагогічної практики
« Дослідницька управління ВНЗ І-ІІІ р.а. на робочому місці викладача спецпредметів»
V курс (5 р.н.)
факультет технологічної та професійної освіти
спеціальності 8.010104.01 – Професійна освіта. Будівництво.
Форма навчання: денна та заочна
Програма укладена на основі ОПП та галузевого державного стандарту вищої освіти підготовки фахівців спеціальності 8.010104.01Професійна освіта. Будівництво.
Програму склав доцент кафедри професійної освіти та комп’ютерних технологій Бондаренко М.І.
Затверджено на засіданні кафедри професійної освіти та комп’ютерних технологій ( протокол №1 від 29.08.2015 р.).
Завідувач кафедрою професійної освіти та комп’ютерних технологій
Лівінський О. М.________________
Декан факультету _____________
ПРОГРАМА
педагогічної практики студентів на робочому місці викладача спец предметів
спеціальності 8.010104.01 «Професійна освіта. Будівництво»
1. Мета і завдання педагогічної практики
Педагогічна практика студентів на робочому місці викладача спецпредметів (для студентів магістратури за ОКР «Бакалавр», «Спеціаліст») є важливим елементом фахової підготовки майбутніх інженерів-педагогів будівельного профілю.
Дослідницькапедагогічна практика студентів магістратури сприяє закріпленню й систематизації професійних знань, набуттю практичних навиків здійснення навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі, проведенню експериментальних досліджень з теми магістерської роботи.
Згідно з навчальними планами підготовки спеціалістів за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр", навчально-науковапрактика проводиться у І семестрі навчального року загальною тривалістю 6 тижнів для студентів магістратури денної форми навчання та 3 тижні для студенів заочної форми навчання. Базами проходження педагогічної практики студентів-магістрантів є фахові кафедри Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка та ВНЗ І-ІІІ рівнів акредитації.
Метоюнавчально-наукової педагогічної практики студентів магістратури є вивчення змісту, форм та напрямів діяльності викладача ВНЗ, підготовка до здійснення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, організація й проведення педагогічного дослідження, систематизація, розширення й закріплення професійних знань.
Зміст діяльності магістрантів у процесі проходження науково-дослідної практики спрямований на розвиток комунікативних умінь, соціалізації їхньої особистості, засвоєння суспільних норм, цінностей педагогічної професії, формування ділової культури як майбутніх викладачів ВНЗ, навиків ведення самостійної наукової роботи, дослідження й експериментування.
Основні завдання практики:
- закріплення та поглиблення професійних знань, умінь і навичок;
- оволодіння методикою аналізу навчальних занять у ВНЗ;
- засвоєння методики підготовки й проведення лабораторних та практичних занять;
- оволодіння методикою розробки та проведення виховних заходів;
- розвиток особистих якостей як майбутніх викладачів вищих навчальних закладів;
- впровадження розроблених методик та навчально-методичних матеріалів магістерського дослідження в навчально-виховний процес.
- поглиблення й розширення теоретичних та практичних знань і умінь із фахових дисциплін, застосування їх у вирішенні конкретних педагогічних завдань під час практики;
- вироблення умінь організації основних форм навчання та виховання у вищій школі та загальноосвітніх навчальних закладах нового типу, застосування сучасних технологій і методик навчання та виховання;
- виховання у магістрів морально-етичних якостей викладача вищої школи, індивідуального творчого стилю педагогічної діяльності, потреби в самоосвіті;
- формування умінь професійного й педагогічного спілкування зі студентською аудиторією через:
- • ознайомлення з організацією навчально-виховної роботи у ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;
- • ознайомлення зі специфікою організації науково-методичної роботи в ліцеї, гімназії, колегіумі, училищі, технікумі, коледжі;
- • аналіз системи планування та організації навчальної, науково-дослідної, науково-методичної та виховної роботи у ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;
- • ознайомлення з посадовими обов’язками тьютора (куратора, класного керівника);
- • розробку виховних заходів у закріпленій групі (не менше двох);
- • проведення залікових виховних заходів у групі.
Крім вищеозначених завдань, у кожному конкретному випадку програма практики доповнюється індивідуальними завданнями для кожного студента відповідно до теми магістерської роботи, які визначаються керівником практики.
Зміст діяльності студентів-практикантів
І. Організаційна робота:
• участь у настановній конференції;
• виконання усіх завдань практики;
• аналіз своєї роботи, ведення щоденника практики;
• відвідування консультацій групового керівника з питань проведення виховної роботи в академічні групі;
• виконання обов’язків тьютора (куратора класного керівника) групи;
• підготовка та проведення виховних заходів зі студентами (учнями);
• складання звіту за результатами стажування та виконання індивідуального завдання;
• участь у підсумковій конференції з підготовкою презентації та виступу на ній. ІІ. Планування навчальної роботи у вищому навчальному закладі
1. Ознайомитись із підрозділами ВНЗ та визначити:
• структуру, завдання, права та обов’язки університету як об’єкта і суб’єкта діяльності;
• права і обов’язки учасників навчально-виховного процесу;
2. Проаналізувати систему планування роботи у ВНЗ, робочий навчальний план (спеціальність за фахом), а саме:
• план засідань вченої ради факультету;
• план роботи факультету;
• план роботи кафедри;
• розклад занять;
• планування навчального навантаження на кафедрі (відділенні);
• картки навчального навантаження викладача;
• індивідуальний план викладача і методику його підготовки.
3. Проаналізувати навчальний план (за спеціальністю) та визначити:
• принципи побудови навчального плану (єдності теорії та практики, оптимізації обсягу навчальної інформації, системності освіти з урахуванням внутрішньо предметних та міжпредметних зв’язків; виховуючого навчання), навести приклади реалізації їх у змісті;
• структуру навчального плану:
а) графік навчального процесу з визначенням загального обсягу роботи студентів по семестрах, роках і видах навчальних занять (аудиторні, індивідуальні та самостійна робота);
б) зведені дані по бюджету і часу у тижнях (тижнів у семестрі);
в) план навчального процесу (найменування дисциплін і видів навчальної роботи студентів, розподіл їх за семестрами, визначення кількості годин на лекції, семінари, практичні заняття, щотижневий розподіл годин за курсами і семестрами), виробнича практика;
г) факультативні дисципліни і дисципліни за вибором;
д) курсові та дипломні роботи, державні іспити, форми підсумкового контролю.
4. Проаналізувати робочу програму з предмету.
5. Ознайомитись з обліком роботи у ВНЗ:
• журнал академгрупи;
• протоколи засідань кафедри, ради факультету (за спеціальністю);
• журнал взаємовідвідування занять викладачів кафедри;
• табель відомості звіту навчального навантаження.
ІІІ. Науково-дослідна робота
1.Ознайомитися із системою науково-дослідної роботи у ВНЗ та визначити:
• провідні наукові проблеми, над якими працюють кафедри, окремі викладачі та студенти (на основі аналізу відповідного розділу плану роботи кафедри та індивідуальних планів роботи викладачів);
• характер спрямованості проблемних груп, творчих наукових гуртків, що працюють при кафедрах, результати їхньої роботи.
2. Робота над темою магістерської роботи, проведення науково-педагогічно дослідження.
3. Підготовка виступу на науково-практичну конференцію викладачів з проблеми магістерської роботи.
ІV. Науково-методична робота
1. Ознайомитись зі змістом науково-методичної роботи кафедри (відповідний розділ плану роботи кафедри та індивідуальних планів викладачів).
2. Проаналізувати науково-методичне забезпечення дисциплін.
3. Вивчити наявну навчально-методичну літературу, стан забезпечення студентів літературою.
4. Проаналізувати обладнання та оформлення навчальних кабінетів, лабораторій, аудиторій, забезпечення їх необхідним навчально-технічним обладнанням.
5. Відвідати лекційне, семінарське, лабораторне чи практичне заняття викладачів з метою дослідження проблем:
• - активізації пізнавальної діяльності;
• - організації самостійної роботи;
• - розвитку творчих здібностей;
• - поєднання колективних, групових та індивідуальних форм організації навчальної діяльності;
• впровадження інноваційних технологій, нетрадиційних форм і методів навчання, реалізації принципу виховуючого навчання та професійної спрямованості навчання.
6. Брати участь у засіданні кафедри, її окремих секцій, у роботі методичних семінарів.
V. Вивчення та аналіз досвіду роботи ВНЗ з удосконалення виховного процесу.
1. Ознайомитися з Концепцією виховної роботи навчального закладу.
2. Проаналізувати перспективний та річний план виховної роботи факультету щодо реалізації Закону України «Про освіту», «Про державну мову», «Про вищу освіту», визначити відповідність професійної спрямованості запланованих заходів.
3. Проаналізувати систему організації виховної роботи у ВНЗ.
• методичне забезпечення виховного процесу;
• роль факультетів в організації виховної роботи серед студентів;
• функції кафедр у виховній роботі (проаналізувати відповідний розділ плану роботи кафедри);
• роль куратора академгрупи, його систему роботи.
• стажування в ролі куратора групи, визначення головного спрямування виховної роботи;
• проведення виховних заходів зі студентами (у групі або в гуртожитку).
VІ. Ознайомлення зі специфікою організації навчальної, виховної, науково-методичної роботи в закладах І-ІІІ р.а. (училища, технікуми, коледжі).
Заклади цього типу входять в систему вищої освіти та забезпечують підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем „молодший спеціаліст”. Коледжі, які акредитовані за ІІ-ІІІ рівнем, мають право реалізувати програму підготовки бакалавра. Під час проходження педпрактики магістранти мають проаналізувати:
- статут закладу, його структуру;
- зміст діяльності управлінців (директора та його заступників);
- специфіку організації навчально-виховного процесу у межах відділень (за напрямками спеціальностей);
- дослідити роботу предметних циклових комісій (кафедр), визначити інноваційні напрямки організації навчально-виховного процесу та наукову тему, над якою працює заклад;
- дослідити елементи новаторського підходу до організації навчальної діяльності студентів (учнів) у системі роботи викладача (за фахом магістранта);
- дослідити сучасні технології виховання та студентського (учнівського) самоврядування в досвіді роботи навчального закладу;
- визначити напрямки роботи закладу зі студентами (учнями) з різних соціальних груп та тих, що мають девіантну поведінку;
- вивчити структуру та зміст профорієнтаційної роботи навчального закладу по набору контингенту студентів (учнів).
VІІ. Ознайомлення зі специфікою організації навчальної, виховної, науково-методичної роботи в ліцеї, гімназії, колегіумі
Заклади нового типу (ліцеї, гімназії, колегіуми) призначені для пошуку, відбору, навчання, виховання й розвитку найбільш творчо обдарованих дітей. Під час проходження педпрактики магістранти мають проаналізувати:
- роботу колективу закладу над єдиною науково-методичною проблемою;
- план роботи науково-методичної ради закладу, структуру науково-методичної роботи;
- навчальні та авторські програми закладу (за фахом магістранта);
- авторські підручники, посібники, засоби навчання (за фахом);
- застосування інноваційних методик навчання і виховання;
- роботу з обдарованими учнями;
- спільні заходи науково-методичного характеру (з ВНЗ І-ІІ, ІІІ-ІV рівнів акредитації, лабораторіями НДІ).
2. Зміст педагогічної практики
Перший тиждень (пасивна практика) відводиться для ознайомлення з навчальним закладом, його структурою, задачами, вивчення особливостей навчально-виховного процесу в ньому. Студенти-практиканти відвідують уроки з спеціальних дисциплін та інших предметів з метою ознайомлення з групою; засвоюють способи і види планування навчального матеріалу і виховної роботи, працюють над складанням конспекту першого уроку, а також виконують інші завдання, які витікають із програми практики.
На наступних тижнях (активна практика) студенти самостійно проводять заняття, працюють помічниками групового керівника, ведуть позакласну роботу з спецпредметів під керівництвом методиста і викладача.
За період педагогічної практики студенти-магістранти проводять не менше 3 занять на тиждень із спецдисциплін.
Під час проведення педагогічної практики студент повинен:
- ознайомитися з груповим колективом і активно брати участь разом із груповим керівником у виховній роботі;
- брати участь у передбачених планом практики і особистим індивідуальним планом заходів або проводить їх сам;
- ознайомитися з кабінетом спецпредметів та його обладнанням;
- відвідувати заняття вчителів і студентів, брати активну участь в їх аналізі та обговоренні;
- готуватися до проведення навчальних занять із спецпредметів: розробляє плани і конспекти різних типів занять із застосуванням різних методів, що відповідають змісту занять та активізують процес сприйняття і засвоєння матеріалу студентами;
- проводити свої заняття;
- готувати наочні посібники і прилади до занять зі спецпредметів і до позакласних занять, залучаючи до такої роботи студентів;
- проводити факультативні або додаткові заняття, консультації з спецпредметів;
- брати участь у роботі гуртка, організовувати та проводити тематичні вечори, організовувати випуск стінгазет;
- допомагати в організації і проведенні технічних вікторин, олімпіад;
- активно проводити виховну роботу у своїй групі та ВНЗ;
- вивчати та знати життя навчального закладу;
- відвідувати засідання педагогічних рад (кафедр);
- накопичувати матеріал з практики для написання магістерської роботи.
3. Обов'язки студентів-практикантів
Студенти-практиканти впродовж всієї практики кожного дня приходять у ВНЗ до початку занять і знаходяться в ньому не менше 6 годин. Явка практиканта у навчальний заклад у вказаний методистом час обов'язкова.
Студенти-практиканти є складовою частиною педагогічного колективу і тому під час проходження педагогічної практики повинні дотримуватися правил внутрішнього розпорядку навчального закладу, виконувати розпорядження директора, зам. директора з навчально-виховної роботи і керівника практики.
На практику студенти приходять вчитися, оволодівати досвідом викладачів. Взаємовідношення з викладачем повинні бути діловими, тактовними.
Студенти зобов'язані виконувати всі види робіт, передбачені програмою педагогічної практики, охайно і добросовісно готуватися до кожного заняття і позакласного заходу. Студент, який недостатньо добре підготувався до заняття, несвоєчасно і неохайно написав план-конспект, не підготував і не перевірив обладнання до нього, недостатньо засвоїв матеріал і т.п. до заняття не допускається,а за це заняття йому виставляється незадовільна оцінка.
Виховуючи в студентів охайність і ввічливість по відношенню до товаришів, студент-практикант сам повинен бути зразком дисциплінованості, організованості, працелюбства.
Студенти, робота яких на педагогічній практиці визнана незадовільною, зобов'язані повторити педпрактику повністю або частково.
Після закінчення практики студенти повинні в триденний термінздати своєму груповому керівнику та методисту всю звітну документацію з педагогічної практики.
Відповідно до поставлених завдань після проходження практики студент-практикант повинен здати своєму груповому керівнику наступну документацію:
1. Календарно-тематичний план проведення занять (погодити з методистом на першому тижні практики).
2. План-конспекти всіх занять. З них не менше 3 залікових, один з яких поширений із виготовленням наочності (перед проведенням кожного заняття попередньо розглянути з методистом та викладачем і отримати у них дозвіл на проведення заняття). (Додаток А)
3. Аналіз заняття колеги (побути на його занятті та охарактеризувати) (Додаток Д).
4. План-конспект проведення одного із видів позакласної роботи (гуртка, факультативу тощо).
5. Сценарій проведеного виховного заходу з спецпредмету (перед проведенням попередньо розглянути з методистом, викладачем та груповим керівником і отримати у них дозвіл на проведення заходу) (Додаток В).
Груповому керівнику студент-практикант здає в триденний термін після проходження практику документацію наступного характеру:
1. Звіт про проходження практики (Додаток Е).
2. Характеристику на себе, як на студента-практиканта з місця проходження практики.
3. Сценарій проведеного виховного заходу (перед проведенням попередньо розглянути з груповими керівниками і отримати у них дозвіл на проведення заходу) (Додаток Б).
4. Індивідуальний план виконання навчально-методичної та виховної роботи під час проходження практики (Додаток Г).
5. Щоденник психолого-педагогічних спостережень, в якому описуються педагогічний аналіз (характеристика-опис проведеної роботи) (Додаток Ж).
4. Методичні рекомендації
Вимоги до оформлення календарно-тематичного плану
Календарно-тематичне планування визначає оптимальні шляхи реалізації освітніх, розвиваючих та виховних функцій навчально-виховного процесу в системі уроків та позаурочних занять з певної теми або розділу програми. Воно потрібне ще й для реалізації принципу педагогічного передбачення.
Календарно-тематичного план повинен містити: дати проведення уроків; кількість годин, відведених на тему; теми уроків; демонстрації; домашнє завдання.
Схема оформлення календарно-тематичного плану:
Календарно-тематичний план
зі спецпредмету ____ групи
коледжу № _ _ на ______навчальний рік
студента-практиканта_____ курсу групи
факультету____________________________________
Глухівського національного педагогічного університету
імені Олександра Довженка
| № п/п | Дата | Кількість годин | Характеристика заняття: тема заняття, мета та його тип | Демонстрації | Примітка |
Вимоги до оформлення план-конспекту заняття та його проведення
Планування заняття– складова частина підготовки викладача до конкретного заняття. Підготовка до заняття - це його прогнозування, продумування в деталях, знаходження раціональних зв'язків між ними, підготовка різних видів технічного експерименту, ТЗН та дидактичних матеріалів з наборами спеціально підібраних вправ.
Процес планування конкретного заняття можна умовно поділити на дві частини:
а) визначення мети уроку, його змісту, структури, забезпечення потрібними засобами навчання тощо;
б) запис у тій чи іншій формі плану заняття.
Основні етапи планування заняття та підготовки до нього викладача.
Заняття, проведення якого підпорядковано всім закономірностям процесу навчання, є водночас витвором мистецтва, поєднання навчання й виховання. Оскільки цей план спирається на закономірності процесу навчання, можна сформулювати певний алгоритм підготовки викладача до заняття, основними елементами якого є визначення:
- місця заняття в системі занять з певної теми, розділу;
- мети заняття – освітньої, виховної, розвиваючої;
- оптимального обсягу навчального матеріалу, основних понять та інформаційного змісту в ньому: поділ (у разі потреби) певного обсягу навчального матеріалу на окремі смислові частини та складання його структурної схеми (графа, опорного конспекту);
- знань і умінь, які слід актуалізувати перед вивченням нового матеріалу; уточнення міжпредметних зв'язків;
- структури заняття і в зв'язку з нею конкретних дій викладача та студентів на всіх етапах заняття; розподіл часу заняття між його етапами;
- змісту самостійної роботи студентів на занятті, засобів її дидактичного забезпечення (роздатковий дидактичний матеріал, фронтальний експеримент, довідники тощо), форм її організації (фронтальна, групова), потрібного пояснення;
- додаткових завдань для студентів, які проявляють поглиблений інтерес до вивчення спецпредмету та студентів, які не встигають;
- форм і засобів контролю знань студентів, складання списку студентів, знання яких буде перевірено;
- технічних засобів навчання (кіно-, відео-, діапроекції, схеми, плакати) та їх підготовка до заняття, записи і малюнки на дошці;
- форми підведення підсумків заняття;
- завдань для позакласних дослідів і спостережень, іншої роботи з теми.
При складанні план-конспекту заняття перед викладачем виникає завдання: як побудувати процес вивчення теми (розділу) так, щоб на занятті було оптимально розв'язано три основні дидактичні завдання: первинне опрацювання нового навчального матеріалу, закріплення і розвиток його, контроль і оцінка знань та результатів навчальної роботи. Відведений програмою час слід раціонально розподілити для успішного розв'язання цих завдань. Кожне заняття має бути призначене для досягнення однієї чи кількох основних дидактичних цілей.
В основі плану лежить дидактична структура заняття, компоненти якої визначають зміст (елементи знань та способи дій) і способи навчання.
План заняття може мати таку структуру:
1. Тема, розділ (система занять) за програмою.
Тут визначається:
а) мета (загальна, дидактична) системи заняття;
б) типи заняття;
в) методи навчання;
г) засоби навчання (ТЗН, унаочнення);
д) види контролю та способи зворотного зв'язку.
2. Актуалізація опорних знань.
Тут визначають:
а) опорні знання до кожного заняття (групи заняття); види між предметних та внутрішньо предметних зв'язків;
б) типи самостійних робіт, які актуалізують потрібні знання і способи дій.
3. Формування нових понять і способів дій.
Це основний розділ плану, де визначається:
а) нові експериментальні факти, явища, закони, величини і поняття, що
вивчаються;
б) передбачуване розширення знань, умінь і навичок (що учні повинні
знати й уміти після вивчення теми);
в) основні поняття теми, основний та інформаційний матеріал.
4. Застосування (формування) умінь та навичок.
У цьому розділі плану зазначають:
а) типи самостійних робіт;
б) міжпредметні та внутрішньо предметні зв'язки, потрібні для формування системи знань та світогляду;
в) засоби узагальнення і систематизації знань та умінь.
5. Домашнє завдання.
Включає:
а) повторення матеріалу заняття;
б) творча частина завдання (індивідуалізовано).
Схема план-конспекту заняття наведена в ДОДАТКУ А.
4.3. Аналіз занять спецпредметів
Головним завданням аналізу заняття із спецпредмету є встановлення результату навчально-виховної діяльності вчителя (студента) і студентів; при цьому необхідно вказати, що сприяло досягненню мети заняття, а що заважало, які недоліки мали місце на занятті та їх причини. Аналізуючи заняття, треба мати на увазі, що метою аналізу любого заняття є не тільки виявлення недоліків, а й вияснення позитивних сторін в роботі кожного вчителя (студента), чому треба вчитися у нього.
В процесі спостереження заняття треба записувати якнайбільшу кількість нотаток, які стосуються заняття. Відповідно до цього фіксувати свої зауваження та узагальнення. З цією метою рекомендується сторінку зошита, в якому ведеться запис заняття, ділити вертикально на дві частини: основна частина (три чверті) для фіксації фактів по ходу заняття і чверть сторінки для запису зауважень та узагальнень.
Ці матеріали дадуть можливість після заняття глибоко продумати всі його сторони, щоб підготуватися до поглибленого аналізу.
Обговорення заняття рекомендується почати із самооцінки студентом свого заняття. Тому перше слово надається студенту, який проводив заняття. Він же і відповідає на запитання, якщо їх будуть задавати присутні. Далі слово надається по черзі всім практикантам і вчителю, які були присутніми на його занятті. Останнє слово для своїх зауважень і для проведення підсумків обговорення бере методист. Він же оцінює заняття і оголошує оцінку.
Аналіз заняття проводиться за такими питаннями:
А. Організація заняття
1.Своєчасна поява студентів і практиканта в клас.
2. Форма привітання і перевірка присутніх студентів на занятті.
3. Наявність крейди, вологої ганчірки; готовність дошки.
4. Чи готові учні до заняття (наявність на партах зошитів з спецпредмету, підручника, ручки, олівця, лінійки тощо).
5. Чи підготовлені наочні посібники, технічна апаратура.
6. Чи точно по дзвінку починається і закінчується заняття.
7. Вказати час, витрачений на організацію заняття.
Б. Перевірка домашнього завдання
1. Способи перевірки домашнього завдання; чи являються вони навчальними, чи
активізують клас; ефективність студентів.
2. Якість виконання домашнього завдання.
3. Чи підготовлені учні до сприйняття нового матеріалу.
В. Тип, структура, зміст заняття і методика його проведення
1. Тип заняття, правильність вибору типу заняття.
2. Відповідність структури заняття його типу.
3. Відповідність змісту заняття вимогам програми.
4. Науково-технічний рівень заняття. Повнота, точність і правильність формування технічних понять.
5. Відповідність змісту навчального матеріалу віковим особливостям студентів і рівню їх підготовки.
6. Наочність на занятті, ефективність її застосування. Рівень техніки демонстраційного експерименту.
7. Вивчення нового матеріалу. Створення проблемно-пошукової ситуації. Передбачення викладачем можливих труднощів і шляхи їх усунення.
8. Шляхи активізації розумової діяльності на занятті.
9. Наявність зв'язку з пройденим матеріалом.
10. Рівень самостійної роботи студентів на занятті.
11. Закріплення нових знань на занятті. Способи використання знань в різних ситуаціях, розуміння зв'язку теорії з явищами оточуючого середовища.
12. Урахування знань, умінь і навичок, які були отримані учнями на занятті. Об'єктивність і мотивація оцінок вчителя. Якість знань студентів, позитивні та негативні сторони їх підготовки, що виявилися на занятті. Помилки, допущені учнями і способи їх виправлення. Культура мови студентів.
13. Домашнє завдання. Інструктаж вчителя про раціональні прийоми розумової діяльності студентів вдома.
14. Досягнення мети заняття.
15. Раціональність використання часу на занятті.
16. Навчальна та виховна цінність заняття.
17. Якими прийомами роботи практикант забезпечив дисципліну, увагу, контакт з класом, цікавість студентів до заняття? Яким було відношення студентів до заняття в цілому та їх поведінка на окремих його етапах?
18. Які педагогічні якості практиканта проявилися на занятті?
19. Практикант на занятті: культура мови; поза і манера під час викладання матеріалу; голос, міміка, дикція, ритм викладання; наявність педагогічного такту і авторитет; зовнішній вигляд практиканта.
20. Загальна оцінка заняття. Поради практиканту.
4.4. Критерії оцінки заняття практиканта
Загальні вимоги до практиканта
1. Знання фактичного матеріалу зі свого фаху.
2. Уміння самостійно підготуватись до заняття.
3. Уміння творчо проводити заняття.
4. Уміння володіти класом.
5. Бездоганна мовна грамотність і висока педагогічна майстерність.
Основні вимоги до заняття
1. Наукова витриманість і зміст заняття.
2. Правильна побудова заняття у відповідності до дидактичних принципів.
3. Належна дисципліна на занятті.
4. Методично правильне проведення заняття.
5. Досягнення поставленої освітньої, виховної і розвиваючої мети.
Критерії оцінки заняття
Оцінка «відмінн»о ставиться:
1. Заняття проводиться практикантом на належному науковому рівні.
2. Практикант виявив повну самостійність і вміння творчо підготовитись до заняття.
3. Побудова заняття відповідає дидактичним принципам.
4. Практикант з власної ініціативи виготував наочні посібники і вдало їх застосував.
5. Творчо і вміло поводить себе на занятті, вдало переборює труднощі. Володіє класом, вдало здійснює індивідуальний підхід до студентів.
6. Весь клас активно працює і належно підтримується дисципліна.
7. Практикант бездоганно володіє мовою і методикою.
8. Повністю досягнуті освітня, виховна і розвиваюча цілі.
Оцінка «добре» ставиться:
1. Заняття проводиться практикантом на належному науковому рівні.
2. У підготовці до заняття практикант використав незначну допомогу вчителя.
3. Побудова заняття відповідає дидактичним принципам.
4. Практикант за порадою вчителя виготував наочні посібники і вдало їх застосував.
5. Творчо і вміло поводить себе на занятті, вдало переборює труднощі. Володіє класом, вдало здійснює індивідуальний підхід до студентів.
6. Клас активно працює і вдало підтримується дисципліна.
7. Бездоганно володіє мовою і методикою викладання предмету.
8. Освітня, виховна і розвиваюча цілі повністю досягнуті.
Оцінка «задовільно» ставиться:
1. Володіє знаннями фактичного матеріалу, але зустрічаються певні прогалини.
2. Підготовка до заняття викликала незначні утруднення, які за допомогою вчителя були усунені.
3. У проведенні заняття відбувалися принципові порушення у дидактичних принципах.
4. Практикант виявив розгубленість при деяких утрудненнях, які не зміг одразу ж подолати, що вплинуло на якість заняття.
5. Помічалося порушення дисципліни деякими учнями.
6. Мова практиканта неточна, у методиці помітні помилки, що вплинуло на якість заняття.
7. Цілі заняття все ж досягнуті.
Оцінка «незадовільно» ставиться:
1. Заняття науково не витриманий, виявлені грубі помилки та недостатнє знання фахового матеріалу.
2. Практикант у підготовці до заняття виявляє повну безпорадність.
3. Дисципліна на занятті грубо порушується учнями, практикант не може перебороти труднощі, при їх виникненні розгублюється.
4. Грубо порушує дидактичні принципи.
5. Низький рівень культури мовлення.
6. Допускає грубі методичні помилки, що призводять до низької якості заняття.
7. Цілі заняття не досягнуті.
Критерії оцінювання роботи студентів-практикантів
| № з/п | Види діяльності студента-практиканта | Кількість балів | Ваговий коефіцієнт |
| Проведення навчальних занять. | 0,2 | ||
| Проведення виховного заходу. | 0,2 | ||
| Проведення експериментальної роботи, якість накопичених матеріалів | 0,4 | ||
| Підготовка доповіді на науково-практичну конференцію студентів | 0,05 | ||
| Виконання завдань із психології | 0,05 | ||
| Характеристика | 0,1 | ||
| Разом | 1,0 |
Вимоги до виховного заходу
Виховний захід повинен містити: тему, цілі, завдання, дату проведення, місце проведення, програму, дійових осіб та виконавців, сценарій; підпис класного керівника, вчителя та методиста з оцінками кожного. Виховний захід повинен мати професійне, етичне, пізнавальне, розвиваюче спрямування.
ДОДАТОК А
Зразок оформлення план-конспекту заняття
Міністерство освіти і науки України
Глухівський національний педагогічний університет
імені Олександра Довженка
План-конспект заняття
з дисципліни «Будівельна механіка»
студента-практиканта
6-ої групи V курсу
факультету технологічної та професійної освіти
Глухівського національного педагогічного університету
імені Олександра Довженка
Прізвище: ____________________________________________________________
Ім'я: ______________________________________________________
По батькові: _____________________________________________________
Заняття проводяться в: _______________
Дата: ___________________________
Консультації одержав: _______________
Викладач: Поцелуєва Алла Анатоліївна ________________
Методист: Хоменко Олександр Григорович ________________
З конспектом уроку згоден:
Викладач: Поцелуєва Алла Анатоліївна _______________
Методист: Хоменко Олександр Григорович _______________
Оцінка за заняття:_________________________
Тип заняття: засвоєння нових знань, комбіноване заняття;
методи: пояснювально-ілюстрований, словесний, наочний.
Тема: Завдання будівельної механіки. Основні припущення. Навантаження.
Мета: Навчальна: Ознайомити студентів з головними поняттями, призначенням і використанням будівельної механіки в повсякденному житті. Визначити головні завдання будівельної механіки, та класифікацію споруд. Навчити студентів правильно розуміти і використовувати гіпотези і припущення будівельної механіки.
Виховна: Виховувати в учнів любов до професії будівельника, уважність при виконанні робіт, дисциплінованість, відповідальність за виконану роботу.
Розвиваюча: Розвивати в учнів логічне мислення, точність, самоконтроль, що дуже потрібно при вивченні предмету будівельна механіка.
Матеріально-технічна база: література (книги та картки-класифікатори ферм), дошка, плакати.
Основні поняття та терміни: Будівельна механіка; стержнева система; гіпотеза суцільності, однорідності і ізотропності, ідеальної пружності, лінійної залежності між деформаціями і напруженнями, малих переміщень, природного ненапруженого стану; принципи суперпозиції та накладання; принцип Сен-Венана.
Міжпредметні зв’язки: Основи розрахунків будівель і споруд, Технологія і організація будівництва, Реконструкція та експлуатація будівель.
Література:
1. Мухин Н. В., Першин А. Н., Шишман Б. А «Статика сооружений»: Учебное пособие для техникумов. – М.: Высшая школа, 1980. – 343с., ил.
2. Портаев Л. П. и другие «Техническая механика»: Учебник для техникумов. – М.: Стройиздат, 1987. – 464с.
3. Конспект лекцій з дисципліни: «Будівельна механіка» (бакалавр). Розробив викладач Поцелуєва Алла Анатолієвна.
4. Будівельна механіка «Методичні рекомендації та навчальні завдання» (заочна форма навчання) Розробив викладач Хоменко Олександр Григорович, 2006 р., 21 с.
План заняття:
1. Організаційна частина .…………………………………………………3 хв.
2. Повторення раніше вивченого матеріалу…………...………………...10 хв.
3. Вивчення нового навчального матеріалу ………………………….…50 хв.
4. Закріплення нового навчального матеріалу……. …………….……...15 хв.
5. Підведення підсумків заняття.………………………………………......7 хв.
6. Завдання додому …………...…………………………………………….5 хв.
І. Організаційний момент:
1. Привітання з класом, та створення робочої атмосфери в аудиторії.
2. Перевірка присутніх по журналу або рапорт старости усно чи письмово.
3. Призначення чергових (усно, письмово, за графіком чи інакше).
4. Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські приладдя і аркуші, зовнішній вигляд учнів та ін.).
ІІ. Вивчення нового навчального матеріалу:
1. Мотивація.
Приступимо до навчальної діяльності. Адже кожен з Вас прийшов сюди здобути знання, вміння та навички. І напевне кожен з Вас хоче стати фахівцем своєї справи. А для цього потрібно зовсім небагато, бути уважним під час заняття, виконувати розрахунки і домашнє завдання, працювати самостійно у бібліотеці. Тільки так ми з Вами зможемо досягнути нашої мети.
2. Повідомлення теми і мети уроку.
А темою нашого сьогоднішнього заняття є «Завдання будівельної механіки. Основні припущення. Навантаження.». Головним завданням цього заняття є сформувати у Вас знання про предмет будівельна механіка, та завдання які вона виконує. Навчити правильно розуміти і використовувати основні припущення та гіпотези будівельної механіки, та розрізняти види навантажень.
3. Повідомлення нового матеріалу:
А тепер приступимо до вивчення нового матеріалу. Отже…
Завдання будівельної механіки
Усі інженерні конструкції і споруди - будівлі, мости, башти, резервуари, корпуси машин - повинні задовольняти умови міцності, жорсткості і стійкості.
Умови міцності полягають в тому, що внутрішні зусилля і напруження в елементах конструкцій не повинні перевищувати величин, за яких ці елементиможуть зруйнуватися.
В процесі експлуатації на конструкції і споруди діють зовнішні навантаження, внаслідок чого їх елементи деформуються і набувають деяких переміщень у просторі. Ці переміщення можуть спотворити зовнішній вигляд споруди або взагалі зробити її непридатною до експлуатації. Перевірка умов жорсткості - це порівняння деформацій споруди з тими, що допускаються.
Окрім основних навантажень, на конструкцію або споруду можуть діяти інші непередбачені заздалегідь навантаження. Вони носять випадковий характер і мають незначну величину, проте викликають додаткові деформації і переміщення. При знятті цих додаткових навантажень споруда має поновлювати свій попередній стан. Це є умовою стійкості споруди. До цих умов слід ще додати умови економічності – споруда мусить відповідати умовам міцності, жорсткості і стійкості при забезпеченні мінімальної власної ваги, а отже, мінімальної вартості.
Виконання зазначених умов повинно передбачатися в процесі проектування конструкцій або споруд, тобто під час розрахунку їх на зовнішні дії і навантаження.
Будівельна механіка- це наука, що розробляє методи розрахунку інженерних конструкцій і споруд на міцність, жорсткість і стійкість.
З огляду на викладене сформулюємо основні завдання будівельної механіки:
1. Дослідження утворення раціональних форм споруд.
2. Обчислення внутрішніх зусиль в усіх елементах конструкції або споруди.
3. Аналіз пружних переміщень, які виникають в споруді під зовнішнімидіями.
4. Дослідження стійкості споруди.
Будь-яка споруда складається з елементів, які за співвідношенням геометричних розмірів умовно можуть бути віднесені до масивних тіл, тонкостінних елементів – пластин і оболонок, стержнів, тонкостінних стержнів.
До масивних відносять: просторові елементи, розміри яких в усіх трьох вимірах є величинами одного порядку; у пластині і оболонці один із розмірів (товщина h ) набагато менше двох інших, у стержні два розміри - ширина а і висота h на багато менші за його довжину l.
Будівельна механікавивчає складні механічні системи, до яких входять елементи різних типів: масивні тіла, пластини, оболонки, стержні. При цьому будівельна механіка у вузькому розумінні розглядала складені зі стержнів механічні системи, які називаються стержневими системами.До стержневих систем можуть бути віднесені ферми, балки, рами, арки та комбіновані системи, які утворюються поєднанням балок, рам або арок з фермами.
Цей розділ нині найширше відображений у навчальній літературі і носить назву будівельної механіки стержневих систем. Протягом довгого часу він називався "статикою споруд".
Будівельна механіка має характерні особливості. Насамперед вона спрямована на виконання задач проектування конструкцій, і тому, на відміну від інших розділів механіки, на кінцевому етапі передбачає одержання числового результату. Будівельна механіка не обмежується визначенням напружень, деформацій і переміщень під дією зовнішніх навантажень і не формулює критерії міцності, як це робиться в опорі матеріалів. Будівельна механіка стержневих систем на відміну від опору матеріалів, вивчає напруження і деформації в окремих перерізах елементів, а їх інтегральні характеристики зусилля.
Основні припущення будівельної механіки
Розрахунки в будівельній механіці базуються на деяких припущеннях. Вони, як правило, збігаються з припущеннями, які мають місце в опорі матеріалів у теорії пружності, але мають бути віднесені до всієї споруди в цілому.
Гіпотеза суцільності – тіло вважається суцільним, таким, що неперервно заповнює свій об'єм. На цій підставі деформації і переміщення точок елемента можуть вважатися неперервними функціями координат.
Гіпотеза однорідності та ізотропності – властивості матеріалу однакові в усіх точках і поусіх напрямках.
Гіпотеза ідеальної пружності – матеріал конструкцій вважається ідеально пружним. Це означає, що після зняття навантаження деформація усувається, споруда сповна поновлює форму, яку мала до початку навантаження і повертає енергію яку було витрачено на її деформацію.
Гіпотеза лінійної залежності між деформаціями і напруженнями –вважається, що між напруженнями і деформаціями в усіх точках зберігається лінійна залежність (закон Гука).
Гіпотеза малих переміщень –переміщення точок системи, які зумовлені пружними деформаціями, є малими, тобто такими, що допускають лінійну залежність між деформаціями і переміщеннями в рівняннях геометричного аспекту задачі а також складання рівнянь рівноваги для недеформованого стану.
Гіпотеза природного ненапруженого стану –початкові напруження в тілі вважаються такими, що дорівнюють нулю. Це означає, що напруження і зусилля які визначаються в результаті розрахунку, становлять лише їх приріст над тими, що були спочатку.
Із наведених гіпотез випливає принцип незалежності дії сил (принцип суперпозиції) – в лінійно деформованих системах сумарний ефект від дії кількох сил дорівнює сумі ефектів від дії кожної сили окремо. Причому сумарний ефект не залежить від порядку їх прикладання.
Принцип суперпозиції дає змогу розкладати розв'язання задачі при складених навантаженнях на розв'язання кількох окремих задач при простих навантаженнях. Цей принцип може бути застосований для побудови епюр зусиль або прогинів, де він іноді називається принципом накладання.
При розв'язанні задач опору матеріалів і будівельної механіки велике значення має принцип Сен-Венана – якщо до будь-якої малої частини споруди прикладена врівноважена система сил, то вона викликає напруження, які швидко зменшуються в міру віддалення від цієї частини. Іншими словами: в точках, які є віддаленими від місця прикладання зовнішнього навантаження, напруження мало залежать від детального способу реалізації цього навантаження. Принцип Сен-Венана широко застосовують у будівельній механіці, що дозволяє переносити сили по лінії їх дії, замінювати зосереджені сили розподіленим навантаженням і вважати при цьому, що напруження і деформації у перерізах, достатньо віддалених від місця навантаження, практично не змінюються.