ОСОБИСТІСНО ПРОФЕСІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА
Як відомо "соціальний працівник" є певним сукупним обрисом професії "соціальна робота". Проглядається широка палітра варіантів, підходів, характерних для тієї чи іншої країни, у визначенні сутності, функцій, змісту, методів соціальної роботи, а також модифікацій найменувань представників даної професії. Достатньо скористатись авторитетними довідниками, енциклопедіями провідних країн світу в галузі соціальної роботи, щоб переконатися, які вміння соціального працівника становлять першооснову його функціонального призначення. Зокрема, у Короткому словнику термінів з соціальної роботи США звертається увага на те, що соціальний працівник повинен вміти створювати і розвивати стосунки, які сприяють успішній професійній діяльності, стосунки між людьми та їх оточенням, активізувати зусилля підопічних (індивідів, груп, общин) по розв'язанню власних проблем, сприяти їх довірі, а також бути посередником і налагоджувати стосунки між конфліктуючими індивідами, групами, забезпечувати міжінституційні зв'язки.
Соціальний працівник(у всіх його модифікаціях) - спеціаліст, який виконує соціальну роботу як професіонал. Соціальні працівники - як правило, випускники, Шкіл соціальної роботи, які використовують свої знання і вміння для соціального обслуговування індивідів, сімей, груп, общин, організацій, суспільства в цілому. Соціальні працівники допомагають людям вирішувати проблеми, створюючи для цього необхідні ресурси, забезпечують взаємодію між людьми чи між людиною та середовищем у цілому, підвищують відповідальність організацій за людину, впливають на соціальну політику [2, с. 49].
Професія соціального працівника спрямована на соціальну спеціалізовану діяльність, об'єктивно необхідну для функціонування державних і громадських систем соціальної допомоги різним категоріям населення, для реалізації життєвих, потенційно закладених у кожній людині сил для самозабезпечення і саморозвитку [1, с 55].
Як зазначає, відомий російський дослідник О.Б. Бєлінська, предметно-інструментальна основа професійної діяльності соціального працівника включає професійні знання та досвід. Професія соціального працівника передбачає конкретну діяльність, яка реалізується у визначеній функціонуючій системі соціальної роботи, в конкретній соціальній службі чи окремому спеціалізованому центрі.
Вимоги до рівня знань та умінь соціального працівника витікають з міжнародних вимог до кваліфікації соціального працівника. Згідно із "Стандартом кваліфікації практичної соціальної роботи" йому необхідно мати уяву про теорію і методику роботи з окремими клієнтами і групою; ресурси та послуги, які надаються суспільством; програми і мету соціальних служб як суб'єкта регіонального та локальних рівнів; організацію місцевої інфраструктури і розвитку служб охорони здоров'я та соціального забезпечення; основи соціально-економічної й політичної теорії; расові, етнічні та інші культурні групи в суспільстві (їх морально-етичні цінності та норми, можливі проблеми); результати професійних і наукових досліджень, які можна використовувати в практичній роботі; концепції та методи соціального прогнозування; теорію і практику проведення спостережень, зокрема, за практичною соціальною роботою; теорію і практику управління персоналом; соціальні, психологічні, соціологічні методи і методики; теорії та методи психосоціальної оцінки різних видів і форм втручання з боку соціальних служб, а також диференційований діагноз стану клієнта; теорію та методи адвокатської практики; етичні стандарти і практику професійної соціальної роботи [1, с 57].
Соціальний працівник мусить володіти широким колом відповідних знань та умінь, які умовно можна об'єднати в наступні групи:
• загальні вимоги до освіти спеціаліста;
• вимоги до знань та умінь з циклу загальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін;
• вимоги до знань і вмінь з циклу загальних математичних і природничих дисциплін;
• вимоги до знань і вмінь з циклу загально-професійних дисциплін;
• вимоги до знань і вмінь з циклу спеціальних дисциплін.
Розглянемо перелік вимог до соціального працівника за останніми двома циклами. Соціальний працівник повинен знати(за циклом загально-професійних дисциплін):
• специфіку роботи в різному соціальному середовищі;
• використовувати передовий вітчизняний та зарубіжний досвід соціально-культурної діяльності;
• основні психічні функції та їх фізіологічні механізми, співвідношення природних і соціальних факторів у становленні психіки, розуміти значення волі та емоцій, потреб і мотивів, а також несвідомих механізмів у поведінці людини;
• дані наукових досліджень стосовно особистості, її формування в процесі соціалізації, основні закономірності та форми регуляції соціальної поведінки в соціальних спільнотах і групах, особливості протікання соціальних процесів;
• володіти основами соціологічного аналізу;
• типологію, основні джерела виникнення і розвитку масових соціальних явищ, форми соціальної взаємодії, фактори соціального розвитку, типи і структуру соціальних організацій та інституцій;
• основи загальної педагогіки, психології та їх спеціальних розділів;
• форми, засоби, методи психолого-педагогічного впливу, форми і методи виховної роботи і просвіти;
• національні особливості побуту і сімейного виховання, народні традиції регіонів, вміло використовувати їх у практичній соціальній роботі;
• норми сімейного, трудового, житлового законодавства, які регулюють питання охорони материнства та дитинства, права неповнолітніх, пенсіонерів, людей з особливими потребами і забезпечують їх соціальний захист;
• основи кримінального та цивільного права;
• порядок та організацію опіки, піклування, всиновлення, позбавлення батьківських прав, направлення до спеціальних навчально-виховних закладів;
• організацію медико-соціальної роботи, санітарної просвіти і пропаганди здорового способу життя [4, с 337].
Соціальний працівник повинен уміти:
• забезпечити посередництво, з одного боку, між особистістю і сім'єю, а з іншого, між різними громадськими і державними структурами;
• забезпечити зв'язок між особистістю і мікросередовищем, дітьми та дорослими, сім'єю та суспільством;
• впливати на стосунки між людьми та ситуацію в малій групі, стимулювати клієнта до виконання соціально-значущої діяльності;
• працювати в умовах неформального спілкування, сприяючи ініціативі та активній життєвій позиції клієнта;
• надавати психологічну характеристику особистості (її темпераменту, здібностям і т.п.), інтерпретувати власний психічний стан, володіти прийомами психодіагностики і психічної саморегуляції;
• вести організаційно-управлінську, дослідницько-аналітичну, науково-педагогічну і практичну роботу на різних об'єктах професійної діяльності;
• надавати першу медичну допомогу.
Згідно з циклом спеціальних дисциплін соціальний працівник має знати:
• особливості соціальної екології, методи оцінки стану навколишнього середовища, володіти екологічною культурою:
• актуальні проблеми геронтології, методи організації медико-соціального обслуговування людей похилого віку та специфіку роботи з даною категорією;
• методи соціальної статистики, використання статистичних вимірів у соціальній роботі;
• конкретний досвід діяльності місцевих органів і центрів соціального захисту населення та його використання в практичній роботі;
• як використовувати в практичній діяльності особливості спеціальної підготовки: організувати допомогу населенню, соціальну роботу в трудових колективах, медико-соціальну допомогу населенню, соціальну роботу з молоддю, сім'ями та дітьми, соціальну реабілітацію і трудотерапію, роботу з особами похилого віку та людьми з особливими потребами тощо [5, с 73-74].
Соціальний працівник повинен уміти:
• володіти методикою і технологією соціального прогнозування та проектування, використовувати отримані знання в реальних проектах;
• володіти процедурою і методами соціальних інновацій, творчо використовувати інновації в практиці соціальної роботи;
• застосовувати отримані знання для розв'язання сучасних проблем зайнятості населення, вести соціальну роботу серед безробітних, надавати їм моральну та матеріальну підтримку, допомагати в працевлаштуванні;
• використовувати поглиблені знання спеціальних розділів психології та педагогіки соціальної роботи;
• вести соціальну роботу з урахуванням сучасної етнографічної та демографічної ситуації;
• володіти методикою дослідницької роботи при аналізі конкретних явищ і процесів в соціальній сфері, використовувати і впроваджувати отримані результати досліджень [4, с 338].
Окрім цього, соціальний працівник повинен уміти просто і грамотно говорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагувати на емоційні і кризові ситуації, бути прикладом у професійних стосунках, пояснювати складні психосоціальні явища, ефективно організовувати свою роботу, шукати джерела і отримувати засоби для допомоги іншим.
Важливим моментом професійної соціальної роботи є міждисциплінарний підхід до розв'язання проблем, які виникають у клієнта. Працюючи у складі міжпрофесійних груп разом із лікарями, педагогами, соціологами, практичними психологами, соціальними юристами, соціальний працівник має можливість комплексно вирішувати проблеми сім'ї, окремої особистості чи соціальної групи, безумовно, спираючись на потенціал даного суб'єкта.
Таким чином, структура професійних обов'язків соціального працівника досить складна і різноманітна, а обсяг знань, умінь і навичок цього спеціаліста не може обмежуватись характеристиками, які закладені у посадових інструкціях. Вона постійно розвивається і вдосконалюється, що передбачає постійний розвиток особистості соціального працівника, його перепідготовку і підвищення кваліфікації.
На думку О.Б. Бєлінської, серед важливих вимог до соціального працівника слід віднести і таку, як "педагогічна культура соціального працівника". До структурних елементів педагогічної культури, як правило,
відносять педагогічні здібності, педагогічну майстерність, психолого-педагогічну спрямованість особистості, мистецтво спілкування з людьми і культуру професійної поведінки.
До соціального працівника пред'являються наступні кваліфікаційні вимоги.
1. Вимоги до особистісних якостей:
• гуманістична спрямованість особистості;
• особиста і соціальна відповідальність;
• почуття власної гідності й поважання гідності іншої людини;
• емпатичність;
• готовність зрозуміти іншу людину і надати їй всебічну допомогу і підтримку.
2. Вимоги до діяльності:
а) до посадових обов'язків:
^ організація соціально значущої діяльності для клієнта серед населення;
^ соціально-правовий захист клієнта;
•/ координація діяльності різних громадських і державних організацій для підтримки клієнта;
б) до професійних знань і вмінь:
^ вміти бачити проблеми клієнта, діагностувати їх;
вміти визначати характер необхідної допомоги, надавати консультації в своїй роботі, а також застосовувати корекцію та реабілітацію;
в) до рівня сформованості діяльністно-рольових вмінь;
^ вміти встановлювати партнерські стосунки з клієнтом, формувати нові соціальні ролі у клієнта і т.п.
3. Вимоги до особливостей соціальної взаємодії соціального працівника і клієнта:
• вміти координувати соціальні зв'язки і стосунки, свої власні дії на основі навичок спостереження, відбору та аналізу соціально значущої інформації тощо.
4. Вимоги до комунікативних навичок і вмінь:
• володіти культурою спілкування (вміти слухати і чути, володіти культурою безконфліктного спілкування) [1, с 59].
У професійному становленні особистості соціального працівника виступає "Я-образ", "Я-концепція". Реалізація індивідуально-творчого підходу передбачає перш за все, формування і розвиток у соціальних працівників ідеального особистісно-професійного "Я". Яким я мушу стати, аби бути спеціалістом високого рівня, професіоналом-майстром, спе-ціалістом-творцем. Відповідь на це питання пов'язана з оновленням мотиваційної сфери, результатом чого є виникнення внутрішньої мети, усвідомлення особистісного змісту професійних знань, умінь, навичок, якостей, розвиток професійної рефлексії [1, с 60].
Професійна рефлексія, пов'язана з професійним усвідомленням та самоусвідомленням, допомагає спеціалісту вийти зі стану своєрідного "поглинання" самою професією і подивитись на неї з позиції спостерігача зі сторони, зайняти позицію поза нею, над нею для судження про неї. Професійна рефлексія визначає ставлення спеціаліста до самого себе як до суб'єкта діяльності, спроба побачити себе в конкретній робочій ситуації. Здатність порівнювати, зіставляти власне бачення себе з оцінками інших учасників взаємодії допомагає соціальному працівникові усвідомлювати, як він у дійсності сприймається та оцінюється іншими людьми.
Особливо важливими, на думку відомого російського науковця П. Д. Павленка, є такі особистісні якості соціального працівника, які умовно можна поділити на три групи.
До першої групи належать вимоги, які пред'являють в ході професійної діяльності до психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, мислення), психічних станів (апатія, стрес, тривожність, депресія), емоційних (стриманість, індиферентність) і вольових (наполегливість, послідовність, імпульсивність) характеристик.
До другої групи відносять самоконтроль, самокритичність, самооцінку своїх учинків, а також стресостійкі якості - фізична тренованість, самонавіювання, вміння переключатися та управляти своїми емоціями.
Третя група включає комунікативність (вміння швидко встановлювати контакт з людьми), емпатичність (вміння вловлювати зміну в настрої людей, виявляти їх установки та очікування, співпереживати), красномовність (вміння впливати і переконувати словом) [5, с 75-77].
Таким чином, професійне становлення спеціаліста - складний, неперервний процес "проектування" особистості. Усвідомлення себе в майбутній професії сприяє формуванню власної моделі професіонала, а багатогранність особистості набуває суспільної значущості, стає умовою розвитку як виробничих так і соціальних відносин.
Питання та завдання для самостійної роботи і контролю
1. Які обов'язки соціального працівника? Розкрийте їх зміст.
2. Проаналізуйте зміст основних вимог до знань і вмінь соціального працівника.
3. Які, на вашу думку, найбільш важливі особистісні якості соціального працівника?
4. Визначте зміст найбільш важливих якостей соціального працівника з урахуванням теорії та практики соціальної роботи.
5. Розробіть, враховуючи знання з даної теми, власний професійний портрет соціального працівника.
Література
1. Белинская А.Б.Основы социальной работы. Учеб. пособие.-М.,2001.-228с.
2. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход. Монография. - М.: -1999. - 184 с.
3. Динамика ценностей в социальной работе. Серия «Социальная работа» / Под ред. Стивена Шардлоу. - Амстердам - Киев, 1996. - 206 с.
4. Основы социальной работы: Учебник/Отв. ред. П.Д. Павленок. -2-е изд., испр. и доп. - М., 2001. - 395 с.
5. Павленок П.Д. Введение в профессию «Социальная работа»: Курс лекций. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 174 с.
6. Социальная работа / Под ред. В. И. Курбатова. - Ростов н/Д: «Феникс», 1999. - 576 с.
7. Тетерский СВ. Введение в социальную работу: Учебное пособие. -М.: Академический Проект, 2000. - 496 с.
8. Философия социальной работы. Монография / Под ред. В.И. Митрохина. - М.: МГСУ Союз, 1998. - 208 с.
9. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб пособие для студ. высш. учеб. заведений.-М. .Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.- 432 с.
10. Фирсов М.В. Тема человека в концепциях социальной работы // Российский журнал социальной работы. - 2000. № 9-10. с. 22-30.
11. Холостова Е.И. Профессиональный и духовно-нравственный портрет социального работника. - М., 1993.
12. Шмелева Я.Б. Профессионализм личности социального работника - показатель его деятельности //Российский журнал социальной работы.-1998,№1.С.100-104.