Менеджмент як вид людської діяльності

Менеджмент – це особливий вид самостійної діяльності у фірмі будь-якого напряму діяльності, шр працює в умовах ринкових відно­син для забезпечення поставлених цілей при раціональному, еконо­мічному використанні матеріальних і трудових ресурсів на основі гос­подарського й економічного механізму ринкових відносин.

Слова «менеджер» і «менеджмент» вживалися в англійській мові ще в минулому сторіччі. Але лише в другій чверті XX ст. вони поступово починають здобувати визначене значення, відповідно до якого менеджером є людина, що організує конкретну роботу, керу­ючись сучасними методами.

Менеджер не є автоматично керівником або входить до складу вищого керівництва підприємства. Менеджери працюють на всіх «ешелонах» керування і, за американськими поняттями, таким є лю­дина, в завдання якої входить організація конкретної роботи в рам­ках визначеної кількості співробітників, що підкоряються йому.

Сучасний менеджмент – це група осіб, що здійснюють у рам­ках організації підприємницькі управлінські функції.

Загальне для двох термінів пов’язане з координацією спільної праці. Предметом досліджень є відносини, що виникають у процесі управління. Вони виникають у виробничому колективі для орга­нізації трудового процесу, дотримання визначеного порядку, погод­жених дій.

Управлінська праця виступає як сукупна праця. Діяльність з управління може вважатися ефективною, оскільки приносить пев­ну частину прибутку підприємницької діяльності.

В західних підприємствах розрізняють:

Тор management, тобто вища ланка керування (генеральний директор та інші члени правління);

Middle management – середня ланка керування (керівники управлінь, департаментів, і самостійних відділів);

Lover management – нижчі ланки керування (керівники підвід­ділів та інших аналогічних їм підрозділів).

Менеджмент – специфічний орган функціонуючого комерцій­ного підприємства. Якщо на Заході мова заходить про якесь під­приємство, то люди мають на увазі насамперед менеджмент, тобто керівництво даного підприємства, тому що саме воно представляє підприємство в суспільстві.

Підприємство може діяти тільки через свої органи, а це означає через керівництво, або менеджмент. Будь-яке підприємство, неза­лежно від його правової форми, зобов’язане мати керівництво.

Визначення поняття «менеджмент» говорить про те, що менед­жмент є економічним органом, який функціонує в сучасному інду­стріальному суспільстві.

Будь-яка дія, будь-яке рішення, прийняте менеджментом, – це за­хід економічного характеру. Таким чином, ефективність менеджменту і діяльності менеджерів можна вимірювати лише за допомогою по­казників економічних результатів. Менеджмент – скоріше практич­на діяльність, ніж наука або професія, хоча він охоплює як те, так і інше.

Останнім часом через сильну конкуренцію між підприємствами різних країн і перенасиченість майже всіх західних ринків у стилі керівництва підприємством (менеджменту) відбулися істотні зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше усіх реа­гував на зміну ситуації на ринку, то зараз гарним менеджером вва­жається фахівець, який для свого підприємства створює нові рин­ки, який не тільки пасивно реагує на зміни на ринку, а й сам змінює ринок. Не даремно говорять, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним.

Головне в менеджменті – ставити перед собою мету, що відпові­дає інтересам підприємства – Management by objectives («менедж­мент постановкою цілей»). У цьому полягає принципова відмін­ність менеджерів від керівників підприємства старого стилю.

Відповідно до ще одного визначення менеджменту функція останнього полягає в тому, щоб створювати рентабельне підприєм­ство на основі наявних людських і матеріальних ресурсів.

Підприємство повинне поставляти товари кращої якості за ниж­чою ціною або надавати кращі послуги, ніж послуги конкурентів. Менеджмент дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж су­мою його окремих компонентів – капіталу і співробітників. Утім, підприємство – насамперед люди.

Звідси випливає третє визначення терміну: менеджмент – це організація роботи людей, співробітників. Люди є найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві.

Фінансові кошти, капітал для здійснення нових інвестицій при створенні нового підприємства можна одержати на ринку капіталів. А знайти компетентних співробітників набагато складніше. Ще грецький філософ Платон помітив, що гарне суспільство – це біль­ше, ніж сума його окремих частин.

Аналіз процесу управління підприємством дає змогу відокреми­ти дві взаємопов’язані складові частини: функціонально-технологічну та організаційно-людську. Щодо функціонально-технологічного ас­пекту управління, то він є об’єктом вивчення таких дисциплін, як технологія, організація, маркетинг та ін.

Організаційно-людський аспект процесу управління, що є об’єк­том вивчення менеджменту, виникає з потреби цілеспрямованості, узгодженості роботи членів колективу. Менеджмент можна визна­чити як процес впливу на колектив окремих працівників для до­сягнення бажаних результатів, цілей.

Слід зрозуміти, що робота менеджера охоплює різноманітні сто­рони виробничої діяльності людей, роботи машин, комп’ютерних пристроїв тощо.

Умовно можна розмежувати такі поняття: управління персона­лом та управління матеріально-технічною базою виробництва.

Управління персоналом – діяльність, що охоплює соціально-еко­номічні питання, економічні відносини між людьми, а також мо­ральні, етичні, релігійні та інші питання взаємопорозумінь між робіт­никами.

Управління матеріально-технічною базою виробництва – праця менеджерів з вироблення технічної та технологічної політи­ки, управління постачанням і збутом, фінансами, а також ефективне використання управлінської інформації та прийняття рішень.

До складу завдань управління підприємством відносяться:

Ø створення умов щодо автоматизації виробництва;

Ø залучення до виконання робіт працівників, які мають більш високу кваліфікацію;

Ø формування системи високої зацікавленості співробітників фірми в досягненні наміченого результату шляхом впровад­ження комплексної системи заходів стимулювання й мотивації;

Ø контроль ефективності функціонування фірми, координація роботи всіх її підрозділів;

Ø вивчення спроможностей виходу на нові ринки;

Ø формування політики розвитку фірми;

Ø визначення необхідних ресурсів та забезпечення ними;

Ø контроль за виконанням поставлених завдань.

Підсумковою метою управління підприємством є забезпечення прибутковості або доходності через оптимальну організацію вироб­ничого процесу, включаючи розвиток технічної бази, ефективне використання кадрового потенціалу, творчої активності та особис­тої зацікавленості кожного працівника.

Таким чином, менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює відносно вузьку сферу, що включає соці­альні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам у рамках пев­ної організації, яка діє в ринкових умовах.

Для досягнення цієї мети у менеджменті застосовується су­купність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на соціальні системи (людей).

Широко розповсюджене поняття менеджменту як мистецтва управління. Воно базується на тому, що господарські організації – це складні системи, на функціонування яких впливають різнобічні чинники зовнішнього й внутрішнього середовища. Тому вміння управляти таким складним механізмом потребує високої фахової підготовки.