Характеристика соціально-психологічних методів менеджменту
Для того щоб вплив на колектив був найбільш результативним, необхідно не тільки знати моральні й психологічні особливості окремих виконавців, соціально-психологічні характеристики окремих груп і колективів, але й здійснювати керівний вплив. Для цього застосовуються соціально-психологічні методи управління.
Соціально-психологічні методи управління являють собою сукупність специфічних способів впливу на особистісні відносини й зв'язки серед працівників, що виникають у трудових колективах, а також на соціальні процеси, що протікають у них. Тому у своїй діяльності кожен керівник тим чи іншим чином застосовує їх для ефективної роботи підлеглих.
Встановлено, що результати роботи багато в чому залежать від цілого ряду психологічних факторів. Уміння враховувати ці фактори та з їхньою допомогою цілеспрямовано впливати на окремих працівників допоможе керівникові сформувати колектив з єдиними цілями й завданнями.
Перш ніж починати вести розмову про соціально-психологічні методи управління необхідно розглянути поняття соціальної психології.
Соціальна психологія - це наука, яка вивчає закономірності поведінки та діяльності людей, закономірності групової психології. Об'єктом соціально-психологічної теорії управління є форми взаємодії людей у структурах, групах, колективах, які вирішують різноманітні задачі, що постають перед ними.
Соціально-психологічні методи менеджменту ґрунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).
Оскільки учасниками процесу управління є люди, то соціальні відносини, що відображають відповідні методи управління, важливі й тісно пов'язані з іншими методами управління.
Під соціальними методами розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу та його окремих працівників (рис. 3).
Рис. 3 Класифікація соціальних методів впливу
До методів соціального впливу належать: соціальне прогнозування; соціальне планування; моральне стимулювання; методи формування колективів.
Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміку співвідношення фізичної і розумової праці.
Соціальне планування як метод соціального управління реалізується складанням плану соціального розвитку підприємства.
Передумови успішної активної роботи пов’язані з можливостями виконавців:
- знати (інформація про цільові установки або заходи, за якими ухвалено рішення),
- вміти (ці установки й заходи повинні бути ”допустимими ” для виконавців, зокрема не порушувати юридичних і етичних норм),
- могти (виконавці повинні мати засоби для виконання дорученого),
- хотіти (вони повинні бути мотивовані).
Під мотивом розуміють спонукання людської поведінки, що базується на суб'єктивному відчутті недоліків або особистих стимулів.
Перш за все слід забезпечити співробітника:
- можливостями виконати роботу,
- визначити його рамки дій,
- чітко сформулювати цілі і завдання,
- створити оточення, що сприяє виконанню завдання (надати засоби, необхідну інформацію, сформувати організацію, використовувати стиль управління, заснований на причетності виконавців).
Моральні стимули впливають через нагородження орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо.
Психологічні методи управління. Знаючи особливості поводження, характеру кожної окремої людини, можна прогнозувати її поводження в потрібному для колективу напрямку. Це пов'язано з тим, що кожній групі притаманний свій психологічний клімат. Тому істотною умовою утворення й розвитку трудових колективів є дотримання принципу психофізіологічної сумісності. Японські соціологи стверджують, що від настрою, бажання людини працювати й від того, яка морально-психологічна обстановка в колективі, продуктивність праці приблизно в 1,5 рази може збільшитися або в кілька разів зменшитися.
Психологія управління- це галузь психології (окремий напрямок), що вивчає закономірності спілкування та взаємодій людей у процесі їхньої управлінської діяльності. її задача полягає в аналізі умов і особливостей управлінської діяльності для підвищення ефективності та якості роботи.
Психологічна діяльність здійснюється за допомогою психологічних методів управління.
Психологічні методи управління спрямовані на регулювання відносин між людьми шляхом створення оптимального психологічного клімату в колективі. Завдяки цьому вирішуються і зникають суперечки, конфліктні ситуації, працівники наглядово-профілактичних органів не відокремлюються від бойових підрозділів, разом з працівниками оперативного спрямування беруть участь у громадському житті підрозділу, надається допомога у вирішенні соціальних проблем працівників тощо.
Класифікація психологічних методів управління представлена на рис. 4.
Рис. 4 Класифікація психологічних методів управління