Структура виробничої (операційної )системи має два аспекти: 1) процеси , 2) підрозділи
Тема1. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати
Виробництво як процес перетворення ресурсів організації
У вихідну продукцію
Виробництво – це процес створення матеріальних та нематеріальних благ.
Виробництво у загальноекономічному та організаційному сенсі – це складний комплекс господарств, який формується та функціонує в умовах об’єктивного процесу поглиблення поділу праці та розвитку її кооперації. Виробничі господарства спрямовані на забезпечення умов життя людей і тому є загальною рисою усіх экономічних систем: міжнародної економіки, національних економік та господарських організацій (підприємств). Основним завданням таких систем в умовах розвитку цивілізованих ринкових відносин є перетворення ресурсів у товар.
Готова продукція в момент її виходу на ринок набуває властивостей товару для задоволення нужд та потреб через обмін. Ефективність діяльності контрагентів на ринках забезпечується за допомогою сучасного маркетингу.
Товарне виробництво – це складна система господарств, які пов’язані між собою кооперацією в наслідок поділу праці. Невпинне поглиблення поділу праці в процесі виготовлення виробів та надання послуг обумовлено необхідністю додержання принципу спеціалізації, що є передумовою для виконання основного закону економіки – закону економії часу. Але треба розуміти, що є межа для поглиблення спеціалізації – неприпустимий рівень монотонності. Суспільно-товарне господарство має дві загальні форми організації: національну і міжнародну. Рівні поділу праці, відповідно, формуються як національний та міжнародний.
Результатом виробництва в країні є валовий суспільний продукт.
Найважливішим показником, який визначає ефективність виробництва та соціального розвитку у суспільстві є національний доход.
Будь-який виробничий (операційний)процес – це системна взаємодія трудових та технологічних процесів для створення продукту певного призначення та досягнення цілей виробника. Треба мати на увазі, що процес виробничої (операційної) діяльності не завершується випуском продукції. Цей процес (процес зростання цінностей) продовжується на етапах підготовки до продажу продукції та супроводження процесу її використання як в країнах базування, так і в країнах, що приймають.
Національна економічна система – це комплекс складових, які є взаємно пов'язаними та взаємно обумовленими: народне господарство, галузі промисловості та сільського господарства, господарські організації (підприємства), цехи, дільниці, робочі місця.
Національний поділ праці складається в середині країни, міжнародний – між окремими країнами.
Національна виробнича системами становить комплекс наступних взаємопов'язаних об'єктів: народне господарство, галузі промисловості та сільського господарства, господарські організації (підприємства), операційні системи, цехи, дільниці, робочі місця.
Структура виробничої (операційної )системи має два аспекти: 1) процеси , 2) підрозділи.
Міжнародна виробнича система все в більшій мірі орієнтується на ефективне здійснення глобальних операційних процесів за участю великої кількості фірм різних країн. Кожна фірма має якісно виконувати роль певної ланки ланцюга зростання цінностей. Тому згідно з постулатами теорії взаємодії (теорії інтерактивної економіки) макроекономіку та мікроекономіку в умовах глобалізації усіх сфер людської діяльності доцільно розглядати як неподільну науку, основним предметом якої є процес перетворення (трансформації) сировини (у широкому розумінні поняття «сировина» – це матеріал, інформація, людина) у матеріальні та нематеріальні блага, в тому числі духовні.
Необхідною умовою для забезпечення руху виробництва в будь-якій виробничій системі, в тому числі операційній системі господарської організації, є раціональне поєднання трьох моментів виробництва: знарядь праці, предметів праці та самої праці. Зміст виробництва визначається цілеспрямованою взаємодією його основних факторів: людина, природа, наука. Така взаємодія має три форми, які обумовлюють одна іншу:
1) використання природи людьми для задоволення своїх потреб;
2) перетворення матеріалу природи в носія необхідної якості через трудову діяльність людей;
3) відновлення природи та її охорона.
Виробництво відбувається в трьох самостійних і разом з тим нерозривно зв’язаних сферах створення благ:
1) виробництво засобів виробництва: знарядь праці, предметів праці (засобами виробництва є усі продукти трудової діяльності, які не можуть бути уживані людиною і використовуються для продовження виробництва);
2) виробництво предметів споживання (створення цінностей, які безпосередньо забезпечують задоволення потреб, в тому числі надання послуг);
3) інтелектуальна діяльність як необхідний процес для забезпечення високого рівня культури виробництва та конкурентоспроможності товарів;
4) надання послуг – процес, який має місце в усіх загальнолюдських сферах і становить їх органічну складову або існує як самостійний вид операційної діяльності. Основні особливості такого продукту як послуга: нематеріальна (як правило) його природа, одночасне його створення та споживання, низький ступінь стандартизації, високий ступінь взаємодії зі споживачем та необхідність швидкої реалізації його різноманітних вимог.
Діяльність, спрямована на одержання прибутку шляхом створення і реалізації певної продукції чи послуг отримала назву «бізнес». В українській мові є синонім слову «бізнес» — «підприємництво», що відроджується в даний час і означає всяку господарську справу і ділові відносини між його учасниками. У ринковій економіці істотну роль відіграє такий людський фактор, як підприємницька здатність.
Підприємництво характеризується такими ознаками, як самостійність, відповідальність, ініціативність, ризик, динамічність, активний пошук рішень в економічній діяльності підприємства. Як повноправний вид господарської діяльності воно використовує виробничі ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, технологічні й інформаційні.
Об’єкт, що створюється для розвитку виробничої (операційної) діяльності – підприємство (господарська організація).
Результатом діяльності підприємства (господарської організації) є його продукція. Продукція будь-якої господарської організації (вироби, послуги) стає товаром тільки на ринку.
Смисл роботи підприємства (господарської організації) полягає не лише в тому, щоб виробляти продукцію та надавати послуги, але й в тому, щоб його діяльність була результативною та ефективною.
Здійснення виробничого підприємництва пов'язане з придбанням матеріальних ресурсів (М) за гроші (Дм), основних засобів (Ф) за гроші (Дф), робочої сили (Р) з витратами на оплату праці (Др). У величину Д, входить і зарплата самого підприємця як витрати, оплачувані з виторгу за реалізацію товару.
Завершується процес випуском готової продукції, що у вигляді товару реалізується покупцю (споживачу) чи в торгову мережу. Виторг від продажу товару залежить від обсягу реалізації і відпускних цін. І основне завдання підприємця полягає в тім, щоб виробництво окупилося, дало прибуток, тобто виторг Дт повинен перевищувати витрати (Дм + Др + Дф) і всі додаткові витрати, податки, платежі. Прибуток вважається нормальним, якщо, відсоток прибутку перевищив відсоток доходу від коштів, покладених у банк на депозит.
Розрізняють промислову та готову продукцію.
Промислова продукція – предмет праці, який пройшов обробку на даному підприємстві і є придатним до безпосереднього використання на подальших стадіях виробничого (операційнго) процесу.
Готова продукція, тобто така, що підготовлена до реалізації та вийшла на ринок набуває властивостей товару. Треба мати на увазі, що процес створення продукту не завершується його випуском виробником. Цей процес продовжується на етапах збуту: підготовки до продажу, продажу, авторського супроводу під час використання (експлуатації) покупцем.
Учасники господарського процесу мають звертати увагу на вид, тип, сорт продукції та інші класифікаційні ознаки продукції конкуруючих фірм.
Вид продукції – класифікаційна категорія, що об’єднує продукцію з однаковою назвою за однією з її ознак (наприклад, верстати, автомобілі, взуття, тканини)..
Тип продукції – продукція, згрупована за призначенням, принципом дії, конструктивним виконанням.
Сорт продукції – градація продукції певного виду за одним чи декількома показниками якості, які визначено у нормативному документі.
Номенклатура продукції – класифікаційний перелік назв окремих видів продукції, яка виробляється промисловими підприємствами.
Асортимент продукції – склад із співвідношення видів виробів у випуску продукції або у групі товарів. Асортимент продукції характеризує як її склад так і сортність.
Насамперед виробництво має бути забезпечено необхідними ресурсами, основними серед яких є:
– технічні ресурси (виробниче устаткування, сировина, матеріали);
– технологічні ресурси (способи виготовлення продукції);
– кадрові ресурси (чисельність і кваліфікація кадрів);
– інформаційні ресурси (дані про підприємство та його зовнішнє середовище);
– фінансові ресурси;
– організаційні ресурси (способи прийняття рішень, система планування контролю і т.д.);
– часовий ресурс (час – це непоправний ресурс).
Ці ресурси забезпечують рух виробничих (операційних) процесів.
Структура виробничого (операційного) процесу – це склад та взаємозв’язок основних, допоміжних, обслуговуючих, підсобних виробничих процесів, які є складовими структури керованої підсистеми операційної системи.
Основні виробничі процеси супроводжуються та підтримуються допоміжними процесами: забезпечення інструментом та енергією; виконання транспортно-складських робіт; забезпечення робочих місць технологічними пристроями, проведення ремонтних робіт. Тобто функціонування підрозділів основного виробництва безпосередньо залежить від допоміжних виробничих підрозділів та служб підприємства.
Саме в операційні системі вирішуються найбільш складні питання, пов’язані із забезпеченням оптимального руху предметів праці і раціонального використання знарядь праці в умовах швидких змін дії великої кількості факторів внутрішнього та зовнішнього середовища господарської організації.
Можливості підприємства визначаються наявністю необхідних ресурсів (факторів виробництва), що знаходяться в його розпорядженні:
– технічні ресурси (виробниче устаткування, сировина, матеріали);
– технологічні ресурси (способи виготовлення продукції);
– кадрові ресурси (чисельність і кваліфікація кадрів і ін.);
– інформаційні ресурси (дані про підприємство і його зовнішнє середовище);
– фінансові ресурси;
– організаційні ресурси (способи прийняття рішень, система планування контролю і т.д.);
– часовий ресурс (час є непоправним ресурсом).
–
1.2 Взаємозв’язок між категоріями «операційний процес», «операція» «операційна функція», «операційний менеджер», «операційна система»,
Діяльність, що безпосередньо спрямована на створення товару підприємством (господарською організацією) отримала назву - «операційна функція». Треба мати на увазі, що процес створення певного продукту не завершується його випуском господарською організацією (підприємством). Виробництво продовжується на наступних етапах зростання цінності продукту (послуги): 1) підготовка до збуту (реалізації); 2) продаж; 3) використання за призначенням
Основна операційна функція – це діяльність, щодо створення основної продукції в межах операційної системи підприємства (господарської організації). Основна операційна функція має прямі та зворотні зв’язки з усіма іншими функціями операційної системи: функціями управління операційними (виробничими) процесами та функціями їх забезпечення необхідними ресурсами та підготовкою виробництва.
У сфері діяльності підприємств (господарських організацій) застосовують терміни «виробничий процес» та «операційний процес». Ці терміни мають багато спільного, але є і відмінності між ними. Розглянемо сутність та структуру цих процесів.
Виробничій (операційний) процес – систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою. Як видно з цього визначення , питання організації виробництва розглядаються в двох аспектах: у просторі та часі.
Елементами та основним змістом виробничого процесу є виконання операцій.
Терміни «виробництво» і «операція» мають багато спільного. Традиційно під виробництвом розуміють процес створення матеріальних благ. Термін «операція» ширше. Він визначає створення не тільки матеріальних, але й нематеріальних благ (надання послуг), а також застосовується для визначення глибинного змісту виробничого (операційного) процесу. Тому виробничу операцію розглядають як структурний елемент виробничого процесу, ознакою якого є одноразове виконання підготовчої та заключної роботи для здійснення частинного виробничого (операційного) процесу.
Операційний (виробничій) процес складається з трьох етапів:
1) закупівля сировини, матеріалів та комплектуючих;
2) виробництво продукції або/та послуг;
3) збут товарів та надання послуг.
Виробничий процес має два основних аспекти: технологічний процес, трудовий аспект.
Технологічний процес складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмета праці.
Технологічний процес – частина виробничого процесу, яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмета праці.
Основним структурним елементом технологичного процесу є технологічна операція.
На промисловому підприємстві основний операційний (виробничій) процес має певні стадії:
1) заготівельну (розкроювання матеріалу, виготовлення заготовок);
2) обробну (механічна, термічна обробка, гальванопокриття);
3) складальну (складання складових частин та агрегатів, загальне складання виробів);
4) випробувальну (регулювання, настроювання, випробування виробів).
Виробничі операції поділяються на основні, допоміжні, підготовчі, обслуговуючі.
Основна операція це така, що безпосередньо виконуються для зміни форми, розміру, структури предмету праці та надання послуги.
Допоміжна операція спрямована на створення умов для виконання основної операції (транспортна, контрольна, складальна та ін.).
Підготовча операція виконуються в процесі підготовки виробництва.
Обслуговуюча операція пов’язана з обслуговуванням робочих місць.
Для здійснення операційного процесу в масштабах господарської організації (підприємства) або в межах кожної її господарської одиниці створюється та забезпечується операційна система.
Виробничий процес в операційній системі є об’єктом управління, тобто операційного менеджменту. Поділ виробничого процесу на операції, технологічні та трудові процеси дає можливість читко визначити завдання кожного працівника (керівника, спеціаліста, робітника) господарської організації (підприємства). Управління технологічними процесами орієнтується на створення умов для застосовування досягнень НТП, а трудовими процесами – на необхідність врахування соціально-психологічних аспектів управління виробництвом.