Глобальна система міжнародних відносин, її компоненти та основні характеристики
Міжнародна система – глобальна система МВ, обумовлена наявністю функціональної взаємозалежності та постійних зв’язків міжнародних акторів, які взаємодіють упорядковано і на певному рівні інтенсивності. Міжнародна система складається з підсистем, що структурно та функціонально залежать від структури і процесів на глобальному рівні. Діалектика функціонування та розвитку М.С. розкривається у взаємодії її елементів (міжн.акторів) і структури. За відсутності єдиного владного центру в системі діють різні форми регуляторних механізмів і нормативних комплексів, що разом забезпечують їй необхідний рівень саморегуляції. Еволюція між.системи відбувається як унаслідок накопичення внутрішніх протиріч, так і в процесі її взаємодії з зовнішнім середовищем. Останнє виступає в ролі джерела фундаментальних змін, що відбуваються в міжн.системі.
Ми вже переконалися, що з формальної точки зору будь-яка система передбачає наявність елементів, специфічну взаємодію між ними, структуру, а також середовище. Перші три компоненти вже були піддані аналізу, тепер черга за останнім, яким виступає середовище міжнародних відносин. Це одне із фундаментальних понять системного аналізу, згідно якому система знаходиться у безперервній взаємодії із своїм зовнішнім середовищем через механізми "входів" і "виходів".
У найзагальнішому розумінні під середовищем системи слід розуміти те, що її оточує. Стосовно до суспільних систем, а значить і міжнародної системи, існує не лише зовнішнє, але й внутрішнє середовище. Розрізняють також соціальне середовище -- сукупність впливів, походження яких зв'язано з існуванням людини і суспільних відносин, та позасоціальне середовище -- багатоманітність природного оточення, географічних особливостей, розподілу природних ресурсів, існуючих природних кордонів. Зовнішнє середовище (енвайромент) -- це оточення системи, яке вимагає від неї певних примусів і обмежень: клімат, ландшафт місцевості, конфігурація кордонів, корисні копалини тощо. Вони справляють безперечний вплив на взаємодію між державами та іншими акторами міжнародних відносин. Внутрішнє середовище (контекст) -- це сукупність примусів, які справляють на систему її елементи. При цьому, на відміну від структури як сукупності впливів системи на свої елементи, середовище виступає сукупністю примусів позасистемного характеру. Це правильно як для зовнішнього і внутрішнього, так і соціального та позасоціального середовища.
Розглянемо систему, структуру і середовище міжнародних відносин на прикладі Європейського Союзу (ЄС). Структура ЄС є способом організації економічного, дипломатичного, воєнно-політичного, культурного та інших взаємовпливів держав, які входять до його складу. По відношенню до ЄС середовищем буде виступати сукупність інших держав, а також різних міжнародних організацій на різних рівнях (регіональному -- європейському, політичному, економічному і т.д.). Кожний із елементів цього середовища справляє певний вплив на функціонування і розвиток системи Європейського Союзу. Результатом будуть як зміни в системі, так і реакція ("відповіді") на ці впливи з боку ЄС.
Абсолютна більшість авторів з ТMB відзначають як специфічну особливість соціального середовища глобальної міжнародної системи її, за виразом Д. Істона, "інтрасоцієтальний характер". Тобто, мова йде про "внутрішнє оточення" або "контекст" - сукупність факторів, які справляють вплив на глобальну міжнародну систему, нав'язуючи обмеження і змушуючи її до розвитку. В найзагальнішому вигляді можна сказати, що такою сукупністю факторів є цивілізаційні зміни.