Особливості укладення договору щодо майна, що перебуває у спільній власності
Можливість укладення договору довічного утримання з відчуженням майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, передбачена ст. 747 Цивільного кодексу України. Такий договір може бути укладено, наприклад, подружжям.
Відповідно до ст. 369 ЦК України згода співвласників майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, на вчинення правочину щодо укладення договору довічного утримання з відчуженням цього майна, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Письмова згода співвласників щодо розпорядження спільним майном є обов’язковою незалежно від того, чи правовстановлюючий документ оформлений на всіх співвласників, чи лише на одного з них. У заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна може бути вказано, кому персонально (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується передати у власність за договором утримання спільно набуте майно, ціну продажу, інші умови укладення угоди. У цьому разі при посвідченні договору утримання нотаріус зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. У разі відсутності у співвласника, який самостійно вчинив правочин щодо розпорядження спільним майном, необхідних повноважень такий правочин може бути визнано судом недійсним за позовом іншого співвласника або іншої зацікавленої особи.
У разі, якщо з поданих нотаріусу документів неможливо встановити час і підстави набуття майна, що є предметом договору, а чоловік чи дружина особи, на ім’я якої це майно зареєстровано, ухиляється від надання письмової згоди на його відчуження, то особа, на ім’я якої майно зареєстровано, може звернутись до нотаріуса з проханням передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з’явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка (дружини) у цьому майні (ст. 84 Закону України «Про нотаріат»). Якщо такий співвласник не з’явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом місяця після одержання заявине надішле своїх заперечень, нотаріус може посвідчити договір від імені чоловіка чи дружини, за ким відповідно до правовстановлюючого документа визнається це майно, без згоди другого із подружжя, якщо інше не встановлено договором між подружжям.
Договір довічного утримання з розпорядженням майном може бути посвідчений без згоди другого з подружжя також у випадках:
– коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім (у разі встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, нотаріус виключає майно з опису або повідомляє нотаріуса, що здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису. Про виключення майна з опису повідомляється опікун);
– якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання з другим з подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою відповідно до ЦК України.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Відповідно щодо такого майна може бути укладено договір довічного утримання. На підтвердження факту проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у шлюбі, нотаріусу можуть бути подані такі документи:
– договір про спільне проживання та ведення спільного господарства;
– рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі;
– записи в будинкових книгах (паспортах) про постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою тощо (якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт).
У разі смерті одного з таких співвласників майна, що було ними відчужене на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов’язання набувача з надання довічного утримання відповідно зменшується.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання може бути посвідчений лише після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до (ч. 2 ст. 183, ст. 364 ЦК України), у випадку, коли виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, не допускається згідно із законом або є неможливим, наприклад, якщо таке майно є неподільним, співвласники можуть визначити порядок користування цим майном [85, с. 344].
Визначення частки співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками може бути здійснено шляхом укладення договору між співвласниками, який посвідчують нотаріально. Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі наявності спору, це питання може бути вирішене у судовому порядку.
При укладенні договору довічного утримання положення про переважне право викупу частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України) не застосовується