ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТРАНСПІРАЦІЇ РОСЛИН ВАГОВИМ МЕТОДОМ

Лабораторна робота 1

Визначення осмотичного тиску клітинного соку методом плазмолізу

Об'єкт:цибулина цибулі, що містить антоціан.

Матеріали та обладнання:мікроскоп, пробірки, предметні та покривні скельця, стаканчики, бюретки, випарювальні чашки, препарувальні голки, 1 М розчин сахарози, дистильована вода.

Хід роботи:

Рослинна клітина поглинає воду з зовнішнього середовища і віддає їі. Напрямок та швидкість току води визначається осмотичними властивостями клітини: осмотичним потенціалом (Р), водним потенціалом (ψ),сисною силою (S), тургорним тиском (Т), які проявляються у процесі осмосу.

З епідермісу нижньої сторони листа цибулини цибулі готують зрізи товщиною у 2-3 клітини. Їх занурюють в холодну кип'ячену воду. Готують по 10 мл розчину сахарози від 0,9 до 0,1 М. Вихідним розчином є - 1 М розчин сахарози (342 г на 1л).

Робочі розчини наливають у випарювальні чашки, прикривають картонними кришками, на яких вказана концентрація, і ставлять їх в рядок по зменшенню концентрації. В кожний розчин занурюють через кожні 2 хв. по 2 зрізи, попередньо підсушуючи їх фільтрувальним папером. Через 30 хв. зрізи розглядають під мікроскопом у краплі того розчину, де вони були. Визначають стан клітини: її тургор або плазмоліз. Знаходять ізотонічну концентрацію, яка є середня між концентрацією, що викликає плазмоліз і не викликає плазмоліз. Осмотичний тиск розраховують по формулі Р = RТСі де Р - осмотичний тиск в мегапаскалях (МПа)*(МПа (мегапаскаль) = 10⁶ Па = 9,87 атм., R - універсальна газова константа (0,00831 кДж/град.моль), Т - абсолютна температура (273+1°С), С -ізотонічна концентрація моль/л, і - ізотонічний коефіцієнт (Коефіцієнт Ван-Гоффа). Для сахарози і = 1.

Ступінь плазмолізу записати в таблиці. Зробити малюнок.

С (М)	Кількість, мл	Ступінь плазмолізу	Тип плазмолізу
С₁₂Н₂₂О₁₁	Н₂О
0,9
0,8
0,7
0,6
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1

Висновок.

Лабораторна робота 2

Визначення всисної сили клітини зпрощенним методом по Уршпрунгу

Об’єкт: коренеплід столового буряку.

Матеріали та обладнання: бюретки, лійка, скальпель, пінцет, фарфорові чашки, картонні кришки, міліметровий папір, і М р-н сахарози, рефрактометр, штатив з великими та маленькими пробірками, піпетки.

Хід роботи:

Сисна сила відображує здатність рослинної клітини поглинати воду в кожний конкретний момент. Величина її змінюється в залежності від осмотичного і тургорного тиску клітинного соку. В залежності від осмотичного тиску і наявності води змінюється і довжина рослинної смужки.

Розчини з великих пробірок (9 мл) переливають у фарфорові чашки і прикривають їх картонними кришками вказаної концентрації.

На препарувальному склі роблять смужки з бульби картоплі довжиною. 20 мм та шириною 5 мм, товщиною 2-3 мм. В кожну чашку занурюють по 2 смужки картоплі і залишають на 20-30 хв. Після досліду за допомогою міліметрового паперу заміряють довжину смужки. Результати записують у таблицю.

Сама коротка смужка має Т₁ = 0, тоді Р₁ = S₁. Для кожної концентрації визначають по формулі S = RТСі.

Між осмотичним тиском і довжиною смужки існує протилежна

залежність.

Р₁ = l₂ ; звідси P₂ = Р_1*l₁ ; P₃= Р_1*l₁ і т.д.

P₂l₁ l₂ l₃

Тургор дорівнює Р - S, тобто Т₂ = Р₂ – S₂і т.д. На основі одержаних даних будуємо графік залежності між величинами Р, S та Т.

С (С₁₂Н₂₂О₁₁), М	0,9	0,8	0,7	0,6	0,5	0,4	0,3	0,2	0,1
S
Р
Т
l, мм додосліду
l, мм після досліду

Висновок.

Лабораторна робота 3

Проникність живої та мертвої цитоплазми

Об’єкт: коренеплід столового буряку.

Матеріали та обладнання: пробірки, скальпелі, штативи, сірники, хлороформ, 30 % оцтова кислота, 50% етиловий спирт, мензурки, мікроскоп, 1 М розчин KNO₃.

Хід роботи.

Жива цитоплазма має властивість вибіркової проникності і зберігає постійність внутрішнього середовища.

З очищеного червоного буряку нарізають однакові брусочки довжиною 20 мм, шириною 5 мм. Добре їх промивають під проточною водою. У 5 пробірок наливають розчин за схемою: 1 пробірка-10 мл Н₂О; 2 пробірка –10 мл Н₂О (після кип’ятіння); 3 пробірка – 10 мл Н₂О + 0,5 мл хлороформу, 4 пробірка - 10 мл 30% оцтовой кислоти; 5 пробірка – 10 мл 50% етилового спирту.

Два брусочки буряку кип’ятять у воді, а потім кидають у 2 - пробірку. У всі останні пробірки кидають теж по 2 брусочки. Залишають на 30 хв. Потім струшують пробірки і відмічають інтенсивність зафарбування розчинів. Готують зрізи з брусочків, що були у найбільш зафарбованому розчині. Зрізи кладуть на

предметне скло у каплю розчину KNO₃, покривають покривним склом і розглядають під мікроскопом. Плазмоліз свідчить, що клітина жива, відсутність плазмолізу - що вона мертва.

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці.


Вода 10 мл	10 мл Н₂О (після кип’ятіння)	10 мл Н₂О +0,5 мл хлороформу	10 мл 30% оцтовой кислоти	10 мл 50% етилового спирту

Кількістю плюсів відмічають інтенсивність зафарбування р-нів. Зробити малюнки препаратів.

Висновок.

Лабораторна робота 4

ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТРАНСПІРАЦІЇ РОСЛИН ВАГОВИМ МЕТОДОМ

Об'єкт:листя пеларгонії.

Матеріали та обладнання:ваги та різноваги, прилад Веска, ножиці, папір, лінійка, олія, мікроскоп, пінцет, леза.

Хід роботи:

Одним з показників транспірації є інтенсивність її, тобто кількість води, яка випаровується листком за одиницю часу одиницею поверхні або

масою листка. Відносна транспірація – відношення інтенсивності транспірації з одиниці площі листка до інтенсивності випаровування з такої самої площі вільної водної поверхні за одиницю часу.

Ваговий методом визначення інтенсивності транспірації заснований на врахуванні зменшення води рослиною або окремими її органами.

Апарат Веска, або пробірку заповнюють водою (кип'яченою). З рослини зрізають лист з черешком. Черешок підрізають під водою вставляють в коліно приладу або в пробірку, зверху наносять 2-3 краплі олії. Все це зважують. Через 40-60 хв. знову зважують. По різниці між першою і другою вагою визначають кількість води, що випарилась листком. Можна такий же дослід провести біля вентилятора. Для визначення інтенсивності транспірації обчислюють:

- кількість води, що випарилась листком,

- час досліду,

- площа листка.

Площу листка визначають так: зважують квадрат паперу 10 х 10 см (тобто 100 см²). На цьому папері замальовують контури листка, вирізають і зважують цей папір. З пропорції визнають площу листка у см². Інтенсивність транспірації (Т) розраховують за 1 час з 1 м² листової площі (г/ м² год):

10000 х С

Т = --------------, де

S x t

C – кількість випареної води листком в г за 1 год.,

t – тривалість досліду в год.,

S – площа листка в см².

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці:

Умови досліду	Вага приладу з листком	Вага вип. Н₂О	Час досліду	Площа листка, см²	Інтенсивність транспірації
до досл.	після
Нормальн.
Ток повіт.				-

Інтенсивність випаровування води з вільної водної поверхні (Е) визначають паралельно, за тих же умов і знайшовши кількість випареної води за 1 год. З поверхні чашки Петрі (Сч). Площу поверхні чашки Петрі підраховують за формулою S=πr². Інтенсивність випаровування води з вільної поверхні (Е) підраховують за формулою інтенсивності транспірації:

10000 х Сч

Е = --------------

S x t

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці:

Умови досліду	Вага чашки Петрі	Вага вип. Н₂О	Час досліду	Площа поверхнісм²	Інтенсивність випаровування
до досл.	після
Нормальн.
Ток повіт.				-

Визначають величину відносної транспірації (ВТ):

ВТ = Т/Е

Висновок.

Лабораторна робота 5