Введення та виведення грошей
Поповнити „гаманці” у системі можна:
· грошовим банківським переказом з комерційного банку;
· переказом за допомогою ІMTB Onlіne Bankіng;
· через обмінний пункт. Обмінні пункти WebMoney Transfer – це підприємства й приватні особи, які надають послуги з обміну реальних грошей на титульні знаки системи й обмін титульних знаків одного виду на титульні знаки іншого виду;
· поштовим переказом;
· 
через біржу. Одним з елементів інфраструктури системи може бути біржа ІNDX, на якій можна купити або продати за титульні знаки WebMoney різні фінансові інструменти й електронні товари;
· платежом по системі Western Unіon;
· обміном електронних грошей платіжних систем e-gold, Gold-Money,
Рис.7.8. Платіжні картки
WebMoney
StandardReserve на титульні знаки системи;
· придбанням й активацією WM-карток (рис. 7.8).
U-гаманці можна поповнити не тільки банківськими переказами або через обмінні пункти, а також і з наперед оплачених карток номіналом 50, 100, 200
або 500 WMU (рис. 7.9).
У червні 2005 року з’явилася нова Інтернет послуга – поповнення рахунку WebMoney за допомогою платіжних
Рис. 7.9. Картки номіналом
WMU
карток НСМЕП в мережі Інтернет. Поповнити рахунок можна, викорис- товуючи посиланя http://webmoney.ua/.
Вся процедура проста і займає лише декілька хвилин. Код поповнення рахунку надсилається на адресу електронної пошти користувача. Після цього на сторінці http://webmoney.ua/ecard.html потрібно ввести номер картки, код картки і номер U-гаманця. Після перевірки даних сума WMU-одиниць буде авторизована на гаманець.
Виведення грошей із системи можна здійснити одним з таких способів:
· грошовим банківським переказом з комерційного банку;
· переказом за допомогою ІMTB Onlіne Bankіng;
· через обмінний пункт;
· поштовим переказом;
· через біржу;
· платежем за системою Western Unіon;
· обміном титульних знаків системи на електронні гроші платіжних систем e-gold, GoldMoney, StandardReserve;
· на кредитну картку (на картковий рахунок).
Для миттєвого поповнення Z-гаманця в системі WebMoney Transfer
призначений WM-конверт (рис. 7.10).
WM-конверт – це наперед оплачений цифровий чек, забезпечений титульними знаками платіжної системи WebMoney Transfer, які перебувають на спеціальному резервному гаманці обмінного сервісу WM- Bukovina.
Рис. 7.10. WM-конверт системи WebMoney
WM-конверти мають номінали 10, 20, 50 й 100 WMZ (рис. 7.10). Вони забезпечують миттєве поповнення Z-гаманців учасників платіжної системи WebMoney Transfer.
Для авторизації WM-конверта використовується унікальний Пін-код, що знаходиться на носії (пластиковій картці) під захисним голографічним покриттям. Авторизація WM-конверта відбувається на спеціальній сторінці сайту обмінного сервісу WM-Bukovina. Після авторизації WM-конверта сума в WMZ, еквівалентна номіналу WM-конверта, моментально зараховується на зазначений користувачем гаманець.
Єдиний сайт, на якому може виконуватися авторизація WM-
конвертів – сайт обмінного сервісу WM-Bukovina.
WebMoney вважається найдемократичнішою системою, тому що ніяких спеціальних вимог до користувача не висуває, тому можна сказати, що вона повністю відповідає заявленому титулу „глобальної системи”.
Кредитування в системі WebMoney
Платіжна система WebMoneyмає вбудовану можливість кредитування. Для кредитних операцій існує навіть два спеціальні типи гаманців WM: WMC і WMD, відповідно для позначення суми виданого і отриманого кредиту.
Дві додаткові валюти WMC і WMD, що використовуються для забезпечення операцій кредитування, є еквівалентом WM-Z (тобто, кошти з гаманців WMC і WMD можуть бути переведені в WMZ без додаткової конвертації). Кредит може бути наданий будь-яким користувачем системи будь-якому іншому користувачу. Обидва користувачі мають бути обов’язково атестовані.
Система WebMoney надає спеціальну послугу – „Біржа Кредитів”, де представлені пропозиції щодо видачі кредитів, а також запити на одержання кредитів.
Співвідношення повернених кредитів до неповернених знаходиться приблизно на рівні 50%, що говорить про невисоку стабільність системи і про великий ризик для потенційних кредиторів. Проте в системі кожний клієнт володіє кредитною історією, яку можна переглянути на біржі кредитів. Видаючи кредити клієнтам з хорошою кредитною історією, можна забезпечити свої гроші. Суперечки, які виникають між сторонами, відповідно до правил WebMoney, розв’язуються сторонами кредитної операції без втручання адміністрації системи WebMoney. Невиплата кредиту може бути оскаржена в суді (саме для таких випадків і потрібна атестація в системі WebMoney).
Система WebMoney для частини грошових переказів пропонує найширші можливості. Крім внутрішніх переказів між рахунками клієнтів, система дозволяє здійснювати такі грошові перекази:
· переказ грошових коштів з банківського рахунку на рахунок в WebMoney і у зворотному напрямі (обидва типи переказів можливі для будь-якого типу WM гаманця);
· поштовий переказ грошових коштів на рахунок у WebMoney;
· отримання грошових коштів з гривневого рахунку WebMoney
поштовим переказом;
· зарахування грошових коштів на рахунок в WebMoney за допомогою спеціальних платіжних карток, які можна купити у ділерів WebMoney;
· обмін наявної валюти із занесенням на рахунок WebMoney (проводиться в спеціальному обмінному пункті);
· отримання готівки з рахунку WebMoney в спеціальному обмінному пункті;
· переказ грошових коштів з валютного рахунку (WM-Z, WM-E)
через Western Union.
Ще однією цікавою можливістю системи WebMoney є система повідомлень, якими користувачі можуть обмінюватися між собою. Оскільки для передачі даних система використовує шифрування, у користувачів системи є можливість вести конфіденційне листування.
За допомогою системи WebMoney можна оплачувати товари в електронних магазинах, що підтримують форму оплати WM, розраховуватися з іншими учасниками системи, переводити WM на банківські рахунки, а також створювати свої магазини (за допомогою програми Shop Creator), які функціонуватимуть у цій системі.
З кожної трансакції система бере комісійні 0,8% від суми платежу, але не менше 0,01 WM.
Всі системи володіють можливістю надавати різні статистичні дані за призначеним для користувача рахунком на зразок отримання виписки.
В цьому вони практично нічим не відрізняються від звичайних банківських служб, тільки дозволяють робити це набагато швидше: декілька секунд, витрачених на натискання миші замість декількох годин, витрачених на поїздку в банк і назад, стояння в черзі й оформлення виписок по рахунку.
Завдяки своїй гнучкості, можливості анонімного використання і зручному програмному інтерфейсу, популярність системи WebMoney, а разом з нею і сумісність з різними мережними службами, дуже швидко зростає.
Детально про WebMoney можна дізнатися з книги „Енциклопедія WebMoney”, а також на сайті http://www.webmoney.ru/.
7.6. Платіжна система CyberPlat
Своє існування система CyberPlatрозпочала у 1997 році, як внутрішній підрозділ банку „Платина”, а в серпні 1998 року система здійснила першу трансакцію поповнення рахунку
абонента стільникового зв’язку. Інтенсивний розвиток ринку електронної комерції привів до необхідності зміни організаційного і комерційного підходів розвитку системи CyberPlat, тому в 2000 році було створено та зареєстровано в Москві ВАТ „CYBERPLAT.COM”.
Сьогодні ВАТ „CYBERPLAT.COM” – одна з провідних російських Інтернет-компаній, яка надає інфраструктурні послуги для ведення електронної комерції. Пріоритетними видами діяльності є процесинг платежів і закритий документообіг в режимі реального часу.
Продуктом компанії є універсальна інтегрована мультибанківська платіжна система CyberPlat, яка забезпечує весь спектр фінансових послуг
– від мікроплатежів до міжбанківських розрахунків (рис. 7.11).
Основні властивості системи CyberPlat:
Інтегрованість – система об’єднує різні інструменти для ведення бізнесу в мережі Інтернет:
CyberPOS – підсистема обслуговування платежів за пластиковими картками міжнародних і російських платіжних систем, у тому числі VISA, Eurocard/MasterCard, Diners Club, JCB, American Express, Union Card, скретч- карт e-port, STB Card, не вимагаюча реєстрації клієнта-покупця в системі CyberPlat.
Зареєстрований в системі Інтернет-магазин має можливість приймати платежі за пластиковими картками міжнародних і російських платіжних систем і одержувати виписки щодо здійснених операцій.
Будь-яка взаємодія між магазином і сервером авторизації відбувається з використанням аналога власноручного підпису, що дозволяє зменшити ризик шахрайства з боку несумлінних покупців. При цьому CyberPOS ніяк не обмежує можливості утримувача пластикової картки. Все, що від нього вимагається – це ввести її реквізити у відповідь на запит підсистеми, як це звичайно робиться в будь-якому банкоматі.
Послугами CyberPOS може скористатися будь-який утримувач пластикової картки, причому дані про картку і її власника стають відомі тільки CyberPOS і недоступні ні для Інтернет-магазина, в якому оплачується покупка, ні, тим більше, для третіх осіб, оскільки всі дані передаються каналом, захищеним за допомогою протоколу SSL.
Рис. 7.11. Схема пунктів прийому платежів через систему CyberPlat
CyberCheck – підсистема обслуговування трансакцій клієнтів- покупців, зареєстрованих в системі Інтернет-платежів CyberPlat. CyberCheck забезпечує конфіденційність, надійність і юридичну чистоту взаємодії сторін, а також повну відсутність відмов від заявлених платежів. Це реалізується механізмами підтримки електронного документообігу, який має юридичну силу із застосуванням аналога власноручного підпису з довжиною ключа 512 біт. Завдяки перерахованим властивостям, підсистема використовується у схемах класу business-to-business.
Зареєстрований в системі Інтернет-магазин має можливість приймати платежі з рахунків покупців у банках-учасниках системи або за зареєстрованими в системі банківськими картками.
Учасникам Системи також надаються традиційні банківські послуги з розрахунково-касового обслуговування. Зареєстрований в системі покупець має можливість здійснювати покупки в Інтернет-магазинах і оплачувати їх в режимі on-line, зі свого рахунку в банку або за своєю
банківською карткою, зареєстрованою в системі, одержувати виписки і результати платежів.
Зареєстровані в системі клієнти-покупці можуть безпосередньо через Інтернет оформити платіжне доручення, що дозволяє виконати банківський переказ на будь-який рахунок в будь-якому російському банку. При цьому переказ здійснюється з рахунку клієнта в банку-учаснику. Таким чином, можна переказати кошти з системи CyberPlat на свій рахунок в будь-який інший банк або сплатити типові послуги, наприклад, операторів мобільного зв’язку або Інтернет-провайдерів.
Internet-Banking – управління рахунком в банку-учаснику системи через Інтернет.
Мультибанковість – система CyberPlat допускає участь в ній необмеженої кількості банків, відкрита для взаємодії з будь-якими іншими платіжними системами і, на відміну від багатьох з них, забезпечує підтримку безліч процесингових центрів.
Універсальність – система дозволяє використовувати різні платіжні інструменти: пластикові картки міжнародних і російських платіжних систем, зокрема Visa, Europay, Diners Club, JCB, American Express, Union Card, єдині картки e-port, а також платежі безпосередньо з банківських рахунків платників в банках-учасниках системи на будь-який банківський рахунок, зокрема зовнішній.
CyberPlat гарантує повну конфіденційність трансакцій і недоступність платіжних реквізитів для сторонніх.
Система CyberPlat підтримує тільки одну валюту – RUR. Це пов’язано з тим, що система CyberPlat орієнтована на російський ринок, підтримується російською компанією CYBERPLAT.COM і працює за російськими законами.
CyberPlat не має власних рахунків для користувачів, всі рахунки відкриваються в реальних банках (на початок березня 2002 року в систему були залучено 13 банків на чолі з московським банком „Платина”, а станом на жовтень 2006 року з системою працює 51 банк), вона просто надає електронний інтерфейс до операцій з банківським рахунком клієнта, у тому числі при проведенні електронних платежів.
З усіх систем, CyberPlat має максимальний набір вимог до користувачів. При реєстрації система вимагає від користувача номер його паспорта, військового квитка або посвідчення офіцера. В цьому немає нічого дивного, оскільки кожний зареєстрований користувач CyberPlat має рахунок в банку. Розрахунки в платіжній системі CyberPlat ведуться між трьома основними учасниками: Покупцем, Інтернет-магазином і Банком.
Система CyberPlat, дуже поширена на російському ринку систем електронної комерції і інтернет-магазинів. Проте, на жаль, обмеженість системи тільки російським ринком сильно знижує її сумісність з іноземними Інтернет-магазинами. Щоб працювати з системою CyberPlat, їм доводиться реєструвати в Росії юридичну особу.
Система CyberPlat не надає відкритого інтерфейсу для взаємодії з системою всім охочим. Програмне забезпечення можна отримати безкоштовно з сайту системи, проте без спеціальних ключів воно не функціонує. Необхідні ключі до нього можна отримати, тільки за умови реєстрації в системі. Для цього потрібно заповнити реєстраційну форму і надати значний пакет документів.
Сьогодні в системі CyberPlat передбачено оплату товару або послуги:
– з рахунку (відкритого покупцю в банку-учаснику системи);
– за банківською кредитною карткою будь-якого банку-емітента.
Платіж в системі CyberPlat здійснюється в тому випадку, якщо сума покупки не перевищує залишку коштів на рахунку покупця в банку- учаснику або на картковому рахунку в банку-емітенті.
Свій рахунок в банку-учаснику покупець може поповнити:
– внеском готівки через спеціальну касу;
– безготівковим переказом через будь-який російський банк.
Повідомлення для переказу коштів через Ощадбанк можна роздрукувати за допомогою ПЗ „Покупець”. У повідомлення автоматично вносяться всі необхідні реквізити банку і покупця, покупець вводить тільки суму переказу.
При оплаті з використанням банківських пластикових карток кошти списуються з карткового рахунку в банку-емітенті. Поповнення цього рахунку здійснюється за правилами відповідної платіжної карткової системи. З метою захисту від можливого шахрайства на операції по картках накладені додаткові обмеження системи.
Контролювати наявність коштів на своєму рахунку в банку або свій поточний платіжний ліміт покупець може з виписки в Банку „Платина” або з виписки про здійснені трансакції при користуванні банківською кредитною карткою.
Компанія „CYBERPLAT.COM” має мету – перетворити систему CyberPlat в національну платіжну систему для електронної комерції і досягти рівня, необхідного для конкуренції на ринках розвинених країн, а основні завдання на найближчий період компанія визначила такі:
– збереження домінуючого стану системи на ринку;
– зміцнення торгової марки CyberPlat® як провідного бренду в секторі електронних платежів у режимі реального часу;
– подальший розвиток системи як незалежної мультибанківської платіжної системи національного і транснаціонального масштабу;
– розвиток партнерства з організаціями і компаніями, які сприяють розвитку інфраструктури електронної торгівлі в Росії.
7.7. Системи, які використовують Smart-card
Смарт-картка аналогічна до звичайної кредитної картки, але замість магнітної смуги в ній розміщена мікросхема. Назва „smart- картка” (smart — інтелектуальна або розумна) пов’язана з можливістю виконувати досить складні операції з обробки інформації. Проте існує кілька типів smart-карт. Так, „картки пам’яті”, що використовуються як телефонні картки, містять лише мікросхему пам’яті. Дійсно, ж „інтелектуальними” є мікропроцесорні картки, що практично є мікрокомп’ютерами зі своїм процесором, оперативною та постійною пам’яттю і навіть операційною системою. Як правило, у такі картки вбудовані криптографічні засоби, що забезпечують шифрування інформації і вироблення „цифрового” підпису. І саме цей тип smart-карток є найбільш придатним для використання в електронних платіжних системах взагалі та в Internet—платіжних системах для електрон- ної комерції зокрема.
Смарт-картка, призначена для електронних розрахунків, зберігає в пам’яті електронні гроші. Внести гроші на неї можна за допомогою ATM (Automated Teller Machine – автоматична касова машина) в банку, в пунктах обміну валют чи банкоматах.
Як тільки картка проініційована і у ній записані дані (або сума грошей), доступ до них захищається кодованим паролем (PIN-кодом), відомим тільки власнику картки. Дані, записані на картці, можуть бути також зашифровані. При несанкціонованій спробі використання smart- картка здатна самостійно на певний час або назавжди припинити свою роботу. Для відновлення працездатності картки необхідно її повернути на місце видачі, тобто до банку.
З метою прийому платежів за smart-карткою використовуються спеціальні касові апарати. Існують також „гаманці” (digital wallet, від Mondex), за допомогою яких можна перерахувати гроші з однієї картки на іншу. Для того щоб використовувати смарт-картку для Internet-платежів, не- обхідний пристрій для її зчитування на комп’ютері власника. Такі пристрої називають PC card reader. Вони є різних варіантах. На рис. 7.12 (а) показано зовнішній card reader Sandisk USB 2.0 xD/Smart Media (ціна $25), а на
рис. 7.12 (б) Transcend USB 2.0 13-in-1TS-RD13B (ціна $34), що підключаються через вільний порт комп’ютера.
Останнім часом смарт-картки завойовують все більшу популярність.
На їх основі створюються регіональні, корпоративні, банківські системи, а також системи для підприємств різного призначення (платіжні, ідентифікаційні та ін.). Спостерігається поступове витіснення звичайних пластикових
карток smart-картками. Серед іноземних проектів на основі smart-карт найбільш відомими є Mondex (www.mondex.com), Visa_Cash (www.visa.com), Proton. В
А) б)
Рис. 7.12.
Кардрідери
Україні – проект «Internet- платежі в Національній системі масових електронних платежів». Завдяки системі „Інтерплат” (www.interplat.com.ua) кожний користувач Internet, який має смарт-картку НСМЕП та зчитуючий пристрій (карт-рідер), зможе швидко і надійно здійснювати розрахунки в Internet- магазинах.
Більшість нових платіжних систем для електронної комерції, що створювалися за останні роки, це системи на основі смарт–карток (або електронних грошей).
7.7.1. 
Електронна платіжна система Mondex
Електронні гроші Mondex є варіантом електронних грошей, які діють за допомогою смарт-карток.
Розробником системи виступив найбільший комерційний банк Великобританії National
Westminster Bank. Промислова експлуатація системи Mondex розпочалася в липні 1995 року в Суїндоні (Великобританія) з населенням 190 тис. людей. Станом на березень 1996 року, число магазинів, що брали участь у
випробуваннях в Суїндоні, досягло 750, а число власників карток – 10 тис. людей. На час випробувань була встановлена верхня межа електронної суми у розмірі 500 фунтів стерлінгів.
У 1996 році було організоване міжнародне акціонерне товариство Mondex International, що стало володарем всіх прав на торгову марку і технологію системи Mondex. Акціонерами компанії на сьогодні є MasterCard
International (51% акцій), компанія АТ&Т (США), найбільші банки країн світу, зокрема: Великобританії (National Westminster Bank, Midland Bank), США (Chase Manhattan, Wells Fargo, First Chicago NBD), Канади (Royal Bank of Canada, Canadian Imperial Bank of Commerce).
Mondex International займається розповсюдженням франшизних прав на систему і регулювання всієї системи в цілому, відбором і ліцензуванням постачальників устаткування для обслуговування системи, відстежує безпеку й управляє ризиками системи та здійснює глобальний маркетинг системи.
На початок 1998 р. франшизи були продані в 50 країн світу. Володар такої франшизи (один на країну) має право здійснювати емісію електронних грошей Mondex у валюті даної країни і розповсюджувати її серед банків- учасників в обмін на певні активи.
Система Mondex має тільки один організаційний центр (Mondex Originator), що здійснює емісію електронних грошей у валюті країни. Такий емітент здійснює в системі Mondex функції розповсюджувача і забезпечує банки-учасники відповідними електронними грошима Mondex в обмін на готівку. Споживачі, що є власниками карток Mondex, завантажують електронні гроші на свої картки через банківські АТМ або по телефону Mondex. Потім ці гроші можуть бути використані як готівка при здійсненні покупок. Використовуючи картку Mondex, клієнти можуть здійснювати обмін електронними грошима між собою. Таким чином, після того, як електронні гроші були одержані від банку, весь обіг грошей стає відомим тільки користувачу. Ніхто інший не має змоги їх відстежити. Крім того, електронні гроші можуть бути зняті з рахунку, занесені на рахунок або відправлені віддаленому адресату по телефону, підключеному до системи Mondex через звичайну телефонну мережу.
У системі Mondex не потрібна авторизація з боку різних процесингових центрів, що, з одного боку, знижує вартість трансакції практично до нуля, а з другого боку, дозволяє здійснювати операції за принципом анонімності. При цьому у користувачів електронних грошей Mondex є технічна можливість формувати журнал платежів для контролю і обліку операцій в спірних ситуаціях.
Mondex є однією з найбільших платіжних систем, що застосовують пластикові картки як засіб зберігання і переказу грошових коштів. Вона працює на європейському й азіатському ринках.
7.7.2. Електронна платіжна система VisaCash
Іншим характерним прикладом електронних грошей на базі
карток є поширена електронна розрахунково-платіжна система VisaCash, в
рамках якої асоціацією VISA International випускається платіжна картка VisaCash типу „електронного гаманця”, орієнтована на ринок мікропослуг, пов’язаних з дрібними платежами і розрахунками за споживчі товари і послуги.
Картки VisaCash можуть бути неперезавантажуваними (disposable) і перезавантажуваними (rechargeable). Неперезавантажувані (одноразові), подібні телефонним карткам, і випускаються, як правило, із записаною на них сумою - 10, 25 і 100 дол. Отримують неперезавантажувані картки у відділеннях банку і спеціальних торгових автоматах. Коли вичерпується сума записана на картці, відновити її дію не можна. Перезавантажувані ж карти є багаторазовими. Режим їх функціонування допускає повторний запис грошових сум. В 1997 р. був запущений ряд проектів по розповсюдженню і прийому карт VisaCash із загальним об’ємом їх емісії в декілька мільйонів штук. До числа найвідоміших відноситься реалізований на Манхеттені (Нью-Йорк) проект, в якому його учасники - більше 600 магазинів, ресторанів, бістро, організацій сфери побутових послуг і т.п. - приймають картки VISACASH, випускається Citibank, і картки Mondex банку Chase Manhattan bank (тепер Chase bank), а також реалізовуваний в Японії проект, в рамках якого картки VISACASH приймаються Інтернет- магазинами. VISA також активно співпрацює з компаніями Toshiba (Японія) і Projet е-СОММ (Франція) над об’єднанням всіх типів пластикових карток клієнта - дебетової, кредитної, телефонної і т.д. - в одну картку.
Якщо банки-емітенти електронних грошей на смарт-картках є суб’єктами загального банківського регулювання та нагляду з боку центрального банку, то небанківські установи-мітенти електронних грошей, які зберігаються в пам’яті комп’ютерів, здійснюють в Україні діяльність щодо емісії електронних грошей поза державним контролем. Необхідно зазначити, що електронні гроші, які зберігаються в пам’яті комп’ютерів, можуть переказуватися мережею Інтернет між пристроями учасників систем (як фізичних, так і юридичних осіб), а також обмінюватись на електронні гроші подібних систем та електронні гроші, номіновані в інших валютах.
Переваги електронних грошей, зокрема, здатність миттєво обслуговувати віддалені платежі та високий рівень анонімності,можуть бути використані для кримінальних зловживань.
За відсутності належного правового регулювання діяльності, пов’язаної з електронними грошима, системи електронних грошей та їх учасники наражаються на суттєві правові та фінансові ризики. Правовий ризик виникає внаслідок того, що така діяльність не є легалізованою. Відсутність правової основи операцій, які виконуються у системах електронних грошей, є джерелом ризику як для окремих трансакцій та учасників, так і для систем в цілому. Фінансові ризики держателів і
торговців виникають через певну невизначеність щодо остаточного виконання грошових зобов’язань з боку емітента. За погашення електронних грошей комерційні структури несуть договірну відповідальність, до того ж їм притаманний ризик банкрутства.
Інтернет-системи електронних платежів – вид бізнесу, що надзвичайно динамічно розвивається. Обумовлено це переважно тим, що об’єм засобів, задіяних у сфері електронної комерції, з кожним роком постійно збільшується, не зважаючи на всі кризові ситуації в даному бізнесі.
7.8. Електронна комерція
В інформаційних технологіях велика увага приділяється розвитку електронного бізнесу, який утворився з появою Інтернету.
Інтернет у наші часи – це ціла індустрія, яка швидко проникає у всі галузі людської діяльності. Саме зараз ця індустрія перебуває у стадії стрімкого зростання. Величезна кількість компаній у всьому світі бачать в Інтернеті великий комерційний потенціал та можливість переходу свого бізнесу на якісно новий рівень.
Перша можливість Інтернету, якою користувалися багато компаній, - розповсюдження інформації про свою продукцію та запрошення до співпраці. Цей спосіб роботи з клієнтами не просто розширює такі традиційні способи, як друкована та телевізійна реклама, але й забезпечує двостороннє спілкування – Інтернет комерція.
Значна частина компаній не зупинилася на досягнутому, перемістившись на наступний рівень – електронну комерцію.Електронна комерція (ЕК) дозволяє замовляти продукцію та послуги прямо на сайті, а потім отримувати їх традиційним шляхом: за допомогою транспортної організації, або для інформаційних продуктів, пересилкою каналами Інтернету.
Електронна комерція – термін, що відноситься до використання Інтернету для проведення комерційних операцій між підприємствами або між підприємством та споживачами.
Одне з найважливіших завдань сучасної електронної комерції - заміна традиційного механізму торгівлі між підприємствами. При цьому передбачається, що клієнт попередньо вибирає товар, а з допомогою Інтернету проводиться операція продажу.
Щоб краще зрозуміти механізм електронної комерції, розглянемо її головні функції:
- реклама – спосіб привернути увагу споживачів до певного сайту;
- демонстрація товару – показ продукції засобами Інтернет;
- здійснення операцій (придбання) – швидкі і безпечні розрахунки, варіанти доставки;
- післяпродажне обслуговування – допомога, що надається клієнтові як при оформленні покупки, так і після її здійснення;
- налагодження довгострокових відносин з клієнтом (вивчення переваг і смаків).
Найбільш далекоглядні фірми використовують Інтернет для підвищення ефективності усіх аспектів свого бізнесу. На цьому рівні Інтернет стає глобальним діловим середовищем, що об'єднує працівників підприємства, його клієнтів, партнерів, постачальників, виробників та учасників мережі продаж. Така модель використання Інтернету розширює поняття електронної комерції, і тому її називають більш загальним терміном
„електронний бізнес”.
Електронний бізнес – будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.
Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.
Перші системи електронної комерції були створені в 60-х роках XX ст. у США з метою обслуговування замовлень квитків у транспортних компаніях, а також координації діяльності різноманітних служб у процесі підготовки pейсів.
У той час електронна комерція здійснювалася за допомогою мереж, які функціонували за спеціально створеними стандартами електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI). Ці стандарти містили правила електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. На початку 70-х у США діяли вже чотири стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом. Подібні стандарти розроблялися і в інших країнах, наприклад, Великій Британії, але переважно у сфері торгівлі. Розроблений тут набір специфікацій та протоколів Tradacoms та GTDI (General-purpose Trade Data Interchange) був прийнятий Європейською економічною комісією ООН як стандарт обміну даними в міжнародних торговельних організаціях.
Поступово відбувалися процеси уніфікації та стандартизації різних систем електронного обміну, а у 80-х роках на базі англійських та
американських стандартів міжнародна організація із стандартизації ISO розробила новий стандарт Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport (EDIFACT, ISO 9735). Одночасно динамічно зростали обсяги електронної торгівлі, а також кількість компаній, які її здійснювали. Так, у 1996 p., коли торгівля за допомогою Інтернету лише формувалася, обсяг EDI-трансакцій становив 300 млрд дол. США, а в 1999 р. - 1,1 трлн дол. США.
Однією з найсучасніших розробок у галузі інтеграції інформаційних систем є нова розширена мова розмітки документів eXtensible Markup Language (XML), на основі якої створюються нові стандарти електронних комунікацій між компаніями. Прогнозується, що використання цієї мови дасть змогу спростити процеси взаємодії між інформаційними системами підприємств, а отже — розширити участь середніх та малих підприємств у електронній торгівлі.
Поява Інтернету та його подальший розвиток значно полегшили ведення електронної комерції, а також суттєво скоротили витрати такої діяльності. Низька собівартість передачі інформації привела до появи нових її форм: „бізнес – бізнес”, „бізнес – споживач”, „бізнес – адміністрація” та
„споживач-адміністрація”.
Бізнес-бізнес (business-to-business, В2В) – охоплює всі рівні взаємодії електронними засобами між компаніями, які в такий спосіб можуть ефективно будувати дво- та багатосторонні господарські зв’язки – реалізовувати продукцію, самостійно розміщувати замовлення, здійснювати моніторинг їх виконання за допомогою баз даних постачальників тощо.
Бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C) – електронна роздрібна торгівля, орієнтована на кінцевого споживача. Найхарактернішим прикладом цього напряму ЕК є роздрібна торгівля (Інтернет – магазини, замовлення квитків тощо) в Інтернеті, спрямована безпосередньо на споживачів.
Бізнес-адміністрація (business-to-administration, B2A) – визначає взаємодію компаній з адміністративними органами. Охоплює ділові зв’язки комерційних структур з державними та міжнародними організаціями. Так, останнім часом багато відомих міжнародних організацій (Всесвітній банк, МВФ) намагаються перенести в мережу частину своєї діяльності, в тому числі закупівлю товарів, користування послугами експертів, інформаційний обмін тощо. У США, наприклад, інформація стосовно державних закупівель надходить у Інтернет, і компанії можуть надсилати свої пропозиції електронними засобами. Цей сегмент ЕК поки що недостатньо
розвинутий, але має добрі перспективи розвитку за умов, що уряди країн активніше будуть використовувати власні можливості для підтримки ЕК.
Споживач-адміністрація (consumer-to-administration, C2A) –
визначає взаємодію споживачів з адміністрацією.
Найпоширеніші операції, які дають змогу здійснювати ЕК:
• встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва;
• інформаційна підтримка товарів та послуг — надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів;
• безпосередня купівля та продаж товарів і послуг;
• розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів;
• організація віртуальних підприємств — груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності;
• електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допо- могою електронних платіжних систем.
Електронні системи відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. По-перше, використання комп'ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між продавцями, так і між продавцями та клієнтами. По-друге, переваги використання ЕК на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості, підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками. Системи ЕК здійснюють безпосередню обробку даних, що дає змогу інтегрувати практично всі ланки торговельного процесу, починаючи від надання інформації про товар або послугу і закінчуючи управлінням ризиками.
Таким чином, електронний бізнес сьогодні є:
– ефективним засобом проведення маркетингових досліджень та здійснення платежів;
– найкращою системою комунікацій, яка дає можливість установити та підтримувати постійний зв'язок з будь-яким абонентом у світі (за умов його підключення до мережі);
– інструментом удосконалення адміністративного та господарського управління;
– потужним джерелом економічної, фінансової та наукової інформації.
Водночас повній реалізації потенціалу ЕК перешкоджають ряд чинників. Серед них можна умовно виділити такі:
1) глобалізація — проблеми, пов'язані з мовним та культурним розмаїттям світової спільноти користувачів електронних мереж;
2) договірно-правові та фінансові проблеми — ускладнення, пов'язані з укладанням угод через Інтернет, що виникають під час визначення часу, місця, юридичного статусу такої угоди, а також особливостей оподаткування;
3) права інтелектуальної власності — товари, які поширюються електронними засобами, можуть бути легко скопійовані;
4) таємність та безпека — проблеми створення ефективних та надійних механізмів забезпечення конфіденційності, автентифікації (можливість для кожної із сторін угоди пересвідчитися в реальному існуванні одна одної) та цілковитого виконання всіх положень угоди. Більшість механізмів таємності та безпеки сьогодні передбачає сертифікацію третьою стороною (спеціалізованою установою або державою), що потребує створення глобальної сертифікаційної системи;
5) взаємодія та сумісність систем — проблеми забезпечення універсальності стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі незалежно від національних та географічних особливостей;
6) залучення нових учасників — проблеми, пов'язані з недостатнім рівнем знань та кваліфікації окремих суб'єктів світової економіки (зокрема, середніх та малих підприємств), а також загальним технологічним відставанням окремих регіонів світу.
7.9. Правове регулювання електронної комерції
Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у другій половині ХХ сторіччя кардинально змінив світ, надав нові, нечувані можливості розвитку людської цивілізації. Серед основних тенденцій розвитку інформатизації суспільства, що стосується практично всіх сфер життєдіяльності, включаючи економіку, державне управління, науку, мистецтво, слід відзначити стрімкий розвиток інформаційної мережі Інтернет. Галузі економіки, безпосередньо пов’язані з інформаційними і телекомунікаційними технологіями, порівняно з традиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набувають домінуючого значення. До сфери Інтернет поступово й органічно вливаються такі галузі економіки, як зв’язок, засоби масової інформації, консультаційні послуги і т. ін.
З огляду на ці тенденції, уряди багатьох країн світу проголосили основним напрямом своєї діяльності побудову так званого інформаційного
суспільства. При цьому в ході дискусії іноді висловлюються дві діаметрально протилежні точки зору. Одна зі сторін стверджує, що Інтернет є ідеальним інформаційним середовищем, що він не має політичних кордонів і розвивається за своїми власними законами, тому будь-які спроби держави встановити правове регулювання Інтернету, а, відтак, і комп’ютерної комерції, – безглузді. Інша сторона, навпаки, виходить з того, що Інтернет через свою специфічність є сприятливим середовищем для здійснення різних правопорушень, безконтрольного поширення незаконної інформації, тому необхідно застосувати правові заходи для запобігання подібним явищам.
Через виняткову значимість відносин у сфері електронної комерції для становлення конкурентноздатної ринкової економіки будь-яка цивілізована держава має сприяти їх розвитку. Для цього необхідно розробляти основні процедури і принципи здійснення електронної комерції, а також передбачати рівні юридичні гарантії та судовий захист для всіх її учасників. При цьому слід враховувати, що особливістю правовідносин, які мають бути врегульованими, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер. Однобічне застосування державою правових норм, які регулюють подібні відносини, без урахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн, буде неефективним. Про це свідчать багаторазові безуспішні спроби таких країн, як США і Великобританія поширити свою систему права і законодавство на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Інтернет.
Юристи по-різному підходять до бачення майбутнього регулювання електронної комерції. Одні автори пропонують розробити комплексний закон про електронну комерцію, який би регулював більшість відносин, що виникають під час її здійснення, а саме: від поняття електронного документа до укладення договорів у цій сфері. Інші вважають, що було б краще розробити три закони: про електронний документообіг, про електронний підпис, про електронну комерцію (торгівлю). Проте всі вони переконані, що для нормального функціонування і розвитку електронної комерції необхідне нормативне визначення механізму здійснення угод з використанням Інтернету і легалізації застосовуваних при цьому способів взаєморозрахунків [19].
У світі вже почалася активна робота зі створення належного правового забезпечення електронної комерції, хоча можна з упевненістю сказати, що законодавство будь-якої країни, у тому числі й США та Великобританії, які прийнято вважати батьківщиною електронної комерції, перебуває на початковому етапі формування.
Першим кроком у галузі розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий Резолюцією Генеральної
Асамблеї ООН 30 січня 1997 р. Типовий закон “Про електронну торгівлю” (так званий Типовий закон ЮНСІТРАЛ). Цей документ має рамковий, рекомендаційний характер і призначений у першочергово для використання державами як основи для розробки національного законодавства. Цей міжнародний документ заклав правові основи діяльності в сфері електронної торгівлі, дав визначення основним поняттям (електронний документ, електронний документообіг, електронний підпис, автор електронного документа, інформаційна система) визнав юридичну і доказову силу за документами в електронній формі; визначив вимоги, що висуваються до електронного підпису як засобу підтвердження достовірності та цілісності електронного документа.
У розвиток Типового закону “Про електронну торгівлю” держави- учасниці ООН розробили проект міжнародної Конвенції “Про електронні угоди”, основним завданням якої є вироблення єдиних і обов’язкових правил встановлення порядку укладення електронних угод та їх виконання. Ця Конвенція покликана перевести відносини у сфері міжнародної електронної торгівлі на якісно інший, більш високий рівень розвитку.
Поряд з нормотворчою діяльністю ООН у формуванні міжнародного права у сфері електронної торгівлі активну участь бере і Європейський Союз. У 1998 році він прийняв Директиву “Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку”, основним завданням якої є забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між державами-членами ЄС. Порівняно з Типовим законом ЮНСІТРАЛ, Директива є досить великим документом, що визначає правове регулювання значного кола суспільних відносин у сфері електронної торгівлі. Крім загальних положень, цей документ містить комплекс норм, які більш детально регулюють окремі аспекти електронної торгівлі.
Іншим, не менш важливим документом, який формує європейське право у сфері електронної торгівлі, є прийнята в грудні 1999 р. Директива ЄС “Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів”. Цей документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Він вивів Європейський союз та країни, що входять до нього, вперед у справі державного регулювання електронної торгівлі. Мета прийняття цього законодавчого акта – забезпечити ведення бізнесу через Інтернет.
Крім названих документів, Європейський Союз прийняв низку інших актів, спрямованих на регулювання електронної комерції, серед яких: директиви ЄС “Про електронну торгівлю”, “Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані” і т. ін.
Поряд з міжнародним правом активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Приймаються закони, що регулюють
діяльність у сфері Інтернет. Особливо успішно у цьому напрямі ведуть роботу Сполучені Штати Америки, де вже зараз прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет.
В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним інструментом. За даними компанії P5 Communications, Inc., не менш 6% українських Інтернет- користувачів періодично роблять покупки в Мережі, що тільки в одному Києві складає не менш 30 тис. чоловік. Але в нашій державі цей ринок і досі перебуває в ембріональному стані. Так, у UaNet (українському секторі Інтернету) нараховується усього кілька десятків працюючих електронних магазинів, тому акцентувати увагу слід на розробці нових магазинів на базі програмних додатків торгової площадки [19].
У нашій державі початок правового регулювання діяльності у сфері високих технологій було закладено у 1998 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про Національну програму інформатизації”. Тоді ж була схвалена Концепція Національної програми інформатизації та прийнято Закон України “Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998–2000 роки”.
Наступним кроком став Указ Президента України № 928 від 31 липня 2000 р. “Про заходи по розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні”. Постановою Національного банку України від 10 червня 1999 р. № 280 затверджено Правила організації захисту електронних банківських документів, які оперують поняттям “електронні банківські документи”, не розкриваючи його.
22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”, який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказує на права та обов’язки суб’єктів електронного документообігу, їх відповідальність і т. ін. У Законі дотриманий функціонально-еквівалентний підхід до розуміння електронного документа, запропонований Типовим законом ЮНСІТРАЛ “Про електронну комерцію”. Функціонально-еквівалентний підхід ґрунтується на дослідженні цілей та функцій традиційних вимог до складання документів на папері для того, щоб визначити, як дані цілі та функції можуть бути досягнуті або виконані за допомогою методів, що використовуються за електронної передачі даних. Тоді ж був прийнятий і Закон України “Про електронний цифровий підпис”. Поряд з перевагами електронної торгівлі, є й потенційні ризики,
серед яких ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності і т. ін. Ці ризики реальні, але в розвинених
країнах їх вдається регулювати таким чином, щоб не зруйнувати електронну торгівлю. З цією метою уряди і приватні особи формують відповідні коаліції і співтовариства. Наприклад, у Сінгапурі при Міністерстві фінансів утворена Рада з політики електронної комерції. До Ради входять представники різних урядових організацій – генеральної прокуратури, департаменту кримінальних розслідувань, митної служби, Міністерства інформації, ради з розвитку торгівлі. У Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації для боротьби з комп’ютерними злочинами, з незаконним обігом заборонених радіоелектронних і спеціальних технічних засобів та із загрозою проникнення в міжміські та міжнародні канали зв’язку створено спеціальний підрозділ – Управління по боротьбі зі злочинами у сфері високих технологій. У США створено Національний центр захисту інфраструктури (NIPC), завданням якого є попередження та розслідування комп’ютерних злочинів та координація роботи інших центрів. В Україні боротьба з комп’ютерною злочинністю, у тому числі й у сфері електронної комерції, здійснюється сформованими спеціальними підрозділами електронної розвідки та протидії комп’ютерним злочинам як у МВС, так і в СБУ.
Таким чином, незважаючи на те, що Інтернет є світовою інформаційною системою, електронна комерція з погляду права не набула настільки “світового” характеру і традиційно продовжує залишатися в рамках національної юрисдикції. Однак, можливий більш складний “національний” склад учасників процесу загострює проблему вибору права.
Закріплення основ електронної комерції у законодавстві України, подальший розвиток правового регулювання електронної комерції з окремих її категорій у спеціальних законах, внесення відповідних змін до чинного законодавства, яке стосується питань електронного обміну даними, укладання угод в електронній формі – це питання, що потребують невідкладного вирішення. Створивши режим найбільшого правового сприяння для розвитку електронної комерції в Україні, тим самим можна створити необхідний фундамент, на якому будуватиметься добробут нашого суспільства в ХХІ столітті.
?
Перевірте свої знання
1. Яка роль платіжних систем в Інтернеті?
2. Які функції виконують платіжні системи в Інтернеті?
3. Що розуміють під терміном „електронні гроші” і які функції вони виконують?
4. Хто створив платіжну систему E-Gold і яку концепцію електронних грошей вона використовує?
5. Які особливості платіжної системи PayPal, ким і де заснована?
6. Хто розробив платіжну систему PayCash і де відкрито її представництва?
7. Що необхідно користувачеві для роботи з PayCash?
8. Під якою торговою маркою в Україні здійснює свою діяльність система Інтернет-розрахунків РауСаsh?
9. Які особливості системи WebMoney Transfer?
10. Які операції можна здійснювати за допомогою системи WebMoney Transfer?
11. Яке призначення титульних знаків WebMoney (WMU, WMR, WMZ… )?
12. Яка різниця між відкритим і закритим (секретним) ключем?
13. Для чого користувачу необхідна атестація в системі WebMoney Transfer?
14. На а які типи можна розділити платежі в системі WebMoney Transfer?
15. Якими способами можна здійснити введення і виведення грошей із системи
WebMoney Transfer?
16. Що являє собою WM-конверт?
17. Для чого призначені гаманці WMC і WMD?
18. Які перекази дозволяє здійснювати система WebMoney Transfer?
19. Як створювалась і що забезпечує система CyberPlat?
20. Які основні властивості системи CyberPlat?
21. Що являє собою підсистема CyberPOS і CyberCheck?
22. Яким чином здійснюється оплата товару чи послуги в системі CyberPlat?
23. Особливості використання електронних грошей Mondex?
24. На який ринок орієнтована картка VisaCash?
25. Якими можуть бути картки VisaCash?
26. Що таке Електронна комерція і Електронний бізнес?
27. Що входить до головних функцій Електронної комерції?
28. Які форми входять до електронної комерції? Ррозкрийте їх суть.
29. Які чинники перешкоджають реалізації ЕК?
30. Які документи можна віднести до правового регулювання в Україні щодо високих інформаційних технологій?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Уповноважений банк (член платіжної системи), який проводить первинну обробку трансакцій і бере на себе проведення з торговцями, які перебувають в його сфері діяльності, всього спектру операцій з картками: перерахування на розрахункові рахунки клієнтів (торговців) коштів за товари і послуги, приймання, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження стоп-листів:
1) банк-емітент;
2) розрахунковий банк;
3) банк-еквайєр;
4) банк-кореспондент;
5) банк-ремітент.
2. Уповноважений банк, який є членом платіжної системи, обслуговує картрахунки і видає БПК, а також проводить розрахунки (через банк- еквайєр) з торговцями, які здійснюють продаж або надання послуг з використанням при оплаті БПК:
1) банк-емітент;
2) банк-еквайєр;
3) розрахунковий банк;
4) банк-кореспондент;
5) банк-ремітент.
3. Процедура отримання дозволу від банку-емітента банківської платіжної картки на здійснення операцій з використанням БПК:
1) кліринг;
2) авторизація;
3) емісія;
4) реконсиляція;
5) процесинг.
4. Діяльність, що включає в себе збір, оброблення, зберігання й надання банкам-учасникам системи та РКЦ платіжних повідомлень за операціями з ПК:
1) кліринг;
2) емісія;
3) банківський факторинг;
4) процесинг;
5) еквайринг.
5. Система безготівкових розрахунків між банками (за продані товари, цінні папери, надані послуги), що грунтується на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань сторін, що беруть участь у розрахунках.
1) еквайринг;
2) криптографія;
3) банківський факторинг;
4) кліринг;
5) процесинг.
6. Система зміни тексту з метою зробити текст незрозумілим:
1) шифрування;
2) криптографія;
3) кліринг;
4) реконсиляція;
5) процесинг.
7. Сукупність операцій, які супроводжують взаємодію утримувача БПК з ПС при здійсненні платежу по БПК або при отриманні готівки:
1) реконсиляція;
2) трансакція;
3) кліринг;
4) емісія;
5) процесинг.
8. Процедура контролю, яка складається з ідентифікації і перевірки виконання кожного переказу за допомогою трьох показників, що визначають платіжні системи:
1) реконсиляція;
2) трансакція;
3) кліринг;
4) авторизація;
5) процесинг.
9. Учасниками платіжної системи можуть бути:
1) тільки юридичні особи;
2) тільки фізичні особи;
3) банки, які мають ліцензію ПС на здійснення емісії та/або еквайрінгу;
4) юридичні особи або фізичні особи, які мають договірно-правові відносини з членами ПС;
5) юридична особа, яка отримала ліцензію міжнародної платіжної системи на емісію карток цієї системи і/або на обслуговування карток цієї системи (эквайринг) і відповідно до чинного законодавства України має право здійснювати на території України вказані операції.
10. Платіжна картка, яка дає змогу її держателю провести операції за рахунок коштів, що обліковуються на картковому рахунку юридичної особи:
1) кредитна картка;
2) дебетова картка;
3) корпоративна картка;
4) сімейна картка;
5) індивідуальна картка.
11. Мета створення НСМЕП:
1) впровадження в Україні системи безготівкових розрахунків;
2) впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи безготівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямого доступу (он-лайн);
3) впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи готівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямого доступу (оф-лайн);
4) впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи готівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямого доступу (он-лайн);
5) впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи безготівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямого доступу (оф-лайн).
12. З яких основних елементів складається НСМЕП ?
1) центр системної ініціалізації та системної персоналізації (НБУ), розрахунковий банк системи на базі Головного управління НБУ, головний та регіональні процесингові центри в обласних управліннях НБУ або комерційних установах, фізичні та юридичні особи – користувачі карток, картки на інтегрованих схемах (або смарт-картки);
2) центр системної ініціалізації та системної персоналізації (НБУ), розрахунковий банк системи на базі Головного управління НБУ, головний та регіональні процесингові центри в обласних управліннях НБУ або комерційних установах, банки-емітенти і банки-еквайєри, фізичні та юридичні особи, смарт-картки;
3) центр системної ініціалізації та системної персоналізації (НБУ), розрахунковий банк системи на базі Головного управління НБУ, головний та регіональні процесингові центри в обласних управліннях НБУ або комерційних установах, банки-емітенти і банки-еквайєри;
4) центр системної ініціалізації та системної персоналізації (НБУ), розрахунковий банк системи на базі Головного управління НБУ, процесингові центри в обласних управліннях НБУ, банки-емітенти, фізичні та юридичні особи, смарт-картки;
5) центр системної ініціалізації та центр системної персоналізації (НБУ), розрахунковий банк системи на базі Головного управління НБУ, процесингові центри в обласних управліннях НБУ, банки-емітенти і банки- еквайєри, смарт-картки.
13. З яких основних елементів складається ГПЦ (головний процесинговий центр)?
1) сервер авторизації із системним модулем безпеки, сервер бази даних із системним модулем безпеки, АРМ: керування учасниками, маршрутизації, зв'язку із розрахунковим банком, моніторингу, адміністрування, персоналізації, звітності;
2) сервер авторизації із системним модулем безпеки, сервер бази даних із системним модулем безпеки, банківські термінали із термінальними модулями безпеки, банкомати із відповідними модулями безпеки;
3) сервер авторизації із системним модулем безпеки, сервер бази даних із системним модулем безпеки, банківські термінали із термінальними модулями безпеки, банкомати із відповідними модулями безпеки, телекомунікаційне обладнання для з'єднання із РПЦ (ГПЦ), торговельну інфраструктуру та інфраструктуру сфери послуг;
4) АРМ: керування учасниками, маршрутизації, зв'язку із розрахунковим банком, моніторингу, адміністрування, персоналізації, звітності;
5) сервер авторизації із системним модулем безпеки, сервер бази даних із системним модулем безпеки, АРМ: керування учасниками, маршрутизації, звітності.
14. Для чого призначені Електронні гаманці?
1) для операцій з невеликими сумами коштів;
2) для операцій з великими сумами коштів;
3) для операцій з великими та середніми сумами коштів;
4) для операцій з середніми сумами коштів;
5) для операцій з малими та середніми сумами коштів.
15. Кому видається анонімний гаманець?
1) видається фізичним та юридичним особам банком-емітентом, не відкриваючи при цьому окремого поточного рахунку для завантаження;
2) видається фізичним та юридичним особам банком-емітентом, відкриваючи при цьому окремий поточний рахунок для завантаження
3) видається фізичним особам банком-емітентом, не відкриваючи при цьому окремого поточного рахунку для завантаження;
4) видається фізичним особам банком-емітентом, відкриваючи при цьому окремий поточний рахунок для завантаження;
5) видається юридичним особам банком-емітентом, не відкриваючи при цьому окремий поточний рахунок для завантаження.
16. Які операції виконуються у режимі непрямого (оф-лайн) доступу для ЕГ та ЕЧ?
1) запит суми на поточному рахунку; завантаження з поточного рахунку; завантаження готівкою із рахунку; прямий платіж із поточного рахунку;
2) оплата товарів та наданих послуг; видача готівки; адресний платіж; відновлення незавершеного платежу; блокування платіжної картки; запит суми на поточному рахунку; завантаження з поточного рахунку; завантаження готівкою із рахунку;
3) оплата товарів та наданих послуг; видача готівки; адресний платіж; відновлення незавершеного платежу; блокування платіжної картки; перегляд залишку на картці; перегляд журналу платежів картки та завантажень картки;
4) запит суми на поточному рахунку; завантаження з поточного рахунку; завантаження готівкою із рахунку; прямий платіж із поточного рахунку;
5) оплата товарів та наданих послуг; видача готівки; відновлення незавершеного платежу; блокування платіжної картки; перегляд залишку на картці.
17. Які процедури виконуються з картками у режимі прямого доступу?
1) запит суми на поточному рахунку, завантаження з поточного рахунку, завантаження готівкою із рахунку, прямий платіж із поточного рахунку;
2) оплата товарів та наданих послуг, видача готівки, адресний платіж, блокування платіжної картки, завантаження готівкою із рахунку;
3) запит суми на поточному рахунку, завантаження готівкою із рахунку, оплата товарів та наданих послуг;
4) оплата товарів та наданих послуг, запит суми на поточному рахунку, завантаження готівкою із рахунку;
5) прямий платіж із поточного рахунку, оплата товарів та наданих послуг, видача готівки, адресний платіж.
18. Які спеціальні операції можуть бути виконані в банку-емітенті з картками?
1) поновлення терміну дії картки, поновлення (зміна) лімітів картки;
2) зміна ПІН, розблокування ПІН ЕГ чи ЕЧ, поновлення (зміна)
лімітів картки;
3) поновлення терміну дії картки, зміна ПІН, розблокування ПІН ЕГ чи ЕЧ, поновлення (зміна) лімітів картки;
4) запит суми на поточному рахунку, зміна та розблокування ПІН ЕГ чи ЕЧ;
5) прямий платіж із поточного рахунку, поновлення (зміна) лімітів картки.
19. Які існують основні види робіт в системі?
1) запит суми на поточному рахунку, завантаження готівкою із рахунку;
2) вступ банку до системи; замовлення та виготовлення карток; ініціалізація карток; системна персоналізація карток; банківська персоналізація карток; персоніфікація карток; операція з картками; спеціальні операції;
3) вступ банку до системи; замовлення та виготовлення карток; ініціалізація карток; системна персоналізація карток; персоніфікація карток; операція з картками;
4) замовлення та виготовлення карток; ініціалізація карток; банківська персоналізація карток; персоніфікація карток; спеціальні операції;
5) запит суми на поточному рахунку, завантаження з поточного рахунку, завантаження готівкою із рахунку, прямий платіж із поточного рахунку.
20. За якими ознаками класифікуються БПК?
1) мікропроцесорні, з магнітною смугою, ембосовані;
2) за способом запису інформації, за схемою розрахунків, за власниками, за платіжними системами;
3) електронний гаманець, дебетова картка, кредитова картка;
4) міжнародні, національні, локальні;
5) за способом запису інформації, за схемою розрахунків, за класом карток, за власниками, за платіжними системами, за матеріалом, з якого вони виготовлені.
21. Які є види систем міжбанківських розрахунків ?
1) на чистій основі (система “брутто”) і на валовій основі (система “нетто”), ностро;
2) ностро, лоро;
3) нетто, лоро;
4) брутто, ностро;
5) на чистій основі (система „нетто”), і на валовій основі (система
„брутто”).
22. Міжнародна електронна система, яка не виконує клірингових функцій, а є лише міжбанківською комунікаційною мережею:
1) TOPAZ;
2) TARGET;
3)