Управлінська діяльність та управлінська праця

Окрім понять "управління" й "менеджмент" часто вживаєть­ся ще одне поняття — управлінська діяльність. "Менеджмент — це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну і продуктивну групу", — так написав багато років тому у книзі "Нова дисципліна" П. Друкер. Діяльністю називається процес, за допомогою якого реалізується те чи інше ставлення людини до навколишнього світу. Отже, діяльність має цілеспрямований характер.

Діяльність людини— це система дій, їх упорядкована су­купність, спрямована на пізнання, трансформацію чи стабіліза­цію певного об'єкта. Це вид соціальної активності, яка прита­манна тільки людині, має свідомий, цілеспрямований характер і виявляється у співпраці з іншими [172, ч. 1, с. 180]. У процесі ді­яльності людина взаємодіє з предметами і засобами праці, а та­кож з оточуючим середовищем для досягнення своєї мети. В. Кре-мень вважає, що діяльність є основою буття людини, характер­ним виявом людської активності, спрямованої на перетворення навколишнього світу і самої людини. Спеціально організована форма діяльності становить управління (суспільством, організа­цією) в цілому й окремими його структурними та функціональ­ними підсистемами або окремими сферами людського життя [122, с. 55].

Управлінська діяльність— це вид людської діяльності, спрямованої на досягнення тих чи інших цілей, вирішення по­ставлених задач, виконання функцій управління. Сутністю управлінської діяльності є забезпечення узгодженості, кооперу­вання в діяльності людей [121, с. 146—147]. Завдяки управлін­ській діяльності вирішуються дві основні задачі: 1) організація діяльності суб'єкта управління з керівництва об'єктом управлін­ня; 2) організація внутрішньої діяльності суб'єкта управління.

Суб'єктом управлінської діяльностівиступають менедже­ри. Вони реалізують владні повноваження шляхом здійснення всієї сукупності управлінських функцій від цілепокладання до прийняття управлінських рішень, організації їх виконання, контролю процесу і результатів їхньої реалізації. Об'єкт управ­лінської діяльності— це організація та її зовнішнє середовище. Предметом управлінської діяльностіє система виробничих відносин в організації. Мета управлінської діяльності полягає в підвищенні ефективності виробництва і зміцненні конкуренто­спроможності організації.

Різновидом управлінської діяльності є управлінська праця. Це практичне виконання функцій управління в організації, при­значене для забезпечення цілеспрямованих і скоординованих зу­силь інших людей щодо вирішення поставлених задач. Управ­лінську працю розглядають як комплекс організаційної праці та праці з людьми у процесі постановки й реалізації цілей, як засіб взаємодії між суб'єктом та об'єктом управлінської діяльності, внаслідок чого виникають і реалізуються управлінські відносини [258, с. 2170]. Під управлінською працею найчастіше розуміють виконання організаційних, координаційних та регулюючих дій. Отже діяльність - це процес досягнення цілі, а праця — це практичні дії для досягнення поставленої цілі.

Метою управлінської праці є визначенняцілей організації та створення умов для їх досягнення, координація спільної ді­яльності працівників організації.

Суб'єктом управлінської праці виступають управлінці, на­самперед менеджери.

Об'єктом управлінської праці є праця персоналу організації та відносини, які складаються у процесі виконання певних функцій управління.

Предмет управлінської праці — це інформація, стосунки людей у процесі організації спільної діяльності.

Засоби управлінської праці —інтелект, знання та вміння людей, задіяних у процесі виконання поставлених цілей, а та­кож сукупність технічних засобів, необхідних для опрацювання інформації.

Продуктом управлінської праці є управлінський вплив у вигляді управлінського рішення.

Результатом управлінської праці, як вважає відомий укра­їнський учений Федір Хміль, є скоординована діяльність вироб­ничого персоналу, а опосередковано — фінансово-економічні по­казники виробничо-господарської діяльності організації [277].

Український учений Ліана Скібіцька розглядає процес управ­лінської праці як систему, на вході якої є інформація або пред­мет (те, на що спрямовується праця), які підлягають опрацюван­ню інтелектом людей, задіяних у цьому процесі (із залученням при необхідності обчислювальної та організаційної техніки), а на виході — якісно нова інформація або управлінське рішення [229, с. 13].

Управлінська праця складається з вироблення, прийняття та організації виконання управлінських рішень. Це продукт мис­лення суб'єкта управлінської праці. Тому управлінська праця вважається насамперед розумовою. Основною ознакою розумової праці менеджера єте, що він, за словами П. Друкера, не створює матеріальні речі, а "виробляє" знання, ідеї, інформацію [70, гл.1; 73, с. 235].

Розрізняють три види управлінської праці як розумової [258, с. 2170]:

1) евристична праця: має творчий характер, пов'язана з по­становкою цілей, аналізом ситуації, пошуком шляхів розв'я­зання проблем, спрямована на розробку і прийняття рішення.
Включає аналітичні і конструктивні операції. Результатом цього
виду праці євироблення та прийняття управлінських рішень;

2) адміністративна праця: полягає у цілеспрямованому
впливі на підлеглих із метою виконання ними поставлених за­
вдань, спрямована на координацію діяльності виконавців. Вклю­
чає розпорядчі, координаційні, контрольні та комунікативні
операції;

3) операторна праця: полягає у виконанні стереотипних опе­рацій, потрібних для інформаційного забезпечення процесу
управління. Включає, операції документування, обробку інфор­мації, обчислювальні та формально-логічні розрахунки.

Розумова діяльність визначається не за кількістю, а за ре­зультатами праці інших людей. До того ж основний процес у ро­зумовій праці — це творчість (креативність), новаторство, спря­моване на вдосконалення, розвиток.

Для того, щоб управлінська праця не мала вигляду хаотично­го безладу, визначають правила діяльності управлінських пра­цівників при здійсненні покладених на них функціональних обов'язків. Такий порядок називають регламентацією управ­лінської праці. Її основою є регламент — сукупність правил, положень, що визначають внутрішню систему та порядок діяль­ності організації, а також порядок проведення окремих заходів. Регламент окреслює статус підрозділів системи управління, цілі та завдання для кожної ланки, їх місце в системі управління, взаємозв'язки з іншими ланками. Він подається у формі статуту, положення, посадових інструкцій та інших документів. Систе­му, мета якої — упорядкування управлінської праці, називають системою регламентування управлінської праці. Вона вклю­чає форми, методи, організаційний механізм розробки та реалі­зації окремих регламентів за функціональним розподілом управлінської праці, розрахунком коефіцієнта централізації функцій управління, нормативної чисельності управлінського персоналу, порядок виконання управлінських процедур, розробку штатного розпису, положень про підрозділи, посадові інструкції тощо [258, с. 1649, 1654, 1787]. Менеджер діє в системі регламенту­вання управлінської праці і є її активним началом. "Можна об­ґрунтовано стверджувати, що праця управлінця, менеджера, — наголошує В. Кноррінг, — найскладніша галузь людської діяль­ності й одночасно найвідповідальніша. Спеціаліст у галузі управ­ління повинен знати теорію, практику, й мистецтво управління, його соціальні, філософські, психологічні, економічні аспекти, технікою управління і зв'язку.., а також об'єкти управління, ви­робничу технологію й організацію виробництва. Низька якість праці менеджера або серйозна помилка в управлінні можуть за­вдати непоправної шкоди підприємству і навіть привести його до банкрутства" [107, гл.3.1].

У книзі "Практика менеджменту" II. Друкер ставить запи­тання: "Як працює менеджер? Що саме відрізняє його працю від праці всіх інших спеціалістів організації?" 1 відповідає, що для праці менеджера характерними є п'ять базових операцій, а саме [72, с. 342—347]:

1. Постановка цілей. Менеджери визначають цілі, вирішу­ють, як краще їх досягти, роз'яснюють людям, від ефективності
праці яких і залежить досягнення цих цілей.

2. Організаторська робота. Менеджери поділяють роботу на
певні види діяльності, якими можна управляти. Відповідно до
цих видів вирішують питання організаційної структури, добира­ють людей для управління структурними підрозділами.

3. Мотивація працівників. Для забезпечення ефективної ді­яльності з досягнення поставлених цілей менеджери мають ство­рювати команди однодумців, постійно спілкуватися з ними та
використовувати різноманітні методи стимулювання.

4. Визначення показників. Менеджери встановлюють кон­кретні критерії для визначення ефективності того чи іншого
виду роботи як окремих працівників, так і організації загалом,
аналізують ефективність, оцінюють та інтерпретують її.

5. Сприяння розвитку своїх підлеглих. Менеджери створю­ють умови, які мають сприяти формуванню креативної організа­ції, розкриттю кращих якостей, умінь, здібностей, талантів кож­ного працівника.

Інший учений Лорі Маллінз у книзі "Менеджмент і організа­ційна поведінка" визначає такі види праці менеджерів:

1) роз'яснення цілей і задач;

2) прогнозування майбутнього і планування;

3) аналізування рішень і відносин, розподіл праці та коорди­нація дій, створення структури;

4) сприяння мотивації й розвитку працівників, формування
команди;

5) оцінювання якості та результатів праці персоналу.

У цьому полягає фундаментальна діяльність менеджерів. Невід'ємною частиною процесу управління також є праця мене­джерів із здійснення комунікацій, координацій, інтеграцій, де­легування повноважень і прийняття рішень. Крім того, у мене­джерів є ще й супроводжувальна діяльність, пов'язана з добором персоналу [146, с. 967].

Тільки праця менеджерів може зробити управління конкрет­ним й осмисленим. "І як хороший хірург, який постійно вдоско­налюється в накладанні швів, стає з часом прекрасним хірургом, — пише П. Друкер, — так і менеджер, який постійно вдоскона­лює власну кваліфікацію та ефективність у всіх елементах своєї праці, з часом стає прекрасним менеджером" [ 72, с. 342 347].

Особливості праці менеджерів визначаються тим, що сфера їхньої професійної діяльності включає [10, с. 21]:

— інституціональні аспекти — визначаються місцем в іє­рархії і належністю організації до певної галузі (торгівлі, будів­ництва, металургії тощо);

— процесуальні аспекти — визначаються функціями управ­ління, які здійснюються в умовах постійної зміни зовнішнього
середовища, гострого дефіциту часу, необхідності взаємодіяти з
іншими людьми;

— інструментальні аспекти — визначаються ролями мене­джера та інструментами, які він використовує для реалізації по­ставленої цілі.

До особливостей праці менеджерів відносять також і факто­ри, що на неї впливають, описані П. Друкером [70; 73, с. 239 241]:

1) як правило, менеджеру не належить його робочий час (ме­
неджера іноді називають людиною, що перебуває ніби в полоні
організації);

2) він не може розслабитися ні на хвилину (часто замість
того, щоб зосередитися на вирішенні головних питань, доводить­
ся витрачати сили і час на дрібниці);

3) результати праці менеджера залежать від використання
його доробку іншими працівниками;

4) менеджер дивиться на світ через "вікна" своєї організації (її проблеми для нього настільки важливі, що все інше він сприй­має крізь їх призму).

Кожний менеджер має діяти так, щоб віддача була макси­мальною, тому важливою вимогою до менеджера є раціональна організація його праці. Організація праці менеджера— це ефективне використання ним системи методів та інструментів управління, управлінських процедур і операцій з метою вико­нання функцій управління. Це система способів і методів особис­тої праці на базі раціональної організації робочого місця, ство­рення оптимальних умов праці та відпочинку, планування робо­чого дня та ліквідації нераціональних етапів виконання робіт і операцій. На організацію праці менеджера також впливають стиль, форми та методи управління людьми, рівень керівництва, а також сучасні технічні засоби та інформаційні технології [258, с. 1238]. Набуття павичок раціональної організації праці, як правило, відбувається на рівні практики.

Управлінську працю розглядають із різних боків — функціо­нального, ієрархічного, технологічного, кваліфікаційного. Од­нак сутність управлінської праці визначають саме функції управління. До них належать визначення цілей та планування, організація виконання, координація й регулювання, мотивація діяльності виконавців, облік, аналіз та контроль діяльності. Кожній функції відповідають певні способи управлінського впливу, методи та інструменти управління.

Практика свідчить, що управлінська праця менеджерів здійснюється за такими напрямами[72, с. 342—344]:

1) управління організацією й бізнесом (методи та інструмен­ти, процедури та операції управління у праці менеджера, які
обираються ним з урахуванням галузевої приналежності органі­зації; залежність праці від місця в ієрархії, ролей та функціо­нальних обов'язків; здійснення впливу через владу або лідер­ство);

2) управління підлеглими, в тому числі й менеджерами (фор­мування загальнокорпоративних цінностей в організації; органі­зація спільної діяльності в команді; підтримання ділової етики в
організації та формування її надійної репутації; (управління зна­ннями, розвиток творчості працівників, впровадження іннова­цій та проведення організаційних змін;

3) управління собою (використання робочого часу як найваж­ливішого ресурсу та його планування, впровадження наукової
організації праці, інформаційних технологій; формування культури мислення, говоріння, слухання, читання, писання; упоряд­кування праці з документами; вибудовування власної кар'єри).

Поняття "організація управлінської праці" тісно пов'язане з поняттям культура управлінської праці.Поняття "культура" завжди асоціюється з духовними цінностями, а духовні ціннос­ті можуть бути тільки там, де є людина. Тому до культури управлінської праці належить усе, що характеризує менеджера як особистість — власні знання, навички, професійні, ділові та особистісні якості; вміння мислити, читати, писати, говорити, слухати, працювати з різними технічними засобами й докумен­тами, ефективно спілкуватися з людьми, прагнення до самовдос­коналення. На запитання "у чому полягає сутність праці мене­джера?" головний герой книги (директор заводу) Еліа Голдратта "Ціль. Процес безперервного покращання" відповідає: "Я ду­маю, говорю, приймаю рішення. Це моя праця" [51, с. 314].

У XXI ст. на працю менеджерів все більше будуть впливати, по-перше, економічні, політичні, екологічні та інші зміни у краї­ні та світі; по-друге, нові інформаційні технології; по-третє, по­стійні виклики ринку. Тому менеджери мають розвивати в собі установки, здібності та вміння, які дадуть змогу їм чітко та ефек­тивно здійснювати управління в будь-який час [40, с. 18]. Нова фі­лософія менеджменту передбачає, що увага менеджерів у XXI ст. має приділятися шести життєво важливим елементам: навчанню, командному баченню, методам управління людськими ресурса­ми, стимулам зростання, бюджетуванню і проактивним методам контролю [153, с. 191]. Щоб відповідати вимогам нового часу і новій філософії менеджменту, менеджерам треба постійно займа­тися самовдосконаленням. Приділивши значну увагу самовдос­коналенню та саморозвитку, вони зможуть організовувати на­вчання та розвиток інших людей. Це сприятиме впровадженню кращих досягнень економічних та управлінських знань, при­кладних методологій, ефективних бізнес-процесів. Затребуваність і конкурентоспроможність менеджерів повністю залежати­ме від рівня їхнього професіоналізму та вміння організувати власну працю з управління виробничою діяльністю, підлеглими та собою.

Зважаючи на складність праці менеджера, її постійне погли­блення, П. Друкер проводить паралель між ним і диригентом симфонічного оркестру. Саме творчі зусилля, талант і лідерські якості диригента дають змогу перетворити звучання окремих ін­струментів у суцільне явище - музичний твір. У кожний мо­мент вирішальна роль відводиться тому чи іншому музиканту, виходячи з характеру поставленого завдання, спеціалізації, але ніколи рішення про це не приймається, виходячи з його стажу чи місця й ролі в команді. Водночас в одному з інтерв'ю Г. Мінцберг дає такий коментар: "Якщо вже використовувати подібну асоціацію, тоді менеджер більше схожий на диригента під час ре­петиції, коли все йде зовсім не так красиво і гладко, як під час офіційного виступу" [http://www.management.com.ua/interview/int175.html]. Отже, творчі зусилля, талант та лідерські якості менеджерів спрямовують діяльність персоналу на створення ефективної організації, досягнення її цілей у всіх ключових сфе­рах бізнесу. Тому інвестиції в менеджерів мають переважати ін­вестиції в будь-який інший ресурс.