Проблеми формування ефективної еколого-економічної системи України

 

Як ми з’ясували, визначення головних цінностей народу та особли­востей його ментальності є основою для моделювання як політич­ної, так і еколого-економічної системи. Ментальність визна­чає фор­му політичного правління, а політичне правління - тип еколого-економічної системи. Іґнорування ментальності народу, основ­них його цінностей та переконань веде до економічної та політичної неефективності держави, її занепаду. Яскравим свідчен­ням цього є історія всіх імперій: чим сильніше панівна нація намагається нав’я­зати іншим свою систему цінностей та переко­нань, тим неефектив­нішими є ці спроби, тим більшим стає бажання пригноб­лених народів реалізувати систему своїх національних цін­ностей у власній незалежній державі. Отже, для міцної держави потрібно, щоб народ сприйняв і підтримав основні цілі.

Українська національна ментальність остаточно сформувалась під впливом східного християнства. Вона хоч і близька до коопера­тивно-групових цінностей характерних для Європи в цілому, проте відрізняється чіткою індивідуаліс­тичною зорієнтованістю. Украї­нець завжди почував себе частинкою громади і не протиставляв себе їй, оскільки демонструвати свої переваги над іншими було не гарно. Проте у власному господарюванні та побуті він виявляв свій цілковитий індивідуалізм. Українські національні цінності було би доречніше назвати індивідуалістсько-кооперативними. Особ­ли­вості національної ментальності - індивідуалізм у праці та побуті і схильність до співпраці - були вміло використані у розвитку кооперативного руху в Західній Україні у 20-30-ті роки. Цей рух був настільки потужнім, що ми можемо говорити про існування у цей період основ власної економічної системи.[311][311]

Індивідуалістсько-кооперативні цінності передбачають і певну форму політичного правління. Вони несумісні з владою однієї політичної сили чи партії. Така ментальність потребує представництва при владі різних політичних сил у реальних пропорціях їх підтримки суспільством. Представники у парламенті від різних верств насе­лення, що мають різні погляди беруть участь у прийнятті рішень і поділяють відповідальність за їх наслідки. Ця обставина не вимагає чіткого поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Таку співпра­цю при владі ми спостерігали, аналізуючи політичні установи Німеччини та Франції.

Описана форма політичного правління визначає і певну еколо­го-економічну систему, для якої обов’язковою і недоторканою є приватна власність, вільний ринок, здатність держави ефективно вплива­ти на екологічні проблеми, а головним мотивом діяльності є одержання прибутку. Вагомою перевагою такої еколого-економічної системи є можливість досягнення згоди між урядом, підприємцями і робітниками з питань загальнонаціональних цілей та пріоритетів. Для неї нехарактерними є антагонізми між суспільством та природою, робітниками та підприємцями, підприємцями та урядом. Такий тип системи Б.Гаврилишин називає узгодженим вільним підприємництвом і розглядає три її моделі: німецьку, французьку та японську.[312][312] Система цінностей, що сформувалась в Японії є дуже віддаленою від української, а, отже, не має практичного значення для останньої. Серед німецької та французької систем цінностей для українців ближча все ж таки французька, на побудову якої україн­ський уряд якраз і орієнтує свої еколого-економічні реформи.

Чи може бути французька модель орієнтиром для формування національної еколого-економічної системи України? Чи буде вона високоефективною? Для цього вона має відповідати двом вимогам:

1) населення повинно зростати повільно, для того, щоб поступово і без обмежень можна було б нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, щоб відбувалась міґрація населення з сільського господарства у промисловість, підвищу­валась продуктивність праці у промисловості, а через запро­вадження нових технологій і у сільському господарстві;

2) країна в економічному розвитку повинна прямувати до стадії масового споживання, на якій найвищим пріоритетом є задоволення індивідуальних потреб споживача в якісних і екологічно чистих продуктах, створення необхідної якості навколишнього середовища, що вимагає великої кількості "вільних підприємств", здатних і зацікавлених у досягненні цієї мети.[313][313]

Такі умови в Україні є. Отже, створення еколого-економічної системи узгодженого вільного підприємництва (близької до фран­цузь­кої моделі) є не лише придатним для України, а й обіцяє бути високоефективним. Хоча слід пам’ятати, що жодна із високо­ефективних економічних систем, які існують в інших країнах, сліпо перенесена на український ґрунт, не обов’язково буде ефективною (а швидше навпаки).

Слід зазначити, що національна еколого-економічна система повин­на враховувати насамперед національні особливості. Форму­вання ефективної еколого-економічної системи в Україні можливе лише з урахуванням християнських цінностей, на яких базується національна ментальність, а також загальновизнаних народом цілей та пріоритетів. Воно є невіддільним від становлення політичної системи і опосередковане ним.

 

* * *

 

Аналізуючи головні типи сучасних еколого-економічних систем, шукаючи придатного для України прикладу для наслідування, можемо зробити такі висновки:

1. Система цінностей, що сформувалась в Україні є більше індивідуалістсько-кооперативно, ніж індивідуалістсько-конкурен­ційно зорієн­то­ваною. Ця обставина змушує нас шукати "приклад для наслі­дування" у Західній Європі. Серед розглянутих євро­пейських систем українці дуже несхожі на високоорганізованих та педан­тичних німців, ще більше вони відрізняються від "соціа­лістично" зорієнтованих шведів. Найближчою за системою націо­нальних цін­ностей (можливо спричиненою подібними природно-геогра­фічними факторами) є сьогодні для України відносно мало­ефективна (еконо­мічно та екологічно) Франція;

2. Система індивідуалістсько-кооперативних цінностей, яку ми зазначали вище, пов’язана з певною формою політичного правління - колеґіаль­ною, що потребує пропорційного представлення різних політичних сил у парламенті і сильною президентською владою. Тільки таку політичну організацію влади носії індивідуалістсько-коопера­тивних цінностей можуть вважати справедливою, і тільки вона обіцяє бути політично ефективною;

3. Такі передумови роблять можливою орієнтацію економічних реформ та екологічної політики на еколого-економічну систему узгодженого вільного підприємництва. Така орієнтація, на нашу думку, зможе послабити відмінності в ментальності та системі цінностей, які історично сформувались між Заходом та Сходом України;

4. Еколого-економічну систему узгодженого вільного підпри­ємництва у її французькій моделі Україна може взяти за основу для політико-економічного творення, оскільки, як показує досвід, сліпе запозичення "чужої" еколого-економічної моделі для реформування національної економіки є, як правило, неефективним.

Поняття для засвоєння

автохтонне населення

суцільна національна територія

мішані національні території

номенклатурна система

еґалітарно-колективістські цінності

адміністративно-командна система

чинники національної ментальності

індивідуалістсько-кооперативні цінності

автаркія

Питання для обговорення

1. 1. У 20-30-ті роки у Галичині був надзвичайно добре розвинений кооперативний рух. Можемо навіть стверджу­вати форму­вання у межах Польщі ефективної української національної економічної системи. Формування української економічної системи велося цілеспрямовано, про що свідчить навіть назва друкованого органу РСУК "Кооперативна респуб­ліка". На Ваш погляд, чи відпові­дав кооперативний ідеал українським національним цінностям? Чи придатна ця ідея для формування національної еконо­мічної системи України сьогодні?

2. 2. Яка система цінностей характерна для українців? Яка форма політичного правління відповідає цим цінностям?

3. 3. У 1989 році Україна була на першому місці у світі за видобутком залізних руд (2126 кг) і виплавленням сталі (1060 кг) на душу населення. На другому місці були за видобутком руд - Франція (167 кг), виплавленням сталі - Німеччина (691 кг). У виробництві зернових та зернобобових Україна (1033 кг) поступа­лась лише Франції (1058 кг). Зважаючи на розташування основної частки чорноземів світу власне в Україні, перспективи виробництва зерна практично не обмежені. Крім цього, в Україні заробітна плата набагато нижча ніж, скажімо, у США чи Канаді. Враховуючи ці цифри, проаналізуйте, чи вигідна економічно стабільна і розвинута Україна для багатьох розвинених держав світу?

4. 4. Чи впливають екологічні чинники на ефективність еконо­міч­ної системи України? Обґрунтуйте свою думку.

Рекомендована література

Баланси кооперативів членів РСУК за 1938 рік.- Львів: РСУК, 1939.- 214 с.

Бей О. Як нам облаштувати "пост-індустріальну" Україну // Вісник НАН України.- 1994.- №9-10.- С.139-150.

Бочковський О. Вступ до націології.- Мюнхен: УТГІ, 1991-1992.- 338 с.

Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні.- Париж: Націо­наліс­тичне видавництво в Європі, 1958.- 186 с.

Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших сус­пільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.39-63.

Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.

Грабинський І. Еколого-економічна система України: порівняльний аналіз.- Львів: НТШ, 1997.- 240 с.

Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.

Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.

Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку.- К.: Абрис, 1994.- 253 с.

Зиґзаґи інвестиційної політики: у зачарованому колі // Діло.- 1996.- №27.- С.13.

Злупко С. Об’єктивні передумови і національні особливості форму­вання української економічної системи // Розбудова держави.- 1996.- №6.- С.43-49.

Кононенко К.С. Україна і Росія: Соціально-економічні підстави української національної ідеї, 1917-1960.- Мюнхен: УТГІ, 1965.- 535 с.

Конституція України .- К.: Просвіта, 1996.

Кубійович В., Жуковський А. Україна: Карта України.- Мюнхен; Париж: [Книга], 1978.- 38 с.

Кульчицький О. Риси характерології українського народу // Енциклопедія Українознавства.- Мюнхен; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1949.- Т.1, кн.2.- С.708-718.

Моргун О. Нарис історії промислової кооперації України.- Мюнхен: Український Вільний Університет, 1966.- 272 с.

Мороз О., Злупко С. Українське селянство першої половини ХХ сто­ліття: Трагедія і героїзм.- Львів: Універсум, 1997.- 165 с.

Неофіт О. Інвестиції не завжди пахнуть грішми // Галицькі контракти.- 1996.- №12.- С.9.

Паламарчук М., Маринич О., Шищенко П. Україна // Географічна енциклопедія України.- К.: Українська енциклопедія, 1993.- Т.3.- С.321-323.

Полтава П. Концепція самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу // Літопис Української Повстанської Армії.- Торонто: Видавництво Літопису УПА, 1982.- Т.9.- С.15-75.

Рудницький С. До основ українського націоналізму // Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? - Львів: Світ, 1994.- С.272-349.

Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії // Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? - Львів: Світ, 1994.- С.94-209.

Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду: Уроки для України.- Київ: Основи, 1996.- 345 с.

Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / Під ред. М.І.Долішнього та С.М.Злупка.- Ужго­род: Карпати, 1997.- 422 с.

Туган-Барановський М. Остання мета кооперації // Злупко С. Михайло Туган-Барановський: Український економіст світової слави.- Львів: Каменяр, 1993.- С.151-176.

Янів В. Нариси до історії української етнопсихології.- Мюнхен: Український Вільний Університет, 1993.- 217 с.

Homo sapiens против homo technocraticus.- К.: Лыбидь, 1991.- 247 с.

Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- 202 p.

Oxenfeldt A.R., Holubnychy V. Economic Systems in Action: The United States, The Soviet Union, and France.- 3rd ed.- N.Y. etc.: Holt, Rinehart & Winston, 1965.- 264 p.

 

Практикум