Принципи та фактори розміщення транспортного комплексу України
а)3алізничний транспорт. Україна займає 4-е місце у світі (після СІЛА, Росії, Канади). На цей вид транспорту припадає 40% вантажообігу. У Європі залізнична мережа України є однією з найпотужніших і на початку 90-х років за вантажонапруженістю (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце. Якщо загальна експлуатаційна довжина української залізниці становить 22,6 тис. км, то розгорнута довжина - 50,2 тис. км. Електрифіковано 8.7 тис. км залізничних .шляхів, по яких здійснюється більш ніж 75% перевезень. Найщільніша мережа залізниць - у Донбасі, Придні-провт, а також у західних областях. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на 6 залізниць: Пів-денно-Західну (Центр-Київ), Львівську, Південну (Харків). Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську.
б)Автомобільний транспорт за вантажообігом поступається залізничному та морському. Він перевозить 90%) пасажирів країни. Мережа автошляхів досить розвинена. Кращі дороги розміщені у Донеиько-Придніпровському районі та в центральних областях. Найважливіші автомагістралі: Одеса - Київ -Чернігів, Харків -Донбас, Дніпропетровськ - Запоріжжя -Сімферополь, Львів -Київ, Харків -Київ, Полтава — Кишинів. Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. До цієї системи державний транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради «Київ-Мадрид». Поромною переправою Іллічівськ -Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, автомобільні вантажі разом з автомобілями транспортуються в країни Закавказзя, а далі переправою Баку - Турк-мен-Баші в країни Центральної і Південної Азії,
в) Основні транспортні вузли крайни. Найважливіші внутрішні лінії: Донбас-Кривий Ріг, Харків -Севастополь, Київ - Львів, Львів - Одеса. Харків -Нижньодніперовськ - Херсон. Для оптимізації відстаней та вантажообігу введені з'єднувальні лінії: Нижньодніпровськ - Павлоград -Черво-ноармійська, Червоний Лиман—КутТянськ, Фастів - Новоград -Волинський, Чернігів - Овруч -Білокоровичі.Вихід до європейських країн здійснюється по лініях: Володимир-Волинський - Катовіце, Львів - Краків, Чоп - Прага, Чоп -Будапешт. Поромні лінії із Іллічівська дають вихід на Балкани, та Кавказ.
30) Особливості розміщення і розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості.
а)Розміщення нафтовидобувної промисловості України. Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють підприємства компанії „Нафто-газ" в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівсько-го родовищ, і в Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилів-ського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половину всієї нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні підприємства тієї ж компанії в районі міст Борислав і Долина. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи. В середньому Україна видобуває щорічно понад 3 млн. тонн нафти при потребі її економіки у 12 -14 млн.т.
б)Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Дрогобицьким, Одеським, Львівськими Надвірнянським нафтопереробними заводами.Загалом (за винятком магістральних трубопровідних систем та потужних терміналів) виробничо-технологічна та сервісна база ринків нафти і нафтопродуктів України значною мірою інтегрована до паливно-енергетичного комплексу Росії. Виробничо-технологічне та сервісне середовище ринків нафти та нафтопродуктів України становлять підприємства нафтопереробної галузі; АЗС усіх форм власності; потужності підприємств зберігання, переробки і відвантаження нафти та нафтопродуктів, включаючи бази, окремі дільниці та пристосовані термінали; транспортні мережі, інша інфраструктура комунікаційних систем.
в)Проблеми та перспективи розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості України. Основною тенденцією розвитку зазначеного середовища в останні роки є посилення впливу транснаціональних нафтових компаній, переважно російських, поетапне витискання з ринків незалежних вітчизняних операторів. Зараз увага приділяється регіонам чорноморського та азовського узбережжя України. Україна уклала договір на ЗО років з американською компанією «Венко» щодо видобування нафти на континентальному шельфі Чорного моря. Реалізація договору почисться з розробки шельфа навколо Керчі, де запаси енергоносіїв складають 10.8 трлн. куб. м газу та 200 млн. тонн нафти. Група «Альянс», що контролює Херсонський НПЗ та Укрнафто-ііродукт, спільно зі швейцарською компанією має наміри реконструювати термінали та резервуарний парк у Камишовій бухті Севастополя, розробити проект будівництва у Херсоні нового терміналу з перевалювання нафти та нафтопродуктів. Компанія ЮКОС вельми активно відвантажує нафту та нафтопродукти транзитом через портові та термінальні споруди Феодосії, розглядає пропозицію щодо будівництва у Донузлаві комплексу з перевалювання нафти та нафтопродуктів потужністю понад 20 млн тонн.