ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Зміcт

Вступ

1. Теоретичні і методичні засади дослідження рівня конкуренто-спроможності продукції рослинництва

2. Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції рослинництва

3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції рослинництва у ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків»

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема формування конкурентоспроможності рослинницької продукції в сучасних умовах набуває особливої актуальності внаслідок зростання національної відкритості нашої економіки та посилення конкуренції на міжнародному ринку. Обраний Україною шлях до світового економічного простору вимагає підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних аграрних підприємств.

На сучасному етапі розвитку економіка України характеризується нестабільністю, зниженням якості і конкурентоспроможності продукції за умов посилення конкуренції з боку іноземних виробників. В той же час конкурентний потенціал економіки України є достатньо високим.

Його формують такі чинники, як:

-значні розміри родючих ґрунтів;

-наявність висококваліфікованих трудових ресурсів при порівняно низькій вартості робочої сили;

- вигідне географічне положення і транспортна інфраструктура;

- науково-технічний потенціал.

Постає проблема відшукання ефективної методики оцінювання наявного рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, підприємств аграрного сектора та окремих галузей їх діяльності.

Проблеми розвитку конкурентоспроможності підприємства і його продукції розкриті в роботах зарубіжних вчених І.Ансофа, М.Портера, А.Сміта тощо. Вагомий внесок у дослідження питань конкурентоспроможності вітчизняних підприємств зробили наші вчені: В.Богачов, В.Гончаров, В.Збарський, М.Малік, В.Месель, Веселяк, В.Ткаченко, Л. Мармуль, В.Рябоконь, тощо.

Основна мета курсової роботи полягає у обґрунтувані методики оцінювання конкурентоспроможності рослинницьких галузей у сільськогосподарських підприємствах на основі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фрутіка Бишків».

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:· узагальнити теоретичні засади формування конкуренто-спроможності продукції та поглибити сутність поняття «конкурентоспроможність продукції»;· ознайомитись з основними джерелами первинної, вторинної інформації в господарстві «Агро Фрутіка Бишків»; Об‘єктом дослідження є ТОВ ”Агро Фрутіка Бишків”, що розташоване в селі Бишків, Жовківського району, Львівської області. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних засад забезпечення конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських підприємств.

Для написання роботи використовувались дані бухгалтерської та статистичної звітності підприємства за 2011-2013 рр., ф.№50-СГ,
форми бухгалтерської звітності Ф-1; Ф-2 наукова і періодична література, нормативно-правові акти.

У процесі дослідження застосовувалися статистичний, економіко-математичний та метод порівнянь.

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Основною ознакою ринкової економіки, до якої перейшла наша держава, є конкурентна боротьба, суперництво підприємців за одержання максимальних прибутків. У сільському виробництві конкуренції притаманні відповідні особливості. В умовах виникнення і дії конкуренції в агропромисловому виробництві важливого значення набуває досягнення балансу між постачальниками і споживачами сільської продукції. Останнім часом в Україні внаслідок тривалої економічної кризи, що призвела до різкого зниження обсягів виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції та зростання реалізаційних цін на більшість її видів, значно скоротилися споживання населенням овочів, цукру, олії, плодів й інших продуктів.

Особливо гостро постала дана проблема в умовах ринкових відносин та інтеграції вітчизняного АПК до міжнародного економічного простору. З урахуванням цього особливо важливе значення має об’єктивна необхідність опрацювання заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств, від яких значною мірою залежить економічний розвиток країни.

Термін « конкуренція » (від грецького « конкурро » - « протистояння ») вважається близьким до слів « протиборство », « змагання » і т.п. (3,с.66). Отже, конкуренція як економічна категорія – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови товаровиробництва та збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Іншими словами це економічна боротьба, суперництво між виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів пов’язаних з продажем цієї продукції, виконання робіт, надання послуг одним і тим самим споживачам.

Дослідження проблеми конкурентоспроможності виробництва в агропромисловому комплексі передбачає аналіз і оцінку конкурентоспроможності окремих його підприємств та виробленої продукції. Між категоріями конкурентоспроможності продукції підприємства існують взаємозв’язок і взаємозалежність. Конкурентоспроможність підприємства – це комплексна порівняльна характеристика його, яка відбиває ступінь переваги сукупності оцінних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств –конкурентів. Конкурентоспроможність продукції покладено в основу надійних конкурентних позицій будь – якого виробника. Конкурентоспроможність продукції – це порівняльна характеристика, яка визначає відмінність аналізованої продукції від продукції конкурента і містить комплексне оцінювання сукупності її властивостей щодо вимог ринку або властивостей іншого товару (18).

Досягнення конкурентоспроможності аграрних підприємств забезпечить розвиток економіки інших галузей країни, що сприятиме загальному підвищенню економічного розвитку всього народного комплексу країни. Головне при цьому – зробити вибір організаційно – правових форм господарювання, які б давали можливість ефективно використовувати ресурсний потенціал підприємства на основі інтенсифікації, науково – технічного прогресу й інновацій, впровадження передового досвіду практичної діяльності кращих аграрних підприємств [36,с.124). Тому для аграрних підприємств галузі рослинництва особливо важливим є підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, що можливе лише за умови ефективнішого використання наявних конкурентних переваг, надання продукції таких властивостей, які будуть найповніше задовольняти вимоги споживача та реалізації її за доступними цінами. Від цього залежить успішність та прибутковість фірми.

Однією з особливостей формування конкурентних відносин у сільському господарстві є те, що воно має значний ризик у своєму розвитку. Тут, крім суспільних факторів підвищення продуктивності праці, необхідно враховувати й природні фактори, залежно від впливу яких на однаково затрачену працю одержують різну кількість продукції.

Аналіз факторів, що впливають на формування конкуренто-спроможності продукції, а через неї і на господарсько – фінансову діяльність у різних типах господарських формувань (господарські товариства, кооперативи, приватні підприємства, фермерські господарства ) свідчить про те, що вона забезпечується, насамперед, розвитком видів діяльності в них за схемою : виробництво – переробка – зберігання – торгівля. Таким чином, основою ефективного господарювання в умовах ринкових відносин є не тип підприємства, а його організаційна структура, види діяльності та характер внутрішньогосподарських трудових відносин, які доступні будь – якому типу підприємств.

Основними показниками, що характеризують рівень конкуренто-спроможності продукції, є її якісні характеристики, собівартість, ціна реалізації. Якісні показники продукції як складові її конкурентоспроможності забезпечують товаровиробнику переваги в конкурентній боротьбі та є головним критерієм для покупці. Особливо важливого значення це набуває у зв’язку з розширенням сфери впровадження нових енергозберігаючих технологій виробництва сільськогосподарської продукції, якість якої в Україні, як свідчать результати досліджень, значно погіршується (29,с.16).

Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу. Якісні показники класифікуються на класифікаційні та оціночні показники, які у свою чергу теж поділяються на окремі підвиди.

Класифікаційні – це такі показники, які характеризують належність виробів до визначеної групи і визначають призначення, сферу застосування і умови використання, наприклад, автомобілі малого, середнього класів, спортивні, престижні. Оціночні – це показники, які кількісно характеризують властивості якості товарів, порівняння з аналогічними товарами, тощо.

Економічні показники конкурентоспроможності характеризують загальні витрати покупців та споживачів на задоволення їх потреб даним товаром або послугою. Ці витрати складаються із витрат на купівлю і витрат, зв’язаних з затратами на встановлення, експлуатацію в термінах його використання ( ремонт, нагляд, технічне, ремонтне обслуговування, закупівля запчастин, енергоспоживання і т.д.). Усі ці витрати складають ціну споживання. Вона є складовою частиною конкурентоспроможності товарів і послуг.

Інтегровані показники дають кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення групового показника за економічними параметрами. На практиці використовують увесь комплекс показників конкурентоспроможності товарів у різній іх комбінації (18).

Аналіз показує, що найбільш поширеною є формула коефіцієнта конкурентоспроможності, як відношення економічних показників :

Ціна еталону приймається на рівні продукції того ж виду, що реалізується на ринку за найвищою ціною. У сільському господарстві враховуючи його особливості не завжди можливо визначити еталон продукції, тому за еталон пропонується брати значення показника в найбільш прибутковий рік. Запропонована науковцями ціна може відобразити тільки рівень попиту на продукцію, тобто можливості покупців. Але як відомо, конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції – це виготовлення не лише високоякісної продукції, а й вкладення в неї найменших витрат. Тобто бажано було б відобразити в цій формулі конкурентоспроможності товару і її собівартість. Вважаємо,що при визначені конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції буде також доцільним застосовувати в розрахунках рівень рентабельності, який повність відобразить значимість продукції, що випускається.

Враховуючи всі переваги і недоліки конкуренції, високі вимоги до параметрів конкурентоспроможності, фірми постійно намагаються утриматися на займаних ринкових позиціях з продажу товарів і розширити частку ринку. Кожна фірма повинна розробляти стратегію стабілізації конкурентоспроможності товарів власного виробництва з метою закріплення власних позицій в умовах гострої товарної конкуренції.

Отже, науково обґрунтовані методи визначення конкуренто-спроможності дають змогу кожному товаровиробнику визначитися в напрямі економічного розвитку, стратегії і тактиці досягнення найвищого ефекту в підприємницькій діяльності. Це змушує аграрні підприємства вносити необхідні корективи в інвестиції, кредитну та експортно – імпортну політику.

2. ОЦІНКА РІВНЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТЗОВ «АГРО ФРУТІКА БИШКІВ»

Кожне підприємство прикладає багато зусиль для того,щоб його продукція на ринку була конкурентоздатною. Досягнення конкурентоздатності своєї продукції, збільшення обсягів її реалізації, рентабельності, продажу та прибутку є актуальним завданням для кожного підприємства.

ТзОВ "Агро Фрутіка Бишків" створене у 2005 році в селі Бишків, Жовківського району, Львівської області, для продовження місцевих традицій та запровадження нових технологій.

ТзОВ у своєму користуванні має 322 га землі для вирощування с/г продукції. Підприємство реалізує програму вирощування за європейськими технологіями:«На Львівщині працює данська програма, в якій бере участь підприємство, воно ділимося своїм досвідом, навчає інших фермерів, навіть виїжджає у їхні господарства, щоб дати влучніші поради. За рік у підприємстві побувало уже 120 делегацій.

ТОВ ”Агро Фрутіка Бишків” – це сільськогосподарська компанія, заснована з метою культивації ягід і закупівлі ягід в населення. Довгострокові перспективи підприємства і остаточне призначення направлені на заморожування і переробку ягід, вирощених на місці. Висококваліфікована команда фахівців підбирає і упроваджує в роботу сучасну технологію. Тісний контакт з харчовою переробною промисловістю дозволяє їм культивувати ягоди і інші сільськогосподарські продукти за бажанням клієнта. Філософія підприємства полягає в тому, що у фруктовій галузі стратегія якості починається з високоякісної сировини (фруктів), які вирощує підприємство.

Для більш ефективного аналізу конкуренції продукції, ефективності виробництва, раціонального розподілу ресурсів, можна використати порівняльні таблиці на основі яких можна побачити ефективність функціонування підприємства.

Земля є життєвим чинником виробництва, основою суспільного багацтва. Структура земельних угідь – це процентне відношення площ окремих угідь до загальної площі. Вона змінюється залежно від потреб господарства: угіддя одного виду переходить інший. Розглянемо земельні угіддя та їх структуру у ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків» Жовківського району, Львівської області табл.2.1.

Таблиця 2.1

Структура сільськогосподарських угідь у ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків»

Угіддя	2 011 р.	2 012 р.	2 013 р.
га	%	Га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя	338,1		473,4		473,4
у т.ч. рілля	338,1		473,4		473,4

Проводячи аналіз таблиці можна побачити, що площі сільського-сподарських угідь за останні три роки збільшились на 135,3 гектари.

Що ж до розмірів господарства, то його варто віднести до достатньо великих підприємств. Так, площа сільськогосподарських угідь у користуванні ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків» в 2013 р. становила 473,4га., у тому числі рілля - 473,4 га. Також з таблиці можна побачити , що підприємство ефективно використовує свої землі, оскільки площа сільськогосподарських угідь у відсотковому відношенні дорівнює використанню ріллі.

Економічною оцінкою результатів діяльності аграрного підприємства є валова продукція сільського господарства. Валова продукція - це сумарна її кількість, яку отримало підприємство впродовж певного періоду, а в масштабах країни - частина валового суспільного продукту. До її складу належать лише результати, одержані в галузях рослинництва і тваринництва.

Аналіз виробництва валової продукції рослинництва у господарстві можна проаналізувати у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2