Модуль 2 Психологія спілкування : методичні аспекти вивчення
2.2Зміст теми
Характеристика основних дидактичних завдань теми «Психологія спілкування». Спілкування як умова існування людини та суспільства. Визначення змісту потреби у спілкуванні як потреби людей в співробітництві та соціальному розвитку. Поняття спілкування у вузькому та широкому розумінні. Особливості розвитку спілкування в онтогенезі. Етапи становлення потреби у спілкуванні за М.І.Лісіної, їх функціональна спрямованість. Спілкування та діяльність. Взаємозв’язок спілкування та спільної діяльності, спілкування та соціальні відносини. Суб’єкт-об’єктна та суб’єкт-суб’єктна парадигми спілкування та діяльності. Основні підходи до визначення психологічної структури спілкування за Г.М.Андрєєвої. Спілкування та комунікація. Спілкування та взаємодія. Спілкування та соціальна перцепція. Рівні спілкування за Б.Ф.Ломовим : макрорівень, мікрорівень Види та форми спілкування: за змістом, за метою, за засобами. Підходи до визначення функцій спілкування: інформаційно-комунікативна, регулятивно-комунікативна, афективно-комунікативна (за Б.Ф.Ломовим); контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, амотивна, встановлення відносин, здійснення впливу (за Л. Карпенко).Особливості соціально-орієнтованого та особистісного спілкування. Спілкування як спосіб реалізації міжособистісних та соціальних відносин. Форми спілкування: бесіда ( ритуальна, особистісна, ділова), розмова по телефону, переговори, збори.
Особливості організації проблемного методу організації лекційної та семінарської форми занять з теми.
Аналіз підходів до розуміння людської комунікації, її функції та види. Визначення факторів, які підвищують ефективність комунікації в масовому та міжособистісному спілкуванні. Співвідношення понять спілкування та комунікація. Сутність обміну інформацією між людьми – використання знакових систем. Структура комунікативного процесу: адресант, кодування, комунікативний канал. декодування, адресат ( Р. Якобсон). Проблема тезауруса, смисл та значення у комунікативному процесі. Різновиди інформації за впливом на реципієнта. Особливості спонукальної та констатуючої інформації. Рівні спілкування: імперативне, маніпулятивне та діалогічне. Психологічні особливості монологу та діалогу. Мовлення як специфічний засіб комунікації. Феномен семантично значущої інформації. Денотативне та конотативне значення слів. Говорінні та слухання як компоненти вербальної комунікації. Види слухання та їх змістовна характеристика Завдання з орієнтації партнера по спілкуванню (О.О.Леонтьев). Правіла, стратегії й тактики мовленевої комунікації Роль невербальної комунікації у комунікативному процесі. Оптико-кінетична системи та її різновиди. Пара – та екстралінгвістичні системи та їх роль у збільшенні семантично значущої інформації. Простір та час як фактори підвищення ефективності комунікативного акту. Дослідження Е.Холла. Використання різних параметрів простору та часу у комунікативному процесі. Феномен хронотопів. “Контакт очей” як специфічний обмін інформацією. Правила використання “мови погляду”. Проблема декодифікації невербальної поведінки. Психологічні перешкоди на шляху передачі інформації. Види бар’єрів та їх особливості.
Особливості організації лекційної, семінарської, практичної форми занять з теми.
Взаємодія як форма зв’язку людей та соціальних груп у суспільстві. Внутрішня та зовнішня сторони взаємодії. Суспільні та міжособистісні відносини: їх особливості. Чуттєвий характер міжособистісної взаємодії. підходи до розробки структури взаємодіяльності.
Співробітництво та конкуренція як різновиди взаємодії Погляди М. Вебера, Т.Парсона до опису структури соціальної дії. Спільна та індивідуальна діяльності: їх особливості та специфіка (Т.Парсон). Експериментальні схеми взаємодії Р.Бейлза. Взаємодія як контакт між людьми, фази контакту: просторовий, контакт зацікавленості, контакт обміну (Я.Щепанський). Проблеми взаємодії у символічному інтеракціонізмі (Дж.Міда). Трансактний аналіз Е. Берна соціально-психологічної взаємодії, характеристика его-станів у взаємодії. Додаткові та перехресні трансакції. Змістовна характеристика потреби у взаємодії за В. Шутцем. Взаємодія як організація діяльності. Типи та форми взаємодії та спільної діяльності . Характеристика взаємодії в системі сумісної групової діяльності (Л.І.Уманський): сумісно-послідовна, сумісно-індівідуальна, сумісно-взаємодіюча. Поняття конфлікту, конфліктної ситуації та інценденту. Структура, динаміка конфлікту. Умови усунення та розв’язання конфліктів. Розв’язання проблемної ситуації як умови розв’язання конфлікту. Прямі та непрямі способи розв’язання конфлікту. Стратегії поведінки особистості в конфлікті за Толманом-Кілменном.
Особливості проблемного методу організації лекційної та семінарської форми занять з даної теми.
Поняття про соціальну перцепцію (Дж. Брунер). Особливості розуміння сприйняття в загальній і соціальній психології. Складові процесу соціальної перцепції. Особливості механізмів соціального сприймання та розуміння. Феномен ідентифікації як механізм розуміння іншої людини. Емпатія та форми її прояву у спілкуванні. Соціальна рефлексія як ефективний механізм розуміння іншої людини. Феномен каузальної атрибуції. Фундаментальна помилка атрибуції (Лі Росс) та умови, що спричиняють цю помилку. Проблема спостерігача та учасника в теоріях атрибуції ( Е. Джонсон, Р.Нісбет). Явище стереотипізації, його переваги та недоліки. Ефекти міжособистісного сприймання: ефект ореола, ефект первинності, ефект новизни. Особливості формування першого враження (О.О.Бодалёв).
Точність сприймання соціальних об’єктів як проблема соціальної психології. Методи дослідження точності соціальної перцепції і їх переваги та недоліки.
Проблема соціально-психологічної компетентності. Психологічні технології та їх роль у підвищенні точності соціальної перцепції. Атракція як позитивна емоційна установка на соціальний об’єкт. Детермінанти атракції. Принципи формування атракції.
Особливості організації лекційної, семінарської та практичної форми занять з даної теми.
Поняття про психологічний вплив. Особливості психологічного впливу у стихійних та організованих групах. Соціально-психологічні теорії, що пояснюють механізм психологічного впливу.
Зараження як засіб групового впливу. Зараження як несвідома схильність індивіда до співпереживання певних психічних станів. Теорії зараження (Г.Тард, В.Мак-Даугалл, Г.Лебон, Г.Олпорт, С.Московичі). Паніка як специфічний випадок соціально-психологічного зараження. Причини виникнення або посилення паніки. Умови попередження та зупинення паніки.
Навіювання як некритичне сприйняття інформації. Сугестія та контрсугестія як чинники соціалізації особистості, групової інтеграції та прогресу суспільства. Психологічна протилежність “Ми” та “Вони” – основа формування поля довіри та недовіри та дії сугестії та контрсугестії. Умови ефективності навіювання. Прикладне значення досліджень соціально-психологічної сугестії. Наслідування як відтворення індивідом певних зовнішніх рис та зразків поведінки. Традиції дослідження навіювання в історії соціальної психології (Г.Тард, Г.Лебон, Г.Зільмель, З.Фрейд, М.Михайловський). Особливості наслідування в соціальній групі. Мода як форма стандартизованої масової поведінки людей та соціальних груп. Чутки як стихійна форма передачі інформації та засіб зняття особистісного напруження в умовах дефіциту інформації. Види чуток. Чутки як спосіб підвищення власного статуту та боротьби за лідерство у групі. Засоби протидії чуткам. Ефективність дії засобів масової інформації та пропаганди як спосіб попередження чуток. Переконання як спосіб цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку людини через звертання до її власних критичних суджень. Прямий та опосередкований засоби переконання. Технологія організації переконуючого впливу. Особливості організації лекційної та семінарської форми занять.