ПРОТОКОЛ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 5

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

 

ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З ДЕТАЛЕЙ МАШИН

Методичні вказівки для інженерних факультетів

Спеціальностей

6.091902 ”Механізація сільського господарства’’

6.090215 “Машини та обладнання с.г. виробництва’’

 

 

Київ 2013

Лабораторна робота №5

Дослідження підшипників кочення

1.МЕТА РОБОТИ

Дослідити експериментальним шляхом залежність опору обертання в підшипниках кочення від навантаження, швидкості обертання і наявності мащення.

2.ОБЛАДНАННЯ ТА ПРИСТРОЇ

2.1.Установка ДМ28;

2.2.Головки з досліджуваними підшипниками, силовимірювальним і оливовідсмоктуючим пристроєм / ДМ28 сб1, ДМ28 сб2, ДМ28 сб3, ДМ28 сб4/;

2.3.Тахометр;

2.4.Індикатор 0,01 мм;

2.5.Вороток;

2.6.Набір ємкостей із зміщуваними матеріалами.

3.ОПИС ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

Установка ДМ28 складається з корпуса, виготовленого із алюмінієвого сплаву /силуміна/ і закріпляючого 4-ма болтами до столу. Всередині корпуса розміщений трьохфазний асинхронний електродвигун 1 /Мал.1/, за допомогою якого приводиться до обертання вал 2 зі встановленою на ньому досліджуваною головкою. Клинопасова передача складається з двох шківів 3 і 4, які мають по 3 потоки різних діаметрів і клиновидного паса 5 типу 0-710 ГОСТ 1284-68. При перестановці паса із одних потоків на інші можна отримати три різні частоти обертання вала 2 не змінюючи частоту обертання вала електродвигуна.

Вмикання електродвигуна 1 виконується за допомоги пакетного вимикача, вмонтованого на передні й стінці корпуса установки. /На мал.1 корпус установки не показаний/. Натяг і послаблення паса здійснюється поворотом плити 6, на якій закріплений електродвигун 1. Регулювання натягу паса и фіксація потрібного натягу виконується за допомоги натяжного гвинта 7 з двома гайками.

Головка з досліджуваними підшипниками закріплюється на валу 2 від осьових переміщень з допомогою кулькового фіксатора, а від провертання – призматичною шпонкою. Головка являє собою стальний циліндричний корпус 8, в середині якого обертально – рухомо встановлена перехідна

Мал.1 Установка для дослідження підшипників кочення

втулка 9. Розмір отвору у втулці 9 відповідає діаметру вихідного кінця вала. На перехідній втулці напресовано чотири досліджуваних підшипника. Зовнішні кільця двох крайніх досліджуваних підшипників 10 і 11 розміщені в корпусі головки 8, а зовнішні кільця двох середніх досліджуваних підшипників 12 і 13 розміщенні в загальній циліндричній навантажувальній втулці 14, яка встановлена з зазором в корпусі 8. Корпус 8 з обох торців закритий кришками, при чому одна з них має оглядове скло для контролю рівня оливи в підшипникових вузлах.

За допомоги навантажувального пристрою, який складається із скоби и гвинта 16, середні підшипники 12 і 13 прижимаються до перехідної втулки 9. Зусилля, створюване гвинтом 16, передається до підшипників за допомогою двох кульок і динамометричної пружини 17. Контроль навантаження ведеться по деформації пружини 17 з допомогою індикатора 18.

При навантаженні середніх підшипників 12 і 13 реактивні зусилля, які виникають в крайніх підшипниках 10 і 11, будуть створювати рівні навантаження. Виникаючий при обертанні кілець підшипників момент тертя буде захоплювати корпус 8 головки.

Закріплений, на визначеній відстані від осі обертання підшипників, маятниковий вантаж 19 буде втримувати корпус 8 у відхиленому на деякий кут положенні. Величина кута відхилення вантажу від положення рівноваги залежить від моменту тертя в підшипниках. З допомогою стрілки 20, закріпленої на підвісці вантажу, визначають по шкалі 21, проградуйованій в кгс. см, момент тертя в підшипниках .

Подача мастила до досліджуваним підшипникам 10, 11, 12 і 13 здійснюється спеціальним пристроєм, який являє собою циліндр 22 з поршнем 23, Гнучкий шланг 24 з’єднує внутрішню щільність корпуса 8 з циліндром 22. Переміщуючи поршень 23 вгору або вниз, можна виміряти рівень оливи в корпусі 8, а, отже, і ступінь заповнення підшипників оливою.

Контроль температури оливи в корпусі 8 проводиться рідинним термометром, який поміщається в спеціальний отвір. Для запобігання попадання пилу у внутрішню щільність корпуса 8 отвір під термометр закривають кришкою з різьбою.

Установка забезпечена комплектом із 4 головок з різними типами підшипників кочення.

4.РОЗРАХУНКОВІ ЗАЛЕЖНОСТІ

Опір відносному руху в підшипниках кочення обумовлено багато чисельними факторами (схема 1).

Опір тертю кочення кульок и роликів по біговим доріжкам прийнято оцінювати з допомогою моменту тертя.

, (4.1)

де R – радіальне навантаження,

k – плече тертя, при чому k=k1+k2+k3+k4, де k1,k2,k3,k4 – складові плеча тертя, які враховують опір від внутрішнього тертя /недосконалість пружних властивостей матеріалу/, пружне прослизання, молекулярна взаємодія і тертя елементів підшипника в навколишнє середовище.

Геометричне ковзання окремих контактних точок поверхонь тіл кочення виникає в слідство нерівності їх лінійних швидкостей і залежить від опису самих поверхонь.

Тертя тіл кочення об сепаратор обумовлене багатьма причинами, до яких перш за все відноситься наявність діаметрального зазору між зовнішнім і внутрішнім кільцем підшипника і погрішності в розмірах тіл кочення. Для зниження відміченого опору необхідна більш висока точність кульок і чистота їх доріжок кочення.

Тертя в мастильному матеріалі являє собою складну гідродинамічну задачу. Це тертя залежить від в’язкості мастила, швидкості відносного руху, температури, кількості тіл кочення і інших факторів. На рідкому мінеральному мастилі опір менший чим на консистентній.

Опір обертанню, обумовлений особливостями конструкції і режима роботи і виникаюче від сил інерції і гігроскопічного моменту стає помітним тільки в радіально-упорних підшипниках.

В інженерній практиці момент сил тертя підшипника відносно осі обертання визначають за формулою:

(4.2)

Де fk – коефіцієнт тертя кочення;

D0 – діаметр роз положення центрів тіл кочення;

dш - діаметр тіла кочення;

1,2 – чисельний коефіцієнт, отриманий діленням сумарного радіального навантаження на окремі тіла кочення Рі на радіальне навантаження підшипника

(4.3)

Сумарний момент тертя виражають через умовний, приведений до посадочного діаметру d, коефіцієнт тертя - fпр

(4.4)

Якщо прийняти при малій кількості мастила і при частоті обертання n<3000 об/хв, що тертя обумовлене тільки коченням кульок, то з формул (4.2) і (4.4) отримаєм

(4.5)

В установці ДМ28 зусилля, створюване навантажувальним гвинтом, розподіляється на два внутрішніх підшипники у вигляді радіального навантаження

(4.6)

Момент тертя в чотирьох підшипниках головки лабораторної установки буде

(4.7)

а після підстановки значення R

(4.8)

Для тіл кочення, виготовлених із загартованої сталі ШХ – 15, що перекочуються по поверхні кілець на такого ж матеріалу

.

Допустиме радіальне навантаження на підшипник при проведенні лабораторних дослідів визначають по такій залежності:

(4.9)

де С – динамометрична вантажопідйомність підшипника /визначається з таблиці/

α – показник степені, при чому для кулькових підшипників α=3, а для роликових α=3,33.

L – довговічність /номінальна/ підшипника, при чому

(4.10)

де n – частота обертання одного з кілець підшипника /визначається з допомогою тахометра/;

Ln – довговічність підшипника в годинах роботи / Ln=5000…10000 год, задається викладачем/

5.ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

5.1.Замалювати у звіті схему встановлення і занести дані по підшипникам головки в таблицю. Головку з визначеним типом підшипників виділяє викладач.

5.2.Визначають розміри тіл кочення і розміщення їх центрів ваги.

5.3.Визначають допустиме навантаження на підшипники, встановлені в досліджуваній головці, при чому довговічність підшипника прийняти по вказівці викладача в межах 5000…10000 год. Розділити допустиме навантаження на чотири складові R1=0,25[R], R2=0,5[R], R3=0,75[R], R4=[R], тут [R] визначити по формулі /4.9/ для кожної частоти обертання n1,n2 і n3.

5.4.Перші досліди проводять при заповненій мастилом головці. Поршень оливовідсмоктуючого пристрою повинен знаходитись в крайньому нижньому положенні. Перед відліком експериментальних даних необхідно, щоб установка пропрацювала 5-7 хв. для розігріву мастила до температури 30…35°С.

5.5.Початковий відлік моменту тертя слід зробити після замірювання частоти обертання вала 2 /мал.1/ з допомогою тахометра. Попереднім підтисканням навантажувального гвинта до величини R1=0,25[R], вибираємо зазор в підшипнику і визначаємо по шкалі, встановленій на корпусі установки момент тертя.

5.6.Після трьохкратного зняття показів при одній і тій самій частоті обертання вала головки, заповненої мастилом, з допомогою пристрою, що відкачує оливу видаляють оливу із головки і проводять дослід повторно.

5.7.Закінчив запис показів моменту тертя для одної частоти обертання вала установки з досліджуваною головкою, необхідно переключити установку на другу частоту обертання. З цією метою пас переставляють на другу ступінь. При перестановці паса видалити штепсельну вилку із розетки і послабити гвинти натяжного пристрою. Закінчивши перестановку паса, провести його натяг і зафіксувати в потрібному положенні.

5.8.Повторити пункти 5 і 6 для другої частоти обертання вала установки.

5.9.Побудувати графіки моменту тертя від навантаження. Якщо є точки, які різко відхиляються від загальної закономірності, то досліди повторити.

5.10. Побудувати графіки в залежності умовного коефіцієнта тертя від навантаження.

5.11.По виконуваній лабораторній роботі зробити короткі висновки.

 

6.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

6.1.Які є основні складові моменту тертя в підшипниках кочення?

6.2.Від чого залежить момент тертя кочення в досліджуваних підшипниках?

6.3.Як впливає величина радіального навантаження на момент тертя в підшипниках кочення?

6.4.Як змінюється умовний коефіцієнт тертя в залежності від навантаження і частоти обертання?

6.5.Який вплив має заповнення підшипника оливою на умовний коефіцієнт тертя і момент тертя?

 

 

ПРОТОКОЛ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 5

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДШИПНИКІВ КОЧЕННЯ

5.1. МЕТА РОБОТИ: На лабораторній установці провести дослідження залежності опору обертанню в підшипниках кочення від навантаження, швидкості обертання внутрішнього кільця та наявності мастила.

5.2. Замалювати схему установки

 

 

5.3. Визначити за допомогою тахометра частоту обертання вала головки при встановленні паса на першій, другій , третій ступенях клинопасової передачі (1 ступінь в даному випадку вважається та, яка розташована ближче до опори).

 

5. 4. ЗАПОВНИТИ ТАБЛИЦЮ РОЗРАХУНКОВИХ ТА ДОВІДКОВИХ ДАНИХ (табл. 5.1.)

5.5. ПРОВЕСТИ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

та заповнити таблицю 5.2. При проведенні досліджень слід прагнути до того, щоб всі вимірювання проводились при температурі підшипникового вузла, що встановилась (на прогрітій установці).

5.6. ПОБУДУВАТИ ГРАФІКИ

для різних частот обертання вала.

РОЗРАХУНКОВІ ТА ДОВІДКОВІ ДАНІ

Назва даних Позначення Значення
Номер підшипника, що встановлений у головці Згідно ГОСТ  
Зовнішній діаметр, мм D  
Внутрішній діаметр, мм d  
Динамічна вантажопідємність, Н C  
Довговічність роботи, год. Lh  
Допустиме радіальне навантаження   при n1= ω1=  
n2= ω2=  
n3= ω3=  
Для дослідів  
Коефіцієнт тертя кочення (орієнтовно) , мм rk 0,01
Теоретичний зведений коефіцієнт тертя fзв=  
Діаметр тіл кочення, мм dр=0.3∙ (D-d) (1)  
Діаметр розташування центрів ваги тіл кочення , мм D0=(D+d)/2 (2)  

(1) dрd(D-d), Кd= 0,25 – тіло кочення ролик…. (2) D0=(1,7….1,8) ∙ d, конічний упорний підшипник

 

 

Експериментальні дані

Навантаження на підшипники R 0.25(R)= 0.5(R)= 0.75(R)= (R)=
Навантаження по динамометру Q=2R                
Кількість поділок на індикаторі m                
Умови мащення - З мастилом Мастилом відкачене З мастилом Мастилом відкачене З мастилом Мастилом відкачене З мастилом Мастилом відкачене
Момент тертя Tт , Нм (при кутовій швидк. ω рад.) При ω1=                  
                 
                 
Ттр.ср                  
При ω2=                  
                 
                 
Ттр.ср                  
ω3=                  
                 
                 
Ттр.ср                  
Умовний коефіцієнт тертя К= ω1=                  
ω2=                  
ω3=                  

 

 

Тт., Нм

 

                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 

 

R,H

fзв

                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 

R,H

5.7. Записати висновки та рекомендації по лабораторній роботі

 

 

Виконав студент 3 курсу ___________групи

______________________________________

Прийняв(ла)______________________________

Дата __________________________________

 

Лабораторна робота №6

Дослідження явища резонансу вала, що обертається

1.МЕТА РОБОТИ

Досліджувати вплив жорсткості вала і маси концентрованого на ньому вантажу на величину критичної кутової швидкості обертання вала.

2.КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Велику увагу при розрахунках на міцність деталей, що обертаються приділяється розгляду коливань цих деталей в процесі роботи,так як коливання приводять до значного зменшення терміну служби деталей, а іноді і до їх поломки.

Коливання можуть збуджуватися періодичними або раптово прикладеними навантаженнями. Розрізняють власні і вимушені коливання. Власні коливання здійснюються внаслідок початкового обурення під дією поновлюючої сили. Вимушені коливання здійснюються під дією збурювальної і поновлюючої сил. Прикладом поновлюючої сили може служити сила пружності пружини, сила тяжіння, сила пружності балки і т.п. Прикладом збурювальної сили може служити сила від вібраціі двигуна, вага деталі, яка обертається на валу.

Застосовано до валів розрізняють поперечні, крутні і крутильно - згинаючі коливання. Ми будемо розглядати тільки поперечні вимушені коливання вала, без врахування сил опору.

Обмежимо задачу розгляду випадку, коли збурювальна сила змінюється по гармонічному закону, поновлююча сила лінійно залежить від величини прогину вала, силами опору нехтуватимемо.

Одним з основних параметрів коливального процесу є його частота. Розрізняють частоту власних коливань системи /ω0/ і частоту вимушених коливань / ω /. При збігу власної частоти коливань системи з частотою збурювальної сили наступає найбільш небезпечне, з точки зору міцності, явище резонансу.

Розглянемо двохопорний вал з жорстко закріпленим по середині диском з масою m /Мал.1/.Нехай центр маси диска зміщений відносно осі обертання вала на величину ексцентриситету е. При обертанні на вал буде діяти відцентрова сила, під дією якої вал прогинається на величину fдин . Величина відцентрової сили Fвідц з врахуванням прогину fдин буде рівна

(1)

де ω – кутова швидкість обертання валу.

При сталій кутовій швидкості обертання ця сила буде зрівноважена, без урахування сил опору, силою жорсткості вала Fпруж,яка у відповідності з прийнятими нами припущеннями про лінійну залежність від величини прогину буде рівна

Fпруж.=сfдин (2 )

де – називають згинаючою жорсткістю вала.

В останній формулі - статичний прогин вала під дією ваги , а - приведена вага системи, яка складається із ваги диска і приведеної ваги вала.

,

де – вага диска, – приведена вага валу при симетричному розміщенні диска відносно опор / – вага вала /.

Із умови рівності сил Fвідц і Fпруж отримуємо

= сfдин,

звідки

( 3)

Із рівняння / 3 / видно, що зі збільшенням кутової швидкості обертання вала ω до деякого значення, fдин зросте і при

( 4 )

Із рівняння / 4 / отримуємо, що при цьому

( 5 )

Цю частоту коливань називають критичною і позначають ωкр.

Із теорії коливань відомо що, що власна частота коливань любої системи також визначається за формулою

( 6 )

Таким чином, якщо кутова швидкість обертання вала ω співпадає з частотою власних коливань ω0, наступає явище резонансу, і при цьому .

Формулу / 5 / можна перетворити, якщо замість і підставити їхні вирази через і .

; ,

де - прискорення вільного падіння.

Тоді

Величину статичного прогину для випадку, представленого на мал.1, можна визначити розрахунковим шляхом:

, ( 8 )

де Е – модуль пружності матеріалу вала.

J – момент інерції розрізу вала.

Величину можна також визначити експериментально.

При переході через резонанс і подальшому збільшенні частоти обертання вала зміниться напрямок динамічного прогину вала. Зробив перетворення рівняння / 3 /, отримаємо

( 9 )

Як випливає з рівняння / 9 /, при величина динамічного прогину наближується до величини ексцентриситету е і наступає динамічна рівновага.

На мал.2 показаний графік залежності fдин від частоти обертання вала, визначуваною формулами / 3 / і / 9 /. Для забезпечення надійної роботи машин рекомендується не розташовувати робочу частоту в межах 0.7…1.3 ωкр . Більшість валів працює в до резонансному режимі, причому для зменшення небезпеки резонансу підвищують їх жорсткість, отже, и власну частоту коливань. При більших частотах обертання, наприклад, в бистрохідних турбінах і центрифугах, застосовують вали, що працюють в за резонансному режимі. Для того, щоб якнайдалі відійти від області резонансу вали роблять підвищеної піддатливості. Перехід через критичну частоту обертання аби запобігти аварій відбувається при, можливо, більшій швидкості; застосовують спеціальні обмежувачі амплітуд коливань; швидко обертальні деталі ретельно балансують.

3. ОБЛАДНАННЯ ТА ІНСТРУМЕНТИ

3.1. Установка ДМ56М для визначення критичної частоти обертання вала.

3.2. Індикатор часового типу із ціною поділки 0,01 мм.

3.3. Ключі гайкові – 2 шт.

4. ПРИСТРІЙ ТА ПРИНЦИП РОБОТИ УСТАНОВКИ

Пристрій ДМ56М представляє собою прилад для подачі на вал критичної швидкості обертання і її контролю. Він складається із чавунної станини 1, на якій змонтовані всі механізми і вузли.

Досліджуваний вал 2 встановлений на двох опорах зі сферичними підшипниками 3,4. Для створення при обертанні збурю вальної сили на валу встановлений диск 5 масою 2 кг. Кріплення диска до вала відбувається цанговим зажимом 6. Масу диска можна змінювати, для чого мають два додаткових вантажу 7 і 8 масою по 0,35 кг, які по мірі необхідності завертаються на диск.

Зміни жорсткості валу досягаються шляхом зміни відстані між опорами, а також зміною положення диска відносно опор. Диск можна встановлювати на відстані 250….300 мм від лівої опори. Для забезпечення доступу до опор вала необхідно зрушити кришки 10 і 11 вліво до кожуха 12 до упора. Фіксація правої опори здійснюється рукояткою 13.

Для зміни положення правої опори чи диска необхідно ключем відкрутити цанговий зажим 6. Після зміни положення опори чи диска необхідно зажати зажим.

На кронштейні 14 розміщено пристрій, який сигналізує про досягненні валом критичної швидкості обертання, при цьому на пульті керування запаюється лампочка 15.

 

Мал.3 Схема установки ДМ56М

Для визначення статичного прогину досліджуваного вала на установці передбачено спеціальний пристрій, який складається із механізму навантаження вала і вимірювального пристрою.

Механізм навантаження вала складається з із розрізного кільця 16 з упорами 17, важіль 18 і вантажу 19.

Перед вимірюванням прогину розрізне кільце 16 необхідно поєднати з кільцевою канавкою диска 5, попередньо нажавши важіль 20. При цьому диск, а послідовно і вал, навантажується зусиллям Р=88,2 Н (9 кгс).

Для вимірювання прогину необхідно підвести кришку 11 до поєднання віконця 21 з кільцевою канавкою диска 5, вставити індикатор годинникового типу 22 в затискач 23 таким чином, щоб стрілка індикатора показувала прогин 2…3 мм. Натиснути важіль 20 і рахувати різницю в показаннях індикатора, що і буде відповідати прогину вала від сили Р. Після вимірювання прогину необхідно витягнути індикатор 22, попередньо відпустивши затискач 23, кришку 11 зрушити вправо, нажати на рукоятку 20 і відсунути кільце 16 вліво і вправо.

Перед включенням установки необхідно зрушити вправо до упора кришки 10, 11.

Включення установки відбувається вимикачем 24, при цьому запалюється лампочка 25 «Мережа».

Пуск двигуна 26 виконується кнопкою 27. Частота обертання двигуна регулюється ручкою 28 и контролюється прибором 29.

При досягненні критичної швидкості замикається контактний пристрій і запалюється лампочка 15, що сповіщає про резонанс. При відсутності резонансу лампочка 15 не горить.

Вимкнення двигуна виконується кнопкою 30.

Увага !

1.До роботи на установці не допускаються люди, що незнайомі з її будовою.

2.Режим резонансу не повинен перевищувати термін більш , ніж 10 сек.

5. Послідовність виконання роботи.

5.1. Визначити розрахункові значення величин прогинів за формулою для значень

G = 19,6 H (2кгс) ; G = 23,05 H (2,35кгс) ; G = 26,48 H (2,7кгс) ; при l = 0,55 м, а також для G = 26,48 H при l = 0,525 м та l = 0,5 м .

м.

Дані занести до таблиці 1.

Вагу вала визначають так :

GB = ρl H , де

ρ = 0,86 Н\м – вага погонного метра валу ;

Е = 2,1×1011 Па ;

I = м4, тут d = 1,2×10-2 м – діаметр вала.

5.2. Визначити критичні кутові швидкості і частоти обертання вала по формулам для всіх значень G і l та занести до табл.. 1.

= ; = .

5.3. Визначити відстань між опорами l = 0,55 м, диск встановити посередині. Зняти додаткові вантажі, якщо вони є на диску.

5.4. Визначити чіткість вала с.

Для цього необхідно за допомогою завантажувального пристрою навантажити вал и рахувати величину прогину по індикатору.

Визначити жорсткість за формулою :

С = ,

де S – показання індикатора , м.

5.5. Визначити статичний прогин вала

= м.

Дані записати в табл.1.

5.6.Визначити критичні кутові швидкості і частоти обертання вала по формулам і занести в табл..1.

= ; = .

5.7. Запустити установку і поворотом ручки 28 поступово збільшити частоту обертання валу. При загоранні лампочки «резонанс» контролювати величину частоти.

Продовжувати збільшення частоти обертання до затухання лампи «резонанс». В момент затухання слідкувати за частотою обертання. Потім провести контроль частоти обертання в момент входу та виходу із резонансу при зменшенні частоти обертання. Дослід повторити 2-3 рази.

Визначити середнє значення критичної частоти обертання вала.

Результати дослідів записати в табл.2.

5.8. Збільшити масу диска, для чого встановити додатковий вантаж /див.п.4/. виконати лабораторну роботу по пунктам 5…7 для диска з одним і двома додатковими вантажами.

5.9. Переміщенням правої опори встановити відстань між опорами l=0,525 м.

Диск з вантажами закріпити посередині. Виконати лабораторну роботу по п. 4…7.

Те ж зробити для l=0,5 м.

5.10. Побудувати графіки залежності критичної частоти обертання вала від ваги диска і відстані між опорами l для розрахунковихі експериментальних значень.

Порівняти величини критичних швидкостей обертання вала, визначених розрахункових і експериментальними шляхами.

6.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

6.1.Дати визначення частоти, періода, фази, амплітуди коливань.

6.2. що таке жорсткість коливальної системи?

6.3.Як можна експериментально визначити статичний прогин вала?

6.4.Під дією яких сил виникає коливальний рух?

6.5.Чому дорівнює власна частота коливань системи?

6.6. Які напруження виникають в поперечному розрізі вала при поперечних і крутних коливаннях?

6.7.Вказати методи усунення резонансу.

6.8.Чому амплітуда коливань в реальних умовах при резонансі являється кінцевою величиною?

6.9.Як залежить жорсткість вала від відстані між опорами?

6.10.Записати загальний вид диференціального рівняння вільних коливань системи.

6.11.Записати загальний вигляд диференціального рівняння вимушених коливань системи.