Яйце, його будова, форми і характер відкладання яєць
Рис. 29. Будова яйця комах: 1 – оосома,
2 – хоріон,3 – пери-плазма, 4 – жовток,
5 – ядро яйця, 6 – мікропіле.
|
Форма яєць комах може бути овальною, видовжено-овальною, циліндричною, кулястою тощо. Наприклад, типовими є бочкоподібні яйця клопів із родини щитників, пляшкоподібні — у метеликів із родини біланів тощо (рис. 30).
Розміри яєць у комах варіює в значних межах — від 0,02–0,03 мм у філоксери до 11 мм у коника саги і навіть до 19 мм у бджоли-кселокопи.
Скульптура хоріону або зовнішня поверхня яйця, також дуже різноманітна. Вона може бути гладенькою, зморшкуватою або борозенчастою, мати поздовжні або поперечні реберця тощо. Так, у біланів хоріон має на поверхні великі поздовжні і дрібні поперечні, а у совок — радіальні реберця.
Забарвлення хоріону найчастіше однотонне, але може бути і строкатим. Воно може змінюватися в процесі розвитку зародка або при зараженні яйця паразитами.
Рис. 30. Різні форми яєць комах:
1 – стебельчасте (золотоочка);
2 – кубушка (саранові);
3 – бочкоподібне (клопи);
4 – овальне (вовчок);
5 – пляшкоподібне (білани);
6 – веретеноподібне (капустяна муха);
7 – напівшароподібне (совка).
При розпізнавання комах на фазі яйця враховують характер відкладання, спосіб, форму і положення щодо субстрату (рис. 31). Наприклад, білани (капустяний та ріпний) відкладають яйця відкрито на листок рослини, але капустяний — купками до 200 яєць, а ріпний — поодиноко. Самки деяких метеликів хвилівок прикривають зверху відкладену партію яєць волосками зі свого черевця, а самки саранових відкладають по кілька десятків яєць у ґрунт з утворенням оболонки (кубушки) із затверділих виділень придаткових статевих залоз та прилиплих часток ґрунту.
Розвиток зародка. Ембріональний розвиток починається з поділу ядра заплідненої яйцеклітини і утворення дочірніх ядер, які з невеликими ділянками протоплазми рухаються до периферії яйця і утворюють суцільний шар клітин — бластодерму, яка охоплює скупчення жовтка. На черевному боці майбутнього зародка утворюється поздовжнє потовщення — зародкова смужка, з якої в подальшому і розвивається зародок комахи. Зародок, який перетворився у личинку, заповнює усе яйце і починає рухатись, набирає повітря у трахеї, заковтує амніотичну рідину і тим самим збільшує об’єм свого тіла, після чого вивільняється від зародкових оболонок, розриває хоріон і виходить назовні.
Ембріональний розвиток комахи зазвичай триває від 2 до 10 днів (інколи — 2–3 тижні) і в основному залежить від температури навколишнього середовища. За умов тимчасового призупинення розвитку, тобто ембріональної діапаузи, тривалість фази яйця у деяких комах (саранові, шовкопряди тощо) може тривати 6–9 місяців.
Рис. 31. Типи яйцекладок комах : 1 – озима совка, 2 – капустяний білан, 3 – лучний метелик, 4 – хлібна п’явица, 5 – кільчастий шовкопряд, 6 – непарний шовкопряд, 7 – зернова совка.
2. Постембріональний розвиток. Після виходу личинки з яйця починається постембріональний розвиток комахи. Розрізняють три основних типи постембріонального розвитку комахи: 1) аметаболія — прямий розвиток без метаморфозу (рис. 32.1); 2) геміметаболія — розвиток з неповним перетворенням (рис. 32.2); 3) голометаболія — розвиток з повним перетворенням (рис. 32.3).
Рис. 32. Типи постембріонального розвитку комах: 1 – аметаболія;
2 – геміметаболія; 3 – голометаболія.
|
Типи метаморфозу. Відповідно до характеру постембріонального розвитку крилатих комах розрізняють два основних типи метаморфозу — неповне (рис. 32.2) і повне перетворення (рис 32.3). За неповного перетворення комахи в процесі розвитку проходять 3 фази: яйце, личинка і доросла комаха або імаго. Неповне перетворення характерне для прямокрилих, клопів, рівнокрилих, трипсів та інших комах. У циклі розвитку комах із повним перетворенням є ще одна фаза — лялечки, і тому вони проходять 4 фази: яйце, личинка, лялечка і імаго. Повне перетворення властиве жукам, сітчастокрилим, метеликам, перетинчастокрилим, двокрилим.
Видозміною першого типу метаморфозу є спрощене і ускладнене неповне перетворення, а видозміною другого — ускладнене або надмірне повне перетворення.
Спрощене неповне перетворення (гіпоморфоз) характерне для вищих комах з неповним перетворенням, які в процесі еволюції втратили крила і є вториннобезкрилими. Це воші, пухоїди, деякі представники прямокрилих, клопів тощо. У зв’язку з відсутністю крил дорослі комахи і їх личинки майже не відрізняються між собою. Зовнішні відміни полягають лише у розмірах тіла, забарвлені, у меншій кількості члеників вусиків, у будові і сегментації церок тощо.
Ускладнене неповне перетворення (гіперморфоз) характерне появою у фазі личинки стану спокою — таку личинку інколи називають німфою. Личинка старшого віку (німфа), має зачатки крил і схожа на дорослу комаху. Гіперморфоз спостерігається у трипсів, алейродид та самців кокцид.
Ускладнене повне перетворення (гіперметаморфоз) характерне появою в циклі розвитку личинок, а інколи і лялечок, кількох типів. Наприклад, у жуків наривників із яйця виходить дуже рухлива камподеоподібна личинка (тріунгулін), але добре пристосована до активного або пасивного (на тілі літаючих комах) розселення. Після линьки триунгулін перетворюється у звичайну малорухливу личинку червоподібного типу. Крім наривників, гіперметаморфоз спостерігається у віялокрилих, сітчастокрилих (мантисп), двокрилих (дзижчало) тощо.
Типи личинок. Відмінності в типі метаморфозу виявляються і в будові личинок (рис. 31). У комах з неповним перетворенням личинки зовні схожі на дорослих комах. Вони мають складні очі, такий самий тип ротових органів, вусиків та ніг і часто — схожий образ життя. Відрізняються від дорослих комах лише меншими розмірами тіла, зачатками крил та недорозвиненими органами розмноження. У зв’язку зі схожістю таких личинок з імаго їх називають первинними або імагоподібними. Личинок комах з неповним перетворенням старшого віку, що мають добре виражені зачатки крил, часто називають німфами; а якщо личинка мешкає у воді (одноденки, бабки, веснянки) — наядами.
Личинки комах із повним перетворенням зовні дуже відрізняються від дорослих комах. Наприклад, гусениця зовсім не схожа на метелика, а червоподібна личинка — на дорослого жука. Личинки цих комах не мають фасеткових очей, зовнішніх зачатків крил, часто у них інший тип ротових органів; у деяких випадках є черевні ноги і шовковидільні або павутинні залози тощо. Цих личинок називають вторинними. Їх поділяють на три основних типи: камподеоподібні, червоподібні та гусеницеподібні (рис. 33).
Рис. 33. Різноманітність личинок комах:
1 – червоподібна з вираженою головою і без ніг; 2, 3, 4 – камподеоподібні; 5 – несправжній дротяник; 6 – справжній дротяник; 7 – червоподібна із вираженою головою і 3-ма парами грудних ніг; 8 – червоподібна без вираженої голови і без грудних ніг; 9 – гусеницеподібна.
|
Червоподібні личинки мають форму червів, їм властива повільна рухливість, різний ступінь вираження головної капсули і розвитку ніг, світліше забарвлення. Червоподібні личинки поділяють на три групи:
1) із вираженою головою і 3-ма парами грудних ніг (личинки пластинчастовусих, жуків-оленів, листоїдів та інших родин із ряду жуків);
2) вираженою головою але без ніг (личинки жуків довгоносиків, трубковертів та короїдів, а також бджолиних, ос, мурашок);
3) без вираженої голови і без грудних ніг (личинки більшості мух).
До червоподібних личинок також належать дротяники: справжні і несправжні.
Справжні дротяники (личинки жуків коваликів) схожі на кусочок мідного дроту. Мають червоподібну форму, добре виражену голову з прогнатичним типом постановки ротових органів, грудний відділ з трьома парами однаково розвинутих ніг і черевце, яке позбавлене ніг.
Несправжні дротяники (личинки жуків чорнишів) схожі на справжніх дротяників, але у них неоднаково розвинуті грудні ноги. Найбільше розвинута передня пара, трохи менше — середня і ще менше — задня.
Гусеницеподібні личинки мають добре відокремлену голову, 3 пари грудних ніг і від 2 до 8 пар черевних (несправжніх) ніг. Залежно від кількості черевних ніг гусеницеподібних личинок ділять на 2 групи: тих, що мають 2–5 пар черевних ніг — справжні гусениці (гусениці метеликів), і тих, що мають 6–8 пар черевних ніг — несправжні гусениці (гусениці пильщиків).
Для фази личинки характерні інтенсивне живлення, ріст і розвиток. Наприклад, лінійні розміри тіла гусениці тутового шовкопряда збільшується з 3 (І вік) до 90 мм (V вік), або у 30 разів; а маса гусениці — у 10000 разів. Ріст і розвиток личинки супроводжується линьками. В процесі линьки відбувається утворення нової кутикули (відбувається, як правило, збільшення лінійного розміру приблизно на 25% порівняно зі старою і часткове розширення зсередини) відшарування і скидання старої кутикули у вигляді шкірки або екзувію.
Кількість линьок протягом розвитку личинки може сильно варіювати залежно від виду комахи: від 3–5 у більшості видів до 29–30 у одноденок та веснянок. Період між линьками називають віком личинки. Кількість линьок найчастіше постійна для кожного виду і відповідає кількість віків, якщо враховувати останню линьку, яка призводить до утворення лялечки.
Тривалість розвитку личинок також значно варіює у різних видів комах: від 5–6 днів у попелиць — до 3–5 років у личинок жуків коваликів та хрущів і навіть до 13–17 років у деяких видів південноамериканських співочих цикад.
Типи лялечок. Фаза лялечки властива лише комахам з повним перетворенням. Закінчивши ріст, личинка останнього віку припиняє живлення, перестає рухатися, в останнє линяє і перетворюється на лялечку.
Зовні лялечка ще не схожа на дорослу комаху, але вже має ряд її ознак — складні очі, вусики, ротові частини, зовнішні зачатки крил тощо. У багатьох видів комах личинки перед заляльковуванням вкривають себе коконом, який захищає лялечку від несприятливих умов навколишнього середовища. Матеріалом для цього, як правило є шовк, який виділяють спеціальні залози, хоча личинки окремих жуків та сітчастокрилих будують кокони з виділень мальпігієвих судин. Таке саме значення мають земляні комірки, які влаштовують личинки деяких видів комах, при заляльковуванні у ґрунті.
Розрізняють три основні типи лялечок: відкриті, закриті і приховані лялечки (рис. 34).
Рис. 34. Типи лялечок:
1 – відкрита (твердокрилі);
2,3 – закрита (лускокрилі);
4 – скрита, або прихована (мухи).
Для відкритих (вільних) лялечок характерні вільні, трохи притиснуті до тіла імагінальні придатки і кінцівки (вусики, ротові органи, зачатки крил, ноги). Такі лялечки властиві жукам, сітчастокрилим, волохокрильцям, перетинчастокрилим.
У закритих лялечок тіло і кінцівки покриті прозорою оболонкою, утвореною секретом личинки під час останньої линьки. Імагінальні придатки і кінцівки, як правило, добре помітні зовні, але щільно притиснуті до тіла лялечки. Закриті лялечки властиві всім лускокрилим, деяким двокрилим (підряд довговусі та прямошовні коротковусі), деяким жукам (кокцинеліди). При цьому для лялечок метеликів звичайно характерний розвиток кремастера, що являє собою рештки ХІ сегмента черевця і має конусоподібну, циліндричну або сплющену форму, часто з гачечками та іншими виростами.
Приховані (скриті) лялечки зовні мають бочкоподібну або яйцеподібну форму тіла з нечіткими слідами сегментації і без придатків. Зовнішній покрив лялечки являє собою затверділу шкірку личинки останнього віку (екзувій). Всередині цієї оболонки знаходиться звичайна відкрита лялечка. Отже, оболонка лялечки відіграє роль кокона і називається несправжнім коконом або пупарієм. Прихована лялечка властива лише вищим двокрилим.
У фазі лялечки комаха не живиться і перебуває в стані відносного спокою, оскільки в її тілі відбуваються інтенсивні процеси перебудови організму. Лялечки деяких водних комах (комарі, волохокрильці) активно плавають, а лялечки верблюдок бігають так, як і личинки.
Тривалість розвитку лялечок неоднакова у різних видів і варіює від 5–10 днів (деякі мухи) до кількох місяців (хрущі). Після закінчення розвитку лялечка помітно темніє, починає інтенсивно рухатись, шкірка її лопається і назовні виходить доросла комаха — імаго.
Розвиток дорослої комахи. Після скидання шкірки лялечки, комаха розправляє крила, її зовнішні покриви ущільнюються і забарвлюються і формується доросла комаха. На цій фазі, за деякими винятками (первиннобезкрилі, одноденки), линьок немає, і комахи рости не здатні: основними їх функціями є розмноження і розселення.
Лише деякі комахи мають цілком розвинені статеві органи відразу після перетворення у дорослу комаху. В цьому разі ротові органи у них недорозвинені і непридатні до споживання їжі (одноденки, деякі метелики-шовкопряди, оводи тощо). Тривалість життя у таких комах обмежується днями, інколи годинами, потрібними для спаровування і відкладання яєць. Виконавши ці функції, комахи відмирають.
Живлення дорослих комах, яке необхідне для дозрівання статевих продуктів, називають додатковим. Додаткове живлення на імагінальній фазі потрібне більшості комах із розвиненими ротовими органами. Воно вкрай важливе для видів, які зимують у фазі імаго (довгоносики, трубковерти, листоїди, багато видів клопів тощо). Цим можна пояснити найбільшу шкідливість представників названих груп комах навесні: бурякового довгоносика, бульбочкових довгоносиків, різних видів блішок, клопів-черепашок тощо. Для комах, які зимують в інших фазах розвитку (доросла гусениця, лялечка) додаткове живлення може бути необов’язковим. Так, наприклад, імаго лучного метелика, що виходить з лялечок масою понад 30 мг, відкладає яйця без додаткового живлення нектаром, але за наявності краплинної вологи.
Біологія розмноження.
Способи розмноження.Розмноження у більшості видів комах супроводжується спаровуванням і заплідненням, тобто пов’язане з участю обох статей. Таке розмноження називають гамогенетичним (гамос — шлюб, генез — походження). Досить поширений також партеногенез (партенос — дівчина, генез — походження), тобто дівоче розмноження або розвиток організму з незаплідненого яйця. Залежно від статі потомства, що розвивається із незапліднених яєць, партеногенез може відбуватися за типом аренотокії (аренос — чоловічий, токос — народження); коли з незапліднених яєць народжуються лише самці; за типом телітокії (теліс — самка) — народжуються тільки самки; за типом амфітокії (амфі — обидві статі), коли народжуються і самки і самці.
Постійний партеногенез за типом аренотокії властивий для суспільних комах. Наприклад у бджіл з незапліднених яєць завжди розвиваються самці, із запліднених — самки. Постійний партеногенез за типом телітокії спостерігається у комах, які не ведуть колоніального способу життя. Так, у багатьох паличників, червеців, трипсів, пильщиків, деяких їздців, трихограми, афілініди самці відсутні, розмноження завжди відбувається шляхом партеногенезу, із незапліднених яєць виплоджуються лише самки.
Для циклічного партеногенезу характерне правильне чергування у річному циклі розвитку деяких груп комах гамогенетичного і партеногенетичного розмноження. Так у попелиць восени самки відкладають запліднені яйця, які навесні дають початок багатьом поколінням партеногенетичних самок. Наприкінці літнього сезону партеногенетичні самки-статеноски звичайно за типом амфітокії відроджують самців і самок; останні спаровуються і в результаті гамогенезу самка відкладає яйця. Циклічний партеногенез характерний також для мух-галиць і інших комах. Особлива форма циклічного партеногенезу — педогенез та поліембріонія.
Педогенез або дитяче розмноження — партеногенетичне розмноження у фазі личинки. Наприклад, самки деяких мух-галиць відкладають великі яйця, з яких виходять личинки, причому в яєчниках кожної з них розвивається від 7 до 30 яєць, з яких у тілі личинки-матері в свою чергу відроджуються личинки. Вони живляться у тілі материнської личинки, виходять назовні і дають початок наступному поколінню педогенетичних личинок і т.д. До осені або з настанням несприятливих умов личинки заляльковуються, перетворюються на самців та самок і партеногенез змінюється гамогенезом. Крім галиць, педогенез властивий і окремим видам жуків та клопів.
Поліембріоніяабо багатозародкове розмноження — розмноження у фазі яйця. У багатьох паразитичних перетинчастокрилих всередині яйця, відкладеного в тіло живителя, за складних перетворень утворюється довгий ланцюжок із багатьох десятків яєць. З кожного яйця відроджується личинка, яка перетворюється в лялечку, а потім — у дорослу комаху. Яйця, відкладені при поліембріонії, дрібні і бідні на живильний жовток. Незважаючи на це, зародки одержують достатню кількість їжі з порожнини тіла живителя. Крім перетинчастокрилих, поліембріонія характерна для віялокрилих комах.
Плодючістькомах хоч і значна, але не є постійною величиною. Показник визначається двома факторами: спадковими властивостями виду (будова і величина яєчників) — потенціалом розмноження і впливом навколишнього середовища. За сприятливих зовнішніх умов потенціал розмноження реалізується найбільшою мірою. Так, самка бавовникової совки за своє життя може відкласти близько 2700, озима совка — 1800, лучний метелик — 800, гессенська муха — 500, п’явиця червоногруда — 300, хлібний пильщик — 50 яєць. В окремих випадках плодючість може сягати разючих розмірів, особливо у суспільних комах. Наприклад, матка медоносної бджоли відкладає до 3 тис. яєць за день, а у термітів — навіть до 30 тис. Але потенціал розмноження не завжди реалізується повністю, плодючість може бути істотно знижена під впливом несприятливих умов середовища — погоди, живлення тощо.
4. Життєвий циклрозвитку комахи від фази яйця (а при живородінні від виплодження личинки) до дорослої фази, яка досягає статевої зрілості, називають поколінням або генерацією. У зв’язку з неоднаковою тривалістю розвитку одного покоління у різних комах, кількість їх генерацій протягом року різна. Тому розрізняють полівольтинні, моновольтинні види і види з багаторічною генерацією.
Полівольтинні види протягом року встигають дати кілька поколінь. До них належать попелиці, які дають 10–15 поколінь, гессенська і шведська мухи (2–5 поколінь), люцерновий клоп (2–3 покоління).
Моновольтинні види дають лише одне покоління за рік. Це саранові, блішки, деякі довгоносики, клопи-черепашки і ряд інших.
Види з багаторічною генерацією не встигають розвинутись протягом одного року. До них належать хлібні жуки, багато видів жуків-чорнишів, у яких одне покоління розвивається 2 роки, хрущі і жуки-ковалики — 4–5 років та ін.
Таким чином, життєвий цикл лише у моновольтинних комах збігається з річним циклом. У полівольтинних життєвий цикл коротший, а у видів з багаторічною генерацією — триваліший за річний. Але навіть у двох моновольтинних видів, наприклад, у перелітної сарани і бурякового довгоносика, річний цикл розвитку різний. Так, перелітна сарана зимує у фазі яйця, і личинки відроджуються наприкінці весни, а дорослі крилаті особини — лише в середині літа. Тому найбільшої шкоди посівам можна чекати від личинок цієї комахи у червні, а від дорослих особин, здатних перелітати на значні відстані від місць гніздування — у липні. У бурякового ж довгоносика зимують дорослі жуки, які, виходячи з місць зимівлі рано навесні, завдають найбільшої шкоди сходам цукрових буряків.
Отже, для кожного виду характерний свій специфічний річний цикл розвитку. Знання особливостей річного і життєвого циклів комах необхідне для розробки і здійснення заходів захисту рослин від шкідників, а також для використання корисних комах.
Серед факторів навколишнього середовища вирішальне значення в регулюванні річного циклу мають температура, вологість і, особливо,— тривалість світлового дня, тобто тривалість фотоперіоду. Пристосування річного циклу до місцевих кліматичних умов часто досягається комахами за допомогою діапаузи.
Діапауза— це фізіологічний стан організму комахи необхідний для перенесення тривалого періоду несприятливих умов. Тому діапауза є найважливішим регулюючим механізмом у річному циклі розвитку.
Комахи, що перебувають у стані діапаузи, мають ряд особливостей. Активні фази розвитку (личинка, імаго) при переході в діапаузу, як правило, припиняють живлення і стають малорухливими; в яйці гальмується розвиток зародка. Різко уповільнюється обмін речовин в організмі. Це виявляється насамперед у зниженні споживання кисню у 3–5 раз порівняно з активними азами. Діапауза у деяких видів комах триває кілька місяців, а інколи — навіть 3–5 років.
Фізіологічна підготовка організму у переддіапаузний період (вчасне припинення живлення, виведення з організму продуктів обміну і надлишку води, концентрація накопичених енергетичних ресурсів у жировому тілі тощо), а також різке зниження обміну речовин підвищують стійкість організму щодо несприятливих умов середовища — низьких зимових температур, зниження вологості повітря, дії пестицидів тощо.
Залежно від сезону діапауза може виникати як узимку, так і влітку. Найчастіше вона натупає в осінньо-зимовий період і її називають зимовою. У регіонах з різко вираженим сухим та спекотним літнім сезоном у циклі розвитку деяких комах буває літня діапауза або естивація. Так, у степовій зоні України гессенська муха протягом року за наявності літньої діапаузи замість 3–4 генерацій часто дає лише 2 — весняну і осінню. У деяких комах, наприклад, у зимового п’ядуна, у річному циклі є як літня (у фазі лялечки), так і зимова (у фазі яйця) діапауза. В окремих випадках зимова діапауза має затяжний характер і триває більше року. Наприклад, відома багаторічна діапауза у колорадського жука.
Розрізняють також облігатну (обов’язкову) і факультативну (необов’язкову) для життєвого циклу даної генерації діапаузу. Обов’язкова або облігатна діапауза характерна для моновольтинних видів, в зв’язку з чим комаха може розвиватись лише в одному поколінні протягом року.
Факультативна, або необов’язкова діапауза властива полівольтинним видам. У тих випадках, коли умови вегетаційного періоду або особливості живлення комахи дають змогу розвиватись двом та більшій кількості поколінь, моновольтинний розвиток стає біологічно невигідним, оскільки обмежує можливість розвитку виду. За таких умов формується полівольтинний розвиток комах із факультативною діапаузою, настання і припинення якої контролюється насамперед факторами навколишнього середовища. Цей тип сезонного розвитку комах пластичніший за моновольтинний і дає змогу повніше використовувати потенційні можливості розмноження.
Сигналами про наближення несприятливих, наприклад осінньо-зимових, умов можуть бути зміни тривалості дня, зниження температури середовища і якості їжі. Найістотнішими з цих факторів за своєю постійністю і астрономічною точністю є зміна фотоперіоду, тобто зміна тривалості дня. За тривалістю дня 14–17 годин (залежно від широти місцевості) розвиток видів із факультативною діапаузою відбувається безперервно, а із зменшенням тривалості дня нижче певного критичного порога настає зимова діапауза. Зміни температури і якості їжі також можуть бути сигналами про настання несприятливого для розвитку комах осінньо-зимового періоду.
ТЕМА №5.
СИСТЕМАТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ КОМАХ
Мета заняття: Ознайомитися з основними систематики і класифікації комах; рядами та родинами комах, представники яких поширені на території України.
1. Вступ у систематику комах;
2. Характеристика рядів комах з неповним перетворенням;
3. Характеристика рядів комахи з повним перетворенням.
Завдання заняття:
1. Вивчити основні таксономічні одиниці класифікації комах.
2. Ознайомитись з основними представниками комах з неповним і повним перетворенням та заповнити таблицю №1.
Таблиця 1
| Ряд (укр., лат.) | Родина (укр., лат.) | Представник (укр., лат.) | Тип ротового апарату | Тип личинки | Тип лялечки | |
| імаго | личинки | |||||
| І. Комахи з неповним перетворенням | ||||||
| Напівтвердокрилі, або клопи (Hemiptera) | Щитники-черепашки (Scutelleridae) | клоп-черепашка шкідлива (Eurygaster integriceps Put.) | колючо-сисний | колючо-сисний | імагоподібна | відсутня |
| ІІ. Комахи з повним перетворенням | ||||||
| Лускокрилі, або метелики (Lepidoptera) | Совки, або нічниці (Noctuidae) | озима совка (Agrotis [Scotia] segetum Schiff.) | сисний | гризучий | справжня гусениця | закрита |
Основною таксономічною одиницею в систематиці є вид — таксономічна, систематична одиниця — це генетично замкнена популяція, тобто відокремлена, цілісна система схожих за фізіологічними, біохімічними та поведінковими ознаками особин які займають певну територію (ареал) і вільно схрещуютьсята дають у ряду поколінь плодючих нащадків, однотипно реагують на зміни навколишнього середовища. У класифікації комах застосовують такі таксони: клас, підклас, інфраклас, відділ, надряд,ряд, підряд, надродина, родина, підродина, триба, рід, підрід,вид, підвид, біотип, екотип, морфа, раса та ін.
Для позначення всіх таксонів використовують міжнародну, латинську номенклатуру. Для виду вона бінарна, де перша назва — родова, а друга — видова: наприклад, Pieris brassicae L. (білан капустяний). Після назви комахи зазначають прізвище (повністю або скорочено) вченого, який описав цей вид (L. — Лінней).
Вид не є неподільним. Він існує як система внутрішньовидових форм — підвид, екотип, популяція тощо. Підвид, або географічна раса, — це зміна виду, пов’язана з варіюванням умов існування в різних частинах зони його поширення (ареалу). Підвиди відрізняються за стійкими, але часто незначними морфологічними ознаками, а іноді й відмінностями у річному циклі та екологічними реакціями.
Наступним ступенем є екотип — екологічна раса, що виникла за опанування видом нових умов життя, зокрема нових місць мешкання. Екотипи, як правило, морфологічно не відокремлені й різняться лише за екологічними та фізіологічними реакціями, наприклад, мають різні порогові точки фотоперіодичної реакції.
Популяція — це сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються між собою, дають нове покоління, тривалий час займають певну територію, взаємодіють між собою, функціонують і розвиваються в одному або в ряді біоценозів.