Правила оформлення складних видів тексту
Ілюстрації
Ілюстрації (кресленики, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути покликання в тексті.
Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при їх поданні дотримуватися вимог чинного законодавства про авторські права (необхідно покликатись на джерело, з якого вони взяті). Кресленики, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені в роботі, мають відповідати вимогам стандартів ЄСКД та ЄСПД.
Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після їхніх номерів. Після назви ставиться крапка.
Рисунок 1.2 – Приклади геометричних фігур
За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковими підписами).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основні елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається словом «Рисунок …»;
- порядковий номер ілюстрації в межах розділу, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:
1 – розмотувач плівки; 2 – сталеві ролики;
3 – привідний валик
Рисунок 1.24 – Схема розміщення елементів касети
У разі, якщо на ілюстрації присутні буквені або цифрові позначення (нумерація графіків, кривих, інших елементів зображення, абревіатури, скорочення тощо), їх необхідно розшифрувати або в підрисунковому підписі, або в тексті роботи.
Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці й під ними друкують «Рисунок__, аркуш__».
Сам рисунок необхідно розміщувати на сторінці з вирівнюванням по центру без абзацного відступу. Усі елементи ілюстрації мають бути згруповані.
Не допускається:
- перенесення підрисункового тексту або назви рисунка на наступну сторінку;
- розташування тексту праворуч і/або ліворуч від ілюстрації.
Перед ілюстрацією, після неї, а також після підрисункового підпису перед подальшим текстом необхідно залишати по одному вільному рядку.
Ілюстрацію, яка не вміщується по ширині сторінки, розташовують разом із назвою на окремій сторінці вздовж більшого боку аркуша (горизонтально), так, щоб для її перегляду та зручного прочитання назви аркуш із ілюстрацією потрібно було повертати за годинниковою стрілкою. У цьому випадку підрисунковий текст та назву необхідно розташувати вздовж більшого боку аркуша під ілюстрацією.
Не варто оформлювати покликання на ілюстрації як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують покликання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «..., як це видно з рис. 3.1» або «...., як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування).
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути покликання в тексті.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу або в межах додатка. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: Таблиця 5.1 – перша таблиця п’ятого розділу. Якщо в роботі одна таблиця, то її нумерують.
Таблиця 5.1 – Цей текст є назвою таблиці. Приклад розташування в тексті та оформлення таблиці, яка має довгу назву, що займає кілька рядків
У разі, якщо таблиця продовжується на наступній сторінці, зазначається
Продовження таблицы 5.1
Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею по центру сторінки. Назва має бути стислою й відбивати зміст таблиці. До назви та після таблиці необхідно залишити по одному вільному рядку.
Слово «Таблиця ____» із зазначенням номера вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовж. табл.____» із зазначенням тільки номера таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку й боковик.
При поділі таблиці на частини необхідно її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф указують у однині.
Якщо в одній і тій самій графі наводяться цілі числа і числа з десятковими частками, слід цілі числа без десяткових знаків після коми доповнювати відповідним числом нулів. Ставити лапки замість цифр, марок, символів, що повторюються, не допускається. Якщо дані в якомусь рядку не наводяться, то у графі ставлять прочерк.
Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.
Переліки
У тексті за потреби можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Можливі різні варіанти оформлення переліків. Наприклад:
| Варіант 1 | Варіант 2 |
| 1. Текст першого рівня деталізації. 2. Текст першого рівня деталізації: а) текст другого рівня деталізації: - текст третього рівня деталізації; - текст третього рівня деталізації; б) текст другого рівня деталізації. 3. Текст першого рівня деталізації. | А Текст першого рівня деталізації: 1. Текст другого рівня деталізації. 2. Текст другого рівня деталізації: а) текст третього рівня деталізації: - текст четвертого рівня деталізації; - текст четвертого рівня деталізації; б) текст третього рівня деталізації. |
| Варіант 3 | Варіант 4 |
| - текст першого рівня деталізації; -першого рівня деталізації: 1) текст другого рівня деталізації: а) текст третього рівня деталізації; б) текст третього рівня деталізації; 2) текст другого рівня деталізації. | а) текст першого рівня деталізації; б)першого рівня деталізації: 1) текст другого рівня деталізації: - текст третього рівня деталізації; - текст третього рівня деталізації; 2) текст другого рівня деталізації. |
| Можливі інші способи оформлення преліків. |
Залежно від вибраного варіанта обовязковим є додержання правил пунктуації та вживання вживання малих і великих літер у переліках.
Формули та рівняння
Формули та рівняння, на які є покликання в тексті, розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки без абзацного відступу.
Вище й нижче від кожної формули або рівняння потрібно залишати один порожній рядок.
Довгі формули розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі й нескладні формули, на які немає покликань, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка з абзацу. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Якщо формули або рівняння не вміщуються в один рядок, їх слід переносити після знака виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка (=, +, -, ×). Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «×».
Нумерувати слід лише ті формули, на які є покликання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Формули й рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу або додатка.
Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад: формула (1.3) – третя формула першого розділу, формула (Б.7) – сьома формула додатка Б. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний рядок, нижче від формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Номергрупи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться праворуч відвістряпарантеза, якезнаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнювальне слово;
б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовим знаком між формулами, які йдуть одна під одною й не відокремлені текстом, є крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять усередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники й матриці, можна розділові знаки не ставити.
Приклад:
«Розклад сигналу 
має на меті його подання у вигляді функціонального ряду: зваженої скінченої або безкінечної суми деяких складових:
, (1.1)
де 
коефіцієнт розкладу, який відповідає вкладу відповідної складової у сигнал;
елемент з деякого переповненого набору або базису функцій, який може бути ортогональним, напівортогональним або неортогональним.»