ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ, ПЕРЕЛІКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ВИСНОВКІВ ТА ДОДАТКІВ
При написанні пояснювальної записки автор повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в пояснювальній записці, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, дослідженню (проектуванню) яких присвячений дипломний проект (кваліфікацівйна робота). Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити вірогідність наведених відомостей, отримати необхідну інформацію щодо цього.
Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці автора.
Посилання в тексті розрахунково-пояснювальної записки можуть бути на джерела запозиченої інформації та на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули додатки даного дипломного проекту (кваліфікаційної роботи). Посилання на джерела запозиченої інформації слід зазначати порядковим номером за списком використаної літератури і номером сторінки, виділеними квадратними дужками, наприклад, „... у роботі [1, с. 47]..”.
При посиланнях на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули додатки зазначають даної роботи зазначають їх номери. При посиланні слід писати: „... у розділі 2...”, „... дивись 2.1...”, „... за 3.2.1...”, „... на рисунку 1.3...”, „... у таблиці 3.2...”, „... за формулою (3.1)...”, „... у рівняннях (1.23) − (1.25)...”.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.
Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту;
- пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, які ставляться у будь-якому місці цитати, причому, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним та коректним у викладенні думок автора і давати відповідні посилання на джерело;
- якщо необхідно виявити ставлення автора дипломного проекту (кваліфіфкаційної роботи) до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
- якщо в наведеній цитаті виділяються деякі слова, то після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломного проекту (кваліфікаційної роботи), а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.
Перелік використаних джерел (використаної літератури), на які є посилання в основній частині дипломного проекту, наводять у тексті розрахунково-пояснювальній записці, починаючи з нової сторінки.
Бібліографічні описи посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номер посилання).
Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
За необхідності джерела, на які є посилання тільки в додатку, наводять у окремому переліку посилань, який розташовують у кінці цього додатку.
Приклад оформлення переліку посилань (використаних джерел) та бібліографічних описів першоджерел подано в додатку У та Ф відповідно.
Висновкирозташовують безпосередньо після викладення розрахунково-пояснювальної записки, починаючи з нової сторінки.
Додаткирозміщують після останньої сторінки списку використаних джерел. Перед додатками необхідно помістити чистий аркуш паперу, на якому посередині великими буквами написати «ДОДАТКИ». У змісті роботи можна вказувати як кожен із наявних у роботі додатків з відповідними сторінками, так і перший аркуш додатків.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої прописної симетрично щодо тексту сторінки. Праворуч над заголовком, вирівняним посередині малими літерами з першої прописної повинне бути написане слово «Додаток _» і прописна буква, що позначає додаток.
Додатки повинні мати загальну з іншою частиною роботи наскрізну нумерацію сторінок.
Якщо в роботі як додатки використовуються документи (оригінали чи їхні копії), що мають самостійне значення й оформляються згідно з вимогами до документів даного виду, їхні копії містяться в роботі. На першій сторінці документа праворуч (якщо є місце) пишуть: «Додаток _» і на другому рядку – його найменування. Якщо місця немає, то перед додатком поміщають чистий аркуш паперу, на якому посередині аркуша пишуть номер і назву додатка. Сторінки документа нумеруються наскрізною нумерацією, номер проставляється в правому нижньому куті без крапки наприкінці.
Якщо даний додаток розташувати на одному аркуші неможливо, його переносять на наступний аркуш. При цьому зверху праворуч наступного аркуша вказують продовження даного додатку. Наприклад “Продовження додатку Г”.