Методологічні основи регіональної економіки
Методологічні основи дисципліни «Регіональна економіка» – це сукупність категорій цієї галузі економічної науки, а також система певних наукових методів дослідження та алгоритм вирішення теоретичних і прикладних завдань.
Методологічною першоосновою дисципліни є матеріалістична діалектика, відповідні економічні закони і категорії. Закони діалектики дають змогу розкрити сутність процесів і явищ, які відбуваються в процесі розміщення продуктивних сил та вдосконалення їх територіальної організації.
Закон переходу кількісних змін у якісні діє коли внаслідок діалектичної єдності і взаємодії складових елементів продуктивних сил відбувається нагромадження певних структурних змін, які і зумовлюють перехід до нової якості всієї системи відтворювання продуктивних сил та регулювання регіонального розвитку.
Закон заперечення запереченням проявляється у внутрішньому зв’язку і спадковості між старим і новим, що досягається за рахунок збереження позитивного змісту попереднього в новому.
Дія закону єдності і боротьби протилежностей полягає в тому, що розвиток та вдосконалення продуктивних сил відбувається суперечливо – шляхом розв’язання різних типів суперечностей стверджуються нові напрями, форми розвитку продуктивних сил, забезпечується збалансований і комплексний розвиток території.
У розміщення продуктивних сил та регіональній економіці використовують чотири рівні наукових методів дослідження:
- загальнонауковий (діалектичний та системний методи пізнання, завдяки яким продуктивних сил розглядаються як єдина систем, що постійно розвивається і збагачуються новими складовими);
- міждисциплінарний (історичний і методичний методи, що застосовуються для аналізу динаміки певних процесів або явищ);
- спеціальний (статистичний і картографічний методи застосовують для конкретно-наукових досліджень);
- методико-технічний (ці методи дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності та здійснювати формалізацію окремих положень і рішень).
Досить поширеною групою методів, що використовується у розміщення продуктивних сил та регіональній економіці, є спеціальні методи дослідження, а саме: балансовий, нормативний, регіональний аналіз, економіко-статистичний, техніко-економічне обґрунтування та ін.
Методологія розробки теоретичних і прикладних завдань щодо розміщення продуктивних сил передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи:
- програмний, що передбачає обґрунтування програми виконання певного завдання чи проекту: його мети, очікуваних результатів, виконавців, кошторису, тощо;
– інформаційний: збирання та обробки інформації, складання паспортів досліджуваних об’єктів;
– аналітичний: проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів;
– модельний, який включає розробку системи моделей прогнозування та планування для різних рівнів управління;
– алгоритмічний: визначення чіткого порядку вироблення конкретних рішень щодо розміщення продуктивних сил;
– концептуально-конструктивний: розробка концепцій, проектів, програм, опрацювання прикладних рішень, одержання пошукового результату.
Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку сформували основоположники ринкової теорії розміщення виробництва: І. Тюнен, А. Вебер, А. Гетнер, А. Льош, У. Ізард, Дж. Чорлі, П. Хаггет.
Становлення і розвиток науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку в Україні відбулося під керівництвом В. І. Вернадського. У центрі уваги вченого були проблеми впливу природних умов і ресурсів на економічний розвиток, обґрунтування доцільності залучення нових ресурсів у господарський обіг, проблеми спеціалізації і комплексного розвитку територій, економічного районування. В основі сучасної теорії розміщення продуктивних сил та регіональної економіки – модель сталого розвитку, концепція якої передбачає досягнення збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових регіональної господарської системи.