Вчитель початкових класів - організатор здорового способу життя
Сьогодні перед вчителем початкових класів стоїть проблема - зробити фізичне виховання процесом безперервної дії. І першим кроком до цього є закладання фундаменту особистої фізичної культури в молодшому шкільному віці. Тобто робота вчителя початкових класів у цьому напрямку передбачає розв'язання питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов'язкового навчання основам здоров'я і гігієнічного виховання.
Перед вчителем у цьому ракурсі його діяльності постає ціла група завдань:
- залучення обдарованих дітей до спортивного вдосконалення;
- організація занять з відстаючими, ослабленими і тими, що мають відхилення у здоров'ї дітьми;
- побудова уроків у напрямку стимулювання до самовдосконалення;
- пов'язання інтересів дітей і батьків у питаннях фізичного виховання;
- раціональне використання різних форм занять фізичними вправами;
- організація фізичного виховання за місцем проживання;
- створення належної матеріальної бази;
- залучення до процесу фізичного виховання весь педагогічний колектив школи, медичних працівників і громадські організації.
Вирішення поставлених завдань може бути вирішене через:
1. Залучення всіх дітей до різноманітних форм занять.
2. Включення у цей процес все доросле оточення дитини (від батьків до вчителя музики).
3. Об'єднання зусиль всіх державних і громадських організацій, що займаються питаннями виховання, охорони здоров'я і захисту дітей.
Окрім цього потрібно щоб були виконані три умови:
- учень повинен хотіти займатись (треба розбудити це бажання);
- треба мати де займатись (створення матеріальної бази);
- повинен хтось займатись з учнями (кадрове забезпечення).
Просвітницька діяльність в системі фізичного виховання школярів молодшого шкільного віку.
Кінцева мета шкільного фізичного виховання - зробити фізичну культуру і спорт життєвою потребою кожної людини. Для досягнення названої мети має просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в школі. При цьому об'єктом просвітницької діяльності повинні виступати не лише учні, а й батьки, педагоги, від яких, врешті-решт, залежить успіх у галузі фізичного виховання.
Просвітницька діяльність повинна бути конкретною. Вчитель не повинен агітувати за фізичну культуру взагалі. Доцільно рекомендувати конкретні форми фізичного виховання в залежності від конкретних потреб і бажань. При цьому просвітницьку роботу потрібно поєднувати з організаторською.
У просвітницькій роботі використовують велику кількість відповідних засобів, які можна розділити на три великі групи: усні, друковані, наочні.
Велике значення у просвітницькій роботі мають: шкільний музей спортивної слави та куток фізичної культури.
Створення матеріальної бази з фізичного виховання.
Важливою умовою функціонування системи фізичного виховання в школі є матеріальна база.
В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. При цьому кожен вчитель повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання.
Крім стандартного обладнання сьогодні в школі одержало широке розповсюдження нестандартне обладнання: багато пропускні прилади, саморобний інвентар, тренажерні пристрої, технічні засоби навчання та ін.
У процесі конструювання, створення і використання нестандартного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:
1. Необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання.
2. Можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ.
3. Формування прикладних навичок.
4. Підвищення емоційного насичення занять.
5. Можливість використання в процесі самостійної роботи учнів.
Якщо дозволяє територія при школі можна створити "стежку здоров'я" довжиною 1,5-2 км (формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. На старті встановлюють схему "стежку" з рекомендаціями і порадами для самостійних занять, лавки для одежі. Такі стежки можуть використовувати батьки і вчителі. Якщо школа має один спортивний зал то для молодших школярів обладнують спортивну кімнату. Спортивні майданчики також доцільно обладнати окремо для молодших і старших школярів.
Значно підвищить ефективність фізичного виховання учнів проведення занять у природних умовах де передбачається подолання різноманітних перешкод.
Для організаційної і методичної роботи при шкільних залах створюється методичний кабінет.
Роль педагогічного колективу у розв'язанні завдань фізичного виховання учнів.
Тільки спільними зусиллями всього педагогічного колективу школи, учнів, їхніх батьків, громадських організацій можна створити по-справжньому дійову систему фізичного виховання, значно легше розв'язувати різні організаційні питання, пожвавити позакласну спортивно-масову роботу, сформувати в учнів стійкий інтерес до систематичних занять фізичними вправами.
У цьому процесі виняткову роль відіграє директор школи. Від його поглядів на фізичне виховання залежить багато. Його основна функція - постійний контроль за фізичним вихованням учнів: відвідування уроків, спостереження за проведенням занять в режимі дня і позакласних.
Кожен учитель, який би предмет він не викладав, не може не думати про здоров'я своїх учнів, їх поставу і манери, рухи і пози. Навіть на заняттях технічною і художньою творчістю справжній педагог не може не думати про те, як стоять або сидять його вихованці, як пересуваються, тримають руки і тулуб під час малювання чи письма.
Особливі завдання у фізичному вихованні школярів молодшого шкільного віку покладаються на вчителів початкової школи, які добре знають кожного учня, піклуються про нього.
Важко переоцінити роль особистого прикладу педколективу в справі зміцнення авторитету предмету "Фізична культура". З великим інтересом діти стежать за заняттями педагогів у групах здоров'я, дивляться, як тренуються вчителі, готуючись до змагань вчительських команд. Учні з радістю приймають пропозиції вчителів тренуватись разом.