Перспективи удосконалення ринкової інфраструктури фондового ринку та забезпечення її надійного і ефективного функціонування
Невиконання біржовим ринком своєї головної макроекономічної функції визначення справедливих цін фінансових інструментів є найбільшою проблемою українського фондового ринку. Динаміка фондового ринку не відповідає об’єктивним тенденціям розвитку і функціонування національної економіки.
Основним фактором подальшого сталого розвитку фондового ринку України у цілому повинен стати випереджаючий розвиток його біржового сегменту.
Досвід міжнародних ринків капіталу свідчить, що саме розвиток біржового сегменту фондового ринку стимулює розвиток інших його складових – депозитарної та розрахунково-клірингових систем, інвестиційну привабливість фінансових інструментів, ефективне управління активами інституційних інвесторів.
У країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою фондові біржі утримують роль центральних інституцій фінансового ринку. За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості підприємств. Зазначені показники характеризують стан ділової активності в окремих галузях та економіці країни в цілому, виступають надійними орієнтирами для інвесторів і визначають напрями інвестиційних потоків. В системі біржової фондової торгівлі концентруються найбільш ліквідні цінні папери та інші фінансові інструменти.
В Україні склалася ситуація, внаслідок якої загальне зростання обсягів торгівлі на ринках цінних паперів мало позначається на динаміці обсягів біржової торгівлі, хоча діють 10 фондових бірж. Подрібнення вузького біржового сегменту не сприяє залученню на фондові біржі емітентів, інвесторів та учасників ринку.
Біржовий сегмент фондового ринку України відіграє незначну роль в її економіці, про що свідчить аналіз показника співвідношення обсягу торговельного обороту на біржовому ринку до величини ВВП країни, хоча за останні десять років показник виріс більш ніж у 3 рази.
Низька ринкова активність учасників біржової торгівлі призвела до стагнації ринків строкових угод на товарні та фінансові базові активи. Ці ринки перебувають у зародковому стані через низьку концентрацію угод за товаром чи фінансовими активами, які мають бути базовими для похідних фінансових інструментів.
Цілісності біржової торгівлі заважає також слабка взаємодія бірж з системами виконання та гарантування біржових угод. Недостатня взаємодія регулювання ринків з Національною депозитарною системою та відсутність системи клірингу створюють труднощі як для учасників ринків, так і для держави в цілому.
Розпорошеність біржових систем розкриття інформації знижує її прозорість та привабливість для потенційних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасних і достовірних даних про об’єкти інвестування та поточну ситуацію на ринку, знижується вірогідність індексів ринкової активності, адекватних дійсному фінансово-економічному стану підприємств.
Для того, щоб вітчизняний ринок капіталу і, насамперед, біржовий фондовий ринок повноцінно функціонував, передбачається вирішення ряду складних регуляторних, організаційних і технологічних завдань, а саме:
- підвищення інвестиційної активності українських публічних акціонерних товариств, перетворивши їх на постійних учасників біржових фондових ринків;
- зниження системного та інших ринкових ризиків шляхом впровадження системи страхування (хеджування) цінових ризиків через похідні фінансові інструменти;
- формування єдиних максимально уніфікованих принципів та правил регулювання та нагляду за фондовими біржами;
- розширення регуляторних повноважень та відповідальності фондових бірж як природних саморегулівних організацій (СРО), які мають реальні можливості щодо здійснення ефективних форм правозастосування до учасників біржового ринку, що намагаються на ньому маніпулювати;
- впровадження на регульованих ринках кращої практики укладення та виконання угод з цінними паперами;
- здійснення біржами моніторингу торгів та ціноутворення для відтворення торговельного процесу і довготермінового зберігання інформації про нього;
- достатньої капіталізації фондових бірж, необхідної для покриття операційних витрат та фінансування розвитку ринку, створеного і регульованого певною біржею;
- використання сучасних технологій, які дозволяють унеможливити торговельні ризики та уникнути збою торговельних систем чи зупинки обробки інформації, необхідної для надійного провадження торговельного процесу;
- створення і підтримання біржами консолідованої системи розкриття інформації про торговельний процес та його учасників, оприлюднення такої інформації у встановленому законодавством порядку;
- максимальне зближення та уніфікація технологій біржової торгівлі та депозитарних і розрахунково-клірингових технологій;
- уніфікація вимог до електронних торговельних систем фондових бірж щодо електронного документообігу та форматів документів;
- підвищення ролі та суспільного значення системи біржової торгівлі в Україні.
Реалізація цих завдань до 2015 року має відбуватися з урахуванням правових норм Європейського Союзу щодо регульованих ринків фінансових інструментів.
Довгострокова стратегія держави щодо біржової торгівлі в Україні має ґрунтуватися на вирішенні завдань з:
- забезпечення спрямування накопичень та заощаджень громадян і трансформації їх в інвестиції в цінні папери, які котируються на фондових біржах;
- забезпечення моніторингу руху капіталу на регульованих фондових ринках для аналізу міжгалузевого перетоку капіталу та ефективності систем ціноутворення;
- попередження системних криз та “перегріву“ регульованих фондових ринків, забезпечення переважаючого значення системи біржової торгівлі над укладанням угод поза біржею;
- правового забезпечення діяльності учасників біржової торгівлі та їх клієнтів, визнаних законодавством кваліфікованими інвесторами або підприємствами, що постійно страхують цінові ризики з використанням похідних фінансових інструментів (хеджери);
- стимулювання невпинного прогресу технологій біржової торгівлі через підвищення вимог до технічного та технологічного забезпечення їхньої діяльності.
З метою максимального розвитку фондового ринку в інтересах інвесторів та емітентів окремих регіонів, сприяння залученню фінансових ресурсів для підприємств, створення сприятливих умов для розвитку технологій та виробництв, диверсифікації напрямів підприємницької діяльності в регіонах, створення фондової інфраструктури, здатної якнайшвидше залучати інвесторів, необхідно, щоб поряд із біржовим ринком цінних паперів розвивався і цивілізований позабіржовий ринок.
Позабіржовий ринок має сприяти розвитку послуг інвестиційного консультування і управління портфелями цінних паперів, що наближає фондовий ринок до дрібного інвестора та його інтересів, забезпечуючи його динамічне зростання.
Позабіржовий ринок України має враховувати тенденції, які відбуваються у світових позабіржових системах і на основі цього розгортати свою діяльність з метою подальшого поглиблення взаємовідносин на ринку цінних паперів.
Високий рівень захисту інтересів інвесторів на позабіржовому ринку має бути створений за рахунок його ефективного регулювання в частині розкриття інформації про укладені угоди, забезпечення захисту інтересів учасників, прозорості здійснення операцій та попередження недобросовісних угод із фінансовими інструментами. Регулювання цієї сфери має бути уніфікованим. Необхідно встановити єдині базові вимоги до технічного забезпечення як бірж, так і систем позабіржового ринку.