Правове становище індійських князівств та система управління Британською Індією за законом про управління Індією 1935 р
ВСТУП.
На початку ХХ століття в Індії, найбагатшій британській колонії починають розвиватися капіталістичні відносини. З’являються своя буржуазія, свій пролетаріат, діють політичні партії – Індійський національний Конгрес і Мусульманська ліга, формулюється вимога «свараджу» - самоврядування. Опір колонізаторам набирає організаційних форм, перетворюючись на національно-визвольний рух.
Перша світова війна загострила ці суперечності і індійському суспільстві, а загальна ідея «свараджу» об’єднала всі революційні елементи, обумовила значний підйом національно-визвольної боротьби.
Правове становище індійських князівств та система управління Британською Індією за законом про управління Індією 1935 р.
Основи сучасного Індійського політичного життя сягають останньої чверті уже минулого століття, коли почали з'являтися політичні, правові, ідеологічні і культурних передумови, згодом які сприяли розвитку національно визвольного руху, що у 1947 року увінчалося завоюванням незалежності, а 26 січня 1950 року Індія було проголошено Республікою. Відтоді історія Індійського народу усієї держави загалом почався радикально новий етап історії.
Актуальність цієї теми визначається тієї роллю, яку грала і продовжує грати Індія у всесвітньо історичному процесі, і що встановилися між Казахстаном і Індією широкими політичними, економічними і культурними зв'язками, і навіть можливістю розгляду досвіду Індії рішенні міжнаціональних і міжконфесійних проблем.
Науковий аналіз процесу становлення державного суверенітету Індії, та нових форм її відносин із Англією буде актуально у світі тих подій, що відбувається нині біля колишнього СРСР. І хоча підлягає сумніву те що, що відносини республік Радянського Союзу будувалися на принципово іншій основі, аніж взаємини Великій Британії та Індії рамках Британської імперії, тим щонайменше, історичний досвід формування нової характеру відносин між двома державами набуває як ніколи актуальними у світі тих процесів, які у відносинах Казахстану, який проголосив свій суверенітет 1991 року, і колишньою республіками Радянського Союзу, нині суверенними державами.
Найстрашніше поверхове пояснення цих явищ може полягати у наступному: інформації з уряду Великобританії по закінченні I Світовий війни втрачали упевненість у свої силах, спроможністю і далі забезпечувати ефективне керівництво імперією, і зокрема, Індією. Але був певний час та випробування, щоб зізнатися у тому. Тоді ж імперія здавалася буденною і незмінним чинником, та практично, ніхто у Великобританії уявити не міг собі незалежної Індії через якийсь проміжок часу. Британське урядсовершенствовало систему управління Індією, будучи твердо впевненим, що викликало прогресу Індії, поступового просуванню колонії до самоврядування, але позначити час закінчення цього процесу хто б брався. Природно, робота уряду була легкої, особливо в розробці Акта 1935 року. У Великобританії оформилася потужна опозиція, яка попереджала про небезпечність курсу уряду у Індії, оскільки вона б міг навести до зростання негараздів у колонії і навіть втрати.
Проте навряд чи хто з прихильників і противників реформ таки в Індії міг у роки сучасності припустити, що це станеться вельми швидко, через12лет. Ще складніше було підставити, що у 1947 року відбудеться щодо мирний перехід від британської системи на період самоврядування, було без будь-якої війни за незалежність. Понад те, вже півстоліття таки в Індії існує політичний режим, повторює багато в чому британську систему.
Пояснення такому напрямку у розвитку Індії післявоєнний період і етапі англійський історик Д. Лоу знаходять у системі, закладеної Актом 1935 року. Оскільки період конституційних змін в З0-ті роки сучасності привертав увагу багатьох дослідників, але з тим викликав суперечливі оцінки, то є важливим і цікавим звернутися до цієї проблеми вкотре.