ТЕМА 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ЯК СИСТЕМА

Контрольні запитання одиничного вибору відповідей

42. Взаємозалежність і взаємодія найманих робітників (їх представницьких органів), роботодавців (їх об’єднань) та органів державної влади, посередницьких і арбітражних організацій, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання якості трудового життя – це:

а) організаційно-правові відносини;

б) соціально-економічні відносини;

в) соціально-трудові відносини.

43. Чи вірне твердження: «Сторони соціально-трудових відносин володіють як первинними, так і делегованими від первинних носіїв правами»:

а) так;

б) ні.

44. Сторони соціально-трудових відносин – це:

а) наймані працівники, роботодавці;

б) роботодавці, наймані працівники, держава;

в) об’єднання найманих працівників, об’єднання роботодавців, держава.

45. В залежності від кількості учасників соціально-трудових відносин та напрямів взаємозв’язків між ними виділяють такі їх рівні:

а) індивідуальний, груповий, змішаний;

б) рівень підприємства, галузі;

в) рівень регіону, загальнодержавний.

46. Принципи, за якими приймаються рішення у соціально-трудовій сфері, визначають:

а) форму соціально-трудових відносин;

б) предмет соціально-трудових відносин;

в) тип соціально-трудових відносин;

г) учасників соціально-трудових відносин.

47. Який тип соціально-трудових відносин передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності та злагоді, єдності й спільності інтересів:

а) субсидіарність;

б) соціальне партнерство;

в) солідарність;

г) конфліктне співробітництво.

48.Державний патерналізм передбачає:

а) спільну відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та порозумінні, єдності та спільності інтересів;

б) переважну роль держави в регламентації соціально-трудових відносин;

в) збереження прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації, націлене на запобігання перенесення відповідальності на суспільство;

г) узгодження найважливіших соціально-трудових інтересів роботодавців та найманих робітників у рамках соціального миру;

д) свавільне обмеження прав суб’єктів цих відносин, що ставить їм перепони до рівних можливостей на ринку праці (за віком, статтю, національністю).

49. Субсидіарність – це:

а) спільна відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та порозумінні, єдності та спільності інтересів;

б) переважна роль держави в регламентації соціально-трудових відносин;

д) зіткнення суб’єктів взаємодії, яке викликано протилежною спрямованістю цілей та інтересів, позицій та поглядів.

50. Механізм цивілізованого вирішення соціально-трудових конфліктів та усунення суперечностей між інтересами робітників і власників, суспільний договір між найманими працівниками і роботодавцями на основі реалізації прав та інтересів сторін – це:

а) патерналізм;

б) дискримінація;

в) субсидіарність;

г) соціальне партнерство.

51. Соціально-трудові відносини, які орієнтуються на пошук і досягнення соціального консенсусу, на забезпечення оптимального балансу в реалізації різних, специфічних інтересів суб’єктів цих відносин –це:

а) солідарність;

б)соціальне партнерство;

в) субсидіарність;

г) соціальний компроміс.

52. Свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб’єктів соціально-трудових відносин, що зменшує для них можливості у трудовій сфері –це:

а) конфлікт;

б) дискримінація;

в) конфліктне суперництво;

г) солідарність.

53. Особлива система відносин, що виникають між найманими робітниками та роботодавцями за посередницької ролі держави з узгодження інтересів у соціально-трудовій сфері та врегулювання соціально-трудових конфліктів – це:

а) трудові відносини;

б) соціальні відносини;

в) суспільні відносини;

г) соціальне партнерство.

54. Вкажіть стадії трансформації соціально-трудових відносин:

а) ранньокапіталістична, конфронтаційна, індустріальна, інформаційна;

б) доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна;

в)ранньокапіталістична, конфронтаційна, змагального співробітництва, соціального партнерства.

55. Для якого етапу розвитку суспільного виробництва характерний такий тип соціально-трудових відносин як експлуатація працівника:

а) інформаційного;

б) феодального;

в) індустріального;

г) доіндустріального.

56. Що з наведеного можна вважати негативним наслідком глобалізації для розвитку соціально-трудової сфери:

а) поширення норм міжнародного трудового права в сфері вітчизняних соціально – трудових відносин;

б) поглиблення нерівності в доходах і матеріальному добробуті населення;

в) залучення країни до міжнародного поділу праці і міжнародної міграції робочої сили;

57. Продуктивна праця, що задовольняє умовам безпеки, свободи, рівності та приносить достатній дохід, за якої права працівника захищені й забезпечений адекватний соціальний захист – це:

а) ефективна праця;

б) високо оплачувана праця;

в) гідна праця;

г) раціональна праця.

Контрольні запитання множинного вибору відповідей

58. Основними елементами системи соціально-трудових відносин є:

а) сторони, суб’єкти та рівні соціально-трудових відносин;

б) предмети соціально-трудових відносин;

в) механізм, принципи і типи соціально-трудових відносин;

г) форми соціально-трудових відносин;

59. Суб’єктами соціально-трудових відносин є:

а) наймані працівники та роботодавці;

б) держава, місцеве самоврядування;

в) представницькі організації та їх органи;

г) міждержавні територіальні угрупування;

д) об’єднання роботодавців;

е) органи з реалізації соціального діалогу.

60. Реалізуючи власні та делеговані повноваження, сторонами переговорів, угоди (договору), колективного чи індивідуального трудового спору виступають:

а) наймані працівники та роботодавці;

б) представницькі органи найманих робітників і роботодавців;

в) органи, що реалізують соціальний діалог;

г) органи з мінімізації наслідків можливих конфліктів;

61. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин виконує наступні функції:

а) законодавчу, захисну та регулюючу;

б) відтворювальну, стимулюючу;

в) роботодавця.

62. Профспілка - це представницький орган, що створюється для захисту:

а) інтересів роботодавців від необґрунтованих вимог найманих працівників;

б) соціально-економічних інтересів працездатного населення країни;

в) економічних інтересів найманих працівників;

г) економічних інтересів осіб вільних професій у певній сфері діяльності;

д) для захисту безробітних громадян, що активно шукають роботу.

63. Предметом переговорів найманих працівників та власників підприємств є:

а) питання оплати праці;

б) питання визначення середньої тривалості робочого тижня;

в) питання зайнятості на підприємстві;

г) встановлення мінімальних розмірів соціального забезпечення;

д) соціальне забезпечення понад встановлений державою мінімум;

е) питання умов та охорони праці.

64. Предметом соціально-трудових відносин на міжнародному рівні є:

а) гарантії та захист прав найманих працівників;

б) гарантії та захист прав роботодавців у сфері праці;

в) визначення вимог до складу національних законодавств у сфері праці;

г) формування переліку учасників переговорів на виробничому, регіональному, галузевому рівнях;

д) сприяння колективно-договірному процесу;

е) відвернення соціальних потрясінь;

ж) встановлення та збереження соціальної злагоди.

65. Предмети соціально-трудових відносин, залежно від чинників, що впливають на них та методів їх регулювання, групуються у такі блоки:

а) соціально-трудові відносини формування й відтворення людського капіталу;

б) соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості;

в) соціально-трудові відносини у сфері докладання праці;

г) соціально-трудові відносини, пов’язані з оплатою праці;

д) соціально-трудові відносини, пов’язані з власністю;

е) соціально-трудові відносини з приводу сплати податків на усі види доходів, отриманих працівником.

66. Основою соціально-трудових відносин можуть бути наступні принципи:

а) солідарності та субсидіарності; конфлікту та соціального партнерства;

б) патерналізму та дискримінації;

в) підпорядкування й самостійності;

г) соціально-економічні, психологічні, комунікаційні.

67. Факторами формування соціально-трудових відносин є:

а) соціальна політика;

б) економічна політика;

в) глобалізація економіки;

г) зовнішня політика;

д) розвиток суспільної праці та виробництва;

68. Формування та організаційна форма соціально-трудових відносин на підприємствах залежать від наступних факторів:

а) системи робочих місць на підприємстві;

б) концепції та стратегії розвитку організації;

в) темпів соціально-економічного та науково-технічного прогресу;

г) кадрової політики організації;

д) основних характеристик соціально-трудових відносин;

е) трудової поведінки працівників.

69. Суб’єкти реалізації соціальної політики – це:

а) державні органи влади;

б) недержавні організації, громадські об’єднання, що діють у соціальній сфері;

в) все населення країни, окремі громадяни та соціальні спільноти.

70. За якими ознаками розрізняють існуючі моделі соціальної політики:

а) частка ВВП, що розподіляється через держбюджет;

б) місце соціального захисту в ринковому регулюванні соціально-трудової сфери;

в) характер політики в сфері зайнятості;

г) рівень економічного розвитку країни;

д) становище країни на світовому ринку.

71. Розвиток праці й виробництва як фактор формування соціально-трудових відносин виявляється в таких формах:

а) створення нових видів виробництв та нових підприємств;

б) поділ та кооперація праці;

в) формування сприятливих умов праці;

г) заміщення праці капіталом;

д) зростання продуктивності праці;

е) підвищення якості праці.

72. Під впливом глобалізації в соціально-економічній сфері різних країн відбуваються такі явища:

а) зростання частки матеріального виробництва;

б) посилення впливу ТНК;

в) трансформація галузевої структури промислового виробництва в частині скорочення зайнятості в обробній промисловості;

г) підвищення ролі сфери послуг та зростання її частки в економіці.

73. Основними напрямами розвитку соціального діалогу згідно з МОП є:

а) розвиток співпраці між роботодавцями та їх представницькими організаціями з метою захисту від завищених вимог найманих працівників;

б) розвиток співпраці між найманими працівниками, роботодавцями та державою для спільного вирішення проблем у сфері праці;

в) пропаганда та поширення в світі гідної праці;

г) посилення державного втручання в соціально-трудову сферу;

д) впровадження інституційних заходів для кращого представлення інтересів найманих працівників і роботодавців у ході соціального діалогу.

74. В яких соціально-трудових відносинах держава виступає гарантом:

а) встановлення мінімальної заробітної плати;

б) визначення середньої тривалості робочого тижня, відпусток;

в) встановлення верхньої межі заробітної плати та соціальних пільг і виплат.