Технічні засоби індикації отруйних речовин і отрут
Індикаторні плівки АП-1. Призначені для визначення наявності в повітрі аерозолів речовин типу V-газів під час випадання їх на обмундирування, об'єкти бойової техніки, озброєння та інші поверхні. АП-I – це поліетиленова підкладка з нанесеним на одну сторону її індикаторним шаром. При попаданні на індикаторну поверхню аерозолів V-газів з'являються плями синьо-зеленого кольору.Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР). Призначений для виявлення отруйних речовин в повітрі, на місцевості і на поверхні різних предметів. За допомогою його визначають: в повітрі, на місцевості, бойовій техніці та інших предметах - зарин, зоман, іприт; в повітрі - пари V-газів, фосгена, діфосгена, синільної кислоти, хлорциана і бі-зет.Прилад хімічної розвідки медичної і ветеренарної служби (ПХР-МВ). Призначений для виявлення:у воді: зарина, зомана, V-газів, іприта, трихлотриетіленаміна, хлорциана, синільної кислоти і її солей, миш'якомістких ОР, алкалоідів та солей важких металів;у фуражі: зарина, зомана, V-газів, іприта, трихлортриетиленаміна, люізіта, синільної кислоти, хлорциана, фосгена і діфосгена;в повітрі та на різних предметах: зарина, зомана, V-газів, іприта, трихлортриетиленаміна, люізіта, синильної кислоти, хлорциана, миш'яковистого водню, фосгена та діфосгена.Медичний прилад хімічної розвідки (МПХР). Прийнятий на оснащення медичної служби в замін приладу ПХР-МВ. Можливості по визначенню ОР такі ж, як у ПХР-МВ. Крім цього можливо також визначити в повітрі, воді та на предметах ОР типу ВZ, для цього в комплект входить індикаторна трубка з одним коричневим кільцем. Запас реактивів, в складі МПХР, розрахований на проведення 100-200 аналізів. Поповнення реактивами, посудом та іншими предметами проводиться із групового комплекта (ГК МПХР). Медична польова хімічна лабораторія (МПХЛ). МПХЛ є засобами оснащення санітарно-епідеміологічних закладів медичної та ветеринарної служб (СЕЛ дивізії, СЕЗ армії, СЕЗ фронту).для виявлення ОР в пробах води, продуктах харчування, фуражу, медикаментів, перев'язувального матеріалу та предметах медичного та санітарно-технічного оснащення;для визначення антихолинестеразних отрут, алкалоїдів і солей важких металів у воді;для визначення ФОР, іпритів, миш'якомістких ОР у воді;для встановлення обсягу дегазації води, продовольства, фуражу, медикаментів, перев'язочного матеріалу і предметів санітарно-технічного і медичного оснащення;для встановлення зараження води, продовольства і фуражу невідомими отруйними речовинами шляхом проведення біологічних досліджень.Автолабораторія АЛ-4М. Автомобільна лабораторія (радіометрична і хімічна) призначена головним чином для проведення кількісного і якісного дослідження проб та харчових продуктів, фуражу, води та забруднення радіоактивними речовинами і визначення ОР в пробах повітря, води, харчових продуктах, грунту, а також в пробах, взятих з різних об'єктів зовнішнього середовища Газокаталізатор ГСА-12. ГСА-12 являється загальновійськовим автоматичним приладом для виявлення в повітрі парів фосфорорганічних ОР та видачі при цьому світлового і звукового сигналів оповіщення, а також приведення до дії автономного зовнішнього сигнального пристрою. Призначений для експлуатування в підрозділах війська (відділення, взвод, рота) в переносному та бортовому варіантах. Автоматичний газосигналізатор ГСП-11. ГСП-11 призначений для безперервного контролю повітря з метою визначення в ньому наявності фосфорорганічних ОР. При виявленні ФОР прилад подає світловий та звуковий сигнал. Прилад встановлюється в хімічних розвідувальних машинах. По принципу дії ГСА-11 являється фотоколориметричним приладом. Фотоколориметруванню підлягає індикаторна смужка після змочування її розчином та просмоктування повітря. При наявності в повітрі ФОР червоний колір на смужці зберігається до моменту контролю і включається сигнал безпеки.
Прилад радіаційної та хімічної розвідки (ПРХР). ПРХР призначений для використання на бронеоб'єктах з метою безперервного контролю, виявленню, сигналізації та керуванню виконавчими механізмами системи колективного захисту
17. НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо. Стихійні лиха– це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушень нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.(тектонічні, топологічні, метеорологічні) Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо. Селі – це паводки з великою концентрацією грунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).
19. Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС. Основні завдання ДСМК: надання безкоштовної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному періодах потерпілим при НС. рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;ліквідація медико-санітарних наслідків НС;участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах НС, які виконуються санітарно епідеміологічною службою МОЗ України;організація взаємодії медичних сил, засобів і лікувальних закладів, відповідно на центральному і державному рівнях, у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення НС, координація роботи із забезпечення готовності органів охорони здоров'я, систем зв'язку і оповіщення до дій в НС;прогнозування медико-санітарних наслідків НС і розробка рекомендацій для проведення заходів з метою зниження негативного впливу таких ситуацій;збирання, аналіз і облік інформації про медико-санітарні наслідки НС у межах Державної інформаційно-аналітичної системи з питань НС;забезпечення раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення ДСМК на центральному і територіальному рівнях;участь у підготовці й атестації медичних формувань і іх особового складу; проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у випадку виникнення НС,участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф. Для надання населенню безкоштовної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях (НС) природного і техногенного характеру мирного часу Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. за №343 створено Державну службу медицини катастроф (ДСМК) і затверджено "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф".Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року за № 827 затверджено нове "Положення про Державну службу медицини катастроф", а "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф" 1997 року втратили чинність.
20. Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС.Служба у своїй діяльності керується:Конституцією і законами України, актами Президента України,актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я України, а також затвердженим у 2001 році "Положенням про Державну службу медицини катастроф".Організаційно-методичне керівництво Службою здійснює Міністерство охорони здоров'я України. Координацію діяльності служби у випадку виникнення НС на центральному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному - Кримська Республіканська, обласні, Київська І Севастопольська міські координаційні комісії.ДСМК базується на двох рівнях - центральному і територіальному.На центральному рівні вона створюється МОЗ України, на територіальному - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.До складу Служби входять медичні сили, засоби і лікувально-профілактичні установи центрального і територіального рівня незалежно від виду діяльності і відомчої належності, визначені МОЗ України за узгодженнями з Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
21. Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС.До медичних сил, засобів і лікувально-профілактичних установ Служби відносяться: Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, який є головною науково-практичною установою Служби; територіальні центри екстреної медичної допомоги; науково-дослідні медичні установи, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС;лікувально-профілактичні заклади, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС. До складу формувань Служби на територіальному рівні належать: мобільні госпіталі;медичні загони швидкого реагування, які залучаються для надання першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги потерпшім у надзвичайних ситуаціях;медичні загони, сформовані з декількох лікарсько-сестринських бригад, які надають першу лікарську допомогу потерпілим в осередку;бригади постійної готовності першої черги, сформовані зі складу бригад швидкої медичної допомоги, а також на базі територіальних центрів екстреної медичної допомоги і лікувальних закладів для надання першої лікарської допомоги. Як правило, усі штатні і частина позаштатних бригад постійної готовності територіального рівня одночасно є бригадами постійної готовності державного рівня; спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, які призначені для підсилення стаціонарних і мобільних лікувальних закладів у госпітальному періоді та надання в них кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги;санітарні дружини і санітарні пости, які надають першу медичну допомогу як на об'єктах свого формування, так І в осередках катастроф; санітарно-епідеміологічні загони, які виконують функції пересувних частин СЕС у районах НС для проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;санітарно-протиепідемічні бригади, які працюють, у вогнищах особливо небезпечних інфекцій.До установ ДСМК зараховуються також визначені органами управління охорони здоров'я лікувальні заклади системи охорони здоров'я та відомчі лікувальні заклади, розташовані на цій території.
22. Бригади постійної готовності першої черги – формування ДМСК, призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у до госпітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДМСК державного чи територіального рівня. До складу позаштатних бригад постійної готовності першої черги територіального рівня включаються формування зі складу бригад швидкої медичної допомоги,позаштатні бригади,створені територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами. Бригади постійної готовності першої черги зі складу швидкої медичної допомоги у повсякденних умовах працюють як звичайні виїзні бригади швидкої медичної допомоги і надають екстрену медичну допомогу населенню території обслуговування. У разі НС і появи уражених поза межами обслуговування вони направляються в осередок для надання медичної допомоги та евакуації потерпілих в лікувальні заклади. Для роботи таких бригад створюється необхідний запас недоторканий медикаментів та медичного майна і забезпечується рівень підготовки особового складу бригади за вимогами рівня підготовки працівників ДМСК. Як правило всі штатні і частина позаштатних бригад територіального рівня одночасно визначається МОЗ України за погодженням з територіальним органами управління охорони здоровя як бригади постійної готовності першої черги державного рівня.
23 Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу мед. Евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади формуються вузькопрофільними :хірургічні,терапевтичні, гематологічні, реанімаційні,токсикотерапевтичні,психоневрологічні,педіатричні,акушерсько-гінекологічні. Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги можуть бути штатними і позаштатними, входити до складу ДСМК територіального і державного рівнів. Штатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги створюються при територіальних центрах екстреної мед. Допомоги, відомчих лікувальних та провідних профільних закладах. Ці бригади в повсякденних умовах працюють на базі стаціонару, отримують необхідний рівень підготовки, а в разі назрілої необхідності працюють згідно з «Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях». Позаштатні бригади постійної готовності ДСМК другої черги створюються при лікарнях швидкої мед. Допомоги, міських та районних лікарнях, які надають ургентну допомогу в системі шв. Мед. Допомоги адміністративної території, при відомчих лікувальних закладах. Формуються з висококваліфікованих фахівців і направляються в лікувальні заклади другого етапу мед. Евакуації у разі НС.
24. Система ЛЕЗ – це система науково обгрунтованих, своєчасно та послідовно виконаних заходів з надання медичної допомоги і лікування потерпілих з одночасною евакуацією їх за призначенням за межі осередку катастрофи відповідно до характеру отриманого ушкодження. Суть системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення у надзвичайних ситуаціяхДо ЛЕЗ при НС відносяться:розшук, збір уражених і поранених;надання їм всіх видів медичної допомоги;їх евакуація;лікування та реабілітація.Основна мета ЛЕЗ — збереження життя і здоров’я якомога більшої кількості уражених і поранених в результаті НС людей. Складовими елементами ЛЕЗ є:надання потерпілим усіх видів медичної допомоги та їх лікування;проведення медичного сортування потерпілих;медична евакуація.
25 Етап медичної евакуації — це сили і засоби охорони здоров’я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації і призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і пораненим і (при необхідності) підготовки їх до подальшої евакуації.При НС нині прийнята двоетапна система ЛЕЗ уражених і поранених з евакуацією за призначенням.На першому етапі медичної евакуації, призначеному для надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги діють лікувальні заклади і установи, які вціліли в зоні НС, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи, атакож медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені до проведення рятувальних робітНа другому етапі медичної евакуації діють лікувальні установи, які існують і функціонують поза осередком НС, а також розгорнуті додатково і призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги — кваліфікованої і спеціалізованої і для лікування поранених та уражених до повного одужання.Такам схема організації екстренної допомоги при НС визнана найдоцільнішою для збереження життя максимальній кількості потерпілих під час виникнення осередків масового ураження населення.
27. Вид медичної допомоги — це визначений перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, проведених потерпілим у НС медичними формуваннями ДСМК в осередках масових санітарних втрат та у лікувально-профілактичних закладах.Конкретний вид медичної допомоги визначається:кваліфікацією спеціалістів, наявністю необхідного оснащення,місцем її надання.Нині служба медицини катастроф виділяє такі види медичної допомоги як:перша медична допомога;долікарська допомога;перша лікарська допомога;кваліфікована медична допомога;спеціалізована медична допомога.Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.Госпітальні види допомоги – кваліфікована та спеціалізована медична допомога – надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.
28. Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-профілактичних заходів у межах конкретного виду медичної допомогиДо надання медичної допомоги та лікування потерпілих згідно із сучасною системою лікувально-евакуаційних заходів висуваються такі основні вимоги:Спадкоємністьу наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих. Вона досягається:єдиним розумінням усіма медичними працівниками, які беруть участь у наданні медичної допомоги, патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті впливу на нього відомих чинників ураження під час катастрофи;знанням єдиних методів профілактики і лікування різних уражень.Послідовністьу наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається якісним заповненням документації.Своєчасністьмедичної допомоги потерпілим. Передбачає надання різних видів медичної допомоги в оптимальні терміни стосовно врятування життя потерпілих та наступного відновлення (відтворення) їх здоров’я.
29. Медичне сортування – метод розподілу потерпілих на групи, за принципом потреби в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС.Мета медичного сортування полягає в тому, щоб забезпечити потерпілим своєчасне надання необхідної допомоги та раціональну евакуацію.Медичне сортування проводиться, починаючи з моменту надання першої медичної допомоги на місці ураження і продовжується під час надання усіх догоспітальних і госпітальних видів медичної допомоги. два види медичного сортування:Внутрішньопунктове сортування визначає порядок проходження потерпілого у середині лікувально-профілактичного закладу (пункту надання медичної допомоги) залежно:від ступеня небезпеки ураженого для оточуючих,від характеру і важкості ураження,для встановлення необхідності надання медичної допомоги, її черговості,визначення функціонального підрозділу ЕМЕ де слід надати медичну допомогу.Евакуаційно-транспортне сортування, що проводиться з метою розподілу уражених на однорідні групи:за черговістю евакуації (1-шу чи 2-гу черги); евакуаційним призначенням (пунктом спрямування).видами евакотранспорту (авіаційний, автомобільний санітарний, транспорт підвозу та ін.);положенням потерпілого (сидячи, лежачи);місцем в транспортному засобі; сортувальні ознаки: небезпека для оточуючих, лікувальна ознака, евакуаційна ознака. За ознакою небезпечності для оточуючих потерпілих ділять на такі групи:особи, які потребують санітарної або спеціальної обробки;особи, які підлягають тимчасовій ізоляції;особи, які не потребують спеціальної (санітарної) обробки.Лікувальна ознака – ступінь потреби потерпілих у медичній допомозі, черговість та місце її надання. За ступенем потреби у медичній допомозі виділяють такі групи потерпілих:особи, яким необхідна невідкладна медична допомога;особи, яким допомога може бути відстрочена;особи, які перебувають у термінальному стані і потребують симптоматичної медичної допомоги.Евакуаційна ознака визначається необхідністю евакуації, чергою евакуації, видом транспорту та положенням потерпілого у транспорті. Виходячи з цього, потерпілих поділяють на такі групи:особи, які підлягають евакуації в інші територіальні, регіональні ЛПЗ з урахуванням евакуаційного призначення, черги, способу евакуації (сидячи, лежачи), виду транспорту;особи, які можуть залишатися у цьому ЛПЗ (за важкістю стану) тимчасово або до кінцевого результату лікування;особи, які підлягають поверненню за місцем проживання (розселення) для амбулаторно-поліклінічного лікування або медичного нагляду.
30. Медичне сортування – метод розподілу потерпілих на групи, за принципом потреби в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС Під час проведення медичного сортування треба дотримувати наступного алгоритму огляду уражених:ревізія ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів з одночасним вилученням сторонніх тіл та відновленням функції зовнішнього дихання;оцінка характеру і частоти дихання, вирішення питання про показання до проведення простих реанімаційних заходів (штучне дихання, непрямий масаж серця);визначення цілості кровоносних судин з одночасною зупинкою зовнішньої кровотечі, насамперед – артеріальної;оцінка стану серцево-судинної системи (як правило, вимірювання артеріального тиску та аускультація серця не проводяться, у важкоуражених проводять лише визначення пульсу. Його відсутність на променевих артеріях свідчить про зниження систолічного тиску нижче 80 мм рт. ст., на кубітальних – нижче 60 мм рт. ст., що орієнтує на проведення відповідних заходів невідкладної медичної допомоги);оцінка стану органів чуття, насамперед зору (нерідко ступінь важкості ураження можна визначити залежно від того, як розплющує очі потерпілий: за командою або лише у разі больових подразнень, чи взагалі не реагує на зовнішні впливи. Важливе діагностичне значення має стан зіниць);значну допомогу в екстреній діагностиці та сортуванні надає можливість мовного контакту з потерпілим, а також наявність чи відсутність активних і пасивних рухів кінцівок.Під час надання першої медичної допомоги у процесі медичного сортування виділяють такі групи:1Особи, які потребують медичної допомоги у першу чергу (наявність палаючого одягу; зовнішня або внутрішня артеріальна кровотеча; шок; асфіксія; судоми; колапс; втрата свідомості; травматична ампутація кінцівок; випадання петель кишок; відкритий пневмоторакс; мимовільне виділення сечі та калу; різка зміна кольору шкіри та слизових оболонок; виражена задишка тощо).2Уражені особи, допомога яким може бути надана у другу чергу, тобто відкладена на найближчий час (продовження впливу уражаючого чинника, який обтяжує ураження організму – тліючий одяг; наявність СДОР на відкритих частинах тіла; підвищений вміст окису вуглецю у навколишньому атмосферному повітрі; перебування частин тіла під конструкціями зруйнованої будови тощо). Затримка у наданні їм допомоги може обтяжити стан, але не створює безпосередньої загрози для життя.3Усі інші потерпілі.4Потерпілі, які потребують винесення або вивезення у найближчий лікувально-профілактичний заклад у першу чергу (потерпілі, яким була надана медична допомога в першу чергу) і в другу чергу (усі інші уражені).5Легкоуражені (ходячі), які можуть самостійно або із сторонньою допомогою дістатися до лікувально-профілактичного закладу.
32.Під час організації та надання екстреної медичної допомоги дітям необхідно враховувати такі чинники:відсутність можливості надання самодопомоги та у більшості випадків – взаємодопомоги. Це обумовлює пріоритетність надання дітям медичної допомоги медичними працівниками; анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, що впливають на діагностику, лікування та догляд, а саме: дифузна та генералізована реакція дитячого організму на різноманітні подразники; навіть порівняно невеликі стресові впливи можуть призвести до вираженої реакції з гіпертермічним та судомним синдромами, змінами у діяльності серцево-судинної та дихальної системи тощо;чутливість дітей, особливо молодшого віку, до втрати крові (наприклад, у новонароджених втрата крові у кількості 50 мл рівнозначна втраті крові у дорослого 600-1000 мл);схильність шкіри та слизових оболонок дітей до набряків, інфікування;напружена робота нирок у зв’язку з підвищеним обміном рідини, що збільшує небезпеку гіпергідратації або зневоднення;пластичність очеревини та короткий сальник обумовлюють несприятливий перебіг у разі ураження органів черевної порожнини; висока еластичність кісткової системи, що, з одного боку, знижує частоту переломів кісток у дітей, а з іншого – надломи, підосні переломи, переломи типу зеленої гілки тощо.
Евакуація дітей з районів НС повинна проводитись в першу чергу. Винесення дітей з осередку ураження і подальша евакуація проводиться у супроводі родичів, знайомих, легкопоранених дорослих або медичного персоналу. Дітей до п’ятирічного віку, якщо дозволяє стан потерпілого, бажано виносити на руках.
На пунктах збору потерпілих необхідно організовувати укриття для дітей від несприятливих кліматичних та погодних умов, догляд, надання медичної допомоги і проведення медичного сортування.
З метою найшвидшого надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги бажано не затримувати дітей на пунктах збору потерпілих.
Своєчасне надання медичної допомоги постраждалим дітям може бути досягнуто швидким прибуттям в осередок катастрофи бригад швидкої медичної допомоги. З метою нарощування робіт щодо медичного забезпечення дітей доцільно у дитячих ЛПЗ завчасно сформувати лікарсько-сестринські бригади, забезпечені транспортом.
Розгортаючи лікувально-профілактичні заклади, на кожні 100 місць необхідно виділити 20-25 місць для дітей.
Використовуючи медикаментозні та спеціальні засоби, необхідно враховувати дозування, що вироблені для педіатричної практики.
Під час проведення ШВЛ та масажу серця необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. ШВЛ починають з пальцьової ревізії ротової порожнини та носоглотки для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У дітей першого року життя не вдається проводити ШВЛ способом рот до рота. Частіше реаніматор охоплює губами рот і ніс дитини. Об’єм повітря, який видихають у легені дитини, повинен бути мінімально необхідним для екскурсії грудної клітки. Зайвий обсяг повітря надійде в шлунок, зумовить його перерозтягнення з явищами регургітації та аспірації вмісту шлунка у дихальні шляхи. Можливе розривання альвеол внаслідок їх перерозтягнення. Закритий масаж серця роблять з урахуванням віку дитини. Дітям до одного року масаж проводять двома пальцями, кількість натискань на нижньосередню частину грудини – понад 100 за 1 хвилину.Фізично добре розвиненим дітям віком понад 10 років масаж серця проводять так, як дорослим.Співвідношення частоти вдихів та натискань на грудину: у разі надання допомоги двома реаніматорами – один вдих на п’ять масажних натискань; одним реаніматором – два вдихи на 15 масажних натискань незалежно від віку дитини.
У зонах радіоактивного та хімічного зараження особливу актуальність набувають питання захисту дітей. За такої умови пріоритет повинен бути відданий колективним засобам захисту перед індивідуальними.
Оскільки серед дітей, які занедужали на інфекційні захворювання, досить швидко можуть розвинутися судомний і гіпертермічний синдроми, порушитися діяльність дихальної, серцево-судинної та видільної систем, настати ендотоксичний шок, септичний стан тощо, необхідно в епідемічному осередку ураження організувати швидке та цілеспрямоване медичне сортування і здійснити термінову евакуацію хворих у спеціалізовані ЛПЗ з проведенням реанімаційних заходів у дорозі.
33 Перша лікарська допомога характеризується комплексом лікувально-профілактичних заходів, які виконуються лікарями на першому ЕМЕ, основною метою яких є усунення або ослаблення наслідків ушкоджень, що загрожують життю потерпілого, на профілактику можливих ускладнень і пдготовку уражених до евакуаці.Оптимальний терміннадання першщої лікарської допомоги – перші 4-6 год. з моменту одержання травми. Збільшення цього терміну прямо пропорційно кількості летальних наслідків.Під час НС, незалежно від їх масштабу, як правило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і починають діяти БШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади – долікарську) допомогу потерпілим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади. Виїзна БШМД, що прибула до осередку з великою кількістю потерпілих, з’ясовує на місці характер осередку ураження, кількість потерпілих, важкість їх стану і негайно повідомляє про це старшого медичного працівника станції ШМД. На керівника цієї бригади покладається відповідальність за організацію медичного сортування та надання екстреної медичної допомоги потерпілим до прибуття відповідальної керівної особи, яка представляє територіальний орган управління охорони здоров’я.Надавати першу лікарську допомогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Перша лікарська допомога надається також силами лікувально-профілактичних закладів, що зберегли працездатність в осередках ураження. Така допомога повинна бути надана якомога раніше. Залежно від реальної обстановки і можливостей даного медичного формування чи установи, заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи – невідкладні та такі, виконання яких може бути відкладеним.Невідкладні заходи – це ті, відмова від виконання яких призводить до летальних наслідків(зупинка зовнішньої кровотечі;боротьба із шоком;
усунення гострої дихальної недостатності;відновлення прохідності дихальних шляхів;
штучне дихання;торакоцентез у разі напруженого пневмотораксу;інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів, накладення оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;промивання очей, якщо у них потрапили СДОР, ОР, БОР, РВ, з наступним введенням спеціальних очних мазей та крапель;промивання шлунка за допомогою зонда у разі потрапляння отруйних речовин, застосування адсорбентів) До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені (усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;зміна пов’язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);введення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у разі ушкодження середньої важкості тощо). Повний обсяг першої лікарської допомоги — це невідкладні заходи + заходи,які можуть бути відкладені. Повний обсяг першої лікарської допомоги здійснюється у тому разі, коли кількість потерпілих, які прибули, не перевищує можливостей формувань ДСМК. У разі масових уражень надання першої лікарської допомоги буде включати виконання невідкладних заходів – скорочений обсяг першої лікарської допомоги.
34До госпітальних видів медичної допомоги них належить кваліфікована та спеціалізована медична допомога, що надається потерпілим у ЛПЗ ДСМК територіального або державного рівня за межами осередку катастрофи. Кваліфікована медична допомога надається кваліфікованими лікарями — хірургами, терапевтами й лікарями інших спеціальностей і являє собою комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, основною метою яких є усунення наслідків ураження, насамперед таких, що загрожують життю, запобігання можливим ускладненням та боротьбу з тими, які вже розвинулися, а також планове лікування потерпілих до повного видужання.Оптимальним терміном надання кваліфікованої хірургічної допомоги є 8-12 годин з моменту отримання травми, терапевтичної — 6-8 годин з моменту ураження .Виділяють кваліфіковану хірургічну та терапевтичну медичну допомогу.За терміновістю надання заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяють на три групи:Невідкладні заходи за життєвими показаннями(усунення асфіксії, повна зупинка кровотечі, операції з приводу газової гангрени, лапаротомії у разі поранень та закритої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів і кровотечі,комплексна терапія гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу,хірургічна обробка та зашивання ран при відкритому пневмотораксі, торакоцентез при клапанному пневмотораксі,декомпресійна трепанація черепа при пошкодженнях, що супроводжуються стисненням головного мозку. Заходи, які можуть бути відкладені (перша підгрупа), затримка виконання яких, як правило, буде призводити до важких ускладнень (ампутації у разі відривів, деструкції та ішемічного некрозу кінцівки; накладення надлобкової нориці у разі ушкодження сечівника та протиприродного заднього проходу у разі позачеревного ушкодження прямої кишки;хірургічна обробка ран, забруднених СДОР, ФОС, ФОР.)Заходи, які можуть бути відкладені (друга підгрупа), затримка виконання яких в умовах застосування антибіотиків не обов’язково призведе до небезпечних ускладнень (первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин,первинна обробка сильно забруднених опіків,накладання пластичних швів при клаптевих пораненнях обличчя,
лігатурне зв’язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом)При повному обсязі кваліфікованої хірургічної допомоги виконуються заходи усіх трьох груп. Скорочення обсягу здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів третьої групи, в крайньому разі – другої групи.Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи:Невідкладні заходи за наявності станів, які загрожують життю потерпілих(комплексна терапія загострень хронічних захворювань внутрішніх органів, а також гострих соматичних захворюваннях, що можуть призвести до смерті хворого (гіпертонічний криз, інфаркт міокарду, порушення серцевого ритму, напади броніхальної астми, загострення виразкової хвороби, діабетичні коми та ін.),симптоматична терапія,введення антидотів та протиботулінової сироватки)Заходи, виконання яких може бути відкладені(введення антибіотиків з профілактичною метою, застосування симптоматичних медикаментозних препаратів,гемотрансфузія з метою заміщення проведення фізіотерапевтичних процедур)За сприятливих обставин кваліфікована медична допомога повинна надаватися у повному обсязі (виконання заходів усіх груп). Скорочення обсягу кваліфікованої медичної допомоги здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів третьої (другої) групи.Кваліфіковану медичну допомогу на другому етапі медичної евакуації надають мобільні госпіталі, відповідні стаціонари МОЗ, медичні заклади, що розгортають додатковий ліжкофонд.
Спеціалізована медична допомога надається відповідними фахівцями з використанням спеціального обладнання та апаратури у спеціалізованих закладах (відділеннях), основною метою якої є максимальне відновлення втрачених функцій органів та систем, лікування потерпілих до повного видужання, включаючи реабілітацію.Питання щодо терміну надання спеціалізованої медичної допомоги вирішується особисто з кожним потерпілим, однак, судячи з досвіду, вона повинна бути надана протягом перших двох-трьох діб з моменту ушкодження.У лікувальних закладах, розташованих за межами осередку катастрофи, виникає необхідність у наданні спеціалізованої медичної допомоги таким категоріям потерпілих(з ушкодженнями голови, шиї, хребта та периферичних нервів;з ушкодженням опорно-рухового апарату;з ушкодженням грудної клітки, черевної порожнини;з опіками;із променевою хворобою, із отруєнням СДОР;особам з розладами психічної діяльності).
В районах катастроф і стихійних лих, місцях тичасового розташування евакуйованого населення може виникати насприятлива в санітарно-гігієнічному і епідеміологічному відношенні обстановка, яка сприяє виникененню і поширенню серед різних контингентів масових інфекційних захворювань. В деяких випадках погіршення епідемічної обстановки набуває першочергового значення для населення регіону. В таких ситуаціях необхідне проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепеідемічних заходів. Основними причинами погіршення санітарно-епідемічної обстановки та складної епідемічної ситуації є:руйнування комунальних об’єктів (систем водопостачання, каналізаційних, електро- , теплозабезпечення, тощо);різке погіршення санітарно-епідемічного стану території у зв’язку з руйнуванням хімічних, нафтопереробних й інших промислових підприємств;появою великої кількості трупів людей і тварин, гниття продуктів тваринного і рослинного походження;масове розмноження гризунів, виникнення епізоотій серед них ті активізація природних осередків;інтенсивна міграція організованих і неорганізованих контингентів населення;пересування рятувальників, різних сил і засобів, які беруть участь в ліквідації наслідків НС;зміна сприйнятливості потерпілого населення до інфекцій, внаслідок виникнення стресових станів тощо;зниження ефективності роботи санітарно-епілеміологічних і лікувально-профілактичних установ, розташованих у зонах катастрофи. У районах НС епідемічним осередком слід вважати територію, на якій у певних межах часу і простору сталося ураження людей збудниками заразних захворювань і набуло масового характеру розповсюдження інфекційних захворювань.
36. В районах катастроф і стихійних лих, місцях тичасового розташування евакуйованого населення може виникати насприятлива в санітарно-гігієнічному і епідеміологічному відношенні обстановка, яка сприяє виникененню і поширенню серед різних контингентів масових інфекційних захворювань. В деяких випадках погіршення епідемічної обстановки набуває першочергового значення для населення регіону. В таких ситуаціях необхідне проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепеідемічних заходів. санітарно-гігієнічні заходи - система санітарно-технічних, господарських, медичних та інших заходів, здійснення яких забезпечує підтримку санітарного благополуччя населення, нормальні умови його життєдіяльності, збереження здоров’я людей. Основною метою санітарно-гігієнічних заходів при НС є збереження здоров’я та життя людини і попередження інфекційних захворювань Санітарно-гігієнічні заходи в осередках катастроф спрямовані на запобігання виникненню та ліквідацію умов, які сприяють поширенню збудників інфекції, а також на нейтралізацію виявлених та можливих чинників передачі збудників. До них належить:дотримання умов розміщення людей, які покинули свої постійні помешкання, організація їх харчування, водопостачання, лазнево-прального обслуговування,виключення впливу шкідливих факторів довкілля В цьому відношенні ДСМК повинна дотримуватись наступних основних напрямків роботи:пропаганда в повсякденному житті гігієнічних знань, норм і правил поведінки людей;проведення гігієнічних досліджень (експертиз) води та продуктів харчування;контроль над усіма об’єктами, що мають гігієнічне значення, як зруйновані та пошкоджені в осередку катастрофи, так і ті, що продовжують функціонуватиУ разі виходу з ладу діючих водопровідних споруд та мереж санітарно-епідеміологічна служба разом із зацікавленими організаціями вживає заходи щодо забезпечення населення доброякісною водою. У разі пошкодження систем каналізації, надходження стічних вод у відкриті водоймища визначаються екстрені заходи щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт та припинення скидання неочищених стічних вод. Залежно від ступеня небезпеки визначається обсяг обмежувальних заходів На основі аналізу та оцінки даних про санітарно-гігієнічний стан підприємств харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі проводяться заходи щодо профілактичних харчових отруєнь та гострих кишкових захворювань.Здійснюється щоденний контроль за санітарним станом житлового фонду, місць тимчасового розселення евакуйованого населення, рятувальників та будівельників, повнотою і своєчасністю санітарної очистки населених пунктів, за утриманням та безпечною експлуатацією звалищ тощо.Вкрай важливого значення набуває якісне проведення профілактичної, поточної та заключної дезинфекції.За наявності зоонозних захворювань чи в разі загрози їх виникнення сільськогосподарські або свійські тварини залежно від їх цінності та міри небезпеки або знищуються, або підлягають негайному лікуванню. Якщо є гризуни, проводиться дератизація.З метою запобігання під час виникнення деяких інфекцій проводиться дезінсекція.Санітарно-епідеміологічна служба узгоджує з місцевою владою питання, пов’язані із збиранням та похованням загиблих тварин, а також похованням трупів людей.
37. В районах катастроф і стихійних лих, місцях тичасового розташування евакуйованого населення може виникати насприятлива в санітарно-гігієнічному і епідеміологічному відношенні обстановка, яка сприяє виникененню і поширенню серед різних контингентів масових інфекційних захворювань. В деяких випадках погіршення епідемічної обстановки набуває першочергового значення для населення регіону. В таких ситуаціях необхідне проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепеідемічних заходів. протиепеідемічні заходи - система заходів, спрямованих на попередження виникнення інфекційних захворювань серед людей і їх локалізації та ліквідації у випадку появи серед населення. Проведення протиепідемічних заходів базується на наступних основних принципах:встановлення виду збудника захворювання і механізму передачі інфекції;своєчасна, достовірна і безперервна оцінка епідемічної обстановки в районі НС;вибір і проведення необхідних протиепідемічних заходів і оцінка їх ефективностіпротиепідемічні заходи:екстрена ізоляція інфекційного хворого;обмеження контактування людей один з одним;дезинфекційні, дезинсекційні, дератизаційні заходи;екстрена неспецифічна профілактика;санітарна обробка та інші.При поширенні серед населення конкретного інфекційного захворювання повинні бути передбачені адекватні заходи. Поряд з їх проведенням здійснюється комплекс заходів, який прийнято називати «протибактерійним захистом населення» — система знань і їх практичне використання по попередженню виникнення інфекційних захворювань та їх поширення серед населення.При проведенні заходів по протибактерійному захисту необхідна своєчасна, достовірна та безперервна оцінка епідеміологічної обстановки в районі НС. Вона досягається при використанні наступних методів: епідеміологічне обстеження території та об’єктів; епідеміологічне спостереження за станом здоров’я людей;санітарно-епідеміологічна розвідка території НС.Епідеміологічне обстеження території та об’єктів проводиться з метою виявлення причин і умов виникнення інфекційних захворювань з наступним обґрунтуванням заходів по локалізації та ліквідації виниклого епідемічного вогнища.Осередком бактеріологічного зараження є населені пункти (місця тимчасового розташування населення), що піддалися зараженню бактеріальними засобами. Його межами є межі цих населених пунктів.В цьому випадку створюється Надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК), завданнями якої є:затвердження плану ліквідації осередку; визначення термінів впровадження і зняття обмежувальних і режимних заходів;надання адміністративної, консультативної і методичної допомоги службам;заслуховування звіту відповідальних осіб про стан роботи з ліквідації осередку;коригування плану ліквідації осередку залежно від обстановки, що склалася.Для більш диференційованого підходу до виконання зазначених заходів створюють спеціалізовані служби:адміністративну,протиепідемічну,
карантинну,лікувально-профілактичну,матеріально-технічного забезпечення. Епідемічне спостереження за станом здоров’я людей являє собою систематичне отримання відомостей про стан здоров’я населення в районі НС.
38На початку розвитку НС в умовах швидкої зміни епідеміологічної обстановки важливого значення набуває своєчасне проведення санітарно-епідеміологічної розвідки. До складу групи (бригади), призначеної для проведення розвідки, входять лікарі та середні медичні працівники різного профілю (епідеміологи, гігієністи, токсикологи, радіологи, зоологи, ентомологи та їх помічники), а також фахівці служб матеріально-побутового забезпечення. Основні завдання санітарно-епідеміологічної розвідки:виявлення інфекційних захворювань серед населення та їх етіологічної структури;виявлення причин та умов, що можуть збільшити ймовірність інфікування та захворювання населення: умови побуту, спосіб життєдіяльності, санітарний стан населених пунктів, систем водопостачання та каналізації, об’єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні, етнічні, релігійні та інші особливості; виявлення наявності та характеру епізоотій серед свійських тварин та синантропних гризунів, а також їх складу та чисельності;визначення стану та збереження працездатності лікувально-профілактичних закладів;виявлення радіаційного та хімічного зараження;організація термінових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів на основі попереднього аналізу та узагальнення даних;надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.За результатами розвідки санітарно-епідеміологічний стан району катастрофи може бути визначений як: Благополучний санітарно-епідеміологічний стан: інфекційні захворювання серед населення відсутні або спостерігаються поодинокі випадки захворювань, не пов’язані між собою. Санітарний стан району катастрофи задовільний;Нестійкий санітарно-епідеміологічний стан: серед населення виникають окремі інфекційні захворювання, що не реєструвалися раніше, або виникли групові захворювання, які не мають тенденції до подальшого поширення (тобто без ознак епідемії);Неблагополучний санітарно епідеміологічний стан:- виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення серед населення, або спостерігаються поодинокі випадки захворювання на ОНІНадзвичайний санітарно-епідеміологічний стан: виникає епідемія або реєструються групові захворювання на ОНІ.
39 Карантин – комплекс ізоляційно-обмежуючих , правових, адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації. Введення карантину передбачає:озброєну охорону (оточення) осередку, тобто всіх населених пунктів та всієї зони карантину;суворий контроль за в’їздом та виїздом населення, вивезенням майна із зони карантину;заборону проїзду через зону карантину автотранспорту та зупинок залізничного і водного транспорту у разі транзитного проїзду поза спеціально визначеними місцями;організацію обсерваторів та проведення обсервації осіб, які знаходяться в осередку та вибувають за його межі;обмеження спілкування між окремими групами населення;встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торговельної мережі та підприємств громадського харчування, об’єктів народного господарства залежно від епідеміологічного стану, але такого, що забезпечує їх безперервне функціонування;забезпечення населення продуктами харчування та промисловими товарами першої необхідності з дотриманням вимог протиепідемічного режиму;встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних закладів;виконання заходів знезараження навколишнього середовища, виробленої промислової продукції та санітарної обробки населення;переведення усіх об’єктів харчової промисловості на спеціальний технологічний режим роботи, який гарантує нешкідливість виробленої продукції;здійснення екстреної та специфічної профілактики;якнайшвидше активне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляцію та госпіталізацію;контроль за суворим виконанням правил карантину;проведення санітарно-просвітницької роботи. Карантин запроваджується рішенням надзвичайної протиепідемічної комісії (НПК). Він запроваджується у разі виникнення захворювань на “карантинні” (“конвенційні”) інфекції (чума, холера, віспа натуральна, жовта гарячка) або у разі появи масових захворювань на інші ОНІ: меліоїдоз, сап, сибірку, висипний тиф, орнітоз, туляремію, більшість геморагічних гарячок тощо.Зняття карантину або обмежувальних дій здійснюється після закінчення терміну інкубаційного періоду певного захворювання, який рахується з моменту ізоляції останнього хворого та проведення заключної дезинфекції в осередку захворювання.
40. Обсервація – комплекс ізоляційно-обмежувальних,протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими людьми, які мали контакт з інфекційним хворим, або тими, які покидають зону карантину. У разі запровадження обсервації передбачається:обмеження в’їзду, виїзду та транзитного проїзду всіх видів транспорту через територію, на якій впроваджено обсервацію;проведення знезаражування об’єктів навколишнього середовища;якнайактивніше раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація;запровадження екстреної та специфічної профілактики;здійснення, за показаннями, санітарної обробки ураженого населення;посилення медичного контролю за виконанням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю щодо зараженості сільськогосподарських тварин та продуктів тваринництва;запровадження протиепідемічного режиму роботи медичних закладів. Застосування карантину супроводжується введенням режиму обсервації на всіх суміжних із зоною карантину адміністративних територіях. Режим обсервації запроваджується також у разі виникнення захворювань на малоконтагіозні інфекційні хвороби.Зняття обмежувальних дій здійснюється після закінчення терміну інкубаційного періоду певного захворювання, який рахується з моменту ізоляції останнього хворого та проведення заключної дезинфекції в осередку захворювання.
41. Осередком бактеріологічного зараження є населені пункти (місця тимчасового розташування населення), що піддалися зараженню бактеріальними засобами. Його межами є межі цих населених пунктів.В цьому випадку створюється Надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК), завданнями якої є:затвердження плану ліквідації осередку;визначення термінів впровадження і зняття обмежувальних і режимних заходів;надання адміністративної, консультативної і методичної допомоги службам;заслуховування звіту відповідальних осіб про стан роботи з ліквідації осередку;коригування плану ліквідації осередку залежно від обстановки, що склалася.Для більш диференційованого підходу до виконання зазначених заходів створюють спеціалізовані служби: адміністративну,протиепідемічну,
карантинну, лікувально-профілактичну, матеріально-технічного забезпечення. НПК створює штаб з ліквідації осередку бактеріологічного зараження. До його складу переважно входять начальники відповідних служб, а також консультанти-спеціалісти з даної інфекції з числа співробітників санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичних і наукових установ.
42. у випадках виникнення спалахів інфекційних захворювань на основі тимчасових інфекційних стаціонарів розгортаються спеціалізовані стаціонари. Вони повинні бути однотипні і розгортатися з урахуванням вимог протиепідемічного режиму. Складається з 2 частин: зона суворого протиепідемічного режиму, зони обмежень. У зоні суворого протиепідемічного режиму розміщуються: приймально-діагностичне відділення, майданчик дезінфекції транспорту, дезінфекційне відділення, приймальня з санітарним пропускником для хворих з встановленим діагнозом, приймальня з сан пропускником та ізолятором для хворих з підозрою на певну інфекційну хворобу, сан пропускник для персоналу,стаціонар для хворих з встановленим діагнозом, провізорне відділення, рентгенкабінет, лабораторія, морг з прозекторською. У зоні обмеження розміщуються адміністративні та господарські служби, аптека, кухня, їдальня, пральня. На межі двох зон створюються передавальні пункти або спеціальні шлюзи з системою блокування дверей. На зовнішій межі обмеження обладнується контрольно-пропускний пункт з перевантажувальним майданчиком. У приймально-діагностичному відділенні забезпечують окремий прийом для хворих та для осіб з підозрою на інфекцію. У ПДВ проводять сортування хворих, надають мед допомогу, беруть матеріал для бактеріологічного дослідження, проводять санітарну обробку, переодягають хворого призначають специфічне лікування і заповнюють документацію. Перед початком роботи мед персонал у «чистій» половині санітарного пропускника переодягаються у захисний одяг. Після закінчення роботи у зоні суворого режиму мед персонал у «брудній» частині сан пропускника знімає захисний одяг, який дезінфікується, потім проходить санітарну обробку і в «чистій» половині надягає свій одяг. Персоналу перед початком роботи вимірюють температуру і реєструють у спец журналі. Виписка з лікарні проводиться тільки після повного клінічного видужання, закінчення термінів ізоляції та припинення виділення бактерій.
43 Для інформаційно-аналітичного забезпечення процесів підготовки, прийняття та контролю виконання рішень з питань запобігання виникненню та ліквідації медико-санітарних наслідків силами і засобами Державної служби медицини катастроф МОЗ України передбачене створення своєї функціональної інформаційно-аналітичної системи. Проте враховуючи кризовий стан держави і фінансові труднощі щодо розбудови такої окремої системи було прийнято рішення про покладення основних функцій цієї системи на інформаційно-аналітичну функціональну підсистему МОЗ України в межах Української інформаційно-аналітичної системи при НС (УІАС НС), утворення якої централізовано здійснюється під контролем Кабінету Міністрів України з 1999 р.Основні призначення (завдання) УІАС НС забезпечувати КМ України та інші органи виконавчої влади достовірною інформацією, що пов'язана з екологічною безпекою, факторами ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а при виникненні надзвичайної ситуації — про її наслідки, хід робіт із ліквідації її наслідків;накопичення інформації у відповідних базах даних;забезпечення оперативного доступу до цих баз даних визначеному колу користувачів інформації;забезпечення сумісності інформації на основі використання єдиного принципу побудови баз даних, єдиних сертифікованої картографічної інформації, класифікаторів і стандартів;забезпечення проведення наукового прогнозування можливого виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарних наслідків;забезпечення інформаційної взаємодії та координації роботи органів виконавчої влади щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.Рішенням МОЗ України для розбудови вузлів державного та територіального рівнів функціональної підсистеми МОЗ України в межах УІАС НС визначені заклади Державної служби медицини катастроф. Функціональна підсистема МОЗ України в межах УІАС НС таким чином стала інформаційно-аналітичною системою МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій і також виконує функції інформаційно-аналітичної системи Державної служби медицини катастроф.Структурною схемою функціональної підсистеми в межах УІАС НС передбачено чотири рівні вузлів інформаційно-аналітичної системи I рівень, загальнодержавний (рівень МОЗ України) включає один основний вузол, який згідно з Наказом МОЗ України № 189 від 03.08.2000 p. розгорнутий на базі Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф.II рівень, територіальний (рівень територіальних органів управління охорони здоров'я). Основні вузли цього рівня — управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій — розгорнуті на базі територіальних центрів екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. III рівень, місцевий (рівень органів управління охорони здоров'я районів та міст обласного підпорядкування) — вузли районних (міських) територіальних медичних об'єднань та міських органів управління охорони здоров'я, держадміністрацій міст обласного підпорядкування.IV рівень, об’єктовий становлять усі заклади охорони здоров'я: станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, районні та міські санепідемстанції тощо, які відповідно до своїх положень (статутів) беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій чи до яких за медичною допомогою звернувся постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації. Стуктура: вузол МОЗ України, розгорнутий на базі Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД та МК);вузли ТОУОЗ, розгорнуті на базі територіальних центрів екстреної медичної допомоги;центральні районні лікарні, центральні міські (міст обласного та районного підпорядкування) лікарні;заклади охорони здоров'я адміністративних територій.
44 Функціональна підсистема МОЗ України в межах УІАС НС таким чином стала інформаційно-аналітичною системою МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій і також виконує функції інформаційно-аналітичної системи Державної служби медицини катастроф. Порядок подання інформації про виникнення НС встановлений «Регламентом подання інформації у функціональній підсистемі Міністерства охорони здоров'я України в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій», затвердженим Наказом МОЗ України від 03.08.2000 р. за № 189.Інформація про виникнення (загрозу виникнення) НС та її медико-санітарні наслідки загальнодержавного та регіонального рівнів має надійти до центрального та резервного вузлів УІАС НС негайно. Тобто, усі ланки передачі інформації про виникнення НС загальнодержавного та регіональних рівнів отримані дані передають вузлам вищого рівня без затримок, якнайшвидше. Це можливо лише за умови кропіткої підготовки усіх оперативних чергових і використання сучасних електронних засобів зв'язку.Інформація про виникнення (загрозу виникнення) НС та її медико-санітарні наслідки місцевого та об'єктового рівнів до центрального та резервних вузлів УІАС НС має надходити протягом 2 год. Тобто, можлива затримка цієї інформації у вузлах закладів охорони здоров'я має становити не більше 15 хв, у вузлах районного (міського) територіального медичного об'єднання — не більше 30 хв, у вузлах ТО УОЗ — до 1 год, у вузлі МОЗ України — не більше 2 год із моменту виникнення надзвичайної ситуації. Кожен заклад ОЗ, що безпосередньо отримав первинну інформацію про медико-санітарні наслідки НС в зоні обслуговування населення чи в районі дислокації з точки зору функціональної підсистеми МОЗ в УІАС НС, є вузлом базового рівня.
45. Функціональна підсистема МОЗ України в межах УІАС НС таким чином стала інформаційно-аналітичною системою МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій і також виконує функції інформаційно-аналітичної системи Державної служби медицини катастроф.Джерела надходження первинної інформації до закладів ОЗ про загрозу виникнення НС та її медико-санітарні наслідки:БШМД, яку викликали до постраждалого (хворого) у зоні НС; постраждалі унаслідок НС, що самі звернулись за медичною допомогою в заклад ОЗ або яких доставили до нього; свідки НС, що опинились на місці події та звернулись до закладів ОЗ з інформацією про потерпілих та про необхідність надати їм мед. допомогу; керівники, чергові служб, працівники медико-санітарної частини потенційно небезпечних об'єктів у разі виникнення (загрози виникнення) НС на об'єкті; чергова служба чи керівництво держадміністрації або органів самоврядування; чергова служба міліції, ДАІ, рятувальні служби, які отримали повідомлення про НС і розпочали їх ліквідацію; засоби масової інформації (місцеве радіо, телебачення тощо). Шляхи отримання інформації вузлами ТО УОЗ :оперативні чергові районного (міського) територіального медичного об'єднання; оперативні служби силових відомств; оперативні служби штабів ЦО; засоби масової інформації; вузли МОЗ України.
46 Планування медико-санітарного забезпеченняЕфективне планування медико-санітарного забезпечення населення за умов НС можливе при доскональному володінні ситуацією в закладі, регіоні, знанні вимог правових, нормативних та директивних документів щодо організації медико-санітарного забезпечення населення за умов НС. Підставою для організації розробки “Плану медико-санітарного забезпечення населення в НС” адміністративної території є Наказ МОЗ України та затверджене цим наказом завдання на планування. Після отримання Наказу МОЗ України та завдання на планування територіальний центр екстреної медичної допомоги (ТЦЕМД):готує проект наказу органу управління ОЗ адміністративної території щодо організації планування:узгоджує з медичними закладами ДСМК всіх відомств і форм власності проекти завдання цим закладам на організацію планування ними медико-санітарного забезпечення населення за умов НС. У наказі на організацію планування медико-санітарного забезпечення населення в НС визначається:склад групи розробників, терміни розробки плануючих документів, порядок їх узгодження і подання на затвердження, терміни експертної перевірки реальності відпрацьованого плану і внесення в нього відповідних коректив. Завдання: прогноз медико-тактичної обстановки в межах адміністративної території;основні задачі медико-санітарного забезпечення населення, що витікають з прогнозованої обстановки при можливих НС;склад (профіль) і чисельність утворюваних медичних формувань ДСМК державного рівня та мінімальна чисельність і склад формувань ДСМК територіального рівня;кількість і профіль ліжок у лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ), призначених для прийому уражених і хворих при ліквідації наслідків НС, віднесених до ДСМК державного рівня та мінімальна кількість і профіль ліжок у ЛПЗ, призначених для прийому уражених і хворих при ліквідації наслідків НС, віднесених до ДСМК територіального рівня;терміни приведення у готовність медичних формувань і ліжкової мережі до прийому уражених і хворих;порядок постачання медичним, санітарно-господарським і спеціальним майном утворюваних медичних формувань і ліжок у ЛПЗ, призначених для приймання уражених і хворих;порядок матеріально-технічного і транспортного забезпечення формувань і закладів ДСМК;склад, терміни приведення їх у готовність і призначення сил і засобів, що виділяються в порядку взаємодії різними відомствами, приватними підприємствами та громадськими організаціями, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків;
розташування пунктів управління ліквідацією медико-санітарних наслідків НС і порядок подання повідомлень. План повинен оформлятися у 3 примірниках, що зберігаються: перший примірник – в органі управління охорони здоров’я адміністративної території; другий – у ТЦ ЕМД та МК; третій – в УНПЦ ЕМД МК. Мета: Аналіз реального стану всіх ланок системи ОЗ та їх готовності до функціонування за умов НС: стан забезпечення та рівня підготовки медичних кадрів і можливості його залучення до роботи при НС; стан ліжкофонду медичних закладів і можливість його пере-профілювання та розгортання додаткового ліжкофонду; стан матеріально-технічного забезпечення медичних закладів, створених на їх базі мобільних медичних формувань; наявність резервів санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна на випадок НС; наявність і стан санітарного та допоміжного автотранспорту і інших видів транспорту; Розрахунки можливих санітарних втрат серед населення при НС; Розрахунки можливого виходу з ладу медичних закладів та медичного персоналу при НС; Розрахунки необхідної кількості медичних формувань, кадрів, додаткового ліжкофонду, запасів санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, транспорту