ДСМК, мед формування, заклади
ДСМК, завдання
Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС
Завдання:
----надання безкоштовної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному періодах потерпілим при НС. рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;
----ліквідація медико-санітарних наслідків НС;
----участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах НС, які виконуються санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України;
-----організація взаємодії медичних сил, засобів і лікувальних закладів, відповідно на центральному і державному рівнях, у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення НС, координація роботи із забезпечення готовності органів охорони здоров'я, систем зв'язку і оповіщення до дій в НС;
-----прогнозування медико-санітарних наслідків НС і розробка рекомендацій для проведення заходів з метою зниження негативного впливу таких ситуацій;
-----збирання, аналіз і облік інформації про медико-санітарні наслідки НС у межах Державної інформаційно-аналітичної системи з питань НС;
------забезпечення раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення ДСМК на центральному і територіальному рівнях;
-----участь у підготовці й атестації медичних формувань і іх особового складу;
------проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у випадку виникнення НС,
-----участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф.
Для надання населенню безкоштовної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях (НС) природного і техногенного характеру мирного часу Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. за №343 створено Державну службу медицини катастроф (ДСМК) і затверджено "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року за № 827 затверджено нове "Положення про Державну службу медицини катастроф", а "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф" 1997 року втратили чинність.
20.ДСМК, організаційна структураОрганізаційно-методичне керівництво Службою здійснює Міністерство охорони здоров'я України.
Координацію діяльності служби у випадку виникнення НС на центральному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному - Кримська Республіканська, обласні, Київська І Севастопольська міські координаційні комісії.
ДСМК базується на двох рівнях - центральному і територіальному.
На центральному рівні вона створюється МОЗ України, на територіальному - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
ДСМК, мед формування, заклади
До медичних сил, засобів і лікувально-профілактичних установ Служби відносяться:
----Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, який є головною науково-практичною установою Служби;
----територіальні центри екстреної медичної допомоги;
---науково-дослідні медичні установи, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС;
лікувально-профілактичні заклади, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС.
22. БДСМК першої черги
Бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
До складу позаштатних бригад постійної готовності ДСМК першої черги територіального рівня включаються формування зі складу бригад швидкої медичної допомоги, позаштатні бригади, створені територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами.
Бригади постійної готовності ДСМК першої черги зі складу швидкої медичної допомоги у повсякденних
умовах працюють як звичайні виїзні бригади швидкої медичної допомоги і надають екстрену медичну допомогу населенню території обслуговування.
У разі НС і появи уражених поза межами зони обслуговування вони направляються в осередок для надання медичної допомоги та евакуації потерпілих у лікувальні заклади. Це зазначається у посадових інструкціях для особового складу бригади. Для роботи таких бригад створюється необхідний недоторканний запас медикаментів та медичного майна і забезпечується рівень підготовки особового складу бригади за вимогами рівня;
підготовки працівників ДСМК.
Бригади постійної готовності першої черги ДСМК, що створюються територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами ДСМК, формуються і оснащуються медичною технікою, транспортом та медикаментами на рівні не нижчому, ніж відповідні бригади із складу швидкої медичної допомоги.
Як правило, всі штатні та частина позаштатних бригад територіального рівня одночасно визначаються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з територіальними органами управління охорони здоров'я як бригади постійної готовності першої черги державного рівня.
Загальну кількість бригад постійної готовності першої черги територіального рівня слід розраховувати, виходячи із вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків НС територіального рівня. Але слід пам'ятати, що максимальна кількість бригад швидкої медичної допомоги, включених до ДСМК, може обмежуватися можливостями їх оснащення та забезпечення обслуговування за межами району відповідальності.
23. БДСМК другої черги
Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади, як правило, формуються вузькопрофільними: хірургічні, терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо. Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги можуть бути штатними і позаштатними,, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
Штатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, як правило, створюються при територіальних центрах екстреної медичної допомоги, відомчих лікувальних та провідних профільних закладах. Ці бригади в повсякденних умовах працюють на базі стаціонару, отримують необхідний рівень підготовки, а в разі назрілої необхідності працюють згідно з «Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях».
Склад: хіругічний профіль – 5, терапевтичний – 2, токсико-терапевтичний – 4, психо-неврологічні – 4.
24.ЛЕЗ у с-мі ДСМК, завдання, мета
Система ЛЕЗ – це система науково обгрунтованих, своєчасно та послідовно виконаних заходів з надання медичної допомоги і лікування потерпілих з одночасною евакуацією їх за призначенням за межі осередку катастрофи відповідно до характеру отриманого ушкодження.
Основна мета ЛЕЗ — збереження життя і здоров’я якомога більшої кількості уражених і поранених в результаті НС людей.
Завдання: розшук, збір уражених і поранених; надання їм всіх видів медичної допомоги; їх евакуація; лікування та реабілітація.
Лікувально – евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ) в системі Державної служби медицини катастроф – це система заходів з надання медичної допомоги постраждалим, їх евакуації та лікування. Воно є важливою складовою частиною медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.
Основною метою ЛЕЗ є організація і проведення своєчасних і послідовних заходів щодо надання медичної допомоги постраждалим на етапах медичної евакуації з транспортуванням їх з осередку катастрофи у лікувальні заклади в залежності від характеру ураження, збереження їх життя та найшвидше відновлення працездатності.
Основу лікувально-евакуаційних заходів складає система етапного лікування постраждалих з евакуацією їх за призначенням.
25. Етап мед евакуації, завдання
Етап медичної евакуації — це сили і засоби охорони здоров’я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації і призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і пораненим і (при необхідності) підготовки їх до подальшої евакуації.
На першому етапі медичної евакуації, призначеному для надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги діють лікувальні заклади і установи, які вціліли в зоні НС, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи, а також медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені до проведення рятувальних робіт
На другому етапі медичної евакуації діють лікувальні установи, які існують і функціонують поза осередком НС, а також розгорнуті додатково і призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги — кваліфікованої і спеціалізованої і для лікування поранених та уражених до повного одужання.
26. Перший етап мед евакуаціїдив. 25
27. Вид медичної допомоги у с-мі ДСМК
Вид медичної допомоги — це визначений перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, проведених потерпілим у НС медичними формуваннями ДСМК в осередках масових санітарних втрат та у лікувально-профілактичних закладах.
перша медична допомога;
долікарська допомога;
перша лікарська допомога;
кваліфікована медична допомога;
спеціалізована медична допомога
28. Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-профілактичних заходів у межах конкретного виду медичної допомоги.
Обсяг медичної допомоги може змінюватись в залежності від багатьох факторів, основними з яких є завантаженість ЕМЕ ураженими і пораненими, зміни обстановки в осередку НС, втрати серед медичного персоналу та ін.
Вимоги:
1. Спадкоємність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих. Вона досягається:
----єдиним розумінням усіма медичними працівниками, які беруть участь у наданні медичної допомоги, патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті впливу на нього відомих чинників ураження під час катастрофи;
----знанням єдиних методів профілактики і лікування різних уражень.
2. Послідовність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається якісним заповненням документації.
3. Своєчасність медичної допомоги потерпілим. Передбачає надання різних видів медичної допомоги в оптимальні терміни стосовно врятування життя потерпілих та наступного відновлення (відтворення) їх здоров’я.