Розвито лексики. Лексикографія

Питання для опрацювання

1. Мовнийапарат — цесукупністьорганівлюдини, необхідних для виробництвамови. Вінвключаєдекілька ланок. Органимовленнябувають :

—пасивні — ценерухливіоргани, що є точкою опори для активнихорганів. Цезуби, альвеоли, тверде небо, глотка, порожнина носа, гортань;
—активні — церухливіоргани, щопроводятьосновну роботу, необхідну для утворення звуку. До них відносятьсяязик, губи, м'яке небо, маленький язичок, надгортанник, голосовізв'язки. Голосовізв'язки — це два невеликі пучки м'язів, прикріплені до хрящівгортані і розташованіупоперекїїмайже горизонтально. Вони еластичні, можуть бути розслабленими і напруженими, можутьрозсуватися на різну ширину отвору;
Схема будови мовного апарату:

1 — тверде небо; 2 — альвеоли; 3 — верхня губа; 4 — верхні зуби; 5 — нижня губа; 6 — нижні зуби; 7 — передня частина язика; 8 — середня частина язика; 9 — задня частина язика; 10 — корінь язика; 11 — голосові зв'язки; 12 — м'яке небо; 13 — язичок; 14 — гортань; 15 — трахея.

Апаратмовлення складається з трьох груп органів:

1) Дихальні органи, нижній поверх апарату мовлення, включають легені і дихальне горло(трахею). Нижня частина трахеї розділяється на 2 бронхи, які йдуть у легені, розгалужуючись на більш дрібні трубки , які закінчуються альвеолярними ходами. Процес дихання здійснюється м*язами діафрагми і ребер. При вдиханні м*язи скорочуються, піднімаючи ребра і опускаючи діафрагм . Об*єм легень збільшується, і відбувається вдих. При видисі м*язи послаблюються, об*єм легень зменшується і повітря витискається з них через дихальний тракт. Утворюється дихальний струмінь, який служить матеріалом для витворення звука у верхніх поверхах апарату.

2) Гортань становить собою верхню, розширену частину трахеї і містить голосовий апарат. Каркасом для нього служить персневидний і щитовидний хрящі , що виконують охоронну функцію. На внутрішніх стінках щитовидного хряща - дві еластичні голосові зв*язки , які прикріплені спереду до щитовидного, а ззаду до двох черпаловидних хрящів. Повітряний струмінь , проходячи крізь звужену голосову щілину , приводить напружені голосові зв*язки у коливальних рух. Вони бринять, породжуючи звукові коливання повітряного струменя – голос. У цьому і полягає мовленнєва функція гортані.

3) Надгортанні порожнини складаються з порожнин глотки, ротової і носової . Разом вони називаються надставною трубою . Порожнина глотки розміщена зразу ж над гортазівом. Вона з*єднується з ротовою, а вище з носовою порожниною. Всі трнипрожнини є резонаторами звуків.
Незмінна носова порожнина використовується при творенні лише невеликої кількості носових звуків – як приголосних так і голосних.
Носова й ротова порожнина розділяється піднебінням. У нижній частині ротової порожнини розміщений язик, який складається з кореня , спинки і кінчика- найрухоміша частина язика.

Визначальну роль у творенні звуків людської мови відіграє центральна нервова система, яка керує роботою мовного апарату. Доведено, що основна відповідальність за промовляння звуків лежить на лобовій частині лівої півкулі мозку. У скроневій частині цієї ж півкулі міститься слуховий центр мови — мовнослуховий аналізатор, який контролює мовлення людини й забезпечує адекватне сприйняття та розпізнання нею звуків чужого мовлення.

2 Артикуляція— робота органів мови, спрямована на продукування.
Усясукупністьнавичокартикуляціїзвуків, засвоєнихлюдиною з дитинства разом ізопануванняммови, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовномуколективу.
В артикуляції звука принято розрізняти 3 фази: 1) приступ або екскурсію, яка полягає в підготовці апарата мовлення для вимови звука, 2) витримку, тобто саму вимову звука і збереження того положення органів мовлення, яке потрібне для вимови, 3) відступ, або рекурсію, тобто закінчення звука, при якому органи мовлення перебудовуються для вимови наступного звука або ж переводяться в стан спокою.
Артикуляційна база- призвичаєна , типізація вимови звука. Вона є дуже стійкою і сталою. Апарат мовлення з високою точністю фіксує- до повної автоматизації – ті позиції та взаєморозташування органів, що потрібне для вимови всіх звуків мови.
Голосні - чисто тональні звуки. Вони творяться внаслідок коливань голосових зв’язок і подальшої модифікації тонів, що виникли, у надгортанних порожнинах. Перепон на шляху повітря під час їх вимовляння немає, отже, ніяких шумів не виникає. Якість голосних залежить насамперед від положення язика: язик міняє форму ротової порожнини, тобто резонатора.
Якщо під час творення голосних на шляху струменя видихуваного повітря після голосових зв’язок не постає більше жодних перепон, то приголосні творяться саме завдяки різним перешкодам, які виникають під час проходження повітря крізь ротову порожнину і є причиною різних шумів.

Практичні завдання

1Апаратмовлення складається з трьох груп органів:

1. Дихальні органи, нижній поверх апарату мовлення, включають легені і дихальне горло(трахею). Нижня частина трахеї розділяється на 2 бронхи, які йдуть у легені, розгалужуючись на більш дрібні трубки , які закінчуються альвеолярними ходами. Процес дихання здійснюється м*язами діафрагми і ребер. При вдиханні м*язи скорочуються, піднімаючи ребра і опускаючи діафрагм . Об*єм легень збільшується, і відбувається вдих. При видисі м*язи послаблюються, об*єм легень зменшується і повітря витискається з них через дихальний тракт. Утворюється дихальний струмінь, який служить матеріалом для витворення звука у верхніх поверхах апарату.

2. Гортань становить собою верхню, розширену частину трахеї і містить голосовий апарат. Каркасом для нього служить персневидний і щитовидний хрящі , що виконують охоронну функцію. На внутрішніх стінках щитовидного хряща - дві еластичні голосові зв*язки , які прикріплені спереду до щитовидного, а ззаду до двох черпаловидних хрящів. Повітряний струмінь , проходячи крізь звужену голосову щілину , приводить напружені голосові зв*язки у коливальних рух. Вони бринять, породжуючи звукові коливання повітряного струменя – голос. У цьому і полягає мовленнєва функція гортані.

3. Надгортанні порожнини складаються з порожнин глотки, ротової і носової . Разом вони називаються надставною трубою . Порожнина глотки розміщена зразу ж над гортазівом. Вона з*єднується з ротовою, а вище з носовою порожниною. Всі трнипрожнини є резонаторами звуків.
Незмінна носова порожнина використовується при творенні лише невеликої кількості носових звуків – як приголосних так і голосних.
Носова й ротова порожнина розділяється піднебінням. У нижній частині ротової порожнини розміщений язик, який складається з кореня , спинки і кінчика- найрухоміша частина язика.

Є 2 види органів мовлення:

2 А - чистий голосний заднього ряду, низького піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа відчутно опускається, розімкнення рота сягає відстані, не меншої двох пальців, покладених один на одного. Губи притиснені до зубів, активної участі в артикуляції не беруть. Водночас тенденція наближення до "кола" є цілком помітною.
О- голосний звук заднього ряду, середнього ступеня піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа опущена трошки менше ніж при артикуляції голосного "А". Губи активні, витягнуті вперед, округлені. Це один із найтиповіших голосних звуків української мови, який завжди залишається собою, ніколи не змінюється на "А", як, наприклад, у російській мові. Він зручний для співу, дозволяє легко округлити звук і завдяки простоті артикуляції "О" зробити його природним і водночас окультуреним. Напевно, зокрема і ним твориться невмируща слава мелодійності й чарівності нашої солов'їної мови.
У- голосний заднього ряду, високого ступеня піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа опущена ще менше ніж при артикуляції голосного "О".

При вимові літери мспостерігаємо перешкоду, що повністю перекриває шлях повітряному струменю. Але перешкода ця не проривається протягом вимови приголосного, бо повітря вільно виходить через відкритий носовий резонатор. Літера лвимовляється так, що язик притискається до верхніх зубів або піднебіння, утворюючи перепону , а повітря проходить через отвір , що лишається збоку, між язиком і щокою. Букви т і с відносяться до тих, при вимові доросальних кінчик язика наближається до нижніх зубів , а звук артикулюється передньою частиною спинки язика, що зближається з верхніми зубами та прилеглою ділянкою піднебіння. Пом’якшенийс’виражається в зменшені обсягу ротового резонатора, а отже і в підвищеності тональності приголосного.

3Дрижачі- м, н, р, л, й
Голосові зв*язки не працюють –

4Звуки української мови – б, п, в, м, ф
англійська мова- b, p, m, w

5Артикуляція звукаГ’в українські мові- губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до м'якого піднебіння і утворює з ним зімкнення; м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; голосові зв'язки вібрують.
Артикуляція звука Г- губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а корінь язика наближається до спинки глотки; м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; голосові зв'язки вібрують.

Розвито лексики. Лексикографія

1 Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами - найшвидше. Одні слова зникають із мови, інші -- з'являються. Змінюються й значення слів.
Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.
Позамовні (позалінгвальні) причини - це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжується появою нових слів, а зникнення тих чи інших знарядь, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Таким чином, мова в своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни.
Внутрішньомовні (інтрамовні, внутрішньолінгвальні) причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій із різними мотивацією, походженням, завданнями експресивно-емоційної та стилістичної виразності.
Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.
АРХАЇЗМИ — слова, що є давніми, колишніми назвами реалій і вийшли із загального вжитку, а їх заступили інші синонімічні лексичні одиниці. Як стилістичний засіб архаїзми традиційно використовуються в художній літературі для відтворення історичної реальності й тогочасної мови героїв, для надання мові урочистості, піднесеності, для характеристики негативних явищ, як засіб створення іронії, сатири та сарказму.

ІСТОРИЗМИ — слова або сталі словосполучення, які означують реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб історизми відтворюють історичний колорит певної доби.

Неологі́зм — новостворений термін, авторське слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не включена до державної та загальновживаної мови.

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового (дружина, санітарні дружина, добровільна дружина і т.д.).

Однозначні й багатозначні слова. Пряме и переносне значення.

У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення називаються однозначними у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Слово, первісне однозначне, поступово може набути нових значень. Основне, вихідне значення називається прямо, решта значень того самого слова переносні. Пряме значення ще називають первинним. Воно частіше пов’язане з контекстом.

Непрямі, переносні значення багатозначного слова ще називають вторинним.

Багатозначність у мові розвивається поступово у процесі розвитку мови.

Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне вживання слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.

Шляхи розвитку та поповнення словникового складу мови.

Фактори, що зумовлюють розвиток і поповнення словникового складу мови можна розділити на:

· Лінгвістичні,

· Нелінгвістичні

· І змішані

Виділяють I. кількісне і II. якісне збагачення словникового складу.
Кількісні полягають в тому, щоб утворити нові слова, воно поділяється на зовнішнє і внутрішнє.Внутрішній спосіб - поповнення словникового складу мови за рахунок його внутрішнього потенціалу. Це продуктивний спосіб, одним з яких є конверсія - безаффіксальний спосіб словотворення, в результаті дії якого утворюється категоріально відмінне слово, що збігається в деяких формах з вихідним.
А зовнішній спосіб- це запозичення.Запозичення лексики є наслідком зближення народів на грунті економічних, політичних, наукових і культурних зв'язків. У більшості випадків запозичені слова потрапляють у мову як засіб називання нових речей і вирази раніше невідомих понять. Запозичені слова можуть також з'явитися вторинними найменуваннями вже відомих предметів і явищ. Це відбувається, якщо запозичене слово якось по-іншому характеризує предмет, якщо воно є загальноприйнятим інтернаціональним терміном або впроваджується в мову насильно (при військовій окупації).
Багатозначні слова зазвичай запозичуються в одному зі своїх значень, обсяг значення при цьому, як правило, звужується.

Якісне збагачення словникового складу-зміну семантичної структури слова.
Виділяють такі типи семантичних змін:
- Розширення значення (генералізація) -зміна значення, в результаті якого слово, називає предмети одного виду, поширюється як найменування на всі види даного роду, тобто стає найменуванням відповідного роду.
- Звуження значення (спеціалізація) - зміна значення, в результаті якого слово, називає предмети певного роду, закріплюється як найменування тільки за одним з видів даного роду. Наприклад, раніше слово "пиво" означало напій взагалі. Тепер в результаті звуження значення слова "пиво" позначає цілком певний слабоалкогольний напій.
- Перенесення найменування: метафора і метонімія. Метафора - це перенесення найменування на предмети іншого роду або виду за подібністю другорядних ознак (колір, форма, розмір, внутрішні якості і т.п.). Метонімія - це перенесення найменування на предмети іншого роду або виду в силу існуючої між предметами реального зв'язку.
- Деградація (погіршення) і елевація (поліпшення) значення. Деградація - процес зміни значення, коли властивий тому чи іншому слову негативний емоційний відтінок настільки посилюється, що поглинає інші значення і стає центральним. Елевація - процес з посиленням позитивної емоційної оцінки.

2В філологічних (лінгвістичні) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів.
- Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові.
- Перекладні словники , в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу.Бувають двомовними, чотиримовними та ін.
- Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.
- Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова
- Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.
- Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.
- Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.
- Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше.
- Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.
- Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.
- Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови.
- Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення
- Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена
- Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.
- Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об”єктів.

Лінгвістичні словники дуже важливі і постійно необхідні для бажаючих вивчити будь-яку мову чи пов’язати свою професійну діяльність з мовознавством. Але окремі їх різновиди, наприклад тлумачні, важливі не тільки для мовознавців, а взагалі для будь-кого. Орфографічні, орфоепічні та словники іноземних слів відіграють велику роль у навчанні та професійній діяльності так, як при необхідності можуть допомогти з правильним написанням та використанням певного слова.
Практичні завдання

1.«Словник української мови », тт 1-11 – К.: Наукова думка, 1970-1980

Приклад словникової статті:
КОЛИСКА, и, жін.

1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини. Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Йонька.. зняв із горища вервечану колиску та й примудрував її на гаку посеред світлиці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524); * У порівняннях. — А я сплю собі тут, як у колисці (Іван Франко, IV, 1950, 342); Човен гойдався, як колиска, легко і плавно (Олесь Донченко, V, 1957, 23).
♦ З колиски — з дитячих років, з ранніх літ. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); З молоком Своєї матері, з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 9); Стояти (бути і т. ін.) біля колиски чого — сприяти зародженню і розвитку чого-небудь нового. В. Сосюра стояв біля колиски народження нової української соціалістичної поезії, був одним із зачинателів її (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 27); Комуністична партія, Володимир Ілліч Ленін стояли біля колиски комсомолу (Наука і життя, 6, 1959, 4); У (в) колисці: а) (хто) ще зовсім дитина. — Може, десь і виглядає тебе твоя яворина, а, може, ще тільки росте. Сказано: хлопець на коні, а дівка в колисці (Михайло Стельмах, II, 1962, 334); б) (що) на самому початку, у зародку. — Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 48); Реакційні сили старого світу робили все, щоб у колисці задушити Радянську владу (Програма КПРС, 1961, 10).

2. чого, перен., уроч. Батьківщина; місце виникнення і розвитку чого-небудь. Київська Русь є спільною колискою російського, українського та білоруського народів (Микола Бажан, Наша Москва, 1951, 10).
3. діал. Гойдалка. Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Панас Мирний, I, 1954, 82).

Фразеологія

Питання для опрацювання

Фразеологічні зрощення — стійкі, неподільні словосполучення, зміст яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму: дати драла, врізати дуба.
Фразеологічні єдності — семантично неподільні і цілісні,але в них семантика частково мотивована значення слів, що становлять фразеологізм. Єдності не мають такого міцного поєднання, як зрощення: зітерти (розтерти, стерти) на порох (зітерти в порох, на прах).
Фразеологічні сполучення — такі стійкі мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується у постійному зв’язку з іншими словами: нічого в рот не брати (нічого не їсти), брати рушник (свататися).
Фразеологічні вирази - стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням (серйозно й надовго; Вовків боятися — в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить)».
Класифікація фразеологізмів за походженням. В залежності від походження фразеологізми поділяються на декілька груп: 1. Власне українські фразеологізми. До цієї групи належать і стійкі словосполучення, і приказки, й прислів’я, і крилаті слова: зуби заговорювати, комар носа не підточить, в ногах правди нема, відкласти в довгий ящик і т.д. 2. Слов’янські фразеологізми: ні кола, ні двора, гол,як сокіл, за царя Гороха, під всю Іванівську. 3. Цитати з книг священного писання (запозичення з старослов’янської): заборонний плід,породження пекла, хліб насущний, вавилонське стовпотворіння, нема пророка у вітчизні своїй, за образом і подобою, розверзлисяхлябі небесні, суєта суєт, тридцять срібняків, око за око, у поті чола, друге пришестя. 4. Фразеологізми міфічного походження: ахіллесовап’ята,гордіїввузол,перейти рубікон, дамоклів меч, авгієві стайні, нитка Аріадни, Геркулесові стовпи, вогонь Прометея тощо. 5. Фразеологічні звороти позичені з європейських мов. До цієї групи відносяться іншомовні фразеологізми, що вживаються без перекладу. Зазвичай такі вираження передаються буквами тієї мови, з якої вони запозичені, але найбільш вживані з них можуть передаватися і за допомогою українських букв: finitelacommedia (італ.) – комедія закінчена; modusVivendi (лат.) – образ життя;

За структурою фразеологізми поділяють на такі, що побудовані за типом речення і за типом словосполучення. До першого типу належать такі сполуки, як: комар носа не підточить; коли рак свисне; до другого — дволикий Янус; носити воду в решеті; нечистий на руку і подібні.
Практичні завдання

1Фразеологічні зрощення – збити з пантелику, собаку з*їсти, баглаї бити, точити баляси, взяти в помку.

Фразеологічні єдності – сісти в калюжу, тугий на вухо, роззявити рота, зробити з мухи слона, прикусити язика.

Фразеологічні сполучення – адамове яблуко, чорний хліб, нагла смерть, земна вісь, температура кипіння.

Фразеологічні вирази – Не все те золото , що блищить; Гроші не пахнуть; Крапля камінь точить; Сім разів відмір, один відріж; У здоровому тілі здоровий дух.

2 Анг. tomake a cleansweepof (повністю впоратись); досл. перекл.- зробити начисто;
tohave a cleanhandsinthematter (бути чистим); досл. перекл.- зробити начисто;

Toliveinclover (жити приспівуючи); досл.перекл. – жити в розкоші.

Нім.InderTintesitzen- сидіти в чорнилі;

VonderHandindenMundleben- зводити кінці з кінцями;

j-d hatnichtalleTassenimSchrank - роботи по вуха.
Франц.Demanderlalune – запитайте в місяця;

Bêtecommesespieds–товщиною в цеглу;

Vivresurungrandpier - жити на великій пристані.

Далее ⇒