Діяльність служб зайнятості в Україні
Головним «режисером» регулювання ринку праці в державі є Міністерство праці та соціальної політики. Воно формує заходи як стратегічного плану, так і з поточних питань, пропозиції для Уряду щодо національної політики в галузі зайнятості населення і ринку праці на основі аналізу ситуації і наукових досліджень, разом з ДЦЗ розробляє Державну програму зайнятості населення і організаційно-економічні заходи, передбачає і замовляє напрями фундаментальних наукових розробок.
Відповідно до положення про Міністерство праці та соціальної політики України основними його завданнями є:
- розроблення, обґрунтування, координація та контролювання виконання соціальних програм з питань зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, забезпечення соціально-трудових прав жінок, молоді;
- сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
- керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів щодо регулювання ринку праці та трудової міграції, здійснення контролю за раціональним використанням коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;
- координація діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на регулювання праці, проведення консультацій і організація співробітництва у цьому напрямі з об'єднаннями профспілок і власників, сприяння розв'язанню соціально-трудових проблем на основі соціального партнерства, участь в укладанні колективних договорів, угод. Безпосереднім виконавцем цього регулювання і провідником державної політики зайнятості є державна служба зайнятості, яка здійснює конкретні заходи щодо запобігання масовому безробіттю по всій території України, бере активну участь у її розробці, проводить аналіз дієвості цих заходів, своєчасно вносить необхідні пропозиції, щодо їх коригування в залежності від конкретної економічної ситуації, визначає теми прикладних наукових досліджень.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990 р. на державну службу зайнятості було покладено:
- аналіз стану ринку праці, прогноз попиту та пропозиції робочої сили, підготовка із зацікавленими організаціями державної та територіальних програм зайнятості населення, забезпечення їх реалізації;
- облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги у підборі роботи та працевлаштуванні;
- забезпечення населення достовірною, повною та оперативною інформацією про можливості працевлаштування на основі обліку вільних робочих місць - та вакантних посад;
- проведення професійної орієнтації та консультацій населення, в тому числі молоді;
- організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільнюваних з підприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають складності у працевлаштуванні, а також інших категорій незайнятого населення;
- надання підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності та господарювання, допомоги у доборі необхідних їм працівників, консультування та забезпечення їх інформацією про стан ринку праці;
- підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних
громадян, які залучаються в Україну, для виконання робіт за міжурядовими угодами та ліцензіями;
- забезпечення, в межах своєї компетенції, соціального захисту незайнятих громадян;
- здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, законодавства про зайнятість населення (надалі ці функції лягли в основу Положення про державну службу зайнятості).
Правовими засадами ДСЗ, як і інших суб'єктів інфраструктури ринку праці, є Конституція і законодавчі акти України. Передусім, це Закони України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Крім того, у своїй діяльності ДСЗ керується: «Положенням про державну службу зайнятості населення», «Положенням про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки», «Положенням про порядок надання матеріальної допомоги по безробіттю», «Положенням про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту», «Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт», «Положенням про порядок організації сезонних робіт», «Положенням про порядок надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю».
Всю різноманітність функцій, які виконують служби зайнятості (більшість яких стосується України) можна об'єднати у три типи і сім груп.
Перший тип функцій- надання соціальних послуг клієнтам. Він включає наступні групи функцій.
Перша - функції трудового посередництва, які полягають в наданні допомоги особам, що шукають роботу, в пошуку і підборі підходящого робочого місця, роботодавцям -- в швидкому заповненні вакансії працівниками, що володіють необхідними професійними навичками.
До другої групи функцій - мотиваційно-активізуючої - відносяться різноманітні заходи, спрямовані на підвищення активності безробітних, у пошуку роботи, посилення їхньої мотивації до трудової діяльності, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці. Звичайно, ці заходи включають організацію професійного навчання, проведення семінарів із безробітними по техніці пошуку роботи; сприяння започаткуванню ними власного бізнесу, залучення незайнятих громадян до участі в громадських оплачуваних роботах.
Третя група об'єднує соціально-захисні функції - визначення, нарахування та надання допомоги по безробіттю, інших видів матеріальних виплат; працевлаштування осіб, які недієздатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (інвалідів, молоді, жінок із малолітніми дітьми і т.д.).
Другий тип функційвключає свого роду допоміжні функції, що носять або підпорядкований характер до функцій першого типу або забезпечують внутрішню життєдіяльність служби, але безпосередньо не пов'язані з обслуговуванням клієнтів - незайнятих громадян і роботодавців.
Четверта група складається з розпорядчо-фінансових функцій, що спрямовані на формування фонду сприяння зайнятості, ощадливе використання коштів, фінансове забезпечення виплати допомоги по безробіттю й інших видів матеріальної допомоги, організацію внутрішньої господарської діяльності (зарплата персоналу, оренда помешкань і майна, закупівля техніки й інвентар), фінансування проф. навчання незайнятих громадян і організації оплачуваних громадських робіт, видачу безпроцентних позичок безробітним для заняття підприємницькою діяльністю і т.д.
П'яту групу функцій можна назвати контрольною, вона характеризується тим, що має загальну контролюючу спрямованість за дотриманням законодавства про зайнятість і дотриманням фінансової дисципліни (прийом на роботу осіб в межах 5-процентної квоти, своєчасне інформування підприємствами центрів зайнятості про майбутнє вивільнення працівників, про вільні робочі місця й осіб, прийнятих на роботу; за повним і своєчасним відрахуванням коштів у фонд сприяння зайнятості; за правильною витратою коштів підрозділами служби).
Шоста група включає ліцензійні-дозвільні функції: видачу дозволів на працевлаштування іноземних громадян, а суб'єктам підприємницької діяльності - на використання їхньої праці, комерційним організаціям - на надання платних послуг, пов'язаних із профорієнтацією і працевлаштуванням населення.
Третій тип функційпов'язано з управлінням, або регулюванням ринку праці. Законодавство України про зайнятість населення визначає для служби зайнятості ряд таких найважливіших завдань, як планування і прогнозування зайнятості, координацію зусиль державних і громадських органів, підприємств щодо здійснення заходів регулювання ринку праці. Дані завдання в своїй сукупності складають процес управління. Тому стосовно до служби зайнятості України ми цілком обґрунтовано можемо говорити про виконання нею сьомої (не в порядку значимості, а з погляду зручності викладання) групою функцій - інформаційно-аналітичної і прогностичної, яка пов'язана з забезпеченням процесу управління - зі збором й аналізом різноманітної статистичної і соціологічної інформації про ринки праці; інформуванням громадян, органів влади, громадськості про процеси, явища і тенденції, що відбуваються на ньому; розробкою прогнозів щодо попиту і пропозиції робочої сили (у тому числі по галузях і регіонах); участю в підготовці програм зайнятості населення і заходів соціального захисту населення від безробіття. Ефективність роботи ДСЗ залежить від рівня кваліфікації та досвідченості її працівників, особливо базової районної (міської) ланки, які безпосередньо і щоденно працюють з людьми; а також від матеріально-технічного забезпечення і, перш за все, електронного оснащення.