Сторони договору найму (оренди) житла у приватному житловому фонді їх права та обов’язки

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.

Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Сторонами договору найму (оренди) житла є власник житла (наймодавець) і наймач.

Власник житла (наймодавець) — це фізична чи юридична осо­ба, яка передає або зобов'язується передати наймачеві житло у ко­ристування з визначеною метою (для проживання) на певний строк за плату.

У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 814 ЦК України).

Наймодавцем за договором найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, є житлово-експлуатаційна організація чи відповідне підприємство, установа, організація (ч. 2 ст. 61 ЖК УРСР).

Наймач - це фізична або юридична особа, яка відповідно до умов договору найму (оренди) житла отримує жиле приміщення у кори­стування на певний строк за плату.

Якщо наймачами житла є кілька осіб, їх обов'язки за договором найму (оренди) житла є солідарними (ч. З ст. 816 ЦК України).

На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають ра­зом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму (орен­ди) житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка по­стійно проживає разом з ним.

У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати всі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або

кілька з цих осіб. У такому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах (ст. 824 ЦК України).

Крім наймодавця і наймача, ЦК України передбачає наявність таких суб'єктів правовідносин за договором найму (оренди) житла як "особи, які постійно проживають разом з наймачем", не вста­новлюючи їх обов'язкової належності до членів сім'ї наймача. ЖК УРСР вживає термін "члени сім'ї наймача", що значно звужує коло осіб, які можуть постійно проживати у жилому приміщенні разом з наймачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 816 ЦК України, укладаючи договір найму (оренди) житла, наймач має вказати в ньому осіб, які будуть по­стійно проживати разом з ним. Ці особи набувають рівних з най­мачем прав та обов'язків щодо користування житлом, а наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення ними умов дого­вору.

Порядок користування житлом наймачем та особами, які пості­йно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними. У разі виникнення спору про порядок і умови користування цим житлом між вказаними особами, він вирішується в судовому порядку (ч. 4 ст. 816 ЦК України).

Наймодавець має право:

1) пред'явити вимогу про звільнення помешкання до тимчасо­вих мешканців (ч. З ст. 818 ЦК України);

2) у разі спливу строку договору запропонувати наймачеві ук­ласти договір на таких самих або інших умовах (ч. 1 ст. 822 ЦК України);

3) вимагати від наймача, який звільнив помешкання без попе­редження, плату за користування житлом за три місяці, як­що доведе, що він не міг укласти договір найму (оренди) жит­ла на таких самих умовах з іншою особою (ч. 1 ст. 825 ЦК України);

4) вимагати розірвання договору найму (оренди) житла (ч. 2-4 ст. 825 ЦК України);

5) попередити наймача про необхідність усунення порушень, як­що наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів (ч. 4 ст. 825 ЦК Укра­їни).

 

Права та обов'язки сторін за договором найму (оренди) житла. Наймодавець зобов'язаний:

1) передати наймачеві житло для проживання в ньому за плату на певний строк (ч. 1 ст. 810 ЦК України);

3) здійснювати капітальний ремонт житла, переданого в найм, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 819 ЦК України);отримати згоду наймача на переобладнання житлового бу­динку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом (ч. З ст. 819 ЦК України);

4) попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму (ч. 1 ст. 822 ЦК України);

5) не пізніше ніж за два місяці попередити наймача про розір­вання договору у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї (ч. З ст. 825 ЦК України).

Права та обов’язки наймача.

Права:

- право на вселення у найняте ним приміщення інших осіб.

Тимчасові мешканці

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових

мешканців).

Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.

Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

 

Договір піднайму

. За договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом.

Договір піднайму житла є оплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.

У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.

До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк.

 

- на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем.

Наймач має право:

1)на користування жилим приміщенням відповідно до його призначення та умов договору;

2) користуватися майном, яке обслуговує будинок, якщо дого­вір найму укладено щодо житла в багатоквартирному жит­ловому будинку (ч. З ст. 812 ЦК України);

3) визначати за домовленістю з особами, які постійно прожи­вають разом з ним, порядок користування житлом (ч. 4 ст. 816 ЦК України);

4) за взаємною згодою з особами, які постійно проживають ра­зом з ним, та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Останні набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, за умов, якщо інше не було передбачено при їх вселенні (ст. 817 ЦК України);

5) за взаємною згодою з особами, які постійно проживають ра­зом з ним, та з попереднім повідомленням наймодавця дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимча­сових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостій­ного права користування житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них найма­чем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання (ст. 818 ЦК України);

6) укласти за згодою наймодавця договір піднайму житла (ст. 823 ЦК України). Предметом цього договору може бути частина або все найняте наймачем помешкання. При цьому піднаймач не набуває самостійного права користування житлом.

Договір піднайму житла є відплатним. Строк цього договору не може перевищувати строку договору найму (оренди) житла. Однак

у разі дострокового припинення останнього одночасно з ним припи­няється і договір піднайму. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк;

7) відмовитися від договору найму житла (ч. 1 ст. 825 ЦК Ук­раїни).

 

Крім того, законодавець встановлює переважні права наймача:

1) на укладення договору на новий строк у разі спливу строку договору найму (оренди) житла. При цьому, якщо наймода-вець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою осо­бою, наймач має право вимагати переведення на нього прав


2) наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк (ч. 1 ст. 822 ЦК Ук­раїни)

; Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

3) на придбання житла, яке було предметом договору найму (оренди), у разі його продажу (ч. 2 ст. 822 ЦК України).

 

Наймач зобов'язаний:

1) використовувати житло лише для проживання в ньому (ч. 1 ст. 815 ЦК України);

2) забезпечувати збереження житла та підтримувати його в на­лежному стані (ч. 1 ст. 815 ЦК України);

3) не провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця (ч. 2 ст. 815 ЦК України);

4) своєчасно вносити плату за житло (ч. З ст. 815 ЦК України);

5) самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч. З ст. 815 ЦК України);

6) вказати у договорі найму (оренди) житла осіб, які будуть по­стійно з ним проживати (ч. 1 ст. 816 ЦК України);

7) здійснювати поточний ремонт житла, переданого у найм, як­що інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 819 ЦК України).

8) несе відповідальність за порушення умов договору особами, що разом із ни м проживають.

Права та обов'язки сторін за договором найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, визна­чаються, в першу чергу, ЖК УРСР і мають свою специфіку. Можна, наприклад, виділити особливі права наймача, які притаманні цим договірним відносинам, а саме:

1) на збереження жилого приміщення у разі тимчасової відсут­ності (ст. 71 ЖК УРСР);

2) на бронювання жилого приміщення (ст. 73-77 ЖК УРСР, Правила бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. № 342);

3) на обмін жилого приміщення (ст. 79-89 ЖК УРСР, Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджені по­становою Ради Міністрів УРСР 31 січня 1986 р. № 31);

4) на надання йому жилого приміщення меншого розміру за­мість займаного (ст. 90 ЖК УРСР).

Крім того, наймачі мають право на приватизацію квартир (будин­ків) державного житлового фонду (ч. 2 ст. 9, ч. З ст. 48 ЖК УРСР).

Деякі інші відмінності договору найму (оренди) житла і договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної влас­ності, щодо прав та обов'язків їх сторін можна прослідкувати за до­помогою таблиці.

 

Права та обов'язки сторін Договір найму (оренди) житла Договір найму житла,що є об'єктом права державної або комунальної власності
Щодо здійснення капітального ремонту Зобов'язаний здійснювати наймодавець, лише якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 819 ЦК України) В будь-якому разі зобов'язаний здійснювати наймодавець (ч. 2 ст. 176 ЖК УРСР)
Щодо здійснення поточного ремонту Зобов'язаний здійснювати наймач, тільки якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 819 ЦК України) Крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 177 ЖК УРСР, зобов'язаний здійснювати наймач (ч. 2 ст. 177 ЖК УРСР)
Щодо внесення квартирної плати і оплати комунальних платежів Плату за житло, яка встановлюється за домовленістю між сторонами, має своєчасно вносити наймач. За комунальні послуги він зобов'язаний самостійно сплачувати, лише коли інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 815 ЦК України). Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, та плату за комунальні послуги (ст. 66-68 ЖК УРСР). Крім того, законодавець надає пільги по квартирній платі та платі за комунальні послуги (ст. 69 ЖК УРСР), а також право безоплатного користування жилим приміщенням з опаленням і освітленням окремим категоріям громадян (ст. 70 ЖК УРСР).

 

1. Зміна умов договору найму (оренди) житла. Підстави, порядок та правові наслідки припинення договору найму (оренди) житла.

Договір найму житлового приміщення може бути розірваний з ініціативи як най­мача, так і наймодавця на підставах, передбачених договором або законом. ЦК пе­редбачає наступні підстави розірвання договору найму житла з ініціативи наймача.

Останній за згодою інших осіб, які постійно проживають з ним, вправі у будь-який час відмовитись від договору. ЦК визначив термін для попередження — три місяці. У разі звільнення приміщення наймачем без попередження наймодавець має право вимагати плату за користування за три місяці, якщо доведе, що він не міг укласти договір найму житла на тих самих умовах, В цьому випадку йдеться про збитки у вигляді упущеної вигоди.

Окремою підставою припинення договірних відносин з ініціативи наймача є непридатність житла для постійного проживання. Це може бути наслідком непереборної сили, фізичного зносу тощо, в тому числі обставин, за які наймодавець не відповідає.

Розірвання договору з ініціативи наймодавця допускається лише у випадках, пе­редбачених законом або договором.

Зокрема, невиконання наймачем обов'язку щодо плати за користування житлом.

ЦК визначив, що цей термін становить шість місяців, якщо сторони не передбачили більш тривалий термін. При короткостро­ковому наймі простроченням вважається невиконання обов'язку із сплати протягом двох періодів.

Договір найму житла може бути розірваний, якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, руйнують або псують житло. До зазначених осіб належать ті, що постійно або тимчасово проживають з наймачем. Руйнування або псування по­лягає у фізичному нанесенні шкоди конструкціям, зовнішньому оздобленню, зміні архітектурних форм тощо. Мотиви таких дій значення не мають.

Водночас ЦК передбачає гарантії наймачу, які полягають у можливості надання йому певного строку для усунення допущених порушень, в необхідності повторно­го звернення наймодавця про розірвання договору і виселення.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму у разі необхідності використання житла для проживання його самого або членів його сім'ї. Причини можуть бути різними: зокрема народження дитини, одруження наймодавця або членів його сім'ї, переїзд на постійне проживання родичів та ін. В таких випадках наймодавець має право розірвати договір, попередивши наймача не пізніше ніж за два місяці.

Наймач і особи, за дії яких він відповідає, повинні використовувати житло за призначенням, не порушувати права сусідів. У разі подальшого вчинення таких дій після попередження наймодавця наймач і особи, які з ним проживають, підлягають виселенню внаслідок розірвання договору наймодавцем.

Припинення договору найму (оренди) житла, його правові нас­лідки.Оскільки договір найму (оренди) житла є строковим, то, відпо­відно, найбільш поширеною підставою його припинення є закінчення строку, на який він був укладений, якщо сторони вирішили не про­довжувати дії договору (ст. 821 ЦК України). Також потрібно мати на увазі, що договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк, у разі, коли наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання (ч. 1 ст. 822 ЦК України).

Згідно ст. 825 ЦК України може мати місце і дострокове розір­вання договору найму (оренди) житла на вимогу однієї із сторін.

Так, наймач має право відмовитися від цього договору:

1) у будь-який час за згодою інших осіб, які постійно прожи­вають разом з ним, письмово попередивши про це наймодав-ця за три місяці;

2) якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.

Договір найму (оренди) житла може бути розірваний на вимогу наймодавця за рішенням суду у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при ко­роткостроковому наймі — понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими осо­бами, за дії яких він відповідає. При цьому за рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.

Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допу­щених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постанов­ляє рішення про розірвання договору найму (оренди) житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.

На вимогу наймодавця договір найму частини будинку, квар­тири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний:

1) у разі необхідності використання житла для проживання са­мого наймодавця та членів його сім'ї. Про це наймодавець повинен попередити наймача не пізніше ніж за два місяці;

2) якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження про необхідність усунення порушень, зробленого наймодавцем, продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів. Законодавством не встановлено форми, у якій наймодавець має зробити відповідне попередження. Вбачається, що най­мача доцільно попереджати у письмовій формі (наприклад, шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення). У такому разі буде наявне підтвердження до­тримання наймодавцем вимог ч. 4 ст. 825 ЦК України. Правовими наслідками розірвання договору найму (оренди) житла, згідно ст. 826 ЦК України, є виселення з житла наймача та інших осіб, які проживали у помешканні, на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Питання про виселення при розірванні договору найму житла, що є об'єктом державної або комунальної власності, урегульову­ється по-іншому. Виселення в такому випадку допускається лише з підстав, установлених законом. Згідно ст. 109-117 ЖК УРСР воно може проводитися:

1) із наданням іншого жилого приміщення і, відповідно, укла­денням нового договору найму житла. Припинення договору найму житла, що є об'єктом державної або комунальної влас­ності, при цьому пов'язане із об'єктивними обставинами (на­приклад, будинок, у якому знаходиться наймане жиле приміщення, підлягає знесенню чи загрожує обвалом; грома­дянина, який проживає спільно з дітьми, позбавили стосов­но них батьківських прав);

2) без надання іншого жилого приміщення. Розірвання договору найму житла, що є об'єктом державної або комунальної влас­ності, у цьому разі пов'язане із порушенням встановлених за­конодавством вимог (систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, використання його не за призначен­ням; визнання ордеру недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які його одержали; самоправне зайняття жилого при­міщення тощо).


Житловий кодекс Стаття 4. Житловий фонд

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні
(одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Стаття 5. Державний житловий фонд

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Стаття 9. Житлові права громадян

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування
у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи
громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням
грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення
для категорій громадян, визначених законом, або в будинках
житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до
законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися
шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок
надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків)
державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які
перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у
житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального
житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах,
передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з
порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 10. Житлові обов'язки громадян

Громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому
вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до
його призначення, додержувати правил користування жилими
приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову
енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися
громадянами на шкоду інтересам суспільства. Стаття 32. Вік, з якого громадяни здійснюють право на
одержання жилого приміщення

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого
приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з
настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного
віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у
передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного
віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу.
Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років)
здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків
або піклувальників.

Стаття 34. Підстави для визнання громадян потребуючими
поліпшення житлових умов

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається
в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і
Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим
санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань,
у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в
одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених
захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я
Української РСР за погодженням з Українською республіканською
радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в
будинках державного або громадського житлового фонду чи за
договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних
кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в
будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної
власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов
і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і
Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і
громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного
реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок
ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 35. Наслідки штучного погіршення житлових умов

Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну
займаного жилого приміщення, його псування або руйнування,відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання
жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких
потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення
жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових
доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення
житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов. Не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов
працездатні особи, які не займаються суспільно корисною працею.

Стаття 36. Облік громадян, які потребують поліпшення
житлових умов, за місцем проживання

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов,
здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому
комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської
Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і
союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою
Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може
бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Стаття 37. Облік громадян, які потребують поліпшення
житлових умов, за місцем роботи

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які
працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають
житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову
участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а
за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними
беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих
підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на
пенсію. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і
Української РСР, працівники медичних, культурно-освітніх,
торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо
обслуговують трудовий колектив підприємства, установи,
організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік
потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і
службовцями цього підприємства, установи, організації.


Стаття 38. Порядок обліку громадян, які потребують
поліпшення житлових умов

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових
умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та
іншими актами законодавства Української РСР.

Стаття 39. Порядок взяття громадян на облік потребуючих
поліпшення житлових умов

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної,
міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних
депутатів за участю громадської комісії з житлових питань,
створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації
підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або
іншої громадської організації і відповідного профспілкового
комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового
колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих
поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується
виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті,
селищної, сільської Ради народних депутатів. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які
досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними
органами місцевого самоврядування на облік громадян, які
потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або
проживання до влаштування в сім'ї громадян, заклади для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Стаття 42. Надання жилих приміщень громадянам, які
перебувають на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають
на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків,


Стаття 43. Черговість надання громадянам жилих приміщень

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих
приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та
іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення
житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом
першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються
правом першочергового одержання жилих приміщень). Стаття 45. Першочергове надання жилих приміщень

У першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов: сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти,
і прирівняним до них у встановленому порядку особам; Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а
також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За
службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних
захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в
установленому законодавством Союзу РСР порядку; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок
виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини
внаслідок виконання службових обов'язків; особам, які перебували в складі діючої армії в період
громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових
операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої
Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових
операціях по захисту СРСР; інвалідам праці I і II груп та інвалідам I і II груп з числа
військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу
Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації
України; сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або
громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР по
рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і
правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного
випадку; робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно
пропрацювали у сфері виробництва; матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним
сім'ям, сім'ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям; сім'ям при народженні близнят; вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх
шкіл і професійно-технічних навчальних закладів. Законодавством Союзу РСР і Української РСР право
першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й
іншим категоріям громадян.

Стаття 46. Позачергове надання жилих приміщень

Поза чергою жиле приміщення надається: інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у
встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття
рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого
приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників
бойових дій на території інших держав - протягом року з
визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни
і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання
жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків; громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало
непридатним для проживання; особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу
місцевість; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування,
після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи
піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу,
закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або
неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у
разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників,
прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або
інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі
якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть
здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі
народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей; особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з
переїздом в іншу місцевість; членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в
період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України
на постійній основі. Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших
випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих
приміщень, включаються до окремого списку.

Стаття 46-1. Забезпечення жилим приміщенням дитячих будинків
сімейного типу

При винесенні в установленому порядку рішення про організацію
дитячого будинку сімейного типу особам, які призначені
батьками-вихователями, для спільного проживання з дітьми,
переданими їм на виховання, надається поза чергою індивідуальний
жилий будинок або багатокімнатна квартира за нормою, що
встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Користування наданим жилим приміщенням здійснюється в
порядку, встановленому законодавством для користування службовими
жилими приміщеннями. Стаття 47. Норма жилої площі

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі
13,65 квадратного метру на одну особу.

Стаття 48. Розмір жилого приміщення, що надається
громадянам

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої
площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів
України і Федерацією професійних спілок України. При цьому
враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває
у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові
чеки. При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній
власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони
мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої
площі. Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих
умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог
чинного законодавства. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої
площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна
квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга
статті 50). Стаття 49. Додаткова жила площа

Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається
додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти
квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких
хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна
за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової
жилої площі може бути збільшено. Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік
категорій громадян, які мають право на її одержання,
встановлюється законодавством Союзу РСР.

Стаття 50. Вимоги, що ставляться до жилих приміщень

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має
бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту,
відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї
кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім
подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для
однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими
особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті
54 цього Кодексу. Особам похилого віку, а за висновком
лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям
інвалідів і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на
нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Стаття 51. Порядок надання жилих приміщень у будинках
житлового фонду місцевих Рад народних депутатів

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад
народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом
районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради
народних депутатів за участю громадської комісії з житлових
питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад,
представників громадських організацій, трудових колективів.

Стаття 52. Порядок надання жилих приміщень у будинках
відомчого житлового фонду

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду
надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і
профспілкового комітету підприємства, установи, організації,
затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в
місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках,
передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням
адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням
виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про
надання жилих приміщень для заселення.

Стаття 53. Порядок надання жилих приміщень у будинках
громадського житлового фонду

Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду
надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної
організації та її профспілкового комітету з наступним
повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної,
міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних
депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Стаття 58. Ордер на жиле приміщення

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку
державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет
районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради
народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною
підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках
провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Стаття 59. Підстави і порядок визнання ордера на жиле
приміщення недійсним

Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у
судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих
дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов,
порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в
ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при
вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших
випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено
протягом трьох років з дня його видачі.

Стаття 60. Правила обліку громадян, які потребують
поліпшення житлових умов, і надання їм жилих
приміщень

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових
умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів
Української РСР і Українською республіканською радою професійних
спілок.

Г л а в а 2

КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ В БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Стаття 61. Договір найму жилого приміщення. Укладення
договору найму жилого приміщення

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і
громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -
відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -
громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Стаття 63. Предмет договору найму жилого приміщення

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках
державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або
інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи
кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле
приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від
встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48),
частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним
входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора
тощо).

Стаття 64. Права і обов'язки членів сім'ї наймача

Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються
нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що
випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени
сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за
зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і
батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо
вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне
господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали
бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному
жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач
та члени його сім'ї.

Стаття 65. Право наймача на вселення інших осіб у займане
ним жиле приміщення

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою
всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане
ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших
осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної
згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,
набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим
приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та
членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про
порядок користування жилим приміщенням.

Стаття 65-1. Придбання громадянам займаних ними
жилих приміщень у приватну власність

Наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського
житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї,
які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у
власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Стаття 66. Плата за користування житлом

Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється
виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного
метра на одну особу.

Розмір плати за користування житлом (квартирної плати)
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має
належати наймачеві та членам його сім'ї за встановленими нормами,
а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім'ю не перевищують
половини норми загальної площі, яку належить мати одній особі.
Плата за користування рештою зайвої загальної площі береться в
підвищеному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальна площа, право користування якою зберігається за
тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї, не вважається зайвою. Стаття 67. Плата за комунальні послуги

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова
енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за
затвердженими в установленому порядку тарифами. Стаття 68. Строки внесення квартирної плати та плати за
комунальні послуги

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках
державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в
строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.


Стаття 69. Пільги по квартирній платі та платі за комунальні
послуги

Пільги по квартирній платі та платі за комунальні послуги
встановлюються законодавством.

Громадянам, які проживають у будинках, що належать колгоспам,
може бути надано пільги по квартирній платі за рішенням загальних
зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.( Стаття 70. Безплатне користування жилим приміщенням
з опаленням і освітленням

Спеціалісти, які працюють і проживають у сільській
місцевості, поза населеними пунктами (а в установленихзаконодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються
безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і
союзних республік переліки категорій спеціалістів, які
забезпечуються таким приміщенням, і порядок надання їм жилих
приміщень встановлюються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів
Української РСР.

Стаття 71. Збереження жилого приміщення за тимчасово
відсутніми громадянами

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за
ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних
причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може
бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем
або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на
альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із
запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом
усього періоду проходження зазначеної військової служби;
перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і
військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти
років перебування на дійсній військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за
умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні,
студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, -
протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів,
опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок
сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у
родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому
будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і
членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за
договором оренди іншому громадянину до закінчення строку
перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення
нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи
піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в
загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності,
у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та
соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих
навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних
Силах України та інших військових формуваннях; 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи
піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або
багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного
типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі
дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної
допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному
закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі,
позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі -
протягом усього часу перебування під вартою або відбування
покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися
проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати
інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором
оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину
до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними
покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право
користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом
шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному
пункті.

Стаття 72. Порядок визнання особи такою, що втратила право
користування жилим приміщенням

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим
приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені
строки, провадиться в судовому порядку.

Стаття 78. Права і обов'язки тимчасово відсутніх наймача
та членів його сім'ї

Тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов'язки за
договором найму жилого приміщення. Якщо в жилому приміщенні не залишились проживати члени сім'ї
наймача, він зобов'язаний забезпечити належне утримання
приміщення. Наймач вправі здати жиле приміщення в піднайом або поселити в
нього тимчасових жильців на умовах і в порядку, передбачених
статтями 91 - 99 цього Кодексу. Члени сім'ї, що проживають у жилому приміщенні, наймач якого
тимчасово відсутній (статті 71, 73), вправі користуватися всім
займаним приміщенням. При цьому вони здійснюють права і обов'язки
за договором найму цього приміщення.

Стаття 79. Право на обмін жилого приміщення

Наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів
сім'ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх,
провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом
житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в
іншому населеному пункті.

Стаття 80. Обмін жилого приміщення в разі відсутності
згоди між членами сім'ї

Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то кожен
з них вправі вимагати в судовому порядку примусового обміну
займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

Стаття 90. Право наймача вимагати надання йому жилого
приміщення меншого розміру замість займаного

Наймач, який має зайву жилу площу понад установлені норми,
вправі за згодою членів сім'ї вимагати від виконавчого комітету
місцевої Ради народних депутатів, від підприємства, установи,
організації (залежно від належності жилого будинку) надання йому в
установленому порядку жилого приміщення меншого розміру замість
займаного. Відмову в наданні жилого приміщення меншого розміру може
бути оскаржено до виконавчого комітету вищестоящої Ради народних
депутатів або вищестоящого щодо підприємства, установи,
організації органу управління.

Стаття 91. Піднайом жилого приміщення

Наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які
проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом
жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим
Кодексом. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в
разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається
в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому
числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім
наймачем. Для здачі в піднайом жилого приміщення у квартирі, в якій
проживає два або більше наймачі, потрібна також згода цих наймачів
та членів їх сімей, за винятком випадків здачі жилого приміщення в
піднайом у зв'язку з тимчасовим виїздом всієї сім'ї. Договір піднайму укладається в письмової формі з наступною
реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Стаття 92. Вселення членів сім'ї піднаймача

Договором піднайму може бути передбачено, що разом з
піднаймачем у надаване йому жиле приміщення вселяються і члени
його сім'ї. Подальше вселення піднаймачем членів сім'ї
допускається лише за згодою наймодавця, наймача та інших осіб,
зазначених у частинах першій і третій статті 91 цього Кодексу.

Стаття 93. Умови, за яких здача жилого приміщення в
піднайом не допускається

Здача жилого приміщення в піднайом не допускається, якщо: 1) в результаті вселення піднаймача розмір жилої площі, що
припадатиме на кожну особу, яка проживає у цьому приміщенні, буде
меншим від установленого для надання жилих приміщень (частина
перша статті 48); 2) як піднаймач жилого приміщення або член його сім'ї в
квартиру, в якій проживає два або більше наймачі, вселяється
особа, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, в
зв'язку з чим не може проживати в такій квартирі.

Стаття 94. Наслідки недодержання встановленого порядку
здачі жилого приміщення в піднайом

Здача жилого приміщення в піднайом з порушенням вимог,
установлених частинами першою, третьою і четвертою статті 91 і
статтею 93 цього Кодексу, тягне за собою недійсність договору
піднайму. У цьому разі громадяни, які незаконно поселилися в
жилому приміщенні, зобов'язані негайно звільнити його, а в разі
відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання
іншого жилого приміщення.

Стаття 95. Плата за користування жилим приміщенням за
договором піднайму

Розмір плати за користування жилим приміщенням і за
комунальні послуги за договором піднайму встановлюється угодою
сторін, але не може перевищувати розміру квартирної плати, що
сплачується наймачем за надаване приміщення (частину приміщення),
і відповідної частини його витрат по оплаті комунальних послуг.

Стаття 96. Вилучення жилого приміщення, використовуваного
для одержання нетрудових доходів

Якщо наймач систематично здає жилу площу в піднайом з метою
одержання нетрудових доходів, ізольоване жиле приміщення (або жиле
приміщення, яке можна ізолювати), що здається в піднайом, може
бути вилучено в судовому порядку, а незаконно одержані суми -
стягнуто в доход держави.

Стаття 97. Припинення договору піднайму

Після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі
вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний
звільнити займане приміщення. Договір піднайму може бути достроково розірвано, якщо
піднаймач або особи, які проживають разом з ним, систематично
руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за
призначенням, чи систематичним порушенням правил соціалістичного
співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній
квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного
невнесення піднаймачем плати за користування жилим приміщенням і
за комунальні послуги. Якщо договір піднайму укладено без зазначення строку, наймач
зобов'язаний письмово попередити піднаймача про припинення
договору за три місяці. У такий же строк повинно бути попереджено
піднаймача, якщо тимчасово відсутній наймач або член його сім'ї
повертається до закінчення строку, обумовленого договором
піднайму. У разі відмовлення звільнити займане приміщення після
припинення договору піднайму піднаймач і члени його сім'ї
підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого
приміщення. Піднаймач жилого приміщення вправі за згодою членів своєї
сім'ї у будь-який час розірвати договір піднайму.

Стаття 98. Тимчасові мешканці

Наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають
разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове
проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб
без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових
жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом
сім'ї наймача. Вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця
допускається за умови додержання розміру жилої площі,
встановленого для надання жилих приміщень (частина перша статті
48). Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які
проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення,
а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без
надання іншого жилого приміщення.

Стаття 99. Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у
разі припинення договору найму жилого приміщення

Піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане
жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення
одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени
його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити
займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають
виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом,
- в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання
іншого жилого приміщення.

Стаття 100. Переобладнання і перепланування жилого
будинку і жилого приміщення

Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого
приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і
перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю.
Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за
згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та
наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних
депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у
згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір
може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи
перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради
народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи
перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за
свій рахунок привести приміщення у попередній стан. Якщо проектом капітального ремонту жилого будинку передбачено
переобладнання чи перепланування квартир, з цим проектом повинні
бути ознайомлені наймачі та члени їх сімей. Зауваження і
пропозиції зазначених осіб, не враховані проектною організацією,
розглядаються органами, які здійснюють управління відповідним
житловим фондом, а також виконавчим комітетом місцевої Ради
народних депутатів, який затверджує проект капітального ремонту
будинку.

Стаття 101. Надання громадянам жилих приміщень у зв'язку з
капітальним ремонтом жилого будинку

При проведенні капітального ремонту жилого будинку державного
або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути
проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати
наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального
ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору
найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від
переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати
переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має
знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати
встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку
державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він
раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним
ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача в зв'язку з капітальним ремонтом
в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за
приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення
капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім'ї
за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне
користування інше благоустроєне жиле приміщення. Рішення про це
приймають органи, зазначені в статтях 51 - 53 цього Кодексу.

Стаття 102. Надання громадянам іншого жилого приміщення,
якщо в результаті капітального ремонту займане
ними жиле приміщення не може бути збережене або
його розмір істотно зміниться

У тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та
члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути
збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки
жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї повинно бути надано
інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального
ремонту. Якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення
істотно зменшиться, на вимогу наймача йому та членам його сім'ї
повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку
капітального ремонту. Спори, що виникають у зв'язку з цим,
вирішуються в судовому порядку. Стаття 103. Зміна договору найму жилого приміщення

Договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за
згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком
випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР
і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим
Кодексом.

Стаття 104. Зміна договору найму жилого приміщення на
вимогу члена сім'ї наймача

Член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів
сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого
договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути
виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63
цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення
окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в
укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому
порядку. Правила, встановлені частиною першою цієї статті, не
поширюються на жилі приміщення в будинках підприємств, установ,
організацій найважливіших галузей народного господарства (частина
перша статті 114), крім випадків, коли наймач одержав приміщення
не у зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив
право на його виселення, а також на приміщення в будинках
колгоспів.

Стаття 105. Зміна договору найму жилого приміщення на
вимогу наймачів, які об'єдналися в одну сім'ю