Тестові завдання до лекційного матералу
з курсу «Психологічна служба в Україні»
1.1. Забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя і, водночас, підтримка розвитку і захист психічного здоров’я особистості громадян України, це:
а. Мета НСПС;
б. Правова основа НСПС;
в. Організаційна основа НСПС.
1.2. НСПС – це:
а. Об’єднання державних органів й організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, практичної психології та прикладної соціології;
б. Об’єднання недержавних організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, практичної психології та прикладної соціології;
в. Громадсько-політичне об’єднання.
1.3. Виберіть правильну відповідь:
а. НСПС є основою недержавної практичної психологічної допомоги населенню;
б. НСПС є основою профілактичної роботи з дітьми;
в. НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоровя населення.
1.4. НСПС об’єднує державні органи і організації, що виконують практичні роботи у галузі:
а. Соціальної психології;
б. Прикладної соціології та педагогіки;
в. Соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології.
1.5. Основна функція НСПС:
а. Наукові дослідження проблем психічного здоровя дітей;
б. Просвітницька робота;
в. Комерційна діяльність.
1.6. Структура НСПС має:
а. Два рівні;
б. Три рівні;
в. Чотири рівні.
1.7. Головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС є:
а. Кабінет міністрів;
б. НДІ Психології;
в. Науково-методичний центр НСПС.
1.8. Професійна підготовка працівників НСПС може здійснюватися лише державними навчальними закладами:
а. Так;
б. Ні.
1.9. Що є предметом практичної психології:
а. Механізми психічного життя та поведінки;
б. Життєва ситуація, життєві плани, життєвий шлях.
1.10. Що є метою практичної психології:
а. Встановлення наукових фактів;
б. Вплив на поведінку й розвиток, їх корекція.
1.11. Який підхід характерний саме для практичної психології?
а. Структурно-синтетичний;
б. Аналітико-синтетичний.
1.12. Основні функції психологічної служби:
а. Психодіагностика;
б. Соціометрія;
в. Корекція;
г. Виховання.
1.13. До районного центру СПС можуть входити:
а. Консультативні кабінети;
б. Центри профорієнтації;
в. Телефон довіри;
г. Сімейна консультація.
1.14. Практична психологія на відміну від наукової, структурується:
а. За принципом розвитку;
б. За основними якісними виявами психічного;
в. За сферами соціальної практики.
1.15. Координатором робіт зі створення державної системи психологічної служби був визнаний:
а. Київський державний педагогічний інститут ім. М. Драгоманова;
б. Київський Національний університет імені Т. Шевченка;
в. НДІ психології АПН України.
1.16. Завдання створення єдиної психологічної служби (як системи) поставив у 80-х рр.. ХХ ст.:
а. Ю. Гільбух;
б. Б. Ломов;
в. В. Панок.
1.17. Хто саме був першим керівником НМЦ НСПС?
а. О. Киричук;
б. Н. Чепєлєва;
в. В. Панок.
1.18. Вперше практичний психолог у колишньому СРСР розпочав свою роботу в одному з навчальних закладів:
а. Грузії;
б. Естонії;
в. Латвії.
1.19. Видами діяльності практичного психолога є:
а. Просвітницька та профілактична робота, психоконсультування, індивідуальна психокорекція, виставки літератури, психолого-педагогічні консиліуми, групова психотерапія;
б. Просвітницька та профілактична робота, психоконсультування, індивідуальна психокорекція, виставки літератури, психотерапія, “телефон довіри”;
в. Просвітницька та профілактична робота, психоконсультування, індивідуальна та групова психотарапія, психокорекція, психодіагностика;
г. Просвітницька та профілактична робота, психоконсультування, психокорекція, психотерапія, психогімнастика.
1.20. Поступове усвідомлення населенням цілей, завдань, кола проблем та можливостей психологічної служби, підвищення психологічної компетентності населення з метою розширення їх можливостей до самостійного розв’язання проблем та конфліктів, які виникають в особистому та професійному житті є:
а. Метою просвітницької роботи практичного психолога;
б. Метою психоконсультативної роботи практичного психолога;
в. Метою психодіагностичної роботи практичного психолога;
г. Метою профілактичної роботи практичного психолога.
2.1. Як називається затверджений Міністерством освіти України документ, що регламентує діяльність психологів?
а. Посадова інструкція;
б. Етичний кодекс;
в. Закон про психологічну службу освіти;
г. Положення про психологічну службу системи освіти.
2.2. За своїм статусом психологи в закладах освіти належать до:
а. Допоміжного персоналу;
б. Педагогічних працівників;
в. Мають особливий статус.
2.3. Конвенція про права дитини ратифікована ВРУкраїни у:
а. 1991 році;
б. 2000 році;
в. 2004 році.
2.4. Згідно з положенням про ПССОУ функціонує на таких рівнях:
а. Первинному, актуальному, перспективному;
б. Науковому, прикладному, практичному.
2.5. Основними видами діяльності ПС є:
а. Діагностика, супровід, лікування, навіювання;
б. Освіта, виховання, розвиток, переконування;
в. Діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика.
2.6. У Положенні про психологічну службу поняття «діагностика», «моніторинг» та «визначення причин» вживаються як синоніми:
а. Так;
б. Ні.
2.7. Розшифруйте абревіатуру НМЦППСР:
а. Навчально-методичний центр психологічної практики та соціальної роботи;
б. Науково-методичний центр психологічної практики та соціальної реабілітації;
в. Науково-методичний Центр практичної психології та соціальної роботи.
2.8. Атестація практичних психологів (соціальних педагогів) проводиться:
а. Міністерством освіти;
б. Атестаційними комісіями при районних (міських) Центрах ППСР;
в. Дирекцією школи.
2.9. Районні та міські центри ППСР створюються за наявності у навчальних закладах освіти району (міста):
а. Від 20 тис. і більше дітей до 18 років;
б. Від 10 тис. дітей до 14 років;
в. Від 5 тис. дітей до 16 років.
2.10. Кваліфікація психологів визначається:
а. Чотирма категоріями;
б. Трьома категоріями;
в. Двома категоріями;
г. Однією категорією.
2.11. Підвищення кваліфікації психологів освіти повинне здійснюватися:
а. Не рідше одного разу на п’ять років;
б. Не рідше одного разу на чотири роки;
в. Кожного року;
г. Кожного тижня.
2.12. Правильна назва документа:
а. Моральний кодекс психолога;
б. Етичний кодекс психолога;
в. Правовий кодекс психолога;
г. Діловий кодекс психолога.
2.13. Психолог зобов’язаний надати будь-яку необхідну психологічну допомогу:
а. Так;
б. Ні.
2.14. Психологи мають право змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, переконання:
а. Так;
б. Ні.
2.15. Психологи мають право вимагати від клієнта відмовитись від своїх політичних, релігійних та етичних переконань:
а. Так;
б. Ні.
2.16. Існують випадки, коли психолог може надавати платні послуги клієнтам:
а. Так;
б. Ні.
2.17. Прийняття етичного кодексу психолога та побудова діяльності психологічної служби відповідно до нього:
а. Є данина моді;
б. Не є обов’язковим для практикуючого психолога, а скоріше є необхідністю для психолога-науковця;
в. Необхідні, оскільки не всі проблеми, з якими зустрічається практичний психолог, можуть мати однозначне і точне правове розв’язання.
2.18. Виберіть рядок, у якому перераховані основні розділи Етичного кодексу психолога:
а. Загальні положення, межі дії кодексу, про права, про покарання, особлива частина, додатки;
б. Загальні положення, права психолога, обов’язки психолога, відповідальність психолога, порядок оскарження дій психолога;
в. Відповідальність, компетентність, захист прав клієнта, конфіденційність, етичні правила психологічних досліджень, кваліфікована пропаганда психології, професійна кооперація.
2.19. Етичний кодекс психолога – це документ, який регламентує діяльність лише:
а. Практичного психолога в сфері освіти і медицини;
б. Психолога в будь-якій сфері соціальної практики;
в. Клієнта.
2.20. Якщо психолог порушує норми Етичного кодексу психолога, то:
а. Виправдання цьому завжди можна знайти;
б. Його дії підлягають розгляду Комісії з етики, яка накладає відповідні стягнення;
в. Він підлягає суду відповідно до закону.
3.1. Вузьке значення просвітницької роботи проявляється у :
а. Цілеспрямованих діях, пов’язаних із поширенням психологічних знань;
б. Навчальному процесі конкретного навчального закладу;
в. У бесідах просвітницького характеру;
г. В індивідуальній, а не груповій роботі.
3.2. Форми просвітницької роботи:
а. Психотерапія, бесіда, моніторинг;
б. Виступи у ЗМІ, «круглі столи», консультації;
в. «Телефон довіри», кризовий кабінет, тести;
г. Арттерапія, уроки, гуртки.
3.3. До роботи з попередження педагогічної занедбаності школярів залучається:
а. Психолог і лікар;
б. Психолог і педагоги;
в. Психолог, педагоги і батьки.
3.4. Просвітницька функція притаманна:
а. Усім психологічним службам;
б. Деяким психологічним службам;
в. Лише службам системи освіти;
г. Жодній з психологічних служб.
3.5. До завдань просвітницької роботи належить:
а. Підвищення психологічної культури кожної людини;
б. Підвищення психологічної культури суспільства в цілому.
3.6. Чітких уявлень про психологію людини і суспільства потребують:
а. Державні діячі, керівники вищої ланки;
б. Політики, керівники усіх рівнів.
3.7. Просвітницька робота охоплює проблеми, що виникають у людей:
а. Лише в особистому житті;
б. Лише в професійній діяльності;
в. В особистому житті та професійній діяльності.
3.8. Форми психопрофілактики в школі:
а. Лабораторні роботи;
б. Розвивальні заняття;
в. Конспекти;
г. Контрольні роботи;
3.9. Профілактична робота у школі за своєю формою:
а. Групова;
б. Індивідуальна.
3.10. Профілактичною роботою у школі охоплені:
а. Усі вікові групи школярів;
б. Лише першокласники та підлітки.
3.11. Просвітницька робота психологічної служби асоціюється з:
а. Психологічними дослідженнями;
б. Генеруванням психологічних знань;
в. Поширенням психологічних знань.
3.12. Психолог освіти не є лікарем:
а. Так;
б. Ні.
3.13. Психолого-педагогічний консиліум є:
а. Методом лікування;
б. Методом навчання;
в. Колективним методом вивчення учнів.
3.14. Конкретними адресатами психопрофілактичної роботи служби сім’ї є:
а. Самотні люди;
б. Особи, що збираються взяти шлюб;
в. Особи, які мають намір розірвати шлюб;
г. Батьки школярів.
3.15. Місцем проведення профілактичної роботи з питань сімейного виховання є:
а. Школи;
б. Дитячі садки;
в. Сімейні консультації;
г. Навчальні заклади.
3.16. Назва форми профілактичної роботи служби профорієнтації та працевлаштування:
а. Ярмарок безробітних;
б. Ярмарок професій;
в. Ярмарок вакансій;
г. Благодійний ярмарок.
3.17. Які галузі психології в основному популяризуються у СПС Збройних сил?
а. Дитяча психологія, психологія спорту, психологія конфлікту;
б. Педагогічна, соціальна, військова психологія
в.Психологія реклами, спортивна психологія, психологія менеджменту.
3.18. Типова тематика просвітницької роботи у Збройних силах:
а. Соціально-психологічний клімат у підрозділах;
б. Основи сімейного виховання;
в. Психологія творчості;
3.19. Слід надавати перевагу у просвітницькій роботі з молоддю:
а. Лекціям та бесідам;
б. Дискусіям та тренінгам.
3.20. Усі види діяльності практичного психолога становлять цілісну систему, отже поділ на різні види діяльності є умовним, а ефект психологічної допомоги комплексний:
а. Так;
б. Ні.
4.1. Чи правда, що поняття «психологічне консультування» є однозначним?
а. Так;
б. Ні.
4.2. З якою метою необхідно чітко визначити поняття «психологічне консультування»?
а. З суто пізнавальною;
б. Заради встановлення істини;
в. З метою чіткого розмежування окремих видів діяльності практичного психолога.
4.3. Психологічне консультування є:
а. Обов’язком психолога;
б. Видом психологічної допомоги;
в. Методом досягнення мети.
4.4. Термін «психологічне консультування» у деяких працях вживається як синонім поняття:
а. Моніторинг;
б. Психотерапія;
в. Психодіагностика.
4.5. Розмежування понять «психологічне консультування» і «психотерапія» здійснюється:
а. На основі типу установи, організації, в якій працює психолог;
б. На основі «Положення про психологічну службу»;
в. На основі розведення змісту роботи консультанта та психотерапевта.
4.6. І. Дубровіна та О. Овчарова трактують «психологічне консультування у галузі вікової та педагогічної психології» як:
а. Вплив на глибинні особистісні проблеми клієнта;
б. Засіб підвищення психологічної компетентності педагогів та батьків.
4.7. Чи правда, що у сучасній вітчизняній психології до числа завдань психологічного консультування іноді включають і корекційні?
а. Так;
б. Ні.
4.8. Психотерапію та консультування можна розмежувати за такими ознаками:
а. Вік пацієнта, методи роботи, форми спілкування;
б. Тип клієнта, проблеми, що вирішуються, форми роботи, тривалість;
в. Стать клієнта, мета роботи, тривалість, оплата.
4.9. У світовому психологічному співтоваристві психокорекція і психотерапія вважаються більш глибоким рівнем психологічної допомоги, ніж консультування:
а. Так;
б. Ні.
4.10. Вимоги до системи підготовки психолога-консультанта і психотерапевта:
а. Однакові;
б. Різні.
4.11. Подана правильна послідовність дій практичного психолога при короткостроковому консультуванні:
а. Психодіагностичне обстеження, короткий контакт під час запису, перша зустріч, заключна зустріч;
б. Первинний прийом, робота з клієнтом під час численних зустрічей, завершення консультування;
в. Первинний контакт, вислуховування і розпитування клієнта на першій зустрічі, психологічне обстеження, обговорення результатів обстеження, формулювання рекомендацій на завершальній зустрічі.
4.12. Перераховано види психологічного консультування за характером допомоги:
а. Разова консультація, діагностичне консультування, тривале консультування, консультування дитини;
б. Психологічне консультування, діагностичне консультування, просвітницько-рекомендаційне консультування;
в. Середньострокове консультування, просвітницько-рекомендаційне консультування, консультування батьків, короткострокове консультування;
г. Разова консультація, середньострокове консультування, короткострокове консультування, тривале консультування.
4.13. Перераховано види психологічного консультування за тривалістю:
а. Разова консультація, діагностичне консультування, тривале консультування, консультування дитини;
б. Разова консультація, середньострокове консультування, короткострокове консультування, тривале консультування;
в. Психологічне консультування, діагностичне консультування, просвітницько-рекомендаційне консультування;
г.Середньострокове консультування, просвітницько-рекомендаційне консультування, консультування батьків, короткострокове консультування.
4.14. Збереження у таємниці всього, що стосується клієнта, його особистих проблем, життєвих обставин, предмету зустрічей (за винятком випадків, коли йдеться про загрозу для життя, здоров’я клієнта чи інших людей) складає сутність:
а. Принципу доброзичливого і безоцінного ставлення до клієнта;
б. Принципу конфіденційності зустрічей з психологом;
в. Принципу добровільності;
г. Принципу особистих відносин між психологом і клієнтом.
4.15. Відсутність дружніх та родинних стосунків з клієнтом, відмова від надання психологічної допомоги друзям, знайомим та родичам складає сутність:
а. Принципу добровільності;
б. Принципу доброзичливого і безоцінного ставлення до клієнта;
в. Принципу конфіденційності зустрічей з психологом;
г. Принципу особистих відносин між психологом і клієнтом.
4.16. Прояв теплоти і поваги, уміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінювати і не засуджувати його норми і цінності, стиль життя і поведінку складає сутність:
а. Принципу конфіденційності зустрічей з психологом;
б. Принципу доброзичливого і безоцінного ставлення до клієнта;
в. Принципу добровільності;
г. Принципу особистих відносин між психологом і клієнтом.
4.17. Яка з наведених позицій консультанта є найбільш адекватною з точки зору дотримання принципів психологічної допомоги:
а. Позиція «зверху»;
б. Позиція «на рівних»;
в. Позиція «радника»;
4.18. Якщо клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру, то такий вид допомоги здійснюється як правило:
а. Як разова консультація;
б. Як короткострокове консультування;
в. Як середньострокове консультування;
г. Як довготривале консультування.
4.19. Психодіагностика при короткотривалому консультуванні потребує спеціальних психологічних тестів:
а. Так;
б. Ні.
4.20. Робота консультанта з клієнтом починається з:
а. Складання плану роботи;
б. Гуманізму;
в. Укладання договору про оплату;
г. Довіри.
5.1. Яке з визначень є правильним?
а. Психокорекція – вид психологічної допомоги, який надається фахівцями зі спеціальною медичною освітою;
б. Психокорекція – це те ж саме, що і психотерапія;
в. Психокорекція спрямована на виправлення недоліків, що мають органічну природу;
г. Психокорекція – це частина заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.
5.2. Як визначають психокорекцію за характером спрямованості?
а. Корекцію пізнавальної та афективно-вольової сфери;
б. Симптоматичну та каузальну;
в. Програмовану та імпровізовану;
г. Директивну і не директивну.
5.3. За формою роботи з клієнтом психокорекцію визначають як:
а. Індивідуальну та групову;
б. Швидку, тривалу;
в. Загальну, часткову, спеціальну;
г. Симптоматичну та каузальну.
5.4. У чому полягає зміст діяльнісного принципу психокорекції?
а. Корекційний вплив спрямований на розвиток ділових якостей особистості;
б. Корекційний вплив завжди здійснюється в контексті певного виду діяльності;
в. Корекційні заходи спрямовані на вдосконалення діяльності;
г. Корекційний вплив спрямований на формування сфери інтересів особистості.
5.5. Які моделі пояснення причин труднощів розвитку використовують у практиці колекційної роботи?
а. Біологічна, каузальна, загальна;
б. Медична, терапевтична, розвивальна;
в. Психодинамічна, метафорична;
г. Біологічна, медична, інтеракціональна, педагогічна, діяльнісна.
5.6. Чим визначаються цілі колекційної роботи у вітчизняній психології?
а. Вибором методів та технік колекційної роботи;
б. Гуманізмом;
в. Вимогами Етичного кодексу психолога;
г. Розумінням закономірності психічного розвитку дитини як активного процесу діяльності, що реалізується у співпраці з дорослими.
5.7. Як повинні формуватися цілі корекції?
а. У негативній формі;
б. У негативній і позитивній формі;
в. У позитивній формі;
г. У письмовій формі.
5.8. Завдання яких трьох видів повинні бути присутніми у будь-якій корекційній програмі?
а. Консультативного, виховного, корекційного;
б. Діагностичного, комунікативного, навчального;
в. Дидактичного, корекційного, освітнього;
г. Корекційного, профілактичного, розвивального.
5.9. Що означає принцип пріоритетності корекції каузального типу?
а. Системність корекційних заходів;
б. Комплексність методів корекції;
в. Усунення причин труднощів і відхилень у розвитку;
г. Подолання зовнішніх симптомів труднощів.
5.10. Що є специфічною рисою психокорекції?
а. Орієнтація на оптимальні моделі розвитку;
б. Розв’язання проблемних ситуацій;
в. Дискретність;
г. Дискретність і орієнтація на норми психічного розвитку.
5.11. Яким є основний психологічний механізм психокорекції у межах діяльнісного підходу?
а. Соціалізації4
б. Індивідуалізації;
в. Екстеріоризації;
г. Інтеріоризації.
5.12. Що таке психодіагностика?
а. Наука про постановку психологічного діагнозу;
б. Теорія і практика постановки психологічного діагнозу;
в. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей та їх порівняння із нормою;
г. Теоретична дисципліна і, водночас, сфера практичної діяльності психолога.
5.13. Назвіть чотири рівні постановки психологічного діагнозу:
а. Символічний, емпіричний, комплексний, етіологічний;
б. Прогностичний, практичний, інтуїтивний, точний;
в. Симптоматичний, етіологічний, типологічний, мета системний;
г.Соціально-культурно-психологічний, метасистемний, системний, типологічний.
5.14. Який підхід до діагностики індивідуальних відмінностей є основним у практиці шкільної психологічної служби:
а. Кількісний у поєднанні з якісним;
б. Кількісний у поєднанні з якісним при переважаючому значенні якісного;
в.Кількісний у поєднанні з якісним при переважаючому значенні кількісного;
г. Якісний.
5.15. Що є основним завданням науково-практичної психодіагностики?
а. Встановити закономірності психічного розвитку;
б. Встановити причини конкретного психічного явища, дати відповіді на конкретні питання з метою корекції;
в. Встановити недоліки та зафіксувати їх;
г. Встановити кількісні показники досліджуваного явища.
5.16. Що таке недоліки в розвитку дитини?
а. Те, що називають невихованістю;
б. Розумова відсталість, низька пізнавальна активність;
в. Невеликі відхилення від норми;
г. Відсутність деяких позитивних якостей, властивостей, умінь і навичок, які повинна мати дитина даного віку.
5.17. Що таке відхилення у розвитку дитини?
а. Затримка психічного розвитку;
б. Поява негативних якостей, властивостей, звичок;
в. Відсутність притаманних для дітей даного віку знань та умінь;
г. Агресивність та тривожність.
5.18. З чого саме починається психодіагностичне обстеження?
а. З вибору методик;
б. З вивчення запиту;
в. З формування психологічної проблеми;
г. З формування гіпотез про причини явища (факту, проблеми).
5.19. З якою метою неприпустимо використовувати тести у школі?
а. З метою сприяння розвиткові учня;
б. З метою селекції;
в. З метою виявлення психологічних особливостей;
г.З метою виявлення причин окремих порушень або недоліків та їх корекції.
5.20. Для прийняття категоричного експертного рішення (діагнозу) необхідно і достатньо:
а. Чудове знання тестових методик;
б. Теоретична і практична підготовка у галузі психодіагностики;
в. Гуманістична професійна позиція психолога;
г. Глибокий психологічний аналіз і грамотна інтерпретація комплексу різних показників у їх динаміці.
6.1. Якими засобами користується лікар-психотерапевт:
а. Він здійснює лише психологічний вплив;
б. Він користується лише медичними засобами;
в. І те, і інше.
6.2. Фахівець з практичної психології:
а. Не має права використовувати медичні засоби;
б. Він має таке право.
6.3. Бондаренко О.Ф. виділив чотири основні теоретичні підходи до психотерапії:
а. На основі трансактного аналізу, гуманістичний, біхевіоральний, синтетичний;
б. Медичний, психологічний, екзистенційний, когнітивний4
в. Психодинамічний, гуманістичний, когнітивний, поведінковий;
г.Психоаналітичний, психодинамічний, роджеріанський, психіатричний.
6.4. Першим методом групової терапії була:
а. Казкотерапія;
б. Арттерапія;
в. Психодрама;
г. Психоаналіз.
6.5. Хто запровадив у практику психологічної допомоги групову психотерапію:
а. К. Роджерс;
б. Е. Берн;
в. Дж. Морено;
г. З. Фройд.
6.6. Т-групи сьогодні трансформувались у:
а. Групи особистісного розвитку;
б. Групи анонімних алкоголіків;
в. Малі групи;
г. Великі групи.
6.7. Психотерапевтичні групи – це об’єднання людей, які:
а. Мають спільну мету особистісного зростання;
б. Мають спільні інтереси, хобі;
в. Разом проводять вільний час;
г. Мають різні життєві проблеми та труднощі.
6.8. Чи правда, що груповий тренінг та групова психотерапія це одне і те ж саме?
а. Так;
б. Ні.
6.9. Керівник психотерапевтичної групи виконує, зазвичай, чотири ролі:
а. Психолог, радник, експерт, тренер;
б. Експерт, організатор, лідер, учасник;
в. Зразковий учасник, диригент, каталізатор, експерт;
г. Лідер, методист, радник, тренер.
6.10. Виберіть рядок, в якому перераховані основні фази психотерапії:
а. Робота над вирішенням проблеми, формування особливих психотерапевтичних взаємин; досягнення взаєморозуміння між психологом та клієнтом; матеріальна спроможність для тривалої роботи з психотерапевтом;
б. Встановлення контакту між психологом та пацієнтом, визначення психологічної проблеми, діагностика; робота над вирішенням проблеми, формування особливих психотерапевтичних взаємин; підготовка до реалізації знайдених рішень у життя;
в. Встановлення контакту між психологом та пацієнтом, визначення психологічної проблеми, діагностика; набуття соціальних навичок завдяки ідентифікації з психологом; засвоєння і закріплення адаптивних форм поведінки.
6.11. Робота психолога щодо усвідомлення клієнтом процесів свого внутрішнього світу та оволодіння ними, є основною метою:
а. Психодинамічної психотерапії;
б. Гуманістичної психотерапії;
в. Біхевіоральної психотерапії.
6.12. Сприяння особистісному зростанню клієнта шляхом співпереживання і прийняття його внутрішнього світу складає сутність:
а. Психодинамічної психотерапії;
б. Гуманістичної психотерапії;
в. Біхевіоральної психотерапії.
6.13. Виберіть рядок, у якому перераховані основні психотехніки гуманістичної психотерапії:
а. Психодрама, сприйняття «тут і тепер», експериментальне перебільшення, «порожній стілець», бесіда з частиною свого «Я»;
б. Тренінг релаксації, функціональний тренінг поведінки, самоспостереження, ведення щоденникових записів;
в. Метод вільних асоціацій, тлумачення сновидінь, інтерпретація, аналіз опору, аналіз трансферу.
6.14. Виберіть рядок, у якому перераховані основні методи і прийоми поведінкової психотерапії:
а. Психодрама, сприйняття «тут і тепер», експериментальне перебільшення, «порожній стілець», бесіда з частиною свого «Я»;
б. Тренінг релаксації, функціональний тренінг поведінки, самоспостереження, ведення щоденникових записів;
в. Метод вільних асоціацій, тлумачення сновидінь, інтерпретація, аналіз опору, аналіз трансферу.
6.15. Усвідомлення неусвідомленого і прийняття адекватної та реалістичної його інтерпретації – це основна мета:
а. Класичної психодрами;
б. Класичного психоаналізу.
6.16. Психотерапія К. Юнга називається:
а. Психоаналітична;
б. Психосинтетична;
в. Аналітична;
г. Синтетична.
6.17. Цілі психологічної допомоги в психотерапевтичній моделі А. Адлера:
а. Підвищення почуття повноцінності;
б. Зниження почуття неповноцінності.
6.18. Згідно з уявленнями біхевіоральної психотерапії невротична поведінка – це:
а. Результат відхилень у процесі соціалізації;
б. Результат психотравм раннього віку;
в. Результат неправильного навчання;
г. Результат слабкої нервової системи.
6.19. У межах гуманістичного напрямку психотерапії виокремлюють три основні течії:
а. Екзистенційну, роджеріанську та гештальт-терапію;
б. Терапію центровану на клієнтові, психодинамічну, поведінкову;
в. Біхевіоральну, гештальт-терапію, групову терапію;
г. Аналітичну, гештальт-терапію, адлеровську.
6.20. Позиція терапевта у раціонально-емотивній терапії А. Елліса:
а. Недирективна;
б. Директивна.
7.1. Кому з цих вчених належить пріоритет розроблення концептуальних та методичних засад шкільної психологічної служби:
а. І. Дубровіній;
б. К. Абульхановій;
в. Л. Божович.
7.2. Коли саме затверджено діюче Положення про психологічну службу системи освіти України:
а. 1991 р.;
б. 1999 р.;
в. 2004 р.;
7.3. Психологічна служба у системі освіти є:
а. Державною;
б. Недержавною;
7.4. Основні види діяльності шкільної психологічної служби:
а. Діагностика, супровід, координація, медіація;
б. Освіта, виховання, розвиток, навчання;
в. Діагностика, корекція, профілактика, консультування.
7.5. Співставити:
а. Діагностика… a. Своєчасне попередження відхилень;
б. Корекція… b. Психологічне обстеження;
в. Профілактика… c. Заходи з метою усунення відхилень у розвитку і поведінці.
7.6. Етичний кодекс психолога прийнятий:
а. Міністерством освіти України;
б. І Конгресом психологів України;
в. І Установчим з’їздом Товариства психологів України.
7.7. Які саме завдання були пріоритетними у сфері шкільної психології у Франції на поч. ХХ ст.?
а. Гуманізація освіти;
б. Індивідуалізація навчання;
в. Оцінка рівня розумового розвитку.
7.8. Один з перших осередків практичної психології під керівництвом Парсонса (США, поч. ХХ ст.) займався проблемою:
а. Корекції індивідуального розвитку;
б. Профорієнтацією.
7.9. Перші шкільні психологи з’явились на початку ХХ ст. у:
а. Франції та Росії;
б. США та Англії;
в. Німеччині та Австрії.
7.10. Функції практичного психолога у школі збігаються з функціями соціального педагога повністю:
а. Так;
б. Ні.
7.11. Центр психологічної служби системи освіти був вперше в Україні започаткований в:
а. НДІ психології;
б. НДІ педагогіки;
в. КДПУ ім. М. Драгоманова.
7.12. Центр ПССО в Україні був започаткований:
а. 1945 р.;
б. 1991 р.;
в. 1999 р.
7.13. Шкільній психологічній службі у США:
а. Близько 20 років;
б. Близько 50 років;
в. Близько 90 років.
7.14. Хто саме був першим керівником Науково-методичного центру НСПС?
а. О. Киричук;
б. Н. Чепелєва;
в. В. Панок.
7.15. Вперше практичний психолог у СРСР розпочав свою роботу в одному з навчальних закладів:
а. України;
б. Грузії;
в. Росії;
г. Естонії.
7.16. За що саме критикували і засуджували педологію?
а. За те, що не використовує тести;
б. За те, що не виправдано широко використовує тести.
7.17. Яка модель шкільного психолога розвивається в Україні:
а. Педагогічний психолог;
б. Клінічний психолог;
в. Обидві моделі.
7.18. ШПС функціонує на трьох рівнях:
а. Науковий, прикладний, практичний;
б. Науковий, побутовий, методичний;
в. Шкільний, обласний, державний.
7.19. В діяльності ШПС існує два напрямки:
а. Короткотривалий, довготривалий;
б. Актуальний, перспективний;
в. Науковий, практичний.
7.20. Психологічна служба навчального закладу включає посади психологів, соціальних педагогів, дефектологів, консультантів, логопедів та інш. спеціалістів:
а. Так;
б. Ні.
8.1. Типові проблеми, які вирішує психолог початкової школи:
а. Самовизначення особистості школяра;
б. Адаптацію дитини до школи;
в. Виховання молодших школярів;
г. Вивчення читацьких інтересів учнів.
8.2. Доцільно виключну увагу приділяти учням:
а. Початкової школи;
б. Середніх класів;
в. Старших класів.
8.3. Хто повинен визначати стратегію і тактику роботи психолога у конкретній школі:
а. Міністерство освіти;
б. Вчителі;
в. Методисти районного (міського) центру ППСР;
г. Сам психолог.
8.4. Які три типи робочих задач вирішує психолог початкової школи:
а. Навчальні, соціальні, моральні;
б. Соціальні, виховні, моральні;
в. Соціальні,етичні, моральні;
г. Типові, індивідуальні, виховні.
8.5. Робота психолога в початковій школі в плані корекції спрямована на:
а. Індивідуальність дитини;
б. Індивідуальність дитини та на взаємодію ще з індивідуальними якостями батьків і вчителя-класовода.
8.6. Мета психолога при прийомі дітей до школи:
а. Універсальна, незалежна від типу навчального закладу;
б. Залежить від типу навчального закладу.
8.7. Слово психолога на прийомі дітей до школи:
а. Вирішальне;
б. Дорадче.
8.8. Особливість статусу практикуючого психолога у загальноосвітній школі:
а. Він має такий самий статус, як вчителі;
б. Він незалежний від адміністрації школи;
в. Він не повинен відігравати роль вчителя, а з іншої сторони психолог рівноправний член педагогічного колективу.
8.9. Як правильно називається широковідомий тест, який використовують з метою вивчення загальної обізнаності школярів:
а. Шкільний тест вимірювання інтелекту;
б. Шкільний тест логічного мислення;
в. Шкільний тест тривожності;
г. Шкільний тест розумового розвитку .
8.10. Методика «Малюнок сім’ї» призначена у першу чергу для:
а. Оцінки загального розвитку дитини;
б. Оцінки вміння малювати;
в. Одержання інформації про сім’ю;
г. Відображення переживань і сприйняття дитиною свого місця у сім’ї.
8.11. Соціальна норма оцінювання – це:
а. Оцінка поведінки школяра;
б. Критерій будь-якої діагностики;
в. Оцінка успіхів учня при порівнянні з успіхами інших учнів;
г. Громадська думка.
8.12. Що таке шкільна дезадаптація:
а. Порушення норми адаптації;
б. Утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень поведінки;
в. Втрата апетиту, погіршення сну, психосоматичні симптоми.
8.13. Основна мета проведення соціально-психологічного тренінгу для підлітків, що мають комунікативні проблеми:
а. Допомогти кожному учаснику виразити себе індивідуальними засобами;
б. Подолати комплекси;
в. Засвоїти соціальні норми спілкування.
8.14. У роботі зі старшокласниками пріоритетною є:
а. Проблема навчання;
б. Формування часової перспективи;
в. Формування взаємин з однокласниками.
8.15. Основні функції психологічної служби при роботі у старших класах спеціалізованих шкіл:
а. Навчальна, виховна, розвивальна;
б. Просвітницька, організаційна, консультативна;
в. Прогностична, терапевтична, корекційна.
8.16. Комплексна форма роботи об’єднує:
а. Усі зацікавлені сторони педагогічного процесу;
б. Усі методи роботи;
в. Усі форми роботи;
г. Усі види роботи.
8.17. Загальна мета психологічної служби у вищих закладах освіти:
а. Підвищення якості знань;
б. Сприяння особистісному зростанню та професійному становленню студентів;
в. Підвищення якості надання освітніх послуг;
г. Експертиза навчальних програм.
8.18. Тривалість робочого тижня психолога – 40 год., з них для роботи у навчальному закладі згідно з Положенням про психологічну службу відводиться::
а. 40 год.;
б. 20 год.;
в. 30 год.
8.19. Опитувальник Дж. Холланда використовується у:
а. Превентивному вихованні;
б. Профілактичній роботі;
в. Профорієнтаційній роботі.
8.20. Соціометричні методики дозволяють вивчати:
а. Успішність навчання;
б. Індивідуальні особливості учня;
в. Структуру взаємин у групі.
Термінологічний словник
Адаптація – пристосування, звикання індивіда до нових умов, до мінливого соціального середовища.
Активність особистості - здатність людини робити суспільно значиміперетворення у світі на основі привласнення багатств матеріальної та духовної культури, що проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні.
Акцентуація характеру - надмірна виразність окремих рис характеру та їхніх сполучень, що представляє крайні варіанти норми, що межують з психопатіями.
Альтруїзм - протилежність егоїзму; система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини або соціальної спільності; безкорислива турбота про благо інших.
Антисоціальна поведінка - поведінка, спрямована проти інтересів суспільства в цілому, конкретних людей.
Асоціальна поведінка - недотримання моальних норм суспільства.
Вікові особливості розвитку – типові особливості віку, що визначають основний напрямок розвитку людини в онтогенезі.
Готовність до шкільного навчання – бажання та усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини.
Мотивація внутрішня - активність, викликана особистими мотивами учня, наприкалд, допитливість або бажання самоствердження.
Мотивація зовнішня - активність, обумовлена зовнішніми, суспільно значимими мотивами.
Особистість - 1) індивід як суб"єкт соціальних відносин і свідомої діяльності; 2) обумовлена включеністю до суспільних відносин системна якість індивіда, що формується в спільній діяльності та спілкуванні.
Переживання - емоційний стан відображення внутрішнього ставлення людини до явищ дійсності.
Поведінка - взаємодія з навколишнім середовищем, опосередкована зовнішньою або внутрішньою активністю суб"єкта.
Психодіагностика - виявлення за допомогою психодіагностичних методів (методик) індивідуальних показників психічного розвитку та порівняння їх з нормою (діагноз).
Психокорекція - система заходів, що спрямована на виправлення недоліків та відхилень в психічному розвитку.
Психологічна служба - система спеціальних установ, які створюються у різних соціальних інститутах й організаціях й покликані надавати кваліфіковану психологічну допомогу людям.
Психологічне консультування - надання практичної психологічної допомоги людям у формі порад і рекомендацій, на основі попереднього вивчення проблем, що хвилюють цих людей, а також їх самих та їхніх стосунків з оточуючими людьми.
Психопрофілактика- система заходів, що попереджають відхилення в психічному та особистому розвитку.
Психодіагностична робота практичного психолога - це один з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, який потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога.
Психологічний діагноз — це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).
«Об'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
«Суб'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
«Проективний» підхід — діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.
Психокорекція є видом психологічної допомоги, яка передбачає активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий й інтелектуальний рівень функціонування людини.
Психодіагностична робота практичного психолога - це один з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, який потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога.
Психотерапія спрямована на глибинне проникнення в особистість і'здійснення прогресивних зрушень у її взаємодії зі світом через зміну само- і світосприймання та передбачає створення умов для повноцінного становлення особистості.
Мета психотерапії — сприяння у становленні повноцінної особистості, здатної займати активну і творчу позицію відносно себе та своєї життєдіяльності, справлятися із травмуючими ситуаціями і переживаннями, приймати рішення і продуктивно, нешаблонно та гідно діяти у відповідних соціально-культурних умовах.
Психотерапевтичні групи — це невеличкі тимчасові об'єднання людей під керівництвом психолога або соціального працівника, які мають спільну мету міжособистісного дослідження, особистісного зростання та саморозкриття.
Психологічний фактор — узагальнене поняття, в якому фіксується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понятті конкретизується поняття «людський фактор».
Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті.
Психологічна профілактика й корекція — визначення осіб, що схильні до девіантної поведінки і відставання в навчанні, запобігання конфліктів між учасниками навчально-виховного процесу, здійснення психологічно-педагогічних заходів з усунення відставань, девіацій та конфліктів;
Соціально-психологічне обстеження учасників педагогічного процесу з метою покращання навчання й виховання учнів; проведення моніторингу психологічного розвитку дітей. У навчально-виховному процесі виникає безліч психологічних проблем, котрі мають різну природу.
Соціальна ситуація розвитку (за Л.С. Виготським) - те особливе сполучення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, що є типовим для кожного вікового етапу, обумовлює й динаміку психічного розвиткупротягом відповідного вікового періоду, і виникаючі якісно нові психологічні утворення.
Соціальні норми оцінювання - оцінка успіхів учня при порівнянні з успіхами інших учнів.
Соціометричний статус - положення суб"єкта в системі міжособистісних відносин.
Спрямованість особистості - сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості. Характеризується її інтересами, схильностями, переконаннями, іедалами, у яких виражається світогляд людини.
Ціннісні орієнтації особистості - соціальні цінності, що виступають як цілі життя й основні засоби досягнення цих цілей.
Ресурси:
www.koob.ru/practic_psychology
www.zipsites.ru/psy/psylib
www.alleng.ru/d/psy/psy075.html
www.vusnet.ru
www.nbuv.gov.ua
www.psi.lib.ru
www.psyinfo.net
www.hpsy.ru/public
Положенняпро психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх таінших навчальних закладів системи загальної середньої освіти 1. Загальні положення 1.1. Психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (далі - навчальних закладів) - це спеціально обладнане приміщення для здійснення професійної діяльності практичного психолога (соціального педагога). 1.2. В кабінеті забезпечується своєчасне і систематичне вивчення психофізичного, соціального розвитку дітей та учнів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей. Кабінет діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку і саморозвитку дітей та учнів, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів. 1.3. Робота в психологічному кабінеті здійснюється відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.1999 р. N 127 ( z0922-99 ) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 р. за N 922/4215), із змінами і доповненнями, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2001 р. N 439 ( z0570-01 ) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2001 р. за N 570/5761), у тісному взаємозв'язку з іншими навчальними кабінетами, з використанням технічних засобів, методичного, довідкового та роздаткового матеріалу. 1.4. Навчальний заклад забезпечує організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування психологічного кабінету. Приміщення, обладнання, майно кабінету утримується навчальним закладом на безстроковому користуванні та оперативному управлінні. 1.5. У психологічному кабінеті можуть надаватися користувачам додаткові платні послуги згідно з законодавством України. 1.6. Дане Положення є обов'язковим для навчальних закладів незалежно від форм власності і визначає загальні Вимоги до розташування, обладнання, оформлення психологічного кабінету та ведення документації. 1.7. Діяльність у психологічному кабінеті регламентується законами України, іншими законодавчими актами, нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти України, затвердженими в установленому порядку навчальними програмами і планами, а також цим Положенням. 2. Призначення психологічного кабінету та вимоги до його оформлення Психологічний кабінет повинен мати два приміщення: робочий кабінет практичного психолога (соціального педагога) та навчальний психологічний кабінет. 2.1. Робочий кабінет практичного психолога (соціального педагога) призначений для проведення індивідуальної психодіагностичної, корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи; індивідуальної консультаційної роботи з учнями (дітьми), педагогічними працівниками, батьками, а також для підготовки до занять, тренінгів, виступів; обробки результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій. Робочий кабінет розташовується в зручному для відвідувачів місці. На вхідних дверях закріплюється табличка "Практичний психолог" ("Соціальний педагог"), на видному місці - графік роботи, затверджений керівником навчального закладу. Під робочий кабінет відводиться кімната площею не менше 12 кв. м. 2.2. Навчальний психологічний кабінет призначений для проведення занять з дітьми та учнями (навчальні курси, факультативні заняття, психологічні гуртки, практикуми, тренінги); групової діагностичної, розвивальної та психокорекційної роботи з учнями (дітьми), психологічної просвіти педагогічних працівників, батьків; систематичного підвищення рівня психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Навчальний психологічний кабінет розташовується поруч з робочим кабінетом практичного психолога (соціального Педагога). На вхідних дверях закріплюється табличка з назвою: "Навчальний психологічний кабінет". 2.3. Оформлення психологічного кабінету повинно відповідати рекомендованим санітарно-гігієнічним, технічним нормам (освітленості, температури, вологості, швидкості руху повітря) та естетичним вимогам. Психологічний кабінет розташовується в приміщеннях з достатнім природним та штучним освітленням, звуковою ізоляцією, необхідною кількістю розеток. Кімнати повинні забезпечувати психотерапевтичний ефект. Підвищенню комфортності сприяють кімнатні рослини, акваріуми, зображення природи тощо. Для кращого розсіювання та відбиття світла рекомендується стелю фарбувати у білий колір. Якщо вікна у приміщенні виходять на сонячний бік, то стіни краще оформляти у прохолодні тони: блакитний, зеленуватий, салатний. Для приміщень з вікнами, орієнтованими на північ, північний захід, північний схід більше підходять кольори теплої гами: жовтуватий, світло-рожевий, пісковий. Підлога, незалежно від матеріалу, з якого вона зроблена, повинна мати темніший колір, ніж стіни. Приміщення слід оформляти з урахуванням вимог сучасного дизайну. При оформленні психологічного кабінету рекомендується створення кольоро-світлової композиції з урахуванням психофізіологічного ефекту кольорів. 3. Матеріально-технічне оснащення 3.1. Робочий кабінет практичного психолога (соціального педагога) рекомендується укомплектувати: меблями: письмовий та журнальний стіл, стільці, 2-3 крісла, шафи секційні для зберігання книг, навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо; сейфом для зберігання обліково-статистичної документації та документації для службового використання, аудіо-відео касет, дискет тощо; килимами для підлоги та пилососом для їх чищення; оргтехнікою: комп'ютером, принтером, ліцензованим програмним забезпеченням, сканером, ксероксом, телевізором, диктофоном, аудіовідеотехнікою з достатньою кількістю касет, діагностичними засобами, проекційною апаратурою та пристроями для її використання (екран, зашторювання, пульт дистанційного управління та ін.), кольорово-освітлювальною системою, освіжувачем та іонізатором повітря, засобами зв'язку тощо; канцелярськими приладдями: папером (білим та кольоровим) форматом А4, блокнотом АЗ, фліп-чартом, маркерами, фломастерами, матеріалами для творчих занять (клей, пластилін, фарби, іграшки, ляльки та ін.) тощо. 3.2. Обладнання навчального психологічного кабінету. Робочі місця учнів (дітей) і практичного психолога (соціального педагога) обладнуються відповідно до вимог наукової організації праці, ергономіки, з дотриманням правил техніки безпеки. Вони обладнуються з урахуванням специфіки діяльності кабінету; психодіагностична робота, викладання навчальних курсів, психологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу.Робочі місця учнів (дітей) - столи, які зручно переміщувати по кабінету. З шаф найбільш зручними є секції, що мають пересувні полички і напівполички; психологічні тренінги, практикуми, розвантаження, психотерапія. Приміщення устатковується 10-15 м'якими кріслами з високими підголовниками і вмонтованими в них гніздами для підключення індивідуальних наушників, килимом для підлоги, природно-декоративними елементами (рослини, акваріуми, фонтани)тощо. Навчальний психологічний кабінет багатопрофільного використання може обладнуватись і іншим устаткуванням, виходячи із специфіки діяльності та функціонального призначення. 3.3. Психологічний кабінет оснащується комплектами підручників по класам (групам), навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій, затверджених навчальних програм, фахових періодичних видань (журнали "Практична психологія та соціальна робота", "Журнал для батьків", "Обдарована дитина" та ін.), тестових методик, бланків, допоміжних матеріалів. 3.4. Облік товарно-матеріальних цінностей психологічного кабінету навчальних закладів здійснюється в установленому порядку. 4. Матеріали та документація кабінету Матеріали та документація психологічного кабінету розділяється за категоріями: 1. Нормативно-правова. 2. Навчально-методична. 3. Довідково-інформаційна. 4. Обліково-статистична. 5. Для службового використання. 4.1. До нормативно-правових документів належать: закони України, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження. Положення Міністерства освіти і науки України, управлінь (відділів) освіти і науки місцевих державних адміністрацій щодо діяльності психологічної служби системи освіти України. 4.2. До навчально-методичних матеріалів належать: підручники, навчально-методичні посібники, збірники методичних рекомендацій, навчальні програми (плани), фахові періодичні видання тощо. 4.3. До довідково-інформаційних матеріалів належать:матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, нарад,тематичні проспекти (буклети), доповіді, виступи на педрадах,навчально-тематичні плани роботи з учнями (дітьми), педагогічними працівниками, батьками тощо. 4.4. До обліково-статистичних документів належать: облік товарно-матеріальних цінностей психологічного кабінету, плани роботи практичного психолога (соціального педагога) на рік (місяць), форми статистичної звітності встановленого зразка тощо. 4.5. До матеріалів для службового використання належать: індивідуальні картки психолого-педагогічного діагностування, журнали індивідуальних консультацій, протоколи корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, матеріали психолого-педагогічних консиліумів, тексти (ключі) тестових методик, опитувальники, анкети, бланки відповідей тощо. Доступ до обліково-статистичних документів та документів для службового використання регулюється завідуючим психологічним кабінетом відповідно до положень Етичного кодексу психолога (за винятком офіційних звернень правоохоронних і судових органів). Крім того, в психологічному кабінеті має бути наступна інформація: список телефонів (адреси) місцевих спеціалізованих центрів, служб, консультацій медико-психологічного профілю; телефони (адреси) районного (міського), обласного центрів практичної психології і соціальної роботи (методистів-психологів). 5. Завідування психологічним кабінетом 5.1. Завідування психологічним кабінетом покладається керівником навчального закладу на практичного психолога (соціального педагога). 5.2. Завідуючий кабінетом несе відповідальність за зміст роботи психологічного кабінету, планування діяльності та ведення документації, зберігання та правильне використання обладнання та інших матеріальних цінностей. 5.3. До обов'язків завідуючого психологічним кабінетом входить: систематичне поповнення та удосконалення навчально-матеріальної бази кабінету, забезпечення роботи технічних засобів, дотримання правил санітарії та гігієни, протипожежної безпеки і поводження з електричними приладами. 5.4. За завідування психологічним кабінетом здійснюється доплата згідно з законодавством України. "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України", N 1/2002 ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти
України
03.05.1999 N 127
( z0922-99 )
(у редакції наказу
Міністерства освіти і науки
України
від 02.07.2009 N 616)
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 липня 2009 р.
за N 687/16703
ПОЛОЖЕННЯ
про психологічну службу системи освіти України
I. Загальні положення