Конкуренція в ринковій економіці, її види й методи. Конкуренція і монополія
Ціноутворення.
Механізм саморегулювання ринкової економіки
Саморегулювання ринкової економіки здійснюється через таки ринкові інструменти, як попит, пропозиція, ціна, конкуренція.
Попит – платоспроможна потреба, кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду. Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Кількість товарів називають обсягом попиту.
Між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок, який описує закон попиту:обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.
Дія цього закону пояснюється двома ефектами: ефектом доходу та ефектом заміщення.
Ефект доходу проявляється в тому, що за зростання ціни реальний доход споживачів за інших рівних умов скорочується. І навпаки, коли ціна падає, купівельна спроможність споживачів зростає, тому вони можуть купувати більше даного товару на зекономлену суму.
Ефект заміщення означає, що при зміні ціни покупець замінює дорожчі товари дешевшими, наприклад, при підвищенні ціни на яловичину він зменшить попит на яловичину і збільшить на свинину чи рибу, які є товарами – замінниками.
Сам попит, як співвідношення цін і кількостей товару, зазнає впливу багатьох чинників, головні з них: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціни взаємопов’язаних товарів (замінники чи доповнювачі); кількість споживачів на ринку; очікування споживачів відносно майбутніх цін та доходів.
Графічно (рис. 1) закон попиту зображає спадна крива попиту (D), а дію інших чинників відображає зміщення кривої попиту (рис. 2). Наприклад, коли доход споживачів зросте, то за тою самою ціною (Р0) вони куплять більше товару (Q1), ніж раніше (Q0).
Реакція споживачів на зміну ціни і інших чинників може бути визначена за допомогою показника еластичності. Еластичність попиту показує, на скільки відсотків змінилась величина попиту від зміни ціни або іншого чинника на 1%. Еластичність визначають за формулами:
; – еластичність попиту за ціною;
– еластичність попиту за ціною (формула середньої точки);
– еластичність попиту за доходом (Y).
Пропонування – це кількість товарів і послуг, яку виробники готові продати на певному ринку за кожної з можливих цін за конкретний період. Залежність між ціною і обсягом пропонування пряма.
Закон пропонування: за інших рівних умов зростання ціни товару веде до збільшення обсягів продукції, яку можуть і хочуть вивезти на ринок виробники (рис.3). Зростання обсягів виробництва пов’язане з тим, що підприємці отримують вищий прибуток за зростання цін, вони мають стимул до розширення випуску. Крім того в галузь вступають нові виробники.
На пропонування також впливають інші чинники (рис. 4), головними з яких є: ціни на ресурси (впливають на витрати); технології виробництва; кількість продавців на ринку; податки та субсидії; зміни цін інших товарів; очікування зміни цін. Графік ілюструє закон пропонування, крива пропонування (S) висхідна, а також дію інших чинників, які зміщують криву пропонування. Наприклад, якщо нова технологія скорочує витрати виробництва, крива пропонування зміщується від S0 до S1.
Реакцію виробників на зміну ціни і інших чинників також обчислюють за коефіцієнтами еластичності аналогічно до еластичності попиту:
.
Ціна – третій елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Існує багато теорій, які намагаються пояснити природу ціни. Класична політекономія (А.Сміт, Д.Рікардо та ін.) обгрунтовує, що ціна – це грошова форма вартості товару, вона слугує для непрямого виміру суспільно-необхідного робочого часу, витраченого на виробництво даного товару. Представники маржиналізму (К.Менгер, Ф.Візер та ін.) вважають, що в ринковій ціни відображається ступінь корисного ефекту, тобто суб’єктивні оцінка задоволення, яке товар приносить споживачу. Головна ідея полягає в тому, що кожна наступна одиниця певного блага приносить споживачу менше задоволення у споживанні, ніж попередня. Цю тенденцію відображає закон спадної граничної корисності, тобто додаткової корисності додаткової одиниці блага. Остання одиниця певного блага, яку куплять на ринку, має найнижчу корисність і, відповідно, за неї споживач заплатить найменше. Ця остання куплена одиниця певного блага задовольняє “граничну потребу” споживачів, має найнижчу граничну корисність, що і визначає ринкову ціну. Кожна точка кривої попиту показує, яку ціну споживачі готові заплатити за даний обсяг товару.
Теорія попиту і пропонування вважає, що ринкова ціна встановлюється на ринку через взаємодію попиту і пропонування. На ринку інтересам виробників, які хочуть відшкодувати свої витрати і отримати прибуток, протистоять інтереси споживачів, які оцінюють товар відповідно до його граничної корисності. Вирішується ця суперечність встановленням рівноважної ціни, яка відображає рівність попиту і пропонування.
В сучасній економічній теорії найбільш поширена концепція ціни А.Маршала, який намагався поєднати обидва підходи. В механізмі ринкового саморегулювання особливе значення має ціна рівноваги, за якої всі споживачі готові купувати продукцію, а всі виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі.
Графічно ціну рівноваги визначає точка перетину кривих попиту і пропонування (рис. 5). Вона встановлюється через коливання ціни. Якщо ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, якщо нижча – дефіцит. Якщо змінюються інші чинники (доход і т.п.), то змінюється попит або пропонування, тоді змінюється і рівноважна ціна.
Приклад 1. Інтенсивність праці при виготовленні одиниці товару зросла вдвічі, а продуктивність праці - у 1,5 рази. В той же час попит перевищив пропозицію в 1,3 рази. Якою буде нова ціна, якщо спочатку вона становила 60 грн.?
Розв’язок. Зі зміною продуктивності праці величина вартості одиниці товару змінюється обернено пропорційно, а зі зміною інтенсивності праці залишається незмінною. Оскільки ціна прямо пропорційна вартості товару і попиту, то нова ціна буде дорівнювати: 
Відповідь: нова ціна становить 52 грн.
Приклад 2. Ціна одиниці товару знизилася з 8 грн. до 7 грн., що спричинило зростання обсягу попиту з 3000 одиниць до 6000 одиниць. Визначте коефіцієнт цінової еластичності попиту на продукцію за формулою середньої точки.
Розв’язок.
Відповідь: - 5.
Конкуренція – суперництво між ринковими суб’єктами за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації товарів. Вона виступає як об’єктивний економічний закон ринкової економіки, як зовнішня примусова сила, що змушує виробників підвищувати ефективність виробництва, якість продукції, урізноманітнювати асортимент товарів, збільшувати нагромадження і розширювати виробництво. Конкуренція створює постійну загрозу того, що при випуску неякісної чи дорогої продукції якийсь інший виробник перехопить споживача, доходи і призведе даного виробника до розорення.
Товарна біржа – це установа, яка здійснює за стандартами оптові торговельні операції у спеціальному місці. Ціни на біржі складаються в умовах вільної конкуренції. Стандарти встановлюються на обсяг, терміни покупок, ціни та інші умови. Товарні біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. На універсальних біржах продаються промислові та сільськогосподарські товари, на спеціалізованих – окремі товари або їх споріднені групи (вовна, нафта тощо).
Фондова біржа – це установа, в якій власники здійснюють купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та ін.).
Біржа робочої сили (служба зайнятості) – це установа, яка є посередником між працівником і підприємцями. Вона збирає і надає інформацію про наявність вільних робочих місць, сприяє підготовці і перепідготовці робітників різних спеціальностей, створенню робочих місць, зайнятості населення.
Банк – це установа, яка є посередником при здійсненні платежів і кредитних операцій між господарюючими суб’єктами. Банки мають свій капітал, а також залучають тимчасово вільні кошти населення, підприємств, установ та надають ці кошти в позику. Центральний банк нашої країни називається Національним Банком України (НБУ). Цей банк є емісійним (емісія – випуск). Він здійснює емісію грошей (банкнот), зберігає золоті запаси держави, надає кредити комерційним банкам. Комерційні банки зберігають гроші та цінні папери населення, підприємств і держави та надають позики суб’єктам господарювання. Комерційні банки надають незабезпечені та забезпеченні позики. Забезпечені позики – це позики, надані під заставу якого-небудь майна чи майбутніх доходів. Іпотечні банки (іпотека – застава) – надають позики під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, власникам житла та інше.
Конкуренція в ринковій економіці, її види й методи. Конкуренція і монополія.
Конкуренція – важливий елемент механізму саморегулювання ринку. Існує багато видів і форм конкурентної боротьби, головні з них: конкуренція продавців за найкращу позицію на ринку; конкуренція покупців – виникає, коли попит більший за пропонування. В результаті загальної боротьби на ринку встановлюється єдина ціна на товар.
Внутрішньогалузева конкуренція сприяє впровадженню у виробництво нової техніки і технології; міжгалузева конкуренція сприяє встановленню середньої норми прибутку.
Досконала конкуренція виникає на ринку, де багато покупців і продавців відсутні перешкоди до вступу в галузь, частка кожного підприємства в загальному обсязі ринкового пропонування не значна. Це, як правило цінова конкуренція, коли суперника подавляють зниженими цінами, переключаючи покупця на свої товари.
Недосконала конкуренція пов’язана з пануванням великих фірм. Розрізняють різні ринкові структури недосконалої конкуренції: монополія –ринок єдиного продавця, монопсонія – ринок єдиного покупця, олігополія – ринок кількох продавців.
Нецінова конкуренція ведеться за допомогою реклами, підвищення якості товару, поліпшення умов збуту чи оплати. Характерна для монополій та ін.
Добросовісна конкуренція, коли дотримуються правових і певних етичних норм; недобросовісна – коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо.
Головна перевага механізму ринкового саморегулювання полягає у досягненні за допомогою конкуренції і встановлення рівноважної ринкової ціни високої ефективності виробництва та ефективного розподілу ресурсів економіки.
Недоліки механізму ринкового саморегулювання:
- ринок повільно, або взагалі не реагує на потребу в докорінній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;
- ринок не підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо);
- ринок призводить до нерівномірного розподілу доходів;
- ринок не може попередити кризові явища в економіці.
Ці недоліки спричиняють необхідність державного регулювання ринкової економіки.
Для чистої (досконалої) конкуренції характерні такі ознаки:
1. Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Поняття «дуже багато» не має кількісного вираження. Головне, щоб кожен з них не міг впливати на ринкову ситуацію. З певною умовністю цій ознаці відповідають ринки сільськогосподарської продукції в розвинених країнах, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.
2. Стандартна продукція, що пропонується для продажу. Це означає, що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, тому йому однаково у кого з продавців придбати товар.
3. Відсутність можливості окремого продавця впливати на ринкову ціну. Продавця в умовах досконалої конкуренції найчастіше називають «тим, хто погоджується з ціною».
4. Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ніяких законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм, які виробляють певний продукт.
5. Відсутність нецінової конкуренції. Основою для проведення нецінової продукції, як правило, є диференціація товару. Оскільки на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає.
Зіставлення перелічених ознак з існуючим середовищем у реальній економіці показує, що чиста конкуренція – явище унікальне, вона потребує спеціального аналізу:
1. Існує кілька сфер (галузевих ринків), де ситуація більше схожа на чисту конкуренцію, ніж на будь-яку іншу модель ринку.
2. Для пізнання складніших ринкових ситуацій треба починати аналіз з найпростіших варіантів, до яких належить ринок досконалої конкуренції.
Модель чистої конкуренції – це стандарт, по якому може бути оцінена ефективність реальної економіки.
Можна зробити важливий висновок: скільки продукції, для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Інакше, кажучи на відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник абсолютно еластична.
Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продажу.
Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівні між собою.
Ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням. Однак по при всі обмеження конкурентний ринок слід визнати найефективнішою моделлю ринку.
Монопольний ринок
І. Питання абсолютна або чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого нема близьких замінювачів. Газові, електричні компанії, водопровідна компанія, компанія кабельного телебачення і телефонна компанія – всі являються монополістами або по суті такими.
Монополія також може мати географічний вимір. Невелике місто може обслуговуватись тільки однією авіалінією або залізничною дорогою; місцевий банк, кінотеатр або книжковий магазин може відноситись до монополії у маленькому географічно ізольованому населеному пункті.
Характерні риси чистої монополії:
1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твердження: фірма монополіст – це є певна галузь виробництва. Фірма і галузь – це поняття – синоніми.
2. Товар, який виробляє монополіст немає близьких замінювачів. Тому щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки:
а) або взагалі відмовитись від споживання цього товару
б) або придбати його у монополіста
У чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів, але він вступає у відносини конкуренції на ринку ресурсів (є покупцем на ринку ресурсів).
3. Чистий монополіст сам встановлює ціни на свої товари. В умовах конкуренції окрема фірма «погоджується» з ціною. Монополіст диктує ціну.
4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів.
Монополія ринку може досягатись:
а) зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.
б) об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного виробника. Форми монополістичних об'єднань зокрема такі:
· картель – виробнича і комерційна самостійність і домовленість про ціни
· синдикат – виробнича самостійність, втрата комерційної самостійності
· трест – втрата виробничої і комерційної самостійності.
Блокування вступу у галузь, встановлення відповідних бар'єрів - обов'язкова умова для існування чистої монополії. Ці бар'єри можуть набувати різних форм:
а) масштаби виробництва. Як правило, фірма – монополіст – це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно.
б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішим серед них є патенти та ліцензії. Патентні винаходи можуть забезпечити винахідника монопольним положенням на час дії патенту. Монопольна влада, досягнута, дякуючи патентам, може посилюватися. Патентний контроль відіграв важливу роль у зростанні багатьох сучасних індустріальних гігантів – General motors, Xerox, Polaroid, General electric, Dupon та ін
Вступ в галузь або рід діяльності можуть бути обмежені державою шляхом видачі ліцензії.
в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна і у них немає близьких замінювачів.
г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, але й у більшості країн заборонені законом.
ІІ. Питання вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер, то для чистого монополіста – спадний характер.
Р Р
d
d
Q Q
Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Виробник-монополіст не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї.
Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продажу. Наприклад, монополіст може продати 40 одиниць продукції за ціною Р1 = 150 грн. Для збільшення обсягу продаж до 50 одиниць, він змушений знизити ціну до Р2 = 140 грн. Приріст валового доходу (ТR) становитиме 100 грн., а граничний доход (МR).
ΔMR = 
Таким чином, ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід).
| К-ть вироб. пр-ції (од-ць) | Ціна (грн.) | Валовий доход (грн.) | Граничний доход (грн.) |
| -18 |
Слід зазначити, що валовий дохід (ТR) фірми монополіста при збільшенні обсягів продажу зростає не завжди.
Динаміка валового доходу тісно пов'язана з рівнем граничного доходу. Якщо граничний дохід має позитивне значення, то валовий дохід зі збільшенням обсягів продажу зростає і навпаки.
MR > 0, TR↑
MR < 0, TR↓
Максимальне значення валового доходу набуває у точці, де граничний дохід = 0. МR = 0, TR – mах.
Монополіст ніколи не вибере таку комбінацію «ціна - кількість» при якій валовий дохід зменшиться, а граничний дохід є від'ємним.
Аналізуючи еластичність попиту, ми дійшли висновку, що при еластичному попиті зниження ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. Якщо попит нееластичний, то валовий дохід продавця матиме таку саму спрямованість змін, що і ціна.
Очевидно, що виробник, який намагається максимізувати прибуток буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту на користь певної комбінації «ціна - продукт» на еластичній ділянці.
Можливості дискримінації зумовлені тим, що монополіст контролює виробництво і ціноутворення. У світі і в Україні цінова дискримінація практикується досить широко.
Економічні наслідки цінової дискримінації:
а) монополіст, який займається ціновою дискримінацією може збільшити свої прибутки;
б) при інших рівних умовах збільшується обсяг виробництва монополістом.
Більшість економістів не вважають чисту монополію як дуже прогресивну ринкову структуру. В той же час визнають за нею певні позитивні риси у розвитку економіки.
Однак, незаперечним є те, що монополізмпідриває конкуренцію, як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави у сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.