СЗЗ – це території певної протяжності і ширини, що розташовані між промисловими підприємствами і межами зон житлової забудови

Розміри СЗЗ, їх розрахунок регламентуються державними стандартами, причому вважається, що кожне підприємство, що має джерела забруднення навколишнього середовища, повинно обов’язково мати СЗЗ.

З цією метою всі підприємства поділяються на 10 групза галузями в залежності від сукупності джерел забруднення. В межах кожної групи виділяють п'ять класівнебезпеки і залежно від класу встановлюється нормативна ширина СЗЗ: I клас — мінімальна протяжність СЗЗ складає 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.

При встановленні розмірів СЗЗ необхідно враховувати переважаючі напрями вітрів, тобто вона може залежно від рози вітрів мати різну протяжність у різних напрямах, але у будь-якому випадку не нижче мінімальної (нормативної).

Розміри СЗЗ можуть бути зменшені за рахунок технологічних заходів, наприклад систем очищення і знешкодження забруднюючих речовин, зниження впливу інших шкідливих виробничих чинників.

Санітарно-гігієнічні показники забруднення атмосфери

У 1951 році були затверджені ГДК на десять найбільш поширених забруднювачів. На початку 1970-х рр. перелік ГДК, наведений в «Санітарних нормах проектування промислових підприємств» (СН 245-71), складав понад 600 назв шкідливих речовин, а у середині 1990-х рр. — 2500.

Для кожної забруднюючі речовини вводиться ГДК.

ГДК — це гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі, яка не буде спричиняти на людину прямого або побічного шкідливої або неприємної дії, не знижує її працездатність, не впливає на її самопочуття і настрій.

З урахуванням критеріїв шкідливості встановлюються ГДК атмосферних забруднень для двох періодів усереднювання концентрації:

ГДКс.д. — середньодобова ГДК, яка є основною і служить для запобігання несприятливої хронічної дії.

ГДКм.р. — максимальна разова ГДК, яка служить доповненням до середньодобової ГДК для речовин, що мають подразнюючу дію або запах та використовується для оцінки пікових підйомів концентрацій протягом 20...30 мин.

Токсикант— отруйна, шкідлива для здоров'я речовина. Для оцінки токсичності речовин проводять експерименти на тваринах, а потім результати експериментів екстраполюють на людину.

Доза— кількість шкідливої речовини, яка поступила в організм, віднесена до маси тіла.

Концентрація— це кількість речовини яка міститься в одиниці об'єму або маси повітря, води або грунту,[мг/м³, мг/л, мг/г.].

Смертельні дози (летальні дози) (ЛД) або летальні концентрації (ЛК) — це дози або концентрації, при якій гине 50 % піддослідних тварин в експерименті (ЛД₅₀, ЛК₅₀,).

В залежності від ступеня токсичності отруйних речовин виділяють 4 класи небезпеки, найбільш небезпечним з яких є I клас — надзвичайно небезпечні, II — дуже небезпечні, III — небезпечні, IV — слабо небезпечні.

При дії шкідливих речовин на організм можливі такі наслідки:

1) гостре отруєння, що виникає в результаті одноразової дії доз, які можуть привести до летального результату (миш'як, синильна кислота);

2) хронічні захворювання, що розвиваються в результаті дії забруднюючої речовини в тих дозах, які не призвели до гострого отруєння (пари ртуті, сполуки свинцю, марганцю).

При встановленні ГДК необхідно враховувати середовище, де вони знаходяться, оскільки дія їх на організм може бути різною через це.

Будь-який забруднювач має поріг дії, тому важливо визначати порогову і підпорогову концентрацію забруднюючої речовини. ГДК атмосферних забруднювачів встановлюється на рівні підпорогових значень, нормування яких розраховано на групи населення (діти, люди похилого віку та ослаблені захворюваннями). У основу нормування покладено використання експериментального методу, що дозволяє моделювати різні умови і широко узагальнювати результати з метою прогнозування біологічної дії атмосферних забруднювачів як при ізольованому, так і при комбінованому впливі.

Встановлення ГДК_с.с. базується на вивченні дії шкідливої речовини в умовах цілодобового спостереження за експериментальними тваринами (білі щури). Тривалість експерименту 3 – 4 місяці, а після нього результати розповсюджуються на людину і проводяться натуральні дослідження на населенні. Це є 2-м обов’язковим етапом нормування.

Практика досліджень показує, що підпорогова концентрація в 3- 10 раз нижче порогової. Накопичені результати II етапу дослідження свідчать про надійність і правомірність прямого перенесення результатів експерименту в реальні умови.

Забруднюючі речовини, що потрапляють в атмосферу, викликають захворювання, їх накопичення в організмі, мутації, функціональні зміни.

Всесвітня організація здоров'я (ВОЗ) прийняла схему біологічних реакцій організму на забруднення атмосферного повітря, згідно якої при визначенні меж нешкідливості забруднюючих речовин встановлюються три зони:

I зона — зона підпорогового рівня, зона відсутності дії чинників;

II зона — зона функціональних зрушень в організмі;

III зона — зона токсичної дії, коли реєструються патологічні зміни в організмі, викликані забруднювачем.

Норматив встановлюється для III зони або між II і III зонами (у зарубіжних країнах). Для порівняння в таблиці наведені приклади нормування середньодобової концентрації діоксиду сірки в стандартах різних країн.

Країна	Норматив ГДК_с.с. для діоксиду сірки, мг/м3	Примітка
Росія	0,05	Не повинен перевищуватися цілорічно
Польща	0,35	ГДК для житлових зон
Румунія	0,25	ГДК
Нідерланди	0,075	Не повинен перевищуватися в 50 % пробах
Японія	0,1	Національний стандарт
США	0,26	Федеральний стандарт
Франція	0,75	Для спеціальних зон
Югославія	0,15	ГДК
Швеція	0,25	Не повинен перевищуватися більше 1 разу на місяць

Максимальна разова ГДК нормується по рефлекторних реакціях, переважно по запаху. Речовини, які спричиняють подразнюючу дію або запах, досліджуються на добровольцях в умовах короткотермінових дослідів для визначення порогу дратівливого запаху або рефлекторної дії. Використовуються спеціальні установки типу циліндр з динамічним дозуванням речовин, що вивчаються. Добровольці вільно дихають через ці циліндри.

При встановленні ГДК_м.р враховується вплив середніх порогових або підпорогових концентрацій не просто для експериментальних груп, а для чутливих осіб.