o розпорядчий; o нормативно-явочний;
Таблиця 1
Основні відмінності між суб'єктами "тур. оператор" та "тур. агент"
| № з/п | Ознаки | Прояв ознак відмінності | |
| для тур. оператора | для тур. агента | ||
| 1. | Відношення до створення тур. продукту | Самі розробляють та створюють к-кс послуг для туристів | Виступають у ролі посередників, реалізуючи сформований туроператорами тур. продукт |
| 2. | Формування доходів (прибутків) | Різниця між вартістю сформованого тур. продукту та вартістю його окрем. елементів, які надані сторонніми організаціями (транспортними, розваж., екскурс. організаціями, готелями, закладами харчув. тощо) | Комісійні, які турагенти отримують від туроператорів за посередництво |
| 3. | Розмір суб’єкта | Як правило, більший, ніж турагент. Структуру можуть формувати декілька філіалів, утворюючи агентську сітку | Менші за розмірами тур. п-мства. Склад-ся, як правило, з 1 офісу, або можуть мати 2-3 філії |
| 4. | Процес просування (розподілу) тур. продукту | Виступає оптовим продавцем | Виступає роздрібним продавцем |
| 5. | Контактність із споживачами | Робота із споживачами опосередковано | Робота із споживачами безпосередньо |
| 6. | Приналежність тур. продукту | Завжди має запас тур. продукту для продажу | Замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавлен. у придбанні |
| 7. | Правовий статус | Юрид. ос., створені згідно із з-вством Укр. | Юрид. ос., створені згідно із з-вством Укр., а також фіз. ос. – суб’єкти підприємн. діяльн. |
Тур. п-мство може бути одночасно і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор і частково самостійно продає їх безпосередньо споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в ін. бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.
У наводяться к-кації туроператорів за специфікою функціонув. на ринку тур. послуг:
1) оператор масового ринку – найбільш відомий тип операторів. Сутність діяльн. для даного типу полягає у формуванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі тур. центри і курорти, перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніями або чартерними рейсами;
2) туроператори, які спеціаліз. на певному сегменті (напрямі) ринку тур. послуг. Можуть бути поділені на декілька категорій:
а) туроператори, які пропон. пакети для певної категорії споживачів (напр., для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);
б) туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки (наприклад, в Англію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т.д.);
в) туроператори, які пропонують пакет турпослуг у певних тур. центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталья тощо);
г) туроператори, які пропонують турпродукт, пов'яз. з перевез. клієнтури на певному виді транспорту (пароплави, потяги, літаки);
д) туропер., які пропон. специф. тури (сафарі, рафтінг, дайвінг тощо);
3) туроператори внутр. ринку (domectic), які продають турпакети в межах країни прожив., тобто турпродукт реалізується на націон. рівні;
4) туроператори зовн. ринку (international) створюють пакети і продають їх в різні країни. Як і з попереднім типом, тут вирізняють декілька категорій. Деякі організовують для зарубіжних туристів різноманітні послуги і виступають в ролі менеджерів сервісного забезпечення турпродукту. Ін. спеціаліз. винятково на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір послуг, який включає переговори з партнерами, які мають автобуси і готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.
За місцем діяльн. туроператори бувають:
- внутрішні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни в межах країни;
- виїзні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни за кордоном;
- оператори на прийомі - базуються в місці призначення і обслуговують прибулих іноземних туристів.
У загальнішому сенсі туроперейтингу туроператорів прийнято поділяти на ініціативних і рецептивних.
Ініціативні - це туроператори, які відправляють туристів за кордон або ін. регіони за домовленістю з приймаючими операторами або безпосередньо з туристичними п-мствами.
Рецептивні - це туроператори на прийомі, тобто ті, які комплектують тури і програми обслуговування в місцях прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди з постачальниками послуг.
З точки зору спеціалізації, турагенти можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати к-ксне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціаліз. на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та ін. поїздок).
За формами організації турагенти можуть бути:
а) самостійними п-мствами, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод;
б) частиною збутової сітки великої фірми туроператора;
в) турбюро-турагенти, які забезпечують переважно екскурсійне обслуговування і за попередніми формами взаємодіють з туроперторами і турагентами ін. видів.
Вищенаведені дослідження економічної сутності основних суб'єктів ринку тур. послуг дає можливість систематизувати існуючі та запропонувати нові класифікаційні ознаки туроператорів та турагентів (див. табл. 2). Таблиця 2
Класиф-ція видів туроператорів та турагентів
| Класифікаційна ознака | Види туроператорів | Види турагентів | Автори (джерело) класифікації |
| За специфікою функціонув. туроператорів на ринку тур. послуг | Туроператори масового ринку | – | Джерело [2, 13] |
| Туроператори, які спеціаліз. на певному сегменті (напрямі) ринку тур. послуг | |||
| Туроператори внутр. ринку | |||
| Туроператори зовн. ринку | |||
| За місцем діяльн. туроператорів | Внутрішні туроператори | – | Джерело [10] |
| Виїзні туроператори | |||
| Туроператори на прийомі | |||
| За напрямком ведення діяльн. туроператорів | Ініціативні туроператори | – | Джерело [10] |
| Рецептивні туроператори | |||
| За формою організації турагентів | – | Самостійні п-мства, які співпрацюють з 1 або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод | Джерело [13] |
| Є частиною збутової сітки великої фірмитур оператора | |||
| Турбюро-турагенти | |||
| За напрямком спеціалізації | Багатопрофільні | Джерело [10] | |
| Спеціалізовані | |||
| За правовим статусом ; | Фізичні ос. | ЗУ “Про туризм” | |
| Юрид. ос. | |||
| За видом спеціалізації | П-мства екскурсійного туризму | Запропонована авторами | |
| П-мства рекреаційного туризму | |||
| П-мства ділового туризму | |||
| П-мства спортивного туризму | |||
| П-мства релігійного туризму | |||
| П-мства зеленого туризму | |||
| П-мства пригодницького туризму | |||
| За формою власності | Держ. | Стаття 63 Господарського Кодексу Укр. [14] | |
| Приватні | |||
| Комунальні | |||
| Колективні | |||
| Змішані | |||
| За кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік | Великі (понад 1000 осіб та понад 5 млн. євро) | Стаття 63 Господарського Кодексу Укр. [14] | |
| Середні (від 50 до 1000 осіб та від 500 тис. до 5 млн. >євро) | |||
| Малі (до 50 осіб та менше 500 тис. євро) | |||
| За кількістю працюючих на п-мствах тур. сфери | Великі (понад 500 осіб) | Великі (понад 50 осіб) | Запропонована автором |
| Середні (від 50 до 500 осіб) | Середні (від 10 до 50 осіб) | ||
| Малі (до 50 ос.) | Малі (до 10 ос.) | ||
| За процесом створення та реалізації тур. продукту | Туроператори, які створюють тур. продукти та реалізують їх через турагентів | Турагенти, які створюють та реалізують тур. продукти | Запропонована авторами |
| Туроператори, які створюють та самостійно реалізують тур. продукти | Турагенти, які реалізують тур. продукти, створені туроператорами | ||
| За приналежністю до націон. та іноз. інвесторів | Нерезиденти | Запропонована авторами |
Висновки. Існує значна к-сть видів суб'єктів туроператорської та турагентської діяльн., яких (а саме тур. операторів та тур. агентів) класифіковано у даному дослідженні за основними класифікаційними ознаками (табл. 2). Також у статті наведено основні відмінності між суб'єктами "тур. оператор" та "тур. агент" (табл. 1). Практичний аспект узагальненої та запропонованої авторами класифікації полягає в тому, що її можна використовувати при статистичному дослідженні та аналізі ринку тур. послуг. Також Класиф-ція суб'єктів надасть можливість отримати в результаті вивчення тур. п-мства повне уявлення про організаційно-правове поле п-мства, основні напрямки та характер його діяльн., роль у розвитку тур. ринку, становище п-мства на міжнародному тур. ринку.
Перспективи подальших досліджень. Надалі необхідно проаналізувати практичні аспекти даного дослідження, а саме: зібрати та обробити статистичну інформацію щодо суб'єктів туроператорської та турагентської діяльн.; визначити фактори впливу на напрями їх діяльн.; запропонувати заходи щодо усунення перешкод в діяльн. суб'єктів тур. діяльн. з метою розширення їхнього кола та активізації перспективних напрямків туризму.
3. Організація тур. бізнесу
Для кожної працюючої людини з часом приходить довгоочікувана пора - пора відпусток. Кожна людина по-своєму організовує свою відпустку. Одні організовують свій відпоч. самостійно, а хтось користується вже добре перевіреним способом - звертається до послуг тур. компаній.
У тур. компаніях і агентствах також працюють люди, і згідно з існуючим з-нодавства їм теж належить відпустка. Керівництво тур. компаній і агентств також надають відпустки своїм працівникам, тому вони зацікавлені в забезпеченні якісного відпочинку своїх співробітників, і докладають максимум зусиль для його організації.
Організовуючи відпочинок своїм службовцям, туристична компанія має право розраховувати на лояльне ставлення своїх співробітників до діяльн. компанії в цілому. Відомо, що компанія попередньо бронює і оплачує номери в готелях і місця в літаках (в більшості випадків, це чартерні рейси). Зазвичай у випадках відсутності наявності повної завантаженості, заброньовані і сплачені місця пропадають, а грошові кошти не повертаються. У зв'язку з такою обстановкою компанії намагаються в такий ситуації надати відпустку своєму співробітникові, при цьому їм надається знижка, яка іноді сягає навіть 100%.
Тому місця в заброньованих готелях не пропадають, а літаки не літають з порожніми кріслами.
Основою для організ. тур. діяльн. на Україну служить ЗУ «Про туризм», а також Ліцензійні умови провадження господ. діяльн., які затверджені наказом Держ. комітету з питань регуляторної політики та п-ництва і Держ. комітету молодіжної політики, спорту і туризму.
Основою будь-якого виду тур. діяльн. в кінцевому підсумку є реалізація тур. продукту. Згідно зі статтею 1 З-ну про туризм, під туристичним продуктом прийнято розуміти попередньо розроблені к-кси тур. послуг, які пропонуються для реалізації за певними цінами.
До складу таких послуг зазвичай входять:
1. Послуги з перевезення туристів та їх багажу.
2. Послуги з розміщення в готелях.
3. Ін. тур. послуги. Сюди будуть входити послуги з організ. відвідув. об'єктів культурного призначення, розваги та відпочинку і т.п.
Суб'єкти тур. діяльн., а це можуть бути організації, п-мства, установи незалежно від форм власності, а також фізичні ос., зареєстровані згідно з чинним порядком з-нодавства Укр. і отримали ліцензію на здійснення діяльн. з надання тур. послуг, мають право надавати свої послуги туристам.
Згідно з постановою КМУ від 15 березня 2006 року № 331 було внесено зміни, згідно з яким ліцензії на здійснення тур. діяльн. видає Держтуризмкурортів.
Згідно з З-ном про туризм організаційними формами тур. діяльн. є внутрішній та міжнар. туризм.
Внутр. туризмом є різні подорожі в межах Укр., які здійсн-ся громадянами Укр., а також особами, які постійно проживають на її території.
В свою чергу до міжнародного туризму належить:
1. Виїзний туризм. Це подорожі, які здійсн-ся громадянами Укр., а також особами, які постійно прожив. на терит. Укр., в ін. країни.
2. В'їзний туризм. Сюди відносяться різні подорожі в межах території Укр., які здійсн-ся особами, не проживають на її території.
Тепер давайте розглянемо порядок створення тур. фірми, яка займатиметься організацією міжнародного туризму.
У першу чергу туристична фірма повинна бути зареєстрована в установленому з-вством порядку. Найзручнішою організацією організаційно-правовою формою здійснення тур. діяльн. є створення т-ства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Щоб зареєструвати ТОВ досить 1 засновника (фіз. або юрид. ос., як резидент, так і нерезидент). Згідно з новою редакцією ст. 52 З-ну про господар. т-ства min статутний капітал Т-ства з обмеженою відповідальністю повинен становити суму не менше однієї min заробітної плати, діючої на момент створення ТОВ. З 01.01.2010 р. розмір min зарплати, а відповідно і сума мінімального статутного капіталу ТОВ становитиме 869 грн. Нагадаємо, що раніше min статутний капітал ТОВ повинен був становити суму не менше 100 мінімальних зарплат.
При реєстрації юрид. ос. заздалегідь повинна бути відома кандидатура керівника тур. організації. Згідно з чинним Ліцензійним договором керівник тур. організації зобов'язаний мати вищу освіту, а також освіту з організації іноз. та внутр. туризму, екскурс. діяльн. або мати досвід роботи в сфері тур. бізнесу не менше 3-ох років.
Число фахівців, що мають відповідну вищу освіту з організації внутр. та іноземного туризму або мають досвід роботи в сфері тур. бізнесу не менше трьох років, які будуть входити до штату організації, має становити не менше 30% від загального числа службовців.
Ліцензування. Після того, коли вже вирішені всі питання з реєстрації ТОВ, необхідно буде зайнятися оформленням ліцензії на здійснення тур. діяльн..
Кабінет Міністрів Укр. своєю постановою № 756 від 4 липня 2001 р. «Про затвердж. переліку докум.в, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окрем. виду господ. діяльн.» затвердив перелік необх. докум., які необхідно подати до органу ліцензування, а саме:
1. Засвідчені в установленому порядку копії установчих докум.в суб'єкта господарювання із зазначенням його назви.
2. Засвідчені в установленому порядку копія документа про затвердження складу органу управління та призначення керівника господарювання - для туроператора.
3. Засвідчена в установленому порядку копія документа про затвердження органу управління, призначення керівника чи керівника філії, а також ін. відокремленого підрозділу суб'єкта господарювання - для турагента (юрид. ос.).
4. Засвідчені в установленому порядку копії докум.в, які підтверджують право власності або оренди службового приміщення суб'єктом господарювання.
5. Засвідчені в установленому порядку копії докум.в, що підтверджують рівень освіти, кваліфікацію, стаж роботи, необхідні для здійснення тур. діяльн..
6. Нотаріально засвідчена копія довідки банківської або іншої кредитної установи про підтвердж. фінансового забезпечення суб'єкта господарювання в розмірі, який визначений існуючим з-вством.
7. Засвідчена в установленому порядку копія договору зі страховою компанією про обов'язкове страхування туристів, які будуть здійснювати тур. подорожі - для туроператорів.
У цьому переліку докум.в для оформлення ліцензії є дві назви учасників відносин, які виникають в процесі тур. діяльн. - туроператори та турагенти.
Щоб правильно зрозуміти відмінність між цими учасн.. тур. діяльн., треба звернутися до ст.. 5 З-ну про туризм. Згідно з цим з-ном:
1. Тур. оператори, є юрид. особами, створеними відповідно до з-нод. Укр., для яких основною діяльн. є організація та забезпеч. створення тур. продукту, реалізація та надання різноман. тур. послуг. У коло їхніх обов'язків також входить організація посередницької діяльн. з суб'єктами, які надають х-рні і супутні послуги, і які мають ліцензії на туроператорську діяльн., отриману в установл. порядку.
2. Тур. агенти (турагенти) є юрид. особами, які створені відповідно до з-нод. Укр., а також фізичні ос., які займаються п-мницькою діяльн.. Ці ос. можуть здійснювати посередницьку діяльн. з реалізації тур. продукту туроператорів, а також тур. послуг, які надаються іншими суб'єктами тур. діяльн.. Крім того, вони виконують посередницьку діяльн. з реалізації супутніх послуг, і мають ліцензію на туристичну діяльн., отриману в установленому порядку.
З цього виходить, що якщо ви вибрали статус туроператора, то ви повинні самостійно організовувати поїздки за межі Укр. для подальшої їх реалізації туристам. Отже, туроператор зобов'язаний:
- Укладати договори з іноземними партнерами на предмет надання місць в готелях, забезпечити трансфер для перевезень туристів,
- Укласти договори з авіакомпаніями про надання місць у літаках за певними маршрутами,
- Укласти договори зі страховими компаніями,
- Укласти договори з банками або іншими кредитними організаціями на предмет здійснення фінансового забезпечення цивільної відповід-сті туроператора перед туристами (min розмір забезпеч. туроператора становить суму, яка еквівалентна 20 тисячам євро).
- Оформити необхідні відносини з консульськими установами.
Але якщо ви вирішите почати свою діяльн. як турагент, то в цьому випадку ви будете тільки здійснювати посередницьку діяльн. на підставі договору, який буде укладений між вашою компанією-турагентом і компанією-туроператором, про реалізацію послуг, що надаються туроператором. В цьому випадку вам не доведеться займатися організацією турів від початку до кінця. Вам треба буде лише знайти потенційного клієнта, який бажає виїхати на відпочинок в ту чи іншу країну, і виконати умови агентського договору. Після оплати туристом туру, вам залишається отримати свою агентську винагороду, яка передбачена вашим договором з туроператором.
Компанія-турагент щоб отримати ліцензію на здійснення такої діяльн. повинна оформити свої відносини з банками або кредитними організаціями на предмет фінансового забезпечення цивільної відповід-сті турагента (min. сума такого забезпечення дорівнює сумі, що дорівнює 20 тисячам євро).
Підготовка офісу тур. фірми. Оформленням офісу тур. фірми можна починати одночасно з оформленням ліцензії на виробництво тур. діяльн.. У Ліцензійних умовах містяться загальні вимоги до службових приміщень для виконання діяльн. в сфері туризму.
Осн. вимоги до службових приміщень виглядають наступним чином:
1. При вході в приміщення офісу на видному місці розміщується інформація про режим роботи тур. фірми.
2. На зовнішній рекламі повинно бути присутнім найменування тур. фірми, відповідно до установчих докум.в. Щоб розмістити зовнішню рекламу, необхідно отримати дозвіл в архітектурному управлінні за місцем розташування. Такий дозвіл видається на строк до одного року і щороку повинно продовжуватися.
3. У тих випадках, коли офіс закривається на ремонт, санітарну обробку, зміну розташування, або призупинення своєї діяльн., не пізніше, ніж за п'ять днів до цього необхідно вивісити при вході в офіс відповідне оголошення, а також в той же термін повідомити своїх клієнтів, з якими були укладені договори на надання тур. послуг.
На видному місці в офісі тур. фірми повинні бути розміщ. наступні докум.:
1. Копія свідоцтва про реєстрацію фірми.
2. Копія ліцензії органу ліцензування.
3. Ліцензійні умови.
4. Інформація про умови обслуговув. і тарифи на послуги, що надаються туристам за кордоном, різні інформаційні, довідкові та рекламні матеріали.
5. Перелік телефонних номерів тур. фірми.
6. Відомості про співробітників фірми (прізвище, ім'я, по батькові) керівника, його заступника, головного бухгалтера, менеджерів.
7. Книга відгуків та пропозицій відвідувачів.
Для новоствореної тур. фірми загальна площа офісу повинна бути в межах від 70 до 100 кв.м. При плануванні приміщень найбільше місце слід приділити залу для обслуговування клієнтів. В цьому залі спочатку слід передбачити три робочих місця - для секретаря і двох менеджерів, кабінет для директора і головного бухгалтера, кімнату для переговорів, службове приміщення, санвузол.
Також необхідно обладнати приміщ. необхідн. оргтехнікою, комп'ютерами, різн. рекламними матеріалами.Слід також пам'ятати про те, що перед відкриттям офісу необхідно отрим. дозвіл на відкриття в пожежній інспекції, а також дозвіл від санепідемстанції району.
Перед початком роботи необхідно мати укладені договори з транспортними компаніями, готелями чи з туроператорами.
Після укладення необхідних договорів слід скласти програму тур. обслуговування, розробити різні проекти договорів з туристами на надання тур. послуг.
Після отримання ліцензії на здійснення господ. діяльн., слід подати пакети докум. в різні консульські установи для отримання акредитації тур. фірми. Перелік необхідних докум.в та умови їх надання, в більшості випадків, визначаються консульськими установами.
Слід пам'ятати також про те, що на терит. Укр. єдиним з-нним способом платежу є гривня. Тому, при можливості, варто розглянути можливість розташув. на території офісу пункт обміну валют. Що додатково створить зручності для клієнтів тур. фірми.
4. Учасники, в інтересах яких здійснюється туристична діяльн.
Організаційно-правові форми п-мств у тур.й діяльн. діють багато суб’єктів різних організаційно правових форм.
У залежності від способу утвор. (заснування) та формув. статутного фонду в Укр. виділяють п-мства унітарні та корпоративні.
Унітарне п-мство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до з-ну статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує п-мством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації п-мства. Унітарними є держ., комунальні, а також п-мства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне п-мство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або п-цької чи трудової діяльн. засновників, їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків п-мства. Корпоративними є кооперат. п-мства, п-мства, що створ-ся у формі господар. т-ства, а також ін. п-мства, в тому числі засновані на приват. власності 2 або більше осіб. Розглянемо докладніше деякі види п-мств.
Державне п-мство являє собою організаційно-правову форму п-мства, що грунтується на держ.й власності
Колективне – це таке п-мство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, ін. статутного т-ства або громадської організації.
Приватне п-мство — це організаційно-правова форма п-мства, заснованого на приватній власності однією або кількома фізичними особами.
Згідно із з-вством Укр. власник цього п-мства є одночасно і підприємцем, тобто власність і керування майном у приватному п-мстві не відокремлюються.
Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених З-ном «Про власність», можна виділити три види приватних п-мств:
індивідуальне приватне п-мство, що ґрунтується на приватній власності і роботі 1 фіз.. ос. (п-мство однієї ос.);
сімейне приватне п-мство, яке ґрунтується на приватній власності і роботі громадян, що проживають спільно як члени однієї родини (сімейним п-мством може бути селянське (фермерське) господарство);
негласні т-ства – створюються на базі приватного п-мства за рахунок вкладів фіз. осіб.
П-мство з іноземними інвестиціями — це п-мство будь-якої форми власності, створене згідно із з-вством Укр., іноземна інвестиція в статутному фонді якого складає не менше 10 відсотків.
Іноземне п-мство — це організаційно-правова форма п-мства із місцезнаходженням в Укр., створене згідно із з-вством іноземної держави, майно якого цілком є власністю іноземних громадян, юрид. осіб або держави.
Спільні п-мства створені за участю укр.. і іноземних юрид. осіб. Мають право на терит. Укр. у власності майно, необхідне для діяльн..
Кооперативні п-мства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господ. або іншої діяльн..
Згідно з Господарським кодексом Укр., господар. т-ства — це п-мства, або ін. суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в п-мницькій діяльн. т-ства з метою одержання прибутку.
Виділяють повні, з обмеженою відповідальністю, командитні і акціонерні т-ства.
Повне т-ство (т-ство з повною відповідальністю) – т-ство, всі учасники якого займаються спільною п-цькою діяльн. і несуть солідарну відповід-сть за зобов’язання п-мства усім своїм майном.
Т-ство з обмеж. відповід. вваж. таке, що має статутний фонд, поділ. на частини, розмір котрих визнач-ся засновницьк. документами; учасн.. цього т-ства несуть відповідальн. в межах їх вкладів.
Командитним є т-ство, яке, поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповід-сть котрих обмежується ос.стим вкладом у майно такого п-мства.
Найбільш розвинутою формою господар. т-ств є акціонерне т-ство. Головним атрибутом такого т-ства слугує акція – цінний папір без встановлен. терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді т-ства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управл. ним; дає учаснику т-ства право на одерж. частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації. Акціонерні т-ства бувають 2 видів: 1 – відкритого типу, акції якого розповсюдж-ся шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах; 2 – закритого типу, акції котрого можуть розповсюджув. лише між його засновниками.
П-мства (фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та ін. види діяльн., якщо це не суперечить чинному антимонопольному з-нодавству в такі форми:
асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання п-мств (фірм, компаній, організацій) метою постійної координації господ. діяльн.. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльн. будь-якого з її учасників (членів);
корпорації – договірні об’єднання господарюючих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробнич. та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльн. кожного з учасників;
консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути держ. і приватні фірми, а також цілі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв’язку);
концерни – форма статутних об’єднань п-мств (фірм) на основі повної фін. залежності від одного або групи п-мств.
картелі – договірне об’єднання п-мств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльн. – регулювання збуту виготовлюваної продукції;
синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Подібним чином може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Учасники синдикату втрачають комерційну самостійність.
трести – монополістичне об’єднання п-мств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господар. к-кс. При цьому п-мства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються усі напрямки діяльн.;
холдинги – компанії об’єднання п-мств , більша частина акцій яких (50 %) належить спільному фонду.
конгломерати – материнська фірма з кількома філіалами.
венчурні п-мства – договірні об’єднання п-мств і приватних осіб, створені на період виконання певних проектів.
офф-шорні компанії – компанії з реєстрацією юрид. адреси в країні з податковими пільгами і сферою діяльн. за її межами.
кооперативні об’єднання – добровільне об’єднання фіз. осіб для досягнення загальної мети.
публічні компанії – об’єднання п-мств, як юрид. осіб з відокремленим майном, які є держ.и органами.
Основні суб’єкти Тур. ДІЯЛЬН.
Учасниками відносин, що виникають при здійсненні тур. діяльн., є юрид. та фізичні ос., які створюють тур. продукт, надають тур. послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та ін. обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльн. із надання х-рних та супутніх послуг, а також громадяни Укр., іноземні громадяни та ос. без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та ін.), в інтересах яких здійснюється туристична діяльн..
Суб'єктами тур. діяльн. є:
турист – особа, яка здійснює подорож по Укр. або до іншої країни з не забороненою з-ном країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльн. та із зобов'язанням залишити країну або місце перебув. в зазнач. термін;
тур. оператори – юрид. ос., створені згідно із з-вством Укр., для яких виключною діяльн. є організація та забезпечення створення тур. продукту, реалізація та надання тур. послуг, а також посередницька діяльн. із надання х-рних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльн..
Туроператори – це насамперед п-мства, що створюють власний турпродукт і реалізують його від свого імені через агентства або безпосередньо кінцевому споживачу. У процесі організації поїздок вони встановлюють договірні взаємовідносини з п-мствами, що надають послуги розміщення, харчування, транспортування та ін., з яких форм-ся турпродукт. Часто туроператори орендують на основі довгострокових угод готелі чи ін. засоби розміщення, літаки, автобуси. Туроператори поділяються на ініціативних і рецептивних.
Ініціативні туроператори відправляють туристів за кордон чи в ін. регіони за домовленістю з приймаючими (рецептивними) операторами чи з готельними п-мствами. Відмінністю їх від туристських агентств, що займаються винятково продажем чужих турів, є те, що вони формують свій турпродукт додаючи до пакету рецептивного оператора власну послугу (зазвичай – це транспорт).
Рецептивні туроператори – це оператори на прийомі, що організовують обслуговування туристів у місцях призначення. Вони формують свій турпродукт з окремих послуг, що надаються місцевими готелями, п-мствами громадського харчування, екскурсійними бюро, розважальними установами тощо.
Ініціативний та рецептивний туроператори встановлюють між собою тісні договірні взаємовідносини, згідно з якими перший комплектує та направляє тур. групи, забезпечує їх транспортом; другий приймає ці групи та організовує їхнє обслуговування на місці.
Реальне туристське підприємництво часто поєднує вищевказані операторські ф-ції. Стосовно деяких своїх продуктів туроператор може виступати як рецептивний, так й ініціативний, а в деяких випадках – і як агент із продажу готових турів, сформованих іншим туроператором;
тур. агенти – юрид. ос., створені згідно із з-вством Укр., а також фізичні ос. – суб'єкти п-цької діяльн., які здійснюють посередницьку діяльн. з реалізації тур. продукту туроператорів та тур. послуг ін. суб'єктів тур. діяльн., а також посередницьку діяльн. щодо реалізації х-рних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльн..
Тур. агентства – це п-мства, які виконують роль посередників між туроператорами, готелями, авіакомпаніями, з одного боку, і кінцевими споживачами, з ін.. Вони займаються роздрібним продажем як готових турпродуктів, так і окремих тур. послуг. Продаж турпродуктів здійснюється за цінами, від імені та за рахунок туроператорів. Реалізація окремих послуг відбувається за цінами, від імені та за рахунок п-мств, що надають їх За свою посередницьку діяльн. турагентства одержують комісійну винагороду;
готель – п-мство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надає послуги з тимчас. розміщенням, до яких належить обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанне обслуговування), збереження майна і багажу проживаючого, а також ін. послуги, надані залежно від категорії готелю;
аналогічні засоби розміщення – п-мства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів;
заклади громадського харчування – п-мства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надають послуги харчування;
транспортні компанії – п-мства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надають послуги перевезення;
ін. суб'єкти п-цької діяльн., що надають послуги з тимчасового розміщення (прожив.), харчування, а також екскурсійні, розважальні та ін. тур. послуги.
Тур. корпорації – це великі п-мства, що шляхом участі об'єднують широке коло фірм, що представляють різні види тур. послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в потужні міжгалузеві виробничо-господар. к-кси, що включають п-мства різних підгалузей тур. індустрії (готельні, транспортні, операторські, страхові й ін. компанії) і реалізують тури через широку мережу ініціативних туроператорів і турагенств в різних країнах.
Суб’єктами правовідносин у туризмі також можуть бути гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та ін. фахівці тур. супроводу – фізичні ос., які проводять діяльн., пов'язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення тур. супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах п-мств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування;
5. Суб’єкти, які здійснюють регулювання, нагляд (контроль) у сфері туризму та курортів
Постановка проблеми. Згідно з З-ном Укр. від 18.11.2003 р. № 1282-IV «Про внесення змін доЗУ«Про туризм», одним з шляхів реалізації держ. політики в галузі туризму є організація і здійснення держ. контролю за дотриманням з-нодавства. У Стратегії сталого розвитку туризму і курортів Укр., затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів Укр. від 06.01.2008 р. № 1088-р, також наголошується на впровадж. ефективних механізмів держ. регулюв. та формуванні сучасних механізмів держ. обліку та контролю за здійсненням тур. діяльн..
З метою адаптації з-нодавства Укр. у сфері туризму і курортів до відповідних директив і стандартів ЄС, а також рекомендацій ВТО згідно з Планом дій щодо реалізації Стратегії розвитку туризму і курортів планується протягом 2009-2010 рр. розробити проекти ЗУ«Про внесення змін та доповнень до ЗУ«Про туризм», націон. Концепції та Держ. цільової програми розв. туризму і курортів. У цих умовах все більш актуалізується проблема формув. ефективної моделі держ. управління та регулюв. у сф. туризму і курортів.
Разом з тим дієвість сучасної нормат.-правової бази держ. регулюв. в галузі туризму стримується недосконалістю існуючих механізмів щодо здійснення держ. контролю. Про це свідчать численні порушення, які з року в рік відстежуються при перевірках: об’єктів готельного господарства, торгівлі, громадського харчування та ін. сфер послуг; програм виконання природоохоронних заходів і збереж. природно-заповідного фонду; стану дотримання відповідних санітарних норм і з-нодавства щодо захисту прав споживачів, використання історико-культ. пам’яток тощо. Щороку в курортний сезон завдяки контролю податківців встановлюються багато випадків порушень з-нодавства суб’єктами господарювання, які надають послуги здавання об’єктів нерухомого майна у найм, у сфері перевезень до місць відпочинку, послуги з організ. та провед. концертно-видовищних заходів, а також розіграшів, лотереї та інше.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам формув. дієвих механізмів держ. контролю присвячено значну к-сть наукових праць провідних вітчизняних науковців. Таку увагу вчених до проблем удосконалення форм, методів, видів держ. контролю зумовлено його значенням як інструменту забезпечення ефективного держ. управління та регулювання в різних сферах господ. діяльн..
Але наукові розробки з проблем організ. та здійснення держ. контролю за дотриманням з-нодавства в сфері розв. підприємництва в тур.й галузі майже відсутні: В.І. Биркович, А.М. Близнюк, В.О. Власов, Л.І. Давиденко, І.В. Ілієв, Н.Й. Коніщева, І.А. Нестерова.
Виділення невирішених питань. В умовах динамічного розвитку тур. бізнесу одним з актуальних завдань та одночасно проблемним питанням уповноважених держ. інституцій, на які з-вством покладено ф-ції держ. регулювання сфери туризму, стає вдосконалення механізмів організації та здійснення держ. контролю за діяльн. суб’єктів підприємництва у тур.й галузі.
Постановка завдання. Таким чином, одним із головних проблемних питань подальшого розвитку туризму є формування дієвих механізмів держ. регулювання та контролю за господ. діяльн. в такій важливій сфері суспільних відносин, як розвиток підприємництва в тур.й галузі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ринок тур. послуг в Укр. має стійку тенденцію до зростання. Аналіз показників роботи туроператорів та турагентів, за даними Держ. служби туризму і курортів Укр., свідчить, що за 2000-2007 рр. к-сть іноземних громадян, які відвідали Україну, зросла в 3,6 раза і досягла 23,1 млн.; к-сть громадян Укр., які виїжджали за кордон, досягла 17,3 млн., що на 30% більше, ніж у 2000 р.; к-сть туристів, обслугованих суб’єктами тур. діяльн. Укр., зросла на 42,2% і досягла 2,9 млн., у тому числі к-сть внутрішніх туристів - на 59,5% (2,2 млн.); екскурсантів - на 45,6% (2,4 млн.). У I півріччі 2008 р. туристичними п-мствами обслуговано 2,3 млн. туристів, що на 7% більше, ніж у I півріччі 2007 р. та 918,7 тис. екскурсантів (на 51% більше). Обсяг послуг, наданих суб’єктами тур. діяльн., збільшився на 62%, або на 1,2 млрд. грн. і встановив 3,2 млрд. грн..
Динамічному розвитку туризму сприяють наявність значних природних, курортних, рекреаційних і земельних ресурсів, які можуть використовуватися інвесторами для розбудови тур. інфраструктури, історико-культурний і природно-заповідний потенціал, вигідне географічне положення, спрямованість Укр. до євроінтеграції. Особливе значення для перспектив подальшого розвитку сфери туризму в Укр. має підготовка до провед. чемпіонатів з футболу Євро-2009 та Євро-2012.
Проте сучасний стан сфери тур. послуг не відповідає світовим стандартам у повному обсязі. Створення конкурентноспроможних на світовому ринку українських тур. продуктів стримується, перш за все, низькою якістю тур. послуг, які пропонуються суб`єктами п-цької діяльн. в Укр.. Не вдовольняє також стан тур. інфраструктури та індустрії. Незважаючи на те, що Україна за рівнем забезпечення цінними природними та історико-культурними ресурсами є однією з провідних країн, згідно з даними Світового економічного форуму за 2007 р., за рівнем активності розвитку сфери подорожей і туризму вона посідає лише 78 місце у світі.
Держ. органи, які здійснюють контроль за суб’єктами підприємництва в сфері туризму, не залишаються бездіяльними. Якщо за офіційною інформацією Держ. служби туризму і курортів Укр. у 2005 р. було анульовано ліцензії у 80 суб’єктів туроператор-ської та турагентської діяльн., 101 у 2006 р., 350 у 2007 р., то протягом 2008 р. - у 400, з них - у 295 з причини порушення ліцензійних умов провадження відповідної діяльн..
Але результативність держ. політики та обсяги наявних правопорушень з боку суб`єктів тур. діяльн. дають змогу констатувати, що механізми держ. контролю на сучасному етапі не забезпечують у повному обсязі досягнення задекларованих у з-нодавстві цілей держ. регулювання п-цької діяльн. в сфері туризму, а саме: формування тур. продукту належної якості, забезпечення безпеки туризму, захист прав та з-нних інтересів держави та споживачів тур. послуг, створення сприяти. умов для формув. ін.-тури та розв. індустрії туризму тощо.
26 грудня 2007 р. набув чинності ЗУ від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади держ. нагляду (контролю) у сфері господ. діяльн.». Основною метою з-нодавця при прийнятті цього нормат.-правов. акта було вирішення низки проблемних питань, пов’язаних з надмірним втручанням у діяльн. суб’єктів господарюв., уніфікацією правових та організаційних засад здійснення контролю різними держ. органами, з формуванням дієвих механізмів держ. контролю.
Незважаючи на вступ цього з-ну в дію, всі проблемні питання, які виникають під час здійснення держ. нагляду (контролю) за діяльн. суб’єктів господарювання, поки що не врегульовано. Деякі питання нормативного регулювання держ. контролю залишаються невирішеними та потребують подальшої більш чіткої з-нодавчої регламентації. У першу чергу, це стосується удосконалення механізмів здійснення держ. контролю.
Важлива особливість споживання тур. послуг полягає в тому, що турист у повному обсязі сплачує за запропонований тур. продукт, а потім стикається з неякісним виконанням зобов’язань турагента чи туроператора. Як свідчить досвід, 38% загального обсягу порушень пов’язано з недостовірною інформацією про подорож або її відсутністю, 21% - обумовлено неякісними послугами (невідповідність готелів та їх послуг заявленій категорії, неякісне харчування, порушення програми подорожі, зменшення кількості заявлених у договорі екскурсій). Кожне сьоме порушення пов’язано з оформленням договору на надання тур. послуг. Тобто більшість порушень з-нодавства та прав і з-нних інтересів туристів відбувається саме на стадії споживання тур. продукту.
У той же час з-вством передбачено застосування методів документального контролю, які фактично зведено до перевірки наданих ліцензіатом докум.в щодо здійснення тур. діяльн.. До моменту фактичного споживання тур. продукту контролюючі органи не мають можливості попередити правопорушення з боку суб`єктів тур. діяльн., а реагують лише на наявні скарги споживачів. Тобто сучасні методи контролю є недосконалими тому, що не дають змогу попередити правопорушення з боку суб`єктів тур. діяльн..
Процедурні питання щодо здійснення контролю за якістю наданих (надаваних) тур. послуг, які розкривають механізми реалізації норм ЗУ від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади держ. нагляду (контролю) у сфері господ. діяльн.» та ЗУвід 18.11.2003 р. № 1282-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про туризм», поки що не регламентовано спеціальними нормативними актами. Більш того, деякі положення цього з-ну не можуть застосовуватись тому, що не відповідають нормам ін. з-нів.
Наприклад, держ.и інспекторами праці у їх практичній роботі не можуть застосовуватися статті 4-7 з-ну №877-V, оскільки вони не відповідають нормам ратифікованих конвенцій Міжнародної організації праці, а також нормам, ратифікованих з-нами Укр. «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 р. № 1985-ІV та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 08.09.2004 р.
Так, ч.3 ст.4 з-ну щодо здійснення контрольних заходів лише у робочий час, встановлений правилами внутр. трудового розпорядку, не відповідає вимогам підпункту «а» п. 1 ст.12 Конвенції № 81, яким держ. інспекторам праці надається право проходити на п-мство у будь-яку годину доби. Зазначене право пов’язане із необхідністю здійснення контролю за дотриманням роботодавцем з-нодавства про працю щодо залучення працівників до надурочних робіт, виявлення фактів виконання трудових обов’язків громадянами, трудові відносини з якими не оформлені, та з ін. питань трудового з-нодавства.
Крім того, правилами внутр. трудового розпорядку встановл-ся виключно режим роботи працівників, який при застосуванні змінної роботи є відмінним від режиму роботи п-мства, тобто суб’єкта господарювання. Дотримання роботодавцем встановленого для працівників правилами внутр. трудового розпорядку режиму роботи та відпочинку має контролюватись держ.и інспекторами праці у будь-який час доби.
Частина 11 ст.4 ЗУ «Про основні засади держ. нагляду (контролю) у сфері господ. діяльн.» щодо здійснення контрольного заходу у присутності керівника чи уповноваженої ним ос. не відповідає п. 2 ст.12 Конвенції № 81, яка дозволяє інспекторам праці не повідомляти роботодавця або його представника про свою присутність на п-мстві, якщо вони вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їх обов’язків, тобто ефективності здійснення контрольних заходів. Частина 4 ст.5 з-ну щодо попереднього повідомлення суб’єкта господарювання про провед. контрольного заходу не відповідає підпункту «а» п. 1 ст.12 Конвенції № 81, яким встановлено, що відвідування проводиться без попереднього повідомлення.
Перелік таких невідповідностей можна продовжити. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів Укр. від 21.01.2009 р. №25 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господ. діяльн. в тур.й сфері та визначається періодичність провед. планових заходів держ. нагляду (контролю)» та відповідно до ст.5 і 20 з-ну від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади держ. нагляду (контролю) у сфері господ. діяльн.» затверджено критерії розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх діяльн. в тур.й сфері з метою оцінювання ступеня ризику від наданих тур. послуг та забезпечення захисту прав і з-нних інтересів, безпеки життя і здоров’я споживачів тур. послуг.
З-нодавцем запропоновано використовувати такі критерії:
- «можливість виникнення обставин, пов’язаних з необхідністю покриття витрат туриста з його поверненням у місце постійного прожив. (перебування);
- виконання умов, передбачених договором;
- к-сть споживачів тур. послуг (міжнародний і внутрішній туризм);
- рівень надання послуг відповідно до умов договору;
- склад засновників і організаційно-правова форма суб'єкта господарювання;
- рівень кваліфікації персоналу суб'єкта господарювання, що має ліцензію;
- внесення обов'язкових платежів до бюджету та дотримання ін. зобов'язань фінансового характеру;
- тривалість провадження суб’єктом господарювання тур. діяльн. на ринку тур. послуг».
Наведений перелік критеріїв потребує подальшого обґрунтування та розробки відповідних методик розрахунку. Наприклад, це стосується визначення рівня надання послуг відповідно до умов договору, або рівня кваліфікації персоналу суб’єкта господарювання, що має відповідну ліцензію, тощо.
За оцінками експертів Держ. департаменту нагляду за додержанням з-нодавства про працю, ч.1 і 2 ст.5, ч.3 ст.22 аналізованого з-ну про формування плану контрольних заходів залежно від ступеня ризику господ. діяльн. об’єкта перевірки для безпеки життя і здоров’я населення не відповідають вимогам ст.16 Конвенції № 81, відповідно до якої контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень з-нодавства. Названою нормою міжнародного права не передбачено врахування рівня впливу господ. діяльн. об’єкта перевірки на життєдіяльн. населення чи працівників, або будь-яких ін. критеріїв.
Важливим механізмом держ. контролю за діяльн. суб’єктів підприємництва з точки зору захисту прав та інтересів туристів є ліцензування провадження туроператорської та турагентської діяльн. та сертифікація тур. послуг. Існує Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов здійснення господ. діяльн. з організації іноземного, внутр., зарубіжного туризму, екскурсійної діяльн.. Порядок провед. держ. контролю за якістю наданих тур. послуг в Укр. не розроблено.
Вирішення цього питання пов`язано з необхідністю обґрунтування переліку показників якості, критеріїв їх оцінки, техніки провед. моніторингу якості із застосуванням останніх. Виходячи з цього, одним із пріоритетних напрямів наукових розробок у сфері туризму має стати дослідження сутності категорії «якість тур. послуг», розробка показників якості та критеріїв їх оцінки.
У зв’язку з цим потрібно розробити та запровадити сучасні механізми держ. контролю за якістю наданих тур. послуг та додержанням ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення тур. діяльн. шляхом затвердження відповідного порядку контролю та у відповідності з нормами чинного з-нодавства.
Як свідчить аналіз, механізми здійснення контролю, які передбачено з-вством у тур.й сфері, не відповідають вимогам, що пред`являються до держ. контролю в сучасних умовах, і визначеним державою пріоритетним напрямам розвитку туризму. Це стосується підстав провед. планового та позапланового контролю, термінів його провед., прав та обов`язків контролюючого органу та суб`єктів тур. діяльн., процедури їх притягнення до відповід-сті. Всі ці моменти потребують гармонізації із спеціальним з-вством, особливо після прийняття ЗУвід 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади держ. нагляду (контролю) у сфері господ. діяльн.».
Треба розробити механізм притягнення до відповід-сті суб`єктів тур. діяльн. залежно від суспільної небезпечності правопорушення в сфері туризму. Для цього доцільно запровадити диференційоване застосування до суб`єктів тур. діяльн. адміністративно-господар. санкцій, передбачених Господарським кодексом Укр. від 16.01.2003 р. № 436-IV в залежності від суспільної небезпечності правопорушення, а саме: вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, зупинення дії ліцензії на здійснення тур. діяльн., обмеження та зупинення діяльн. суб’єкта господарювання. Це відповідатиме стимулюючої ф-ції правової відповід-сті та сприятиме підвищенню ефективності держ. регулювання діяльн. суб’єктів господарювання у тур.й сфері.
Дуже важливим є питання упорядкування кількості органів держ. контролю в галузі туризму, а також їх повноважень. Зараз у сфері туризму не існує єдиного контролюючого органу, а ф-ції держ. регулювання у цій сфері здійснюють понад 10 центральних міністерств і відомств. Їх повноваження чітко не визначені, дублюються, або не стикуються з іншими з-нодавчими актами, що обумовлює незадовільний стан цієї сфери.
Чинним з-вством визначено декілька органів держ. контролю в галузі туризму: Міністерство культури та туризму Укр., Держ. комітет з питань регуляторної політики та підприємництва як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська держ. адміністрації. Така ситуація призводить до дублювання функцій різними органами контролю і, як наслідок, надмірного втручання в господарську діяльн. тур. п-мств.
Висновки. Створення дієвих механізмів держ. контролю за суб`єктами господарювання у сфері тур. діяльн. сприятиме вирішенню низки проблем здійснення держ. контролю за функціонув.м суб’єктів тур. діяльн. та створення ефективної системи його організації.
Реалізація к-ксу запропонованих заходів та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів є необхідним кроком на шляху удосконалення існуючої системи держ. регулювання тур. діяльн..
Перспективи подальших розробок. У подальших дослідженнях планується провести аналіз компетенції та повноважень держ. органів, які здійснюють Держ. контроль у сферах тур. діяльн., і на цій основі формувати дієві механізми та процедури його організації.
7. Організаційно-правові форми юрид. осіб
Організаційно-правова форма юрид. ос. - певний тип організації, в якій повинна створюватися і діяти юрид. особа того чи ін. виду.
ЦК встановлює організаційно-правові форми тільки для такого виду юрид. осіб, як юрид. ос. приватного права (ч. З ст. 81). Відповідно до ст. 83 ЦК вони можуть створюватися у формі т-ств, установ та в ін. формах, установлених з-ном. Таким чином, лише з-нодавець може встановлювати організаційно-правові форми існування юрид. осіб приватного права. Уособлення юрид. ос. кожної організ.-правової форми знаходить своє відбиття в притаманному тільки цій формі установчому докум..
Утім кожна з організ.-правових форм юрид. осіб приватного права може мати свої види, особливості правового статусу яких теж встановлюються, за правилом, з-ном. При цьому з-нодавець встановлює, що положення глави 7 ЦК "Загальні положення про юридичну особу" застос-ся до всіх т-ств та установ, якщо ін. правила для окремих видів т-ств або установ не встановлені з-ном.
Таким чином, вид організаційно-правової форми юрид. ос. - це тип організації, яка має сукупність конкретних ознак, що об'єктивно відрізняють її від ін. юрид. осіб однієї організаційно-правової форми.
Розглянемо кожну з організаційно-правових форм юрид. осіб приватного права. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦК т-ство - це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому т-стві. Слід зауважити: дане легальне визначення не враховує, що такий вид т-ства, як господ. т-ство - це організація, яка створюється не тільки об'єднанням осіб, а й об'єднанням майна або, якщо мова йде про т-ство однієї ос., - виключно виділенням майна.
Т-ства поділяються на п-мницькі і неп-мницькі. П-мницькі т-ства - це юрид. ос., які створюються виключно як господар. т-ства або виробничі кооперативи і здійснюють п-ницьку діяльн. з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (ст. 84 ЦК). Неп-мницькі т-ства - т-ства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Таким чином, як системоутворюючий (кваліфікуючий) критерій для розрізнення юрид. осіб приватного права на п-мницькі і неп-мницькі у ЦК обраний функціональний критерій - здійснення неп-цької діяльн.. Беззаперечно, із цим погодитись не можна, оскільки всі юрид. ос. приватного права мають право займатися п-цькою діяльн. в межах, установлених з-ном. Тому єдиним системоутворюючим критерієм їх розрізнення слід вважати заборону розподілу прибутку на користь або учасників юрид. ос., або ін. заздалегідь визначених осіб, зокрема, засновників установ.
Розглянемо такий вид п-цьких т-ств, як господ. т-ство. Господарське т-ство - юрид. особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Назване т-ство - родове поняття, яке об'єднує п'ять самостійних видів т-ств: повне т-ство, командитне, т-ство з обмеженою або додатк. відповідальністю, акціонерне т-ство. Для них загальною ознакою є наявність статутного (складеного) капіталу, поділеного на частки між учасниками. Учасником вказаних т-ств можуть бути фізичні або юрид. ос.. Обмеження щодо участі у господар. т-ствах може бути встановлено з-ном.
Водночас кожний із видів господар. т-ства має свої особливі ознаки.
Повне т-ство - т-ство, учасники якого відповідно до засновницького договору здійснюють п-ницьку діяльн. від імені т-ства і солідарно несуть додаткову відповід-сть за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить, на яке може бути звернене стягнення. Ця додатк. відповід-сть виникає тоді, коли у повного т-ства недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів. Причому учасник відповідає за боргами т-ства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в т-ство, до моменту свого вибуття з останнього. Учасник, який сплатив повністю борги т-ства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до ін. учасників, які несуть перед ним відповід-сть пропорційно своїм часткам у складеному капіталі т-ства.
Особа може бути учасником тільки одного повного т-ства.
Прибуток та збитки т-ства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.
Командитне т-ство - т-ство, у якому разом з учасниками, які здійснюють від імені т-ства п-ницьку діяльн. і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповід-сть за зобов'язаннями т-ства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльн. т-ства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі у діяльн. т-ства.
Правовий статус повних учасників командитного т-ства та їх відповід-сть за зобов'язаннями т-ства тотожні правовому статусу учасників і відповід-сті учасників повного т-ства.
Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному т-стві. Повний учасник командитного т-ства не може бути вкладником цього ж т-ства і не може бути учасником повного т-ства.
Командитне т-ство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір, окрім загальних умов, х-рних для всіх т-ств, повинен містити умови: про розмір та склад складеного капіталу т-ства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладу вкладників.
Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу, що посвідчується свідоцтвом про участь у командитному т-стві, та має певні права, включаючи право на одержання частини прибутку т-ства відповідно до його частки у складеному капіталі т-ства у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом), яка належить на його вклад; право вимоги першочергового повернення вкладу у разі ліквідації т-ства; право на ознайомлення з річними звітами та балансами т-ства.
Командитне т-ство ліквідується при вибутті всіх вкладників. Однак повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне т-ство у повне т-ство.
У частині, яка не стосується правового положення вкладників, командитне т-ство аналогічне повному т-ству.
Т-ство з обмеженою відповідальністю - це засноване одним або декількома особами т-ство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих встановл-ся статутом.
Статут т-ства, крім відомостей, що повинні містити установчі докум. ін. господар. т-ств, повинен містити відомості: про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
ЦК передбачає наявність спеціального з-ну, який повинен встановити min розмір статутного капіталу т-ства та врегулювати максимальну к-сть його учасників. При перевищенні цієї кількості т-ство підлягає перетворенню на акціонерне т-ство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації в судовому порядку, якщо к-сть його учасників не зменшиться до встановленої межі.
До моменту держ. реєстрації т-ства його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльн. т-ства.
Учасники т-ства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльн. т-ства, у межах вартості своїх вкладів.
Т-ство з обмеженою відповідальністю - це організація з фіксованим складом учасників, тобто частки розподіляються в них серед відомого обмеженого кола осіб. Учасник такого т-ства має право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному капіталі одному або декільком його учасникам. Відчуження своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом т-ства.
Слід зазначити, що ЦК допускає можливість звернення стягнення на частину майна т-ства, пропорційну частці учасника т-ства у статутному капіталі, за ос.стими боргами останнього лише у разі недостатності у нього ін. майна для задоволення вимог кредиторів. Звернення стягнення на всю частку учасника у статутному капіталі т-ства припиняє його участь у т-стві.
Т-ство з додатк. відповідальністю - це т-ство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих визначений статутом.
Учасники такого т-ства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповід-сть за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановл-ся статутом т-ства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.
У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповід-сть за зобов'язаннями т-ства розподіляється між іншими учасниками т-ства пропорційно їх часткам у статутному капіталі т-ства.
До т-ства з додатк. відповідальн. застосов. положення про т-ство з обмеж. відповід., якщо інше не встановлено статутом т-ства і з-ном.
Акціонерне т-ство (далі - АТ) - т-ство, статутний капітал якого поділений на визначену к-сть акцій однакової номінальної вартості 1. Відповідно до ЗУ"Про акціонерні т-ства" останні за типом поділяються на публічні і приватні, що відповідає практиці регулювання відносин у праві ЄС. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного т-ства не може перевищ. 100 акціонерів. Що ж до ЗУ"Про господар. т-ства", то останні поділялись ним на відкриті і закриті акціонерні т-ства.
АТ може бути створено шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення п-цького (п-цьких) т-ства, держ. (держ.), комунального (комунальних) та ін. п-мств у АТ.
Специфіка правового статусу АТ полягає в тому, що його статутний капітал форм-ся шляхом емісії та продажу акцій фіз. та юрид. особам, причому він не може бути меншим від суми, яка. встановл-ся з-ном.
АТ самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями т-ства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльн. т-ства у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями т-ства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Утім ос., що створюють АТ, несуть солідарну відповід-сть за зобов'язаннями, що виникли до держ. реєстрації т-ства. Вони укладають між собою договір, який, як вже вказувалося, є не установчим документом т-ства, а визначає порядок здійснення ними спільної діяльн. щодо створення.