Криза партійно-політичної с-ми Італії у перші повоєнні роки 1918-1922рр

У 1919-1920 рр. фашисти не становили серйозної небезпеки. На виборах 1919 р. вони не отримали жодного мандата.

Зростанню їхнього впливу сприяли реваншистські настрої, що охопили всі прошарки італійського суспільства. На цій хвилі фашисти вдалися до силових дій, захоплюючи ті території, що їх обіцяла, але не дала Антанта. восени 1919 р. загін фашистів на чолі з поетом Габріеле Д’Аннунціо захопив порт Фіуме.

У листопаді 1921 р. фашисти об’єднались і утв Національну фашистську партію, на чолі якої став Б.Муссоліні. На виборах вона здобула 32 депутатських міста. Наступ фашистів спричинив опір з боку робітників. У 1922 р. був організований антифашистський страйк. Та його слабка організація призвела до поразки.

Муссоліні підтримуваний великими промисловцями, заручившись "нейтралітетом" Ватикану, співчуттям короля Віктора-Еммануїла ІІІ, висунув вимогу передати фашистам владу. король доручив Муссоліні сформувати уряд.

24 жовтня 1922р другий з’їзд НФП у Неаполі поставив урядові ультиматум, вимагаючи для своїх представників 6 міністерських портфелів. Була оголошена заг мобілізація фашистських дружин, які розп підготовку походу на Рим. 28 жовтня навколо міста стояли фашистські відділи. Монарх відмовився підписати урядовий акт-декрет про воєнне становище. Уряд подав у відставку

29 жовтня король запросив Мусолліні до Риму та доручив йому формування нового кабінету. Мусоллін став наймолодшим прем’єром Італії (39р).

Спочатку влада Муссоліні була обмеженою. Уряду, який він очолив, що складався з представників старих правих партій, було надано надзвичайні повноваження на один рік для впорядкування фінансів і наведення порядку. Уряд Муссоліні передав у приватне володіння нерентабельні державні підприємства, зменшив дефіцит бюджету.

фашисти починають створювати напівпартійні напівдержавні органи, які починають перебирати на себе державні функції. Так, при голові уряду було створена Велика фашистська рада, поряд з поліцією (карабінерами) створювалась Добровільна міліція національної безпеки, що формувалася з чорносорочечників.

Прихід фашистів до влади збігся з періодом економічного піднесення. Обсяг промислового виробництва виріс з 1920 р. до 1928 р. на 60%. Італія перетворилася в індустріально-аграрну країну.

 

Ідейно-політичні засади італійського фашизму.

Фашизм виник на грунті індивідуальних та соціальних потрясінь, спричинених війною та її наслідками. Фашиські ідеї приживалися у верствах, які під час війни та у повоєнний час зазнали найб матеріальних втрат. Провідний ідеал націоналізм.

Серед наслідків шо сприяли фашизмові була доля комбатантів.

Внутрішня структура італійської фашистської держави спиралася на «вожді італійського народу» (Il Duce), котрий мав у своєму розпорядженні членів фашистського руху, т.зв. чорні сорочки, котрі у відношенні до решти народу застосовували насилля. У міжнародній практиці італійський фашизм вчинив агресію на Абіссінію, сьогоднішню Ефіопію. Італійський фашизм це: • спертий на соціальний дарвінізм чіткий національний егоїзм, що дозволяє на застосування насилля у відношенні до слабкіших націй; • ідея держави, поза якою не існують ніякі цінності; • мілітаризація, дисциплінованість власного народу, навіть з допомогою фізичної сили; • італійський фашизм є одним з різновидів інтегрального націоналізму.

У центрі фашистської доктрини перебував не людина, а колектив – нація. Для італійських фашистів визначальними моментами були етнічна природа, расова приналежність чи загальна історія, а «єдине свідомість і загальна воля», носієм яких є і це національне.

Творцем італійського фашизму був Беніто Муссоліні. З брошури його авторства видно, що італійський фашизм був політичною концепцією і політичною думкою, що фашизм виходив з положень органіцистичної концепції світу.

Муссоліні писав, що вирішальною силою у розвитку суспільства є воля життя, воля влади, що фашизм є тоталітаризмом, фашистська держава є синтезом і єдністю, яка поєднує усі цінності, що фашизм не вірив у можливість і корисність постійного миру, що треба відкинути пацифізм, як боягузливість, що тільки війна є засобом до визволення людської енергії, тому всі доктрини, які постулюють мир, не узгоджуються з фашизмом. І далі: Фашизм в імперіалістичному дусі бачить тенденцію нації до експансії, як маніфестацію своєї вітальності.

Назва «фашизм» походить від італійського слова fascio, тобто від слова, що означає «в’язка”, «в’язанка” різок, які були символом втримування у суспільстві дисципліни за допомогою фізичної сили. Ось гасла Муссоліні: Весь народ має бути мілітаризований ... розглядаю італійський народ, як той, що живе у постійному воєнному стані. Муссоліні твердив, що фашизм породжує героїв.

Специфічні особли­вості італійського фашизму визначала корпоративна система, що виконувала соціальні, полі­тичні, економічні та ідеологічні функції.