Проектування дистрибутивних систем. Логістична концепція MRP може бути використана й у системах дистрибуції, що з'явилося підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем планування
Логістична концепція MRP може бути використана й у системах дистрибуції, що з'явилося підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем планування розподілу продукції/ресурсів (DRP1/DRP 2 – distribution requirements/resource planning). Системи DRP – це поширення логіки MRP на канали дистрибуції готової продукції.
Найважливішою функцією системи DRP 1 є контроль за станом запасів. Він полягає в розрахунку крапки замовлення, регулюванні рівнів запасів на базах і складах у власній збутовій мережі й у посередників. Система DRP 1 вирішує комплекс задач:
- планування і координація логістичних і маркетингових функцій;
- прогнозування кон'юнктури ринку;
- оптимізація логістичних витрат збереження та управління запасами готової продукції;
- скорочення часу доставки готової продукції;
- планування транспортних перевезень і ін.
Наприкінці 1980-х років у США і Західній Європі з'явилася розширена версія системи DRP - система DRP 2. У системах DRP 2 використовуються більш сучасні моделі й алгоритми програмування, більш ефективні моделі прогнозування попиту, забезпечується управління запасами для середньострокових і довгострокових прогнозів попиту на готову продукцію. Тут комплексно вирішуються питання управління виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю перевізного процесу і логістичного сервісу.
Як модифікація системи MRP розроблялася система «реагування на попит»(demand-driven techniques, DDT). DDT застосовується з метою максимального скорочення часу на зміну попиту шляхом швидкого поповнення запасів у тих точках ринку, де прогнозується ріст попиту. Переваги системи:
1) можливості одержання інформації про попит, процедури замовлень і графіків доставки продукції дозволяють краще керувати запасами;
2) знання обсягів продажів і запасів у роздрібній мережі допомагає виробникам точніше планувати постачання;
3) постачальники швидше реагують на зміну споживчого попиту;
4) установлюються тривалі партнерські відносини, що зменшує ризики і підвищує ефективність логістичних операцій.
Поширення одержали наступні варіанти концепції DDT:
1) Концепція визначення точки замовлення (перезамовлення) (Reorder point – RОP). RОP використовує одну з найстарших методик контролю і управління запасами, засновану на точці замовлення (перезамовлення) і статистичних параметрах розходу продукції. Сфера використання даної концепції – в основному регулювання рівня страхових запасів з метою вирівнювання коливань попиту. Рівень запасу на момент замовлення повинний бути достатнім для того, щоб забезпечити безперебійну роботу в період між оформленням замовлення на постачання товарів і доставкою замовленої продукції на склад споживача.
2) Метод швидкого реагування являє собою тісну взаємодію між торговельним підприємством і його постачальниками з метою поліпшення просування товарів у розподільних мережах. Метод припускає оптимізацію запасів торговельних підприємств, його застосування дозволяє:
-зменшувати запаси готової продукції до необхідної величини;
- скорочується час реакції логістичної системи на зміну попиту;
- концентруються і поповнюються запаси в потрібних точках продажів;
- існує гнучка взаємодія партнерів у логістичної мережі;
- значно підвищується оборотність запасів.
3) Логістична концепція швидкого реагування або безперервногопоповнення.Це концепція постійного (або з високою періодичністю) поповнення запасів готової продукції в роздрібних торговельних підприємствах на основі логістичного плану й угоди між постачальником, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами про закупівлі, що усуває необхідність у замовленнях на поповнення запасів.
4) Логістична концепція автоматичного поповнення запасів, являє собою поліпшений варіант методу швидкого реагування і концепції безперервного поповнення, що додає визначену подібність усім трьом концепціям. Даний метод сприяє:
- підвищенню ефективності поновлення постачальниками запасів у роздрібній мережі;
- більш ефективному керуванню запасами торговельної мережі;
- підвищенню надійності постачання;
- відповідності запасів і попиту;
- установленню тривалих партнерських відносин.
Усі розглянуті системи спрямовані на встановлення альянсу між ланками логістичної системи, в основі якого лежить обмін інформацією і зменшення ризиків.
7.5 Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками в сфері обігу
Ефективність використання логістики при керуванні матеріальними потоками в сфері обігу виявляється в наступному:
По-перше, завдяки розширенню інформаційного потоку, створюваного замовленнями, їхніми коректуваннями і графіками відправлень, постачальник одержує більш достовірне представлення про стан і рух запасів у логістичної ланцюга. Виробникам і оптовикам легше планувати потреби, коли їм відомі дані про обсяги продажів і рівні товарних запасів у роздрібній торгівлі, у розподільних центрах і на заводських складах. Коли потік запасів робиться більш «прозорим», постачальник у стані визначити — чи відбиває ріст величини замовлень збільшення споживчого попиту або в логістичному каналі відбувається нагромадження запасів. Якщо в першому випадку йому потрібно швидко реагувати, то в другому він може вжити заходів для підтримки ефективності каналу, змінивши, скажемо, графік відвантаження. Прозорість логістичного каналу дає постачальникові можливість установити пріоритети у виробництві і розподілі, зосередивши зусилля на найбільш перспективних продуктах і споживачах.
По-друге, взаємодії в реальному часі й інформаційному обміні сприяють кращої координації дій всіх учасників логістичної ланцюжка. Союзи, засновані на обміні інформацією і поділі ризиків, відкривають можливості підвищення ефективності для обох сторін. Такі союзи формують довгострокові відносини між учасниками ланцюга постачань. При цьому роздрібні торговці можуть без побоювання перекласти частина своїх традиційних функцій на виробників і оптовиків. Надійне закріплення відповідальності збільшує стабільність логістичної ланцюжка. Удається швидко розв'язувати виникаючих проблемы. Таке тісне співробітництво веде до росту ефективності і зниженню витрат.
ТЕМА 8. ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ
8.1 Поняття логістичного сервісу
8.2 Формування системи логістичного сервісу
8.3 Рівень логістичного сервісу. Залежність витрат на сервіс від рівня сервісу
8.4 Визначення оптимального рівня сервісу. Критерії якості логістичного сервісу
Стислий виклад основного матеріалу теми
8.1 Поняття логістичного сервісу
В умовах "ринку покупця" продавець вимушений будувати свою діяльність виходячи з купівельного попиту. При цьому попит не обмежується попитом на товар. Покупець диктує свої умови також і в області складу і якості послуг, що надаються йому в процесі поставки цього товару.
Послуга, в загальному розумінні цього терміна, означає дію, що приносить користь, допомогу іншому. Робота з надання послуг називається сервісом.
Природа логістичної діяльності припускає можливість надання споживачу матеріального потоку різноманітних логістичних послуг. Логістичний сервіс нерозривно пов'язаний із процесом розподілу і являє собою комплекс послуг, що робляться в процесі постачання товарів.
Об'єктом логістичного сервісу є різні споживачі матеріального потоку. Здійснюється логістичний сервіс або сам постачальник, або експедиторською фірмою, що спеціалізується в області логістичного обслуговування.
Предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.
Логістичний сервіс - це сукупність не матеріальних логістичних операцій, що забезпечують максимальне задоволення попиту споживачів в процесі управління матеріальними, фінансовими і інформаційними потоками, найбільш оптимальним, з погляду витрат, засобам.
Основнимизавданнями логістичного сервісу є:
- консультування потенційних покупців перед придбанням ними виробів даного підприємства, що дозволяє їм зробити свідомий вибір;
- підготовка покупця до найбільш ефективної і безпечної експлуатації техніки, що набуває;
- передача необхідної технічної документації, що дозволяє фахівцям покупця належним чином виконувати свої функції;
- передпродажна підготовка товару, щоб уникнути щонайменшої можливості дефекту в роботі під час демонстрації потенційному покупцеві;
- доставка товару так, щоб звести до мінімуму вірогідність його пошкодження в дорозі;
- приведення товару в робочий стан і його демонстрація споживачеві; забезпечення повної готовності товару до експлуатації протягом всього терміну його знаходження у споживача;
- оперативне постачання запасів.
Виходячи на ринок логістичних послуг, продуценти повинні враховувати основні характеристики даної товарної категорії, які визначають умови і параметри логістичної діяльності. Такими характеристиками є:
- неможливість відчути послуги “на дотик”;
- невіддільність від джерела;
- мінливість якості;
- адресність послуг;
- унікальність для одержувача;
- неможливість накопичення послуг;
- еластичність попиту;
- оперативність.
Наявність великої кількості сфер логістики визначає значну різноманітність видів логістичного сервісу. Класифікація цих видів дозволяє впорядкувати і спростити розуміння та управління окремими логістичними операціями. Відповідно до найбільш поширеної класифікації види логістичного сервісу виділяють за наступними ознаками:
1. По часовому параметру:
~ сервіс, що передує продажу - консультація споживачів, розфасовка, упаковка, консервація, маркування, зберігання, доставка на реалізацію, усунення різноманітних дефектів, що виникають до процесу продажу;
~ сервіс в процесі продажу - обумовлюється в залежності від договірних зобов'язань між продавцем і покупцем;
~ сервіс після продажу - доставка, встановлення, підключення, налагодження, гарантійне обслуговування.
2. В залежності від форми оплати:
~ безкоштовний сервіс - це ті види послуг, надання яких є невідривно пов'язане із самим товаром, і вартість яких включається у собівартість товару;
~ платний сервіс - це послуги, які надаються при придбанні чи доставці товарів за додаткову плату, про що виставляється додатковий рахунок.
3. По спрямованості:
~ прямий сервіс - об'єднує послуги, цільове призначення яких визначається безпосередньо предметом торгівельної угоди і направляється на товар і споживача;
~ побічний сервіс - це сервіс, який практично не стосується предмету обміну, а спрямовується на створення сприятливих умов, які б забезпечили тривале взаємовигідне співробітництво.
4. По ступеню адаптивності до споживачів:
~ стандартизований сервіс - включає в себе типовий пакет послуг, потребу в яких клієнти відчувають найчастіше;
~ індивідуальний сервіс - формуються пакетом послуг, які опираються на специфіку потреб клієнтів.
5. По формі організації:
~ сервіс, який реалізується власними зусиллями;
~ сервіс, який організовується із залученням третьої сторони;
~ сервіс, організований по принципу самообслуговування.
6. По масштабу:
~ локальний;
~ регіональний;
~ національний;
~ міжнародний.
Усі роботи в області логістичного обслуговування можна розділити на три основні групи:
•передпродажні, тобто роботи з формування системи логістичного обслуговування;
•роботи з надання логістичних послуг, здійснювані в процесі продажу товарів;
•післяпродажний сервіс.
До початку процесу реалізації товару в області логістичного сервісу включає, в основному, визначення політики підприємства у сфері надання послуг, а також їх планування.
В процесі реалізації товарів можуть виявлятися різноманітні логістичні послуги, наприклад:
· наявність товарних запасів на складі;
· виконання замовлення, зокрема, підбір асортименту, упаковка, формування вантажних одиниць і інші операції;
· забезпечення надійності доставки;
· надання інформації про проходження вантажів.
Після продажні послуги – це гарантійне обслуговування, зобов'язання по розгляду претензій покупців, обмін і т.д.
8.2 Формування систем логістичного сервісу
Споживач при виборі постачальника бере до уваги можливості останнього в області логістичного сервісу, тобто на конкурентоспроможність постачальника впливає асортимент і якість пропонованих їм послуг. З іншого боку, розширення сфери послуг пов'язане з додатковими витратами.
Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також деякі інші фактори підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в сфері логістичного обслуговування споживачів.
Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах:
- обов'язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує вироби, які потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній боротьбі;
- необов'язковість використання. Підприємство зобов'язане пропонувати, але не може нав'язувати клієнтам сервіс, оскільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним;
- еластичність. Пакет наданих послуг повинен бути досить широким - від мінімально необхідних до максимально доцільних;
- зручність. Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій формі, що влаштовували б покупця;
- раціональна цінова політика. Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для придбання товарів і засобом зміцнення довіри покупців до підприємства;
- інформаційна віддача. У процесі надання послуг потрібно організувати збір інформації про всі сторони експлуатації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму сервісу конкурентів.
Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формування системи логістичного сервісу, полягає у такому:
1) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з якій можуть знадобитися певні послуги відповідно до особливостей споживання;
2) визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг;
3) ранжування послуг, які входять у складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах;
4) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку;
5) оцінка послуг, які надаються, встановлення взаємозв'язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії;
6) встановлення зворотного зв'язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців.
Сегментація споживчого ринку може здійснюватися за географічним фактором, за характером сервісу або за якою-небудь іншою ознакою. Вибір значимих для покупців послуг, їх ранжування, визначення стандартів послуг можна здійснити, проводячи різні опитування. Оцінка послуг, які надаються, визначається різними способами. Наприклад, рівень надійності постачання можна вимірити часткою поставлених вчасно партій. Ресурси підприємства концентруються на наданні покупцям виявлених, найбільш важливих для них послуг.
У процесі формування і подальшого вдосконалювання системи логістичного сервісу продуценти послуг повинні прагнути до виконання таких основних вимог:
- постійно підвищувати надійність обслуговування і готовність до виконання замовлень і запитів споживачів логістичних послуг;
- знижувати сукупні витрати, пов'язані з обслуговуванням і утриманням запасів; знижувати собівартість товару - послуги.
У принципі, можливі наступні шість основних варіантів організації системи сервісу, причому усі вони мають свої переваги і недоліки.
1. Сервіс ведеться винятково персоналом виробника.
2. Сервіс здійснюється персоналом філій підприємства-виробника.
3. Для сервісу створюється консорціум виробників окремих видів устаткування, а також деталей і вузлів.
4. Сервіс доручається незалежній спеціалізованій фірмі.
5. Для виконання сервісних робіт залучають посередників (агентські фірми, дилери), що несуть повну відповідальність за якість і задоволення претензій по сервісі.
6. Роботи, що відносяться до технічного обслуговування, доручаються персоналу підприємства-покупця.
До основних принципів, що покладені в основу сучасної системи логістичного сервісу, відносяться:
1. Максимальна відповідність його вимогам споживачів і характеру споживаних виробів.
2. Нерозривний зв'язок сервісу з маркетингом, його основними принципами і задачами.
3. Гнучкість сервісу, його спрямованість на облік мінливих вимог ринку, споживачів, що обслуговуються продуктів.
4. Доставка виробу на місце експлуатації (споживання) таким чином, щоб звести до мінімуму імовірність його ушкодження в шляху.
5. Приведення виробу (техніки) у робочий стан на місці експлуатації (установка, монтаж) і демонстрація його покупцю в дії.
6. Забезпечення повної готовності виробу до експлуатації протягом усього терміну перебування його в споживача.
7. Оперативне постачання запасних частин і створення для цього необхідної мережі складів, тісний контакт із виготовлювачами запасних частин.
8. Збір і систематизація інформації про те, як експлуатується техніка споживачами (умови, тривалість, кваліфікація персоналу і т.д.) і які вони при цьому висловлюють зауваження, скарги, пропозиції.
9. Участь в удосконалюванні і модернізації споживаних виробів за результатами аналізу зазначеної вище інформації.
10. Збір і систематизація інформації про те, як ведуть сервісну роботу конкуренти, які нововведення сервісу пропонують вони клієнтам.
11. Допомога службі маркетингу підприємства в аналізі й оцінці ринків, покупців і товару.
12. Формування постійної клієнтури ринку за принципом: «Ви купуєте наш товар і використовуєте його – ми робимо все інше».
З огляду на важливість сервісного обслуговування як знаряддя конкуренції, багато фірм засновують у себе відділи, що працюють зі скаргами і зауваженнями клієнтів, займаються питаннями кредитування, матеріально-технічного забезпечення, технічного обслуговування й інформації.
8.3 Рівень логістичного сервісу. Залежність витрат на сервіс від рівня сервісу
Якість сервісу – є ключ до комерційного успіху. Світова практика виробила визначені правила організації ефективного сервісу, суть яких в наступному:
Сервіс повинний бути обіцяний покупцю. Інакше кажучи, текст з описом змісту сервісу, що робиться підприємством, повинний бути доведений до покупців даного сегмента ринку. Попередньо варто вивчити, який саме рівень сервісу покупці цього сегмента вважають відмінним.
Гарантії сервісу і його якостей повинні бути більш великими, ніж очікує покупець. У цьому випадку вони викликають позитивні емоції і прагнення продовжувати контакт із джерелом таких емоцій. Будь-які, навіть скороминущі, контракти з покупцем повинні розвивати і закріплювати позитивну оцінку покупцем служби сервісу підприємства.
Персоналу служби сервісу варто ясно представляти, яку саме якість роботи від нього очікують. Для цього повинні бути розроблені стандарти обслуговування для кожного співробітника служби.
Під стандартами обслуговування розуміються правила роботи співробітників сервісного комплексу. Ці правила обов'язкові для виконання, щоб гарантувати висока якість усіх вироблених операцій і задовольняти вимоги споживачів.
Важливим критерієм, що дозволяє оцінити систему сервісу, як з позиції постачальника, так і з позиції одержувача послуг, є рівень логістичного обслуговування. Розрахунок даного показника виконують по наступній формулі:
де: η – рівень логістичного обслуговування;
m – кількісна оцінка об'єму логістичного сервісу, що фактично надається;
М – кількісна оцінка практично можливого об'єму логістичного сервісу.
Для оцінки рівня логістичного обслуговування вибираються найбільш значущі види послуг, тобто послуги, надання яких зв'язане із значними витратами, а ненадання з істотними втратами на ринку. Рівень обслуговування споживачів визначається ефективністю логістики, критерії якої наступні:
- термін постачання – проміжок між датами видачі і виконання замовлення.
- точність постачання – оцінка вірності постачальника узгодженим термінам. Вона є мірою надійності і довіри, які клієнт проявляє до виробника продукції;
- готовність до постачання – узгодженість і підтвердження терміну виконання замовлення постачальником відповідно до побажань клієнта;
- якість постачань – характеристика частки замовлень, виконаних відповідно до замовлення (специфікацією) клієнта;
- інформаційна готовність – готовність підприємства видати всю запрошувану споживачем інформацію щодо продукції, що поставляється йому;
- гнучкість – готовність підприємства виконати зміни, що вносяться клієнтом, в раніше оформлене замовлення.
Рівень обслуговування можна оцінювати також і за допомогою показника η – доцільний рівень обслуговування, тобто зіставляючи час на виконання логістичних послуг, що фактично надаються в процесі постачання, з часом, яке необхідно було б витратити у разі надання всього комплексу можливих послуг в процесі того ж постачання.
Істотним показником сервісу є рівень обслуговування η, який визначається співвідношення:
де: n – фактична кількість послуг, що надаються;
N – кількість послуг, яка теоретично може бути надане;
ti – час на виконання i-той послуги.
Таким чином, 
- сумарний час, що фактично витрачається на надання послуг. А 
- час, який теоретично може бути витрачений на виконання всього комплексу можливих послуг.
Сучасний підхід до оцінки економічної ефективності логістичного обслуговування ґрунтується на концепції загальних витрат логістики. Згідно цієї концепції такі витрати включають всі витрати, необхідні для забезпечення потреб логістики, а витрати на логістичний сервіс є витратами, пов'язаними з наданням споживачеві комплексу послуг, супутніх продажу. При цьому логістичний сервіс орієнтований, перш за все, на забезпечення балансу між якістю обслуговування споживачів і супутніми витратами.
За час розвитку логістики в промислово розвинених країнах сформувалася система показників, що загалом оцінюють її ефективність і результативність. До них зазвичай відносяться:
- економія загальних логістичних витрат;
- підвищення якості логістичного сервісу;
- скорочення тривалості логістичного циклу;
- підвищення продуктивності праці в логістичній системі;
- повернення інвестицій в логістичну інфраструктуру і т.д.
Логістичний сервіс характеризується трьома найважливішими показниками: корисністю, оперативністю, якістю. Логістичні витрати і логістичний сервіс, як правило перебувають у прямо пропорційній залежності. Якісний сервіс завжди є досить дорогим, і зростання витрат, за звичай, тільки поліпшує його.
Для оцінки якості логістичного обслуговування застосовуються наступні критерії :
- надійність поставки ;
- повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів ;
- гнучкість поставки ;
- наявність запасів на складі постачальника ;
- можливість надання кредитів, а також ряд інших.
Таким чином можна запропонувати форму звітності про рівень логістичних витрат – сервісу та класифікацію оцінних показників логістичного обслуговування торговельних підприємств. Ця звітність показує співвідношення річних витрат у інтегрованих логістичних активностей : закупівля та фізичний розподіл, а також рівень логістичного сервісу у заданому періоді часу в порівнянні з попереднім і відносно конкурентів.
Залежність витрат на сервіс від рівня сервісу.Із збільшенням рівня сервісу витрати на сервіс, природно, зростають, причому зростання має нелінійний характер. Причина полягає в тому, що суб'єкт сервісу, тобто особа, що надає послуги, в першу чергу застосовує ті з них, які даються йому малими витратами.
Зазначимо, що згідно з правилом Парето лише 20% асортименту дає 80% прибутку. Отже, логічно було б включити в перелік реалізованих запчастин кількість найбільш часто реалізованих різновидів. Однак ринок може перестати "поважати" такого торговця. Щоб бути конкурентоспроможним, доведеться розширювати асортимент, залучаючи до нього товари середнього, а потім і рідкісного попиту. Але зміст товару середнього попиту обходиться дорожче, ніж утримання товару частого попиту. Ще більш дорого обходиться утримання товару рідкісного попиту. Таким чином, розширюючи асортимент, тобто збільшуючи рівень сервісу, підприємство тим самим різко збільшує витрати, пов'язані з його змістом.
На рис. 8.1 показана залежність витрат на сервіс від величини рівня обслуговування.
Починаючи від 70% і вище затрати на сервіс ростуть експоненціально в залежності від рівня сервісу. Наприклад, при підвищенні рівня сервісу від 95 до 97% витрати зростають на 14%.
Рис. 8.1 Крива залежності витрат на сервіс від величини рівня сервісу
Розглянемо вплив логістики на залежність витрат від рівня сервісу. Будемо вимірювати рівень сервісу (η) процентним відношенням числа повністю виконаних замовлень (Qвик) до загального числа замовлень покупців (Qзаг):
Частку повністю виконаних замовлень покупців (η) можна збільшити двома способами:
1) збільшити розмір запасів, залишивши при цьому без зміни системи поповнення запасів;
2) налагодити систему швидкого поповнення запасів, залишивши при цьому без зміни розміру запасів.
Перший шлях підвищення рівня сервісу екстенсивний і вимагає зростання витрат, пов'язаних з утриманням запасів. Другий шлях вимагає підвищення запасу. Конкурентоспроможність тут зростає за рахунок чіткої логістики просування інформації та матеріалів.
Застосування логістики зрушує криву витрат вправо, таким чином забезпечуючи досягнення того ж рівня сервісу при менших витратах на утримання запасів (рис. 8.2.).
Рис. 8.2 Зсув вправо кривої витрат на сервіс при застосуванні логістичної технології "швидкої відповіді"
Умовні позначення:
- залежність затрат на утримання запасів від частки повністю виконаних замовлень при традиційній організації товароруху;
- залежність затрат на утримання запасів від частки повністю виконаних замовлень при використанні логістичної технології «швидкої відповіді»;
- затрати на утримання запасів при підтримуванні сервісу на рівні 
при традиційній організації товароруху;
- затрати на утримання запасів при підтримуванні сервісу на рівні при використанні логістичної технології «швидкої відповіді»;
8.4. Визначення оптимального рівня сервісу. Критерії якості логістичного сервісу
Зростання рівня сервісу супроводжується, з одного боку, підвищенням витрат на сервіс, а з іншого - зростанням обсягу продажу і, відповідно, зростанням доходів. Завдання служби логістики полягає у пошуку оптимальної величини рівня сервісу.
Графічно оптимальний розмір рівня сервісу можна визначити, побудувавши сумарну криву, що відображає поведінку витрат і прибутку в залежності від зміни рівня сервісу (рис. 8.3).
Збитковість торгового процесу при низьких значеннях логістичного сервісу (лівий ділянку графіка) виникає на розвинених ринках. Припустимо, підприємство оптової торгівлі має намір працювати на розвиненому ринку оптових послуг з широтою асортименту в межах 70% від пропонованого конкурентами. Витрати по створенню асортименту можуть не окупитися у зв'язку з низькою зацікавленістю покупців в послугах цього оптовика і, відповідно, низьким об'ємом продажів.
Рис. 8.3 Визначення оптимального рівня сервісу. Критерій - максимальний прибуток
Умовні позначення:
- залежність затрат на сервіс від величини рівня сервісу;
- залежність доходу від реалізації від величини рівня сервісу
Оптимальне значення рівня сервісу можна знайти також склавши криві витрат на сервіс і втрат на ринку, викликаних зниженням рівня сервісу (рис. 8.4.).
Тут крива показує залежність витрат на сервіс від рівня сервісу, а крива F2 - залежність втрат на ринку, викликаних погіршенням сервісу, від величини рівня сервісу.
Раніше зазначалося, що застосування логістики в більшості випадків дозволяє зрушити криву витрат вправо. У цьому зв'язку слід зазначити, що незалежно від форми кривої витрат, а також від розміру мінімального і максимального порогів рівня сервісу, прибуток на всіх рівнях сервісу збільшується (на рис. 8.5. - пунктирні лінії витрат і прибутку). Це відбувається в зв'язку з тим, що для будь-якого η застосування логістики, залишаючи незмінним дохід, знижує витрати на сервіс, збільшуючи тим самим різницю, тобто прибуток.
Рис. 8.4. Визначення оптимального рівня сервісу. Критерій - мінімум сумарних витрат і втрат
Рис. 8.5 Зрушення вгору кривої прибутку при застосуванні логістичної технології "швидкої відповіді"
Критерії якості логістичного сервісу
Для оцінки якості логістичного сервісу застосовують такі критерії:
- надійність поставки;
- повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів;
- гнучкість поставки;
- наявність запасів на складі постачальника;
- можливість надання кредитів, а також ряд інших.
Охарактеризуємо перші три названих критерію.
Надійність поставки.У загальному випадку під надійністю розуміють комплексне властивість системи, яка полягає в її здатності виконувати задані функції, зберігаючи свої характеристики у встановлених межах.
Надійність поставки - це здатність постачальника дотримуватися обумовлені договором строки поставки у встановлених межах.Надійність поставки визначається надійністю дотримання термінів виконання окремих видів робіт, які включає в себе процес постачання.
Істотним фактором, що впливає на надійність постачання, є наявність передбачених договором зобов'язань (гарантій), в силу яких постачальник несе відповідальність у разі порушення строків поставки.
Повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів, яка включає в себе:
- час оформлення замовлення;
- час виготовлення (це час додається до строку поставки, якщо замовлені товари спочатку повинні бути ще і виготовлені);
- час пакування;
- час відвантаження,
- час доставки.
Дотримання зазначеного в договорі терміну поставки залежить від того, наскільки точно дотримуються перераховані вище складові цього строку. Наприклад, може статися, що отриманий замовлення буде лежати без руху. Можуть не дотримуватися заплановані терміни виготовлення товару або заявлені експедитором терміни транспортування.
Гнучкість поставки - означає здатність системи враховувати особливі побажання клієнтів. Сюди відносять:
- можливість зміни форми замовлення;
- можливість зміни способу передачі замовлення;
- можливість зміни виду тари і упаковки;
- можливість відкликання заявки на поставку;
- можливість отримання клієнтом інформації про стан його замовлення;
- ставлення до скарг при некомплектних постачання.
Тема 9. Склад і транспорт в логістиці
9.1 Склади, їх роль та види
9.2 Логістичний процес на складі
9.3 Логістична оцінка видів транспорту. Способи перевезення вантажів
9.4 Транспортні тарифи. Вибір перевізника
Стислий виклад основного матеріалу теми
9.1 Склади, їх роль та види
Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Переміщення через склад пов'язано з витратами живої та минулої праці, що збільшує вартість товару. Тому склад потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову частину логістичною ланцюга. Тільки такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності.
Склади- це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу.
Розповсюдженою є думка про те, що склади створюються винятково для зберігання матеріальних цінностей. Однак на складах не створюються нові матеріальні цінності, додаткова споживча вартість, тому зберігання як самоціль не приносить ніякої користі. Як правило, якість вантажів може тільки погіршуватися від зберігання на складі, а у фінансовому відношенні цілеспрямоване зберігання вантажів на складі "може призвести тільки до збитків, оскільки, по-перше, матеріальні цінності, які зберігаються на складі, тимчасово виключені з фінансового обігу, хоча на їх придбання та виготовлення витрачено деякі ресурси, а по-друге, саме складування вантажів вимагає певних витрат.
Насправді жоден вид матеріальних ресурсів не виробляється для того, щоб потім зберігати їх на складах. І все ж склади є і широко розповсюджені у всіх галузях економіки, у промисловості, на транспорті, в оптовій і роздрібній торгівлі, будівництві, сільськогосподарському виробництві і т.д. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах склади виконують ряд істотних функцій:
1. Перетворення виробничого асортименту в споживчийвідповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів.
2. Складування і зберігання продукціїз метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв'язку із сезонним споживанням деяких видів продукції.
3. Консолідація і розукрупнення вантажів— склад може здійснювати функцію об'єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені декільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії згідно із замовленнями і відправляються кожному споживачу.
4. Надання послуг.Очевидним аспектом цієї функції є надання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівень обслуговування споживачів.
Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.
Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється досить велика номенклатура складів, основними класифікаційними ознаками яких є такі:
1. По відношенню до функціональних базисних сфер логістики:
· склади постачання;
· склади виробництва;
· склади розподілу.
2. За видом продукції, яку зберігають:
· склади сировини, матеріалів, комплектуючих;
· склади незавершеного виробництва;
· склади готової продукції;
· склади тари;
· склади зворотних відходів.
3. По відношенню до логістичних посередників:
· власні склади підприємств;
· склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних і т.п.).
4. За функціональним призначенням:
· склади буферних запасів, призначені для забезпечення виробничого процесу (склади матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, виробничих, страхових, сезонних та інших видів запасів);
· склади перевалки вантажів (термінали) у транспортних вузлах, при виконанні змішаних, комбінованих, інтермодальних та інших перевезень;
· склади комісіонування, призначені для формування замовлень відповідно до специфічних вимог клієнтів;
· склади зберігання, які забезпечують збереження складованих виробів;
· спеціальні склади (митні склади, склади тимчасового зберігання, тари, зворотних відходів і т.п. ).
5. За продуктовою спеціалізацією:
· вузькоспеціалізовані (для одного або декількох найменувань продукції);
· обмеженого асортименту;
· широкого асортименту.
Склади можуть також бути класифіковані за видом власності, за технічною оснащеністю, за наявністю зовнішніх під'їзних колій, за видом складських будівель і споруд, за технічною конструкцією і т. п.
Логістичний процес на складі.
Узагальнено організація складського господарства містить:
1) визначення номенклатури та виду складських приміщень;
2) розміщення складів на території підприємства за принципом мінімізації витрат під час перевезень вантажів;
3) визначення порядку роботи складів.
Сучасний склад – це складна технічна будівля, яка складається із взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує низку функцій з перетворення матеріальних потоків, а також нагромадження, переробки та розподілу вантажів між споживачами. Воно є місцем складування, розміщення і зберігання товарів.
Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості вантажу, що перебуває. Вихідний потік зумовлює необхідність навантаження транспорту, внутрішній – необхідність переміщення вантажу всередині складу.
Практично логістика на складі охоплює всі основні функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Тому логістичний процес на складі є набагато ширшим, ніж технологічний процес (рис. 9.1).
Рис. 9.1 Схема логістичного процесу на складі
Умовно весь процес можна поділити на три складові:
1) операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;
2) операції, безпосередньо пов’язані з переробкою вантажу та його документацією;
3) операції, спрямовані на координацію служби продаж.
Координація служби закупівліздійснюється в ході операцій з постачання запасами та завдяки контролю за веденням поставок. Основне завдання постачання запасами полягає у забезпеченні складу товаром (чи матеріалом) у відповідності до можливостей його переробки на даний період при повному задоволенні замовлень споживачів.
Облік і контроль за одержанням запасів та відправленням замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, максимальне використання складських потужностей та необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим підвищити оборотність складу, розвантаження і приймання вантажів.
Розвантаження на сучасних складахздійснюється на розвантажувальних автомобільних чи залізничних рампах та контейнерних майданчиках. Операції даного етапу передбачають:
- розвантаження транспортних засобів;
- контроль документальної і фізичної відповідності замовлень поставки;
- документальне оформлення вантажу, що надійшов, через інформаційну систему;
- формування складської вантажної одиниці.
Внутрішньоскладське транспортуванняпередбачає переміщення вантажу між різноманітними зонами складу: з розвантажувальної рампи до зони приймання, потім до зони зберігання, комплектації та на навантажувальну рампу. Ця операція виконується за допомогою підйомно-транспортних машин і механізмів.
Процес складуванняполягає в розміщенні та укладенні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування– ефективне використання обсягу зони зберігання. При цьому простір під робочі проходи має бути мінімальним, але з урахуванням нормальних умов роботи підйомно-транспортних машин і механізмів.
Процес складування та зберігання охоплює:
а) закладку вантажу на зберігання;
б) зберігання вантажу та забезпечення відповідних для цього умов;
в) контроль за наявністю запасів на складі, що здійснюється через інформаційну систему.
Процес комплектаціїпередбачає підготовку товару за замовленнями споживачів. Він охоплює:
а) одержання замовлення клієнта (відбірний лист);
б) відбір товару кожного найменування за замовленням клієнта;
в) комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта за його замовленням;
г) підготовку товару до відправлення (укладання в тару, на товароносій);
д) документальне оформлення підготовленого замовлення та контроль;
е) об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлення та оформлення транспортних накладних;
ж) відвантаження вантажів у транспортний засіб.
Комісіонування замовленьклієнтів проводять у зоні комплектації. Підготовку та оформлення документації здійснюють через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє зазначати у відбірному листі місце необхідного товару, що значно скорочує час відбору та допомагає докладніше відслідковувати відпускання товару зі складу.
Транспортування та експедирування замовленьможуть здійснюватись як складом, так і самим замовником. Найбільш поширеною та економічно виправданою є централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки уніфікації вантажів та оптимальним маршрутам доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'являється реальна можливість здійснювати поставки дрібними партіями й частіше, що сприяє зменшенню непотрібних страхових запасів у споживача.
Збирання і доставка порожніх товароносіїввідіграють значну роль у статті витрат. Товароносії(піддони, контейнери, тара, обладнання) за умов внутрішньоміських перевезень частіше за все є багатооборотні, а тому їх слід повертати відправникові.
Інформаційне обслуговування складупередбачає управління інформаційними потоками і є зв'язувальним стрижнем функціонування всіх служб складу. Інформаційне обслуговування охоплює:
- обробку вхідної документації;
- пропозиції за замовленнями постачальників;
- оформлення замовлень постачальників;
- управління прийманням та відправленням;
- контролювання наявності на складі;
- приймання замовлень споживачів;
- оформлення документації відправлення;
- диспетчерську допомогу, у тому числі оптимальний вибір партій відвантаження та маршруту доставки;
- обробку рахунків клієнтів;
- обмін інформацією з оперативним персоналом та вищим управлінським рівнем;
- різноманітну статистичну інформацію.
На забезпечення координації діяльності служби продажув першу чергу спрямовані операції контролю за виконанням замовлень і наданням послуг клієнтам, від яких залежить рівень обслуговування. Виділяють три основні категорії елементів обслуговування: допродажне, під час продажу та післяпродажне. Склад забезпечує виконання як продажних (сортування товарів, повна перевірка якості товарів, що постачаються, фасування та пакування, заміна замовленого товару, експедиторські послуги, у тому числі розвантаження, інформаційні послуги, підписання договорів з транспортними агентствами), так і післяпродажних послуг (установлення товарів, гарантійне обслуговування, забезпечення запчастинами, тимчасова заміна товарів, приймання дефектної продукції та її заміна).
Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому при організації логістичного процесу необхідно додержуватися таких принципів:
1) раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат та вдосконаленню процесу переробки вантажу;
2) ефективне використання простору при розставленні обладнання, що дозволяє підвищити потужність складу;
3) використання універсального обладнання, яке виконує різноманітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних машин;
4) мінімізація маршрутів внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної спроможності складу;
5) здійснення уніфікації партій відвантажень та використання централізованої доставки (більш детально див. п. 10), що дозволяє істотно знизити транспортні витрати;
6) максимального використання можливостей інформаційної системи, що значно скорочує час та витрати, пов’язані з документообігом та обміном інформацією, тощо.
Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу (навіть і незначні) полягають у простих речах: розчищенні загромаджених проходів, покращанні системи освітлення, наукової організації робочого місця. У пошуку резервів ефективності функціонування складу немає дрібниць, все повинно ретельно аналізуватися, а надалі використовуватися для поліпшення організації логістичного процесу.
9.2 Розподільчі центри та їх розміщення
Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.
Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.
За традиційною класифікацією, розробленою Едіаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва, або проміжне розташування.
Розташування складів поблизу ринків збутуполегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення і від величини питомих витрат на місцеве транспортування. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування. Однак розміщення поблизу ринків збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегія економічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого поповнення запасів.
Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів полягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асортимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість стати кращим за інших постачальником.
За проміжного розташування складівміж виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані парти товарів за пільговими тарифами.
Кількість, потужності, розташування і функції розподільчих центрів залежать від розмірів матеріальних потоків, стратегії і фінансовою стану підприємства, яке проектує мережу розподільчих центрів. При цьому враховують такі фактори, вартість транспортування, складської переробки вантажів, складування вантажів, оформлення замовлень і системи управління, рівень обслуговування клієнтів.
Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування споживачів за мінімальних загальних витрат.
Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мережа може бути організована як централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).
У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта - великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів.
При децентралізованійрозподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться па території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і воші можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автоматизованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаропровідної мережі.
Однією з важливих і непростих задач під час проектування розподільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимальною рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.
Метод повного перебору.Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонентою.
Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Паретто, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприйнятних варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки.
Метод визначення центру ваги(використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на каргу потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр ваги.
9.3 Логістична оцінка видів транспорту
Матеріальні потоки, рух та переміщення ТМЦ є неможливими без участі в цих процесах транспортних засобів. Значна частина логістичних операцій, пов'язаних з просуванням матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача здійснюється з допомогою транспорту. Затрати на виконання цих операцій складають до 50 % від суми загальних затрат на логістику.
Транспортування можна визначити як логістичну функцію, пов'язану з переміщенням матеріального потоку певним транспортним засобом в логістичному ланцюгу, яка складається з множини логістичних операції, включаючи експедиційне обслуговування, вантажопереробку, упаковку, передачу прав власності на товар, страхування, охорону тощо.
По призначенню виділяють два види транспорту:
1. Транспорт загального користування - складає окрему галузь народного господарства і може задовольняти потребу в перевезеннях будь-якої галузі народного господарства чи населення;
2. Транспорт внутрішнього користування - внутрівиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, які належать нетранспортним підприємствам. Вони є, переважно, складовою частиною певних виробничих систем і повинні бути органічно в них вписані.
До основних завдань транспортної логістики належать:
- створення транспортних систем, коридорів і ланцюгів;
- спільне планування транспортних процесів для будь-яких видів транспорту;
- забезпечення технологічної єдності складського і транспортного господарства;
- вибір виду транспортного засобу;
- вибір типу транспортного засобу;
- визначення раціональних маршрутів доставки;
- експедиційна діяльність - супроводження вантажів на всьому шляху переміщення (документальний супровід, митний супровід, визначення оптимальних маршрутів і найкращих посередників тощо).
Оскільки транспорті операції є безпосереднім вираженням зв'язків між окремими етапами товароруху, ефективність цього процесу великою мірою залежить від способу реалізації переміщення.
Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв'язку з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимальною рівня запасів, вибір виду упаковки та ін. Основою вибору виду транспорту, оптимальної для конкретного перевезення, служить інформація про характерні риси різних видів транспорту.
Існують такі основні види транспорту:
· залізничний,
· морський,
· річковий,
· автомобільний,
· повітряний,
· трубопровідний.
Характеристики видів транспорту подано у таблиці 9.1.
Таблиця 9.1
Характеристика видів транспорту
| Переваги | Недоліки |
| Залізничний транспорт | |
| · Висока провізна і пропускна здатність. · Незалежність від кліматичних умов, пори року і доби. · Висока регулярність перевезень. Відносно низькі тарифи. · Висока швидкість доставки на великі відстані. | · Обмежена кількість перевізників. · Великі капітальні вкладення у виробничу - технічну базу. · Висока матеріалоємність і енергоємність перевезень. · Низька доступність до кінцевих споживачів. · Недостатньо високе збереження вантажу. |
| Морський транспорт | |
| · Можливість міжконтинентальних перевезень. · Низька собівартість перевезень на далекі відстані. · Висока провізна і пропускна здатність. · Низька капіталомісткість перевезень. | · Обмеженість перевезень. · Низька швидкість доставки. · Залежність під географічних, навігаційних і погодних умов. · Необхідність створення складної портової інфраструктури. · Жорсткі вимоги до упакування. · Мала частота відправлень. |
| Річковий транспорт | |
| · Високі провізні спроможності на глибоководних ріках і водоймах. · Низька собівартість перевезень. · Низька капіталомісткість. | · Обмеженість перевезень. · Низька швидкість доставки. · Залежність від нерівномірності глибин рік і водойм, навігаційних умов. · Сезонність роботи. · Недостатня надійність перевезень і збереження вантажу. |
| Автомобільний транспорт | |
| · Висока доступність. · Можливість, доставки вантажу «від дверей до дверей». · Велика маневреність і гнучкість. · Висока швидкість, достатки вантажу. · Можливість використання різних маршрутів і схем доставки. · Високе збережений вантажу, можливість його підправлення маленькими партіями. · Широкі можливості вибору найбільш придатного перевізника. · Менш жорсткі вимоги до упаювання товару. | · Низька продуктивність. · Залежність від погодинних та дорожніх умов. · Відносно висока собівартість перенесень на великі відстані. · Низький рівень. · Експлуатаційних показників. |
| Повітряний транспорт | |
| · Найвища швидкість доставки вантажу. · Висока надійність. · Найкраще збереження вантажу. · Найбільш короткий маршрут перевезень. | · Висока собівартість перевезень. · Найвищі тарифи серед інших видів транспорту. · Висока капіталомісткість, матеріало- і енергоємність перевезень. · Залежність від погодних умов. · Недостатня географічна доступність. |
| Трубопровідний транспорт | |
| · Низька собівартість. · Висока пропускна здатність. · Високе збереження вантажу. · Низька капіталомісткість. | · Обмеженість видів вантажу (газ, нафтопродуктів і т.д.). · Обмежена доступність малих обсягів транспортованих вантажів. |
Способи перевезення вантажів.
Під автомобільними перевезеннями розуміють виробничий процес по переміщенню автомобільним транспортом вантажів або пасажирів.
За призначенням вони поділяються на вантажні та пасажирські перевезення.
Вантажні перевезення в залежності від галузі, яка обслуговується, можуть бути:
- сільськогосподарськими;
- комунальними;
- торговельними;
- поштовими та ін.
В залежності від виду вантажів, які перевозяться, перевезення бувають:
- тарними;
- безтарними;
- контейнерними;
- пакетними;
- кар'єрними та ін.
Пасажирські перевезення поділяються на:
- маршрутні;
- службові (на замовлення);
- туристично-екскурсійні;
- індивідуальні.
За ознакою належності розрізняють перевезення вантажів:
- автомобільним транспортом загального користування, який виконує перевезення для всіх галузей народного господарства та населення;
- відомчим транспортом галузевих міністерств, який виконує перевезення для певної галузі народного господарства.
За територіальною ознакою перевезення автомобільним транспортом поділяються на:
- внутрішньовиробничі (або технологічні) перевезення;
- позагосподарські перевезення.
Перші виконуються на території господарств всередині промислового або сільськогосподарського підприємства, будівельного майданчика, кар'єра і т.і. Ці перевезення пов'язані із технологічним процесом роботи підприємства та виконуються рухомим складом самого підприємства.
Позагосподарські перевезення виникають при необхідності вантажної кореспонденції між окремими підприємствами та організаціями різних галузей народного господарства. Вони поділяються на міські (у межах міста або населеного пункту); приміські (за межі міста на відстань до 50 км); міжміські (за межі міста на відстань, більшу за 50 км); міжнародні (за межі країни).
По способу виконання та організаційним ознакам розрізняють централізовані та децентралізовані, прямі, змішані та комбіновані перевезення.
При централізованих перевезеннях АТП у відповідності до договору, який укладається з вантажовідправником або вантажоотримувачем, своїм рухомим складом виконує перевезення вантажів із транспортно-експедиційним обслуговуванням за узгодженими графіками. При такій організації перевезень власне перевезення вантажів, їх маркування, закріплення за рухомим складом виконуються вантажовідправником, перевезення вантажів та їх експедиційне обслуговування - АТП, вивантаження - вантажоотримувачем.
При децентралізованих перевезеннях вантажоотримувачі виконують вивезення вантажу від вантажовідправника своїм транспортом або транспортом, замовленим в АТП, без узгодження черговості перевезень та роботи транспорту інших вантажоотримувачі. При цьому вони використовують штат власних вантажників, експедиторів, агентів по постачанню.
В залежності від типу рухомого складу вантажні перевезення можуть виконуватись на універсальному рухомому складі, на автомобілях-самоскидах, фургонах, цистернах, рефрижераторах, лісовозах та ін., а пасажирські перевезення - на автобусах та легкових автомобілях (таксі, службові, особистого користування).
За розмірами партій вантажів перевезення бувають:
- масові - це організаційно пов'язані перевезення великих кількостей однорідних вантажів;
- партіонні - перевезення вантажів партіями, розмір яких менший за вантажопідйомність найбільш ефективних транспортних засобів (менше 30 т);
- дрібнопартіонні - перевезення невеликих партій вантажів, які не забезпечують повне завантаження транспортного засобу.
На автомобільному транспорті