Поняття й ознаки судової влади
Конституція України вперше на найвищому рівні закріпила судову владу як рівноправну і самостійну в системі двох інших гілок влади – законодавчої і виконавчої.
Крім загальних ознак, притаманних будь-якій владі, судова влада характеризується і певними ознаками, які належать лише їй і виражають її власну специфіку. Однією з найважливіших з них єоб’єктивність.
Уже в давні часи людство визнавало, що судова влада повинна бути об’єктивною. Найстаріші акти, що дійшли до нас, містять вимоги щодо справедливості, сумлінності суддів, їх незаінтересованості в справі, необхідності пошуку та використання достовірних доказів для прийняття правильного рішення. Твердження, що ніхто не може бути суддею у власній справі, ні у кого не викликає заперечень. Сучасне законодавство, зважаючи на цей принцип, передбачає право сторони висловити недовіру судді через його заінтересованість у справі, більше того – містить посилання на обставини, що виключають участь судді у справі саме внаслідок його можливої упередженості.
Соціальна роль судової влади полягає у вирішенні правових конфліктів. Право є об’єктивним критерієм правомірності дій судової влади, оскільки воно фокусує найголовніші принципи реалізації судової влади, що утвердилися в суспільстві. Застосовуючи право, вирішуючи конфлікт на основі норми права, судова влада об’єктивно реалізує суспільну думку щодо розуміння справедливості. Судді, приймаючи рішення, обов’язково аргументують його посиланням на правову норму. Воля судді або суддів, утілена в ухвалі, постанові, рішенні, вироку, водночас є волею судової влади, яка знайшла матеріальне закріплення в акті судової влади, винесеного іменем держави.
Друга специфічна ознака – легітимність. Вона визначає ступінь довіри суспільства до судової влади, його згоду на цю владу, готовність до виконання її рішень. Легітимність дуже тісно пов’язана з законністю – її обов’язковою умовою. Але легітимність передбачає не лише відповідність судової влади вимогам закону, а й неформальне, законодавчо не визначене, ставлення до судової влади та її рішень у суспільстві. Тому формуванню легітимності судової влади сприяє не лише законність і справедливість дій та рішень суду, а й уміння суддів, зокрема головуючого в судовому процесі, правильно побудувати відносини з учасниками процесу, іншими особами, присутніми в залі судового засідання, тощо.
Громадяни, державні органи та посадові особи, юридичні особи, держава в особі законодавчої та виконавчої влади повинні довіряти судовій владі, визнавати її як легітимну. Завдання держави – чітко визначити предметну сферу судової влади, визнавати виключність її повноважень у цій сфері. Різні суб’єкти правовідносин теж повинні визнавати її компетентність, самостійність і погоджуватися на використання судовою владою всіх необхідних повноважень для вирішення конфлікту, підкорятися велінням судової влади на добровільне та свідоме виконання актів судової влади.
Нормативність – визначальна специфічна ознака судової влади. Соціальна сфера, в якій вона функціонує, процес реалізації нею своїх владних повноважень, їх зміст та форма регулюються нормами матеріального і процесуального права. Судова влада шляхом передбачених законом процедур сприяє поновленню порушеного права суб’єкта, тим самим здійснює захист порушеного суб’єктивного права. Судова влада діє виключно у сфері права через правозастосування, тобто, розглядаючи правовий конфлікт, суд застосовує загальну правову норму до конкретної життєвої ситуації.
Судова влада здійснюється лише в процесуальній формі, яка визначає зміст та порядок її реалізації. Порушення визначеної законом процедури є передумовою визнання такої діяльності суду неправомірною. Нормативне визначення судової процедури гарантує не лише правомірність дій суду, а й можливість їх наступної перевірки, своєчасного виявлення та усунення судових помилок.
Судовій владі притаманна ще одна важлива ознака – особлива предметна сфера її функціонування виключного характеру. Судову владу застосовують виключно в умовах правового конфлікту, тобто коли: а) хоча б два суб’єкти перебувають у стані суперечки; б) спір виник щодо відносин, які регулюються правом. Сторони звертаються до суду і просять його виступити безстороннім арбітром у вирішенні їх кон-
флікту. Будь-який конфлікт, що має правовий характер, може стати предметом розгляду судової влади.
Усім конфліктам, які належать до юрисдикції судової влади, притаманний конкретний, індивідуалізований характер. Завжди відомі сторони конфлікту, час, місце та обставини його виникнення, оскільки це є необхідною передумовою звернення до суду.
Судова влада функціонує тільки за умови звернення до неї суб’єктів права. Зі своєї ініціативи суд не розпочинає розгляд правового конфлікту. Реалізація судової влади лише в умовах конкретного правового конфлікту і лише за умови звернення до неї конфліктуючих сторін свідчить про її ситуативний характер, що є тією ознакою, яка відрізняє судову владу від законодавчої та виконавчої, предметна сфера яких поширюється на більш загальні правовідносини.
Таким чином, якщо діяльність суду характеризується в Україні як владна, то особливості такого соціального феномену, як влада, повинні мати в цій діяльності своє адекватне вираження. Тому, розкриваючи поняття судової влади, слід зважати на наступні положення. Судова влада:
– за своїми властивостями є державною владою зі всіма належними владі атрибутами та чітко визначеною компетенцією;
– є одним із продуктів здійснення принципу поділу влади з ознаками незалежності та самостійності, що випливають з цього принципу;
– повинна мати такі механізми забезпечення її функціонування, які б гарантували її самостійність;
– здійснюється в певних організаційних та процесуальних формах, встановлених законом;
– має універсальний та виключний характер;
– здійснюється на професійній основі.
Отже, основу судової влади складає сукупність судових органів, наділених різною компетенцією. Головним призначенням судових органів є вирішення правових конфліктів, що виникають у суспільстві між людьми, людиною і державою, різними державними і недержавними структурами. Судовій владі відводиться особлива роль – роль арбітра в спорах про право. Суб’єктом, який здійснює судову владу, виступає не будь-який державний орган, а лише суд з притаманними тільки йому можливостями впливу на поведінку людей та соціальні процеси.
Судова влада – це специфічна гілка єдиної державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду правових конфліктів і реалізується виключно конституційними органами (судами) в межах закону та спеціальних (судових) процедур.
Наведене визначення не є вичерпним, сутність феномену судової влади можна повністю зрозуміти лише при дослідженні форм її реалізації, функцій, принципів організації та діяльності.