Суддівський корпус, його поняття та склад
Згідно зі ст. 58 Закону України “Про судоустрій України” до здійснення правосуддя залучаються професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні.
Професійні судді – це громадяни України, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом України “Про судоустрій України”. До професійних суддів належать судді Конституційного Суду України та судді судів загальної юрисдикції, а саме: судді загальних судів, у тому числі й судді військових судів та судді спеціалізованих судів. Можливо також проводити диференціацію між суддями залежно від рівня суду, в якому вони працюють: судді місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України та Конституційного Суду України. Але всі професійні судді в Україні мають єдиний статус і різняться лише повноваженнями та компетенцією. Особливості правового становища суддів судів загальної юрисдикції визначаються Законом України “Про статус суддів” та гл. 9 Закону України “Про судоустрій України”, а суддів Конституційного Суду – Законом України “Про Конституційний Суд України”.
Для здійснення судової влади закон надає суддям необхідні права, обов’язки та повноваження, передбачає певні гарантії їх реалізації. Велика відповідальність судді як носія судової влади, наділеного правом вирішувати всі правові конфлікти, що виникають у суспільстві, передбачає необхідність встановлення певних вимог до кандидатів на цю посаду, особливої процедури добору та зайняття посади судді, а також притягнення до відповідальності та звільнення з посади носія судової влади.
Формування суддівського корпусу
Добір суддівських кадрів
Добір суддівських кадрів являє собою сукупність процедур із добору кандидатів на посаду судді на основі аналізу й оцінки його професійних, особистісних якостей, ступеня їх відповідності вимогам, що встановлені законом, і вибір найбільш підготовлених кандидатів для виконання посадових обов’язків.
Кандидат на посаду судді –це особа, яка виявила бажання зайняти посаду судді, відповідає встановленим законодавством вимогам, пройшла кваліфікаційну атестацію і щодо якої внесене подання відповідному органу про призначення чи обрання на посаду судді.
Правові основи статусу кандидата на посаду судді закладено Конституцією і законами України: “Про статус суддів”, “Про судоустрій України”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”. У цих нормативно-правових актах сформульовано перелік вимог, які ставляться до кандидатів, передбачені обмеження щодо допуску певних категорій осіб до здійснення судової влади, визначено компетенцію відповідних органів щодо добору кандидатів, розроблено процедуру оцінювання важливих професійних якостей кандидатів та вступу їх на посаду. При доборі кандидатів на посади суддів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.
Вимоги, що ставляться до кандидатів
На посади суддів
Вимоги до кандидатів на посади суддів диференційовані залежно від рівня та юрисдикції суду, на посаду в якому претендує кандидат.
Вимоги до кандидатів на посаду суддів судів загальної юрисдикції у загальному вигляді сформульовано в ч. 3 ст. 127 Конституції України та ст. 7 Закону України “Про статус суддів”, з яких випливає, що кандидатом на зайняття посади судді суду загальної юрисдикції може бути громадянин України не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Щодо кандидатів на посаду суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України та Конституційного Суду України закон передбачає більш високі вимоги.
Так, претендувати на зайняття посади судді в апеляційному суді може громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не меншеп’яти років, у тому числі не менше трьох років на посаді судді.
Кандидатом на зайняття посади судді вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш яксім років, у тому числі не менш як п’ять років на посаді судді.
На зайняття посади судді Верховного Суду України може претендувати громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п’яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше десяти років, у тому числі не менше п’яти – на посаді судді.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду загальної юрисдикції є проходження кваліфікаційної атестації, форми і порядок проведення якої передбачено гл. 13 Закону України “Про судоустрій України”.
Вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України, встановлені ст. 148 Конституції та ч. 1 ст. 16 Закону України “Про Конституційний Суд України”. Кандидатом на зайняття посади судді Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Вимоги кваліфікаційної атестації для кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України закон не передбачає.
Отже, вищезазначені вимоги визначають певний соціальний статус кандидата на посаду судді і є юридично значущою підставою при вирішенні питання про призначення чи обрання його суддею.
Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон України “Про судоустрій України” встановив додаткові вимоги щодо кандидатів на посади суддів військового суду (повинен перебувати на військовій службі), а також розширив коло осіб, які можуть претендувати на зайняття посади професійного судді спеціалізованого суду за рахунок осіб, які не мають юридичної освіти, а лише вищу освіту і відповідний стаж роботи в галузі питань юрисдикції цього суду (статті 59, 63 Закону України “Про судоустрій України”). При цьому Закон акцентує на тому, що такі судді можуть здійснювати правосуддя тільки у складі колегії суддів, тобто за правниками зберігається кількісна перевага у складі колегії.
Закон України “Про судоустрій України” в нормативному порядку заборонив доступ до суддівської діяльності певних категорій осіб, а саме: а) визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними; б) тих, що мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді; в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.
Таким чином, Закон України “Про судоустрій України”, крім вікового і професійно-освітнього цензу, нормативно закріпив певні обмеження і вимоги щодо моральності, фізичного і психічного стану кандидата на посаду судді, тим самим виключив можливість призначення чи обрання суддею особи, яка не може і не повинна бути допущена до здійснення судової влади.