Сутність логістики й сучасні її визначення

Зважаючи на те, що метою логістики є отримання потрібних товарів або послуг у потрібному місці, в потрібний час, за базисних умов та одержання підприємством найбільшого доходу, логістику можна трактувати як механізм досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов'язань і необхідними для цього витратами, тобто і споживач задоволений рівнем виконання його замовлень, і витрати виробника (надавача послуг) є для нього бажаними. Слід враховувати, що як і в постачанні чи збуті, у сферу дослідження логістики потрапляють диспозиційні, торгові, транспортні процеси, процеси складування та пакування, виробничого планування та управління тощо.

Ось наводиться декілька визначень відомих теоретиків з логістики. Одне з них: місією логістики може бути визначений розвиток логістичної системи, який приводить до можливо найнижчих витрат на логістичному об'єкті. Інше: логістика є процесом планування, контролю та управління формуванням матеріального потоку, його складуванням та інтегрованою інформацією від місця виготовлення до місця споживання з метою пристосування до потреб споживача. Сам же автор пропонує таке визначення: логістика комплексно охоплює планування і управління потоком матеріалів, складових частин і виробів та необхідним інформаційним потоком включно з метою прискорення загального потоку і мінімізації загальних витрат для здійснення процесу постачання, виробництва та збуту продукції.

Наголошується також, що логістику слід розглядати як інтегровану функцію управління матеріалопотоками, а також як міждисциплінарну науку. Автор наводить трактування поняття логістики в документах національних логістичних товариств. Так, голова правління Німецького федерального об'єднання з логістики вважає, що це - основна функція управління і контролю матеріалопотоків як всередині фірми, так і поза нею.

Англійська національна рада з управління розподілом трактує логістику як об'єднання двох або більше видів діяльності з метою планування, впровадження і спостереження за рівнем сировинного потоку, запасами незавершеного виробництва і кінцевою продукцією на шляху від її виробництва до споживання.

Американська рада з управління логістикою вважає, що логістика - це процес планування, реалізації і управління ефективним економічним рухом і зберіганням сировинних матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та пов'язаної з усім цим інформації з пункту надходження у пункт споживання з метою забезпечення відповідності вимогам споживача.

За основу також береться термінологічне трактування логістики, а саме: "Логистика - наука о планировании, контроле й управлений транспортированием, складированием й др. материальными й нематериальными операциями, совершаемыми в процессе доведення сырья й материалов до производственного предприятия, внутризаводской переработки сырья, материалов й полуфабрикатов, доведення готовой продукции до потребителя в соответствии с интересами й требованиями последнего, а также передачи, хранении, обработки соответствующей информации. "

Зважаючи на досягнення останніх років в європейській індустрії щодо впровадження якісно нових підприємницьких філософій і концепцій, здебільшого японського походження, враховуючи результати досліджень, викладені автором в, переконуємося в тому, що різноманітність визначень логістики пояснюється швидше формою (багатством національних мов), а не змістом.

Разом з тим дефініція логістики закономірно вимагає збагачення визначення логістики, оскільки в цьому понятті на практиці інтегрується все більше нових сфер та функціональних галузей (технологічна підготовка виробництва, обробка відходів та утилізація, розробка товарів, науково-дослідна та конструкторська робота тощо). Не останнім доказом цього можна вважати створення відповідних логістичних центрів.

Враховуючи викладене, пропонуємо таке загальне визначення:

Логістика- це наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв'язками.

Таке визначення враховує такі істотні елементи:

· по-перше, термінологічне тлумачення "заземлене" до певної системи, відповідно обмеженої, хоч і відкритої, але здатної адаптуватися до порушень в зовнішньому середовищі;

· по-друге, на основі теорії логістики чи без неї функціонально це завжди управління в його функціях планування, керування, контролю тощо;

· по-третє, ґрунтується на ефекті синергічного зв'язку. Суть його полягає в тому, що система з синергічними зв'язками (а в економіці вона для того і створюється штучно) забезпечує приріст загального ефекту кооперованих дій елементів системи до величини більшої, ніж сума ефектів тих самих елементів, що діють незалежно.

Етапи розвитку логістики

Логістика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний історичний шлях розвитку. В економічній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Аналізуючи їх, неважко помітити, що основна відмінність полягає в різному ступені деталізації періодів розвитку логістики, при цьому всі зазначені підходи дають змогу простежити зміну концептуальних підходів до цього нового науково-практичного напрямку. Виділяють три етапи розвитку логістики:

Перший етап (60-ті роки) – характеризується використанням логістичного підходу до управління матеріальними потоками в сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

· існуючі ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, зберіганні і транспортуванні можуть бути взаємопов’язані єдиною системою управління;

· інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати істотний економічний ефект.

Задачі оптимізації фізичного розподілу вирішувалися і раніше. Наприклад, оптимізація частоти і розміру партій, які постачаються, оптимізація розміщення і функціонування складів, оптимізація транспортних маршрутів, графіків і т.п. Однак традиційно ці задачі вирішувалися окремо одна від одної, що не могло забезпечити належного системного ефекту.

Специфіка логістичного підходу полягає в спільному вирішенні задач з управління матеріальними потоками, наприклад, спільне вирішення задач організації роботи складського господарства і пов’язаного з ним транспорту.

На першому етапі розвитку логістики транспорт і склад, раніше пов’язані лише операцією завантаження і розвантаження, здобувають тісні взаємні зв’язки. Вони починають працювати на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, у якій відправляється вантаж, обирається з врахуванням специфіки транспорту, у свою чергу, характеристики перевезеного вантажу визначають вибір транспорту. Спільно вирішуються й інші задачі з організації транспортно-складського процесу.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

· швидке зростання вартості фізичного розподілу;

· зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами;

· довгострокове планування у сфері логістики;

· широке використання комп’ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

· централізація фізичного розподілу;

· різке скорочення запасів у матеріалопровідних ланцюгах;

· чітке визначення дійсних витрат розподілу;

· визначення і здійснення заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складування і транспортування починає підключатися планування виробництва, що дозволило скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охарактеризований так:

· з’являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

· сучасні комунікаційні технології, які забезпечують швидке проходження матеріальних та інформаційних потоків, дозволяють здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продукту від первинного джерела до кінцевого споживача;

· розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики;

· концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу;

· сукупність матеріалопровідних суб’єктів набуває цілісного характеру.