Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження
Серед загальних (філософських) методівнайбільш відомими є діалектичний і метафізичний. Ці методи можуть бути пов'язані з різними філософськими системамиг
Так, діалектичний метод у К. Маркса був сполучений із матеріалізмом, а у Г. Гегеля - з ідеалізмом.
Для дослідження економічних явищ застосовують діалектичний метод, бо закони діалектики мають загальне значення, властиві розвитку природи, суспільства та мислення.
При вивченні предметів і явищ діалектика керується наступними принципами:
1. Розглядати об'єкти, що вивчаються, у світлі діалектичних законів:
а) єдності та боротьби протилежностей;
б) переходу кількісних змін в якісних;
в)заперечення заперечення.
2. Описувати, пояснювати та прогнозувати явища, що вивчаються, і процеси, спираючись на філософські категорії: загального, особливого й одиничного; зміст і форми; суть і явища; можливості та дійсності; необхідного та випадкового; причини і наслідку.
3. Відноситися до об'єкта дослідження як до об'єктивної реальності.
4. Розглядати досліджувані предмети та явища:
а) всесторонньо;
б) у загальному зв'язку і взаємозалежності;
в) у безперервній зміні, розвитку;
г) конкретно-історично.
5. Перевіряти отримані знання з практики.
Всі загальнонаукові методидля аналізу доцільно розподілити на три групи: загальнологічні, теоретичні і емпіричні.
Загальнологічними методамиє аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія.
Аналіз - це розчленовування, розкладання об'єкта дослідження на складові частини. Він лежить в основі аналітичного метода дослідження. Різновидами аналізу є класифікація та періодизація.
Синтез - це з'єднання окремих сторін, частин об'єкта дослідження в єдине ціле.
Індукція - це рух думки (пізнання) від фактів, окремих випадків до загального положення. Індуктивні висновки "наводять" на думку, на загальне.
Дедукція — це виведення одиничного, часткового з якого-небудь загального положення; рух думки (пізнання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедуктивних висновків "виводять" певну думку з інших думок.
Аналогія - це спосіб отримання знань про предмети та явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому зі схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться висновок про їх схожість і в інших ознаках.
До методів теоретичного рівнязараховують аксіоматичний, гіпотетичний, формалізацію, абстрагування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, історичний, метод системного аналізу.
Аксіоматичний метод - спосіб дослідження, який полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім по певних логічних правилах з них виводиться решта знань.
Гіпотетичний метод - спосіб дослідження за допомогою наукової гіпотези, тобто припущення про причину, яка викликає дане слідство, або про існування деякого явища або предмета.
Різновидом цього методу є гіпотетико-дедуктивний спосіб дослідження, суть якого полягає в створенні системи дедуктивно зв'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про емпіричні факти.
Формалізація — відображення явища або предмета в знаковій формі якої-небудь штучної мови (наприклад, логіки, математики, хімії) і вивчення цього явища або предмета шляхом операцій з відповідними знаками.
При формалізації замість міркувань про об'єкти дослідження оперують із знаками (формулами).
Формалізація є основою для алгоритмізації та програмування, без яких не може обійтися комп'ютеризація знання і процесу дослідження.
Абстрагування — уявне відвернення від деяких властивостей і відносин предмета, що вивчається, і виділення властивостей і відносин, що цікавлять дослідника. Зазвичай при абстрагуванні другорядні властивості та зв'язки досліджуваного об'єкта відділяються від істотних властивостей і зв'язків.
Узагальнення - встановлення загальних властивостей і відносин предметів і явищ; визначення загального поняття, в якому відображені істотні, основні ознаки предметів або явищ даного класу.
Історичний метод полягає у виявленні історичних фактів і на цій основі в такому уявному відтворенні історичного процесу, при якому розкривається логіка його руху.
Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто певній сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компонентів і їх зв'язків із зовнішнім середовищем.
До методів емпіричного рівнявідносяться: спостереження, опис, рахунок, вимірювання, порівняння, експеримент, моделювання.
Спостереження - це спосіб пізнання, заснований на безпосередньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою органів чуття. Перше полягає в спостереженні з боку, коли дослідник - стороння по відношенню до об'єкта особа, що не є учасником діяльності спостережуваних.
Друге характеризується тим, що дослідник відкрито або інкогніто включається в групу, її діяльність як учасник.
Опис - це фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встановлюються, наприклад, шляхом спостереження або вимірювання.
Рахунок - це визначення кількісних співвідношень об'єктів дослідження або параметрів, що характеризують їх властивості.
Вимірювання - це визначення чисельного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.
Порівняння — це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.
Експеримент - це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється гіпотеза, що висувається.
Експерименти можуть бути класифіковані за різними підставами:
Дослідник не обмежується пасивним спостереженням явищ, а свідомо втручається в природний хід їх протікання. На сьогодні експериментальний метод вважають відмінною особливістю всіх наук, що мають справу з досвідом і конкретними фактами.
Моделювання - це отримання знань про об'єкт дослідження з допомогою його замінників — аналога, моделі.