Інформаційна кореспонденція
Дуже подібна до інформаційної замітки, зокрема подієвої. Проте, відрізняється від неї більш детальним та широким висвітленням предмета. Таким предметом як правило є якась одинична подія, явище. Процес. Цей жанр може включати не лише фактологічний опис предмета, але й елементи оцінки, прогнозу, рекомендації. Краще, щоб ці оцінки йшли не від нас, а від експерта. (багато деталей, до 1 стр. А4). Автор інформаційної кореспонденції не ставить перед собою завдання з’ясувати внутрішні взаємозв’язки описуваного предмета, причини події, проникнути в суть явища. Основна мета в цьому тексті розкрити зовнішні параметри відображуваного явища чи події. За суттю кореспонденція близька до репортажу, проте автор кореспонденції не бува на місці події в момент її проведення і у нього немає завдання дати детальний емоційний опис предмета відображення. Для кореспонденції основне – викласти суть, надавши необхідну кількість деталей, а в репортажі – викласти суть емоційно, викликавши у аудиторії ефект присутності. (Як інформаційна замітка: заголовок, лід, сублід, коментар, але з деталями! Вкінці ширший коментар).
Інформаційний звіт
Інформаційний звіт є самостійним жанром, оскільки має особливий характер предмета відображення. Предметом відображення у звіті є події, які здійснюються у форматі обміну інформацією (конференції, засідання, симпозіуми, збори тощо). Саме в ході таких заходів виробляється «продукція», яка являє собою різні плани, рішення, заяви і є потенційним об’єктом інтересу аудиторії ЗМІ. Автор звіту обов’язково повинен перевірити і точно назвати імена, прізвища та посади учасників заходу. Формулювання прийнятих рішень чи завдань повинні бути точними і дуже бажано подані не у переказі автора публікації, а дослівно (у формі цитати). (Результат того, що журналіст сходив на подію і результат оприлюднив. Є чітка структура: лід – подорожчання проїзду стало результатом рішення Міськради або таке рішення прийняла Міськрада, яке відбулося…. треба почати з рішення за чіткою формулою (хто, що, де, коли, як, яким способом). Або цитатою подати. Обов’язково назвати правильно установу. Заголовок – рішення. Сублід– хто був присутній…. на засідання були присутні, якщо багато - найголовніші, або тих, хто виступав (на засідання виступили…посади, імена і прізвища). Основна інформація: Збори розпочалися з виступу…Основною тезою було…. Цитати подавати основні, в яких є суть. Текст має бути зв’язаний, розбавлений нашими словами. Вкінці – чим закінчилися збори (було прийнято рішення про…. подорожчання проїзду і хто його виголосив). Експерт не потрібний.
Інформаційне інтерв’ю
Виділяють в окремий жанр, оскільки публікації, в ході яких використано метод інтерв’ю спеціально будують у формі інтерв’ю (форма «запитання-відповідь»). В тому випадку, коли автор такої публікації ставить за мету лише повідомити аудиторію про інформацію, отриману від якоїсь особи. Ніяк не намагаючись її коментувати, він створює інформаційний матеріал. Інтерв’ю буде інформаційним повністю, якщо і у відповідях співрозмовника акцент буде зроблено на запитання Що?Де?Коли? (коли треба дізнатися щось дізнатися про людину; уточнити деталі про події) Якщо журналіст та його співрозмовник почнуть давати відповіді на запитання Чому?Як?Яким чином?Що це означає? То в результаті з’явиться аналітичний матеріал. (8 запитань). Заголовок – цитата Ім’я, прізвище: «цитата» - не повинна бути кульмінаційною, але повинна підводити до кульмінації. Ця цитата повинна в обов’язковому порядку повторитися в тексті). Лід: інформаційний привід, окреслити тему, пояснення чому саме цей герой. Далі запитання і відповіді на них. НЕ СТАВИТИ ДВА ЗАПИТАННЯ В ОДНОМУ. Будувати запитання з найпростішого, найлегшого і потім підводимо до основної теми. В ідеалі, запитання повинні бути пов’язані між собою. (ремарки, тоді, коли вони справді потрібні). ФОТО Обовязково!!! - робити самому в момент розмови. Можна використовувати вставки, виноски.
Бліц-опитування
Подібний до інтерв’ю спосіб отримання інформації, який, проте має низку самостійних характеристик. На відміну від інтерв’ю, мета якого – отримати відповіді на багато різних запитань від однієї людини, мета бліц-опитування – отримати відповідь на одне і те ж запитання, але від багатьох людей. Заголовок – моє запитання; Лід – інформаційний привід, сформувати думку чому я це пишу і обґрунтувати аудиторію (черкасці!). 5 осіб. Обов’язково фотографія, щоб пізнати місто Черкаси). Респонденти різні за віком, різні за статтю та соціальним статусом. (Ім’я, прізвище, вік, рід занять!!! студент, домогосподарка, водій, юрист).
Запитання- відповідь
Публікація такого типу виникає внаслідок поєднання читача і відповіді на нього або власне журналіста, або компетентної особи, тобто експерта з певного питання. Характерна риса такого матеріалу це неподільна єдність запитання та відповіді, які об’єднуються крім усього ще й одним заголовком. Разом вони створюють певну інформаційну єдність, при чому відповідь у таких публікаціях могла б бути самостійним матеріалом, але інтерес читача до неї в такому випадку був би значно нижчим. В публікаціях такого типу треба вгадувати інформаційні запити аудиторії. Ці публікації повинні фокусуватися на тих проблемах, які хвилюють активну частину аудиторії, що звертається до редакції за отриманням необхідної актуальної інформації. Перша частина такого тексту, тобто запитання, окреслює межі предмета про який повинна йти мова у відповіді, тому вона завжди відрізняється своєю заданістю. Відповідно, журналіст повинен будувати відповідь адекватно запитань. За всієї зовнішньої простоти це не так легко, оскільки журналіст не завжди має потрібну інформацію, тому або журналіст за відповіддю звертаються до експерта або коригують так, щоб наявна у нього інформація була повною відповіддю на запитання. До цієї форми журналісти звертаються не лише тоді, коли є запити читачів. Інколи виникає ситуація, коли журналіст має інформацію, яку необхідно опублікувати, але для неї немає інформаційного приводу. (лист читача завжди 100% інформаційний привід). В цьому випадку привід створюють штучно, або спеціально організовують лист читача, або журналіст вигадує лист сам.
Репортаж
Слово походить від латинської, що буквально означає «передавати, повідомляти». Спочатку жанр являв собою публікації, які повідомляти читачам про хід судових засідань (перша половина 19 ст.) пізніше такі матеріали стали називатися звітами, а репортажами називали публікації, які за змістом та формою нагадували сучасні нариси. Своєрідність репортажу виникає в результаті розгорнутого використання методу спостереження, а дуже часто ще й методі експерименту та фіксації в тексті його ходу та результатів. Завдання репортера дати аудиторії можливість побачити описувану подію очима очевидця, тобто створити ефект присутності. Основний принцип не розповідати, а показувати. А це найбільш вірогідно, коли журналіст розповідає про так звані предметні ситуації та події. (Предметна подія за частинами (зав’язка, основна частина, кульмінація, розв’язка…зоопарк). Для репортера важливо не лише наочно передати подію, але й описати її так, щоб викликати співпереживання читача. Це можна здійснити двома способами. По-перше, якщо подія предметна, то потрібно просто викласти динаміку розвитку події (хронологічно за етапами-частинами). По-друге, якщо подія не виразна, а описується процес, автор створює так званий внутрішній репортаж «виносячи на поверхню» події її внутрішню динаміку, а також викладаючи динаміку авторських переживань, викликаних його знайомством з подією. Репортаж – це один з найбільш суб’єктивних жанрів, тому що автор передає свої переживання. Виклад події може бути виконаний по-різному. З явною присутністю автора або без прямої вказівки на авторську присутність, яка, проте, відчувається. Крім того в репортажі часто використовують ліричні відступи, фрагменти інтерв’ю, які з’являються в репортажі у вигляді мікро-текстів (звернення автора до свого або до чужого досвіду в минулому, висловлення авторських переживань тощо). Дуже важливу роль в репортажі відіграють деталі та подробиці. (деталь одна, а подробиць багато, деталь не можна прибрати без шкоди репортажу). Дуже часто в репортажі використовують опис. Особливо для зображення пейзажів, інтерєрів, екстер’єрів та портретів. Використовують також міркування. Міркування це засіб висловлення авторського ставлення до події, донесення до читача додаткової інформації. Робота над репортажем передбачає кілька етапів:
1) Етап інвенції (відбір інформації. Робота над змістом). Першочерговим завданням автора є вибір теми, кута подання та події. Розкриттю теми в репортажі сприяють такі основні загальні ознаки.!!!!!!! По-перше, вказівка місця, де відбувається подія. Місце може бути назване в підзаголовку, як уточнення; в ліді або в крайньому випадку в субліді. В основному тексті потім слід подати опис цього місця. Часто виникає потреба зробити це кілька разів з різних позицій. Якщо автор робить репортаж не з одного місця, а з кількох, всі вони вказуються в тексті. По-друге, вказівка часу, коли відбувалася подія і скільки вона тривала. Пряма вказівка часу робиться тоді, коли це принципово важливо для розкриття теми. В інших випадках час передають за допомогою побічних деталей (вночі. ввечері, вдень, восени) але він ОБОВЯЗКОВО вказується. Писати завжди в ОДНОМУ часі (теперішній). По-третє, обов’язково слід вказати умови, в яких розгортається подія, або ті, які призвели до неї.
2) Етап диспозиції (розташування частин, зумовлених жанром).Заголовок повинен об’єднувати весь текст, вводячи читача у нього. Композиційно в репортажі виділяють 3 частини: лід, репортажний опис( основна частина), кінцівка. Динамічність жанру не допускає розтягнутого ліду. Навпаки вимагає чіткого, енергійного і графічно оформленого ліду. Таким чином лід в репортажі повинен виконувати одне або кілька таких завдань: введення в тему; окреслення теми; вказівка на місце; можливо за потреби авторська оцінка події; окреслення кута подання. Основна частина обов’язково передбачає виклад сюжету, навколо якого організовується весь матеріал (хронологічне відтворення, діалоги тощо) (текст більше 250 рядків розбити на частини з підзаголовками). Кінцівка, як правило, це останній абзац. Закінчення-опис (місця за потреби), закінчення-почуття, закінчення-оцінка автора. За потреби може бути відкрита кінцівка (щоб читач потрактував кінцівку як захоче).
3) Етап елокуції (завершальний етап, коли думки одягаютьу слова, добір стилів, лексики).
НекролОг
Специфічний жанр, жанрова природа якого визначається предметом відображення, яким є факт смерті людини. Як правило, такі публікації сповіщають аудиторію про смерть відомої людини. НекролОг може містити коротку біографію, буквально кілька дат з життя покійного, може повідомляти про його місце роботи, досягнення, нагороди. Інколи говорять також про причину смерті, а також місце та час похорону. Завершується цей текст прощальними словами, висловлюванням жалоби. НекролОг слід відрізняти від такого публіцистичного жанру, як епітафія (великий текст, який пишеться про людину, яка померла давно, щоб вшанувати її, супроводжується фотографіями, висловлюваннями тощо).