Навести механізми лікувальної дії фізичних чинників. У механізмі дії фізичного чинника на організм виділяють групи ефектів: фізико-хімічні, фізіологічні .і лікувальні

Фізико-хімічний компонент дії фізіотерапевтичного чинника на організм пов'язані з молекулярними змінами у тканинах при його використанні.Гомеостаз в організмі визначається "трикутником гомеостазу"- нервової, імунній й ендокринної системами.Ответная реакція організму на фізіотерапевтичний вплив є інтегральним, він і формує лікувальний ефект, що може бутин специфічним чи не специфічним (залежить від чинника впливу).

>Неспецифический ефект пов'язані з підвищенням активностігипофизарно-адренокортикотропной системи.Поступающие до кровіка-техоламини іглюкокортикоиди підвищуютьафинностьадренорецепторов, модулюють запалення та фаховий імунітет.

Специфічний ефект (наприклад, болетамувальний) з урахуванням вихідного стану організму, спостерігається при захворюваннях периферичних нервів під впливомдиадинамических чисинусоидально-модулированних струмів. Дляелектростимуляцииденервированних м'язів більш придатні імпульсні струми низькою частоти.Противовоспалительное дію найбільш виражено приУВЧ-терапии. Реалізується вплив фізичного чинника через відоміюжно-висцеральние, іонні тощо. рефлекси. У рефлекторному відповіді виділяють фази: роздратування, активація та розвиткукомпенсаторно-приспособительних механізмів, як-от посилення регенерації на підвищення неспецифічної резистентності організму. У цьому важливе значення мають біологічні активні речовини (>БАВ ).

Вплив фізичного чинника на організм істотно визначається її вихідним станом. Тож у тактиці лікаря особливо важливо є визначення показань і вибір методу фізіотерапії і зниження фізичної реабілітації.

Відбудовні процеси органів і тканинах реалізуються через запалення, інтенсивність якого значною мірою визначається реактивністю організму. Натомість реактивність формуєстресс-реакция організму, виразність якої залежить від збалансованості регуляторних систем і антисистем. Приеуст-рессе спостерігається успішний результат інеосложненное загоєння після ушкодження. Навпакидисстресс з підвищеними і зниженими реакціями викликає розбалансованість регуляторних механізмів, розвитокдезадаптационного синдрому й у остаточному підсумку, несприятливий результат чи ускладнене загоєння. Звідси вплив реабілітаційних методів необхідно проводити, насамперед із метою оптимізації відбудовних процесів, які передбачають, заходи створені задля приведення захворювання до такого перебігу, у якому спостерігається сприятливийисходив. У цьому полягає індивідуалізація лікування та реабілітації хворих. Завдання це важка оскільки передбачає виділення неускладненою і ускладненою форм захворювання цій основі побудови тактики лікування та профілактики реабілітації. Такий підхід дофизиотерапевтическому і реабілітаційному лікуванню узагалі є перспективним і заслуговує на увагу. При запаленні і натомістьгиперреактивности потрібна її знижувати. І тут показаноУВЧ-, магнітотерапія тощо. При запальних процесах і натомістьгипореактивности, навпаки, необхідні наихо підвищення, що на й доцільність використання: ультразвуку, ультрафіолетового і лазерного випромінювання,СВЧ-тсрапии,оксигенобаротерапии і масаж.

Фізичні чинники викликають різноманітні фізіологічні реакції, які можна використані з лікувальною метою. Реакції відбуваються, зазвичай, за схемою -> активація -> стабілізація -> звикання (адаптація з мобілізацієюкомпенсаторно-приспособительних можливостей організму -">адаптационная терапія "). Причому активація будь-якої системи паралельно супроводжується підвищенням антисистеми. Звідси дуже важливим є виділення первинної спрямованості впливів (перша фаза - первинний ефект) і з урахуванням цієї спрямованості виробляти показання на лікування та для реабілітації хворих. Спрямованістьследового ефекту (друга фаза) відбиває резервні можливості організму. При фізіотерапевтичному вплив залежно від чинника і дози спостерігаються лікувальні і реабілітаційні ефекти.

>1.Иммуномодуляция (>гипосенсибилизация,иммуностимуляция).

>2.Анальгезия, з допомогою створення нової домінанти у мозку, підвищення порога провідності і збуджуваності периферичних нервів і поліпшення мікроциркуляції, зняття спазму і набряку в осередку поразки.

>3.Миорелаксация і міостимуляція (прямим впливом «а м'язову тканину чи опосередковано через активаціюрецепторного апарату).

>4.Повишение чи зниження згортання крові.

>5.Гиперплазия ідефибролизация через зміна мікроциркуляції, метаболічних процесів і активності клітин.

>6.Повишение чи зниження функціональної активностіЦНСц вегетативної нервової системи.

4. Розкрити метод гідрокінезотерапії, надати характеристику, показання до застосування, механізми впливу.

это специальная лечебно-профилактическая гимнастика для организма, которая проводится в бассейнах с теплой термальной или морской водой. Выполняя комплекс физических упражнений в такой среде, пациенты добиваются полного расслабления мышц позвоночника, а также ног и рук. обычно назначается пациентам, жалующимся на заболевания или ощущения дискомфорта ортопедического и травматологического характера. Именно гидрокинезотерапия значительно сокращает период реабилитации после различных травм, а также предупреждает возможное развитие процесса инвалидности у человека.

Основной эффект от функциональной терапии, проводимой в водной среде, заключается в укреплении и интенсивном восстановлении ослабленных мышц и в релаксации излишне напряженных. во время проведения этой процедуры снижается болевой синдром, на опорной-двигательный аппарат оказывается тренирующее воздействие. Занятия в водной среде отличаются от обычных тем, что здесь задействована «подъемная сила» воды со свойственным ей сопротивлением, которая делает движения человека более интенсивными.Также гидрокинезотерапия способствует снижению давления, улучшению обмена веществ в организме и подвижности суставов, усилению тока венозной крови, улучшению кровообращения и, следовательно, более быстрому избавлению от отечности. Гидрокинезотерапию можно и даже нужно сочетать с тепловыми процедурами (баня, сауна), с талассотерапией и различными видами массажа, гидрокинезотерапия оказывает воздействие на такие важные системы организма человека, как, сердечнососудистую, дыхательную и двигательную.

Однако имеется и ряд противопоказаний

высокая температура тела, кровотечения,инфекционные заболевания,травмы и повреждения опорно-двигательного аппарата, которые не до конца зажили,тяжелые заболевания внутренних органов.

5. Навести механізми лікувальної дії масажу.

Дія лікувального масажу: Зміцнює серцево-судинну систему;Покращує кровообіг;Усуває застійні явища;Покращує роботу серця;Робить істотний позитивно вплив на суглобовий та опорно-руховий апарати;Благотворно впливає на центральну і периферичну нервові системи;Знімає нервовий стрес, втому і емоціональное збудження;Стимулює трофіку (процес клітинного живлення) нервових стовбурів і рецепторів шкіри, покращуючи рухові функції кінцівок (рук, ніг, пальців);Покращує обмін речовин;Значно зміцнює здоров'я, стимулюючи імунітет;Піднімає життєвий тонус.

6. Визначити метод механотерапії, показання та протипоказання до його застосування.

Механотерапия — это использование физических упражнений в лечебных целях с помощью специальных аппаратов и приборов.
Применение механотерапии дает возможность быстрее восстанавливать двигательную функцию. Ввиду ограниченности местного воздействия механотерапии является дополнением к лечебной гимнастике.
Механотерапевтические аппараты (конструкции Цандера, Крукенберга, Герца, Каро, Степанова и др.) работают по принципу блока или маятника. Методически повторяемые ритмические движения, выполняемые больным на механотерапевтических аппаратах, ускоряют процесс восстановления нарушенной двигательной функции. Больной сам может производить назначенные врачом упражнения на соответствующем аппарате без участия медицинского персонала, лишь под его контролем.Механотерапия прекрасно сочетается с процедурами лечебной грязи, бальнео- и физиолечением, другими курортными факторами.Показания: последствия заболеваний и повреждений органов движения (тугоподвижность в суставах, мышечные контрактуры, рубцовые сращения мягких тканей и т. д.), парезы, избирательные параличи, ожирение. Противопоказаниями являются: острые инфекционные и соматические заболевания, кожные заболевания, тромбофлебиты, лимфангиты, лимфадениты, варикозная болезнь, гипертоническая болезнь III стадии, заболевания сердца в стадии декомпенсации, желчнокаменная и мочекаменная болезни, ожирение IV степени, грыжи, опухоли.

7. Визначити метод працетерапії, визначити завдання і засоби.

Працетерапія– це активний метод відновлення порушених функцій і працездатності хворого за допомогою трудових операцій. Він відновлює м’язову силу і рухливість суглобів, нормалізує кровообіг і трофіку, пристосовує і тренує пацієнта для використання в оптимальних умовах порушених функцій. За допомогою трудової терапії у хворого розвивається увага, укріплюється надія на видужання.

Призначають при захворюваннях опорно-рухового апарату, неврологічних, психічних розладах. Використовують такі види праці, як столярку, гончарку, виготовлення квітів, плетіння корзин, роботи в саду, на городі.

Виділяють 5 трудових режимів ( Третяков С.В., 1981р.):

0 – режим тимчасового невідвідування хворим відділення трудотерапії;

1 – палатний режим: хворий займається трудотерапією в палаті;

2 – учнівський режим: хворий вивчає рекомендований вид праці;

3 – режим скороченого робочого дня: по медичних показах хворому подається скорочений робочий день на 1 год., додаткові перерви в роботі;

4 – режим повного робочого дня з обмеженням виду робіт;

5 – режим повного робочого дня.

Використовують три види працетерапії:

1) загальнозміцнювальна –підвищує життєвий тонус хворого, розвиває психологічні передумови для відновлення працездатності;

2) відновлювальна – спрямована на профілактику рухових розладів або відновлення тимчасово зниженої функції рухового апарату;

3) професійна – направлена на відновлення порушених внаслідок пошкодження або захворювання виробничих навичок. Як правило, проводиться на заключному етапі відновлювального лікування

Основні завдання відновлення - повернути хворому самостійність у повсяк­денному житті; повернути його до колишньої роботи, якщо це можливо; підго­тувати хворого до виконання іншої роботи з повним робочим днем відповідно до його працездатності. Засобом працетерапії є трудові рухи і різноманітні трудові процеси, а не рухи і вправи взагалі.

8. Навести особливості застосування точкового та сегментарно-рефлекторного масажу.
потрібно мати чітке уявлення про розташування меридіан, а також сильні пальці. Тибетський точковий масаж роблять на підлозі.
Перший етап - розігрів м'язів, 20 хвилин. Коли, робочиа ділянка стане м'яким і досить теплим, до другого етапу - роботі з больовими точками. важливо стежити, щоб ділянка тіла, який масажується, залишався розігрітим.
Розігрівають тіло легкими розтираннями ребром долоні, обережними втираниями пальцями, зап'ястями і передпліччям, м'якими пощипування долоньками. Всі рухи повинні бути гранично акуратні і досить ніжні, щоб не пошкодити капіляри, в іншому випадку, можуть утворитися гематоми.

під час точкового масажу заборонено тиснути на хребет. Точки не просто тиснуть, а вкручують проти годинникової стрілки, а викручують - вже за годинниковою стрілкою. При цьому процес вкручування починають м'яко з подальшим натисненням і поглибленням, а викручування - з поступовим ослабленням.
Починати опрацьовувати больові точки потрібно з того боку кінцівки або спини, яка менш пошкоджена або не болить. У такому випадку хвора частина краще піддається опрацюванні. Точковий масаж завжди починають з ніг і поступово рухаються до голови.

При виконанні рефлекторно-сегментарного масажу з'ясовується дію на руховий сегмент, який є функціональною одиницею. Даний сегмент утворюється хребцем, диском, сегментом спинного мозку, відростками хребців, міжхребетної щілиною. Трансформації в конкретному сегменті можуть проявлятися на шкірі, в м'язах, кістяку, сполучної тканини, внутрішніх органах,на шкірі проявляються такими симптомами: зміна забарвлення, біль, підвищена чутливість, зміна температури. М'язові трансформації проявляються тонусом, болем, потовщеннями в м'язах.

Трансформації в сполучній тканині: витягування, набухання.

Сегментарно-рефлекторний масаж на рівні конкретного сегмента дозволяє позбутися неприємних трансформацій і відчуттів. Прийоми сегментарного масажу підбираються для кожного хворого в особистому порядку, в залежності від трансформацій, відчуттів хворого.

9. Охарактеризувати сучасні біоенергетичні реабілітаційні технології та їх використання при оздоровленні жінок і людей похилого віку.