Орієнтовна структура уроку письма в букварний період навчання грамоти

Для кращого розуміння методичних принципів навчання в букварний період, пропонуємо коротку структуру уроку письма (вивчення нової літери). Слід зауважити, що види робіт, наведені нижче, є орієнтовними і можуть змінюватись, відповідно до контингенту учнів, матеріальної бази тощо.

Структура уроку письма:

1. Повторення вивченого на уроці читання.

Види робіт: звукові аналітичні і синтетичні вправи: впізнавання звуків у вказаних словах з визначенням місця звучання; доповнення запропонованих складів іншими вказаними звуками для утворення слів; утворення злиття із вказаними звуками; складання моделей складів, слів, речень; аналіз запропонованих слів, речень, їх моделей і т. ін.

2. Показ зразка писаної літери.

Види робіт: аналіз демонстраційного зразка писаної літери на картці, розлінованої за сіткою зошита, збільшеної в 20 разів; аналіз зразка літери, записаної заздалегідь на дошці; зіставлення друкованої і писаної літери.

3. Аналіз будови букви з переліком її елементів.

Види робіт: структурний аналіз писаної букви; називання елементів букви.

4. Засвоєння конфігурації літери.

Види робіт: показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення елементів; ,,писання” учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учителя; аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зображення елементів.

5. Вправи з письма.

Види робіт: писання літери за пунктирними зразками у зошиті (з друкованою основою); писання літери за зразком, написаним учителем; писання трьох літер (самостійно), зіставлення написаних літер із зразком, аналіз помилок.

6. Фізкультхвилинка.

7. Дописування рядка літери.

8. Звуко-буквений аналіз слова з конструюванням звуко-складової схеми фішками і викладанням із букв розрізної азбуки.

9. Динамічна пауза.

10. Писання другого рядка букви (друга частина рядка – письмо під такт).

11. Аналітико-синтетичні вправи з наступним записом окремих складів, слів.

Види робіт: звуковий аналіз вказаного складу, слова з наступним записом за зразком; визначення типів з’єднань даної літери з іншими та їх запис; добір слів із вказаною літерою (звуком), які відповідають на запитання хто? що? який? (яка? яке?), що зробив? що робить? і т. ін.; складання з одним із слів речення і т. ін.

12. Списування.

Види робіт: списування з друкованого матеріалу (рукописного) складів, слів, речень; списування з ускладнюючими елементами: дописати літеру (склад), переставити склади (літери), підкреслити злиття м’якого (твердого) приголосного з голосним, вказані види з’єднань букв.

13. Слухове письмо.

Види робіт: диктант букв, складів; запис на слух одно-, дво- і трискладових слів, написання яких збігається з вимовою; самодиктант складів, слів, прочитаних із дошки (таблиці, картки); коментоване письмо букв, складів, слів; перевірка написаного.

14. Підсумок уроку.

Види робіт: називання букви, яку вчилися писати; впізнавання літери за елементами; звуко-літерний аналіз слова з вивченою літерою; розгадування загадок про вивчену букву; конструювання слів і запис їх на дошці; ігрові вправи тощо.

У Додатку В подані орієнтовні конспекти уроків з вивчення нової літери.

Зазначимо, що відповідно до мети уроку, затраченого часу, структура заняття може змінюватись. Важливо, що кожен учень в тій чи іншій мірі, долучився до роботи на уроці, осягнув необхідну кількість матеріалу, навчився чогось нового.

Умови навчання каліграфічного письма

Вимоги до робочого місця

Успішне формування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить від умов, в яких проходить навчання учнів каліграфічного письма.

Письмо є складним психофізіологічним процесом, при якому рухи рук контролюються і направляються рухом очей. Рухи правої руки виникають внаслідок напруження і розслаблення м’язів під впливом дії нервових імпульсів, які йдуть від рухових клітин великих півкуль головного мозку.

Одним із факторів, що впливає на засвоєння письма, є зорово-слухове сприймання. Не менш важливим є також моторне сприймання, яке виробляє моторні рухові навички правої руки, кисті та пальців. За допомогою цих двох взаємопідпорядкованих один одному факторів виробляються міцні навички письма. Брак одного з них може негативно впливати на здоров’я учня, зумовлювати труднощі в навчанні каліграфічного письма.

Для того щоб навчання каліграфічного письма було успішним, систематичним і послідовним, слід домагатися від студентів правильного написання букв на заняттях не тільки з каліграфії, а й з усіх інших дисциплін, під час виконання будь-яких письмових вправ.

Відомо, що письмо учнів може мати індивідуальні відмінності, які виражаються в нахилі, характерні закруглення деяких елементів літер, у розмірах тощо.

Боротися проти такої ,,індивідуальності” почерку слід обов’язково. Потрібно тільки вчасно виявити недоліки, які ускладнюють написання тексту, та усунути їх.З виробленням у студентів вміння правильно каліграфічно писати викладач має привчити їх до гігієни письма, до радіокального використання кожної сторінки в зошиті. Слід також орієнтувати тих, хто навчається правильно писати на їх постійну увагу до освітлення класу, яке значною мірою впливає на якість письма й на збереження зору. Класне приміщення повинно добре освітлюватись. Воно мусить бути таким, що учень з нормальним зором міг вільно читати написане на класній дошці з будь-якого місця класу. Світло не повинно бути сліпучим. Нормою освітлення вважається таке, при якому світло падає на парту з лівого боку по відношенню до учня, який пише. Ці вимоги однаковою мірою стосуються як природного, так і електричного освітлення класу. Шкільні меблі мають відповідати зросту учнів особливо важливим є правильне сидіння учня за партою. Якщо діти під час писання низько нахиляють голову, то це може стати причиною короткозорості; зігнуте положення корпусу призводить до неправильної осанки.

Робочі місця мають відповідати таким вимогам (див. додаток 6):

- Висота лавки, на якій сидить учень, повинна дорівнювати відстані від ступні ноги до нижньої частини коліна, щоб учень міг вільно, всією ступнею спиратися на підлогу;

- Лавка повинна мати достатню ширину і довжину, а також спинку, на яку учень міг би спиратися верхньою частиною хребта;

- Столик парти робиться з нахилом до учня на 12-15⁰;

- Підніжки мають бути розташовані на відстані 7-10 см від підлоги. Якщо їх немає учень має вільно ставити ноги на підлогу.

- Крім зазначених умов є ще умови психолого-педагогічного та гігієнічного характеру, які залежать від стану викладання каліграфії в школі. Найголовнішою, на наш погляд, умовою психолого-педагогічного характеру, необхідною для навчання каліграфії, є висока методична майстерність учителя. Для виконання цієї умови слід дотримуватись таких вимог:

1. У навчанні дітей правильного каліграфічного письма надзвичайне велике значення має особистий приклад того, хто навчає. Так, для того щоб добре засвоїти будову букв, послідовність їх написання, вчитель мусить наочно показати їх написання на дошці.

2. Вимоги чіткого, правильного і каліграфічного письма повинні повсякденно ставитись до всіх видів класних і позакласних письмових робіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письма слід поєднувати з вимогою охайного ставлення до зошитів.

3. Процес навчання письма 1 класах мусить бути організований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільний з поступовим його наростанням. Характерною ознакою прискореного письма є написання цілих слів, в основному без відриву пера від паперу в певному темпі.

4. Крім того, навчання дітей письма повинно бути послідовним і систематичним. Слід твердо пам’ятати: доки учні не засвоять повністю правильного письма, не може бути й мови про перехід на темп більш прискорений, а згодом до скоропису.

5. До умов, необхідних для оволодіння правильним письмом, належить також збереження встановленого накреслення букв і норм письма ця умова має бути загальною і обов’язковою для всіх, без вийнятку учнів.

Практика показує, що всілякі відхилення від установлених норм накреслення букв можуть призвести до деформації почерку, що утруднюватиме читання написаного. Це може статися, якщо вчитель не виявлятиме достатньої уваги до вироблення правильного каліграфічного письма учнів.

6. Наступною умовою є постійний контроль за учнівськими роботами з боку вчителя. вчителеві необхідно систематично вести облік успішності з каліграфії, проводити контрольно-перевірні роботи і висвітлювати їх результати перед класом.

Для того щоб домогтись поліпшення письма учнів, вчителеві необхідно на кожному уроці звертати увагу на недоліки в написанні букв, знову і знову пояснюючи правильне накреслення їх, відпрацьовуючи та вдосконалюючи раніше вироблені школярами уміння.

Поза під час письма

Починаючи з першого дня занять, учитель повчає дітей,як правильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках (див. додаток 2).

Під час письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми на парту, відстань від грудей до парти має дорівнювати товщині долоні (3-5см), бо нахил корпусу до парти заважає вільному диханню, порушує кровообіг, затримує розвиток грудної клітини, і призводить іноді до захворювання легень. Плечі учня мають бути на одному рівні, бо неправильне положення тулуба може стати причиною захворювань хребта.

Голову треба трохи нахилити вперед так, щоб можна було вільно читати написане, а відстань від очей до парти має дорівнювати 30-35 см. Це можна перевірити впершись ліктем на парту і кінцями пальців торкнувшись вушної раковини. Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємо змогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а й сусідній.

Руки учня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45^о щодо столика парти.

Під час письма мізинець і безіменний пальці мають згинатись, а кисть руки рухатись в напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має просуватись і передпліччя. Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він не совався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей. Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом, слід поставити всією ступнею на підлогу.

Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу, або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде ,,лягати” грудьми на парту.

Уміння тримати ручку

Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Ці три пальці перебувають у злегка зігнутому і спокійному стані (див. додаток 3). Не слід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого боку, а великий – з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки пера, щоб було видно процес написання. Підмізинний і мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзатися по ньому.

Верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво.

Якщо рядок дописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей. Для того, щоб допомогти учням виробити звичку правильно, каліграфічно писати, вчитель мусить знати найпоширеніші порушення правил тримання ручки:

- Зближення кінців пальців та надмірне напруження їх;

- Тримання ручки за її кінець;

- Не має змоги плавно рухати рукою і є причиною некрасивого письма;

- Тримання ручки надмірно витягнутими пальцями – це також є причиною нечіткого почерку.

Від надмірного стискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письма значно погіршуються.

Отже, щоб запобігти перевтомі кисті і пальців руки, слід систематично стежити за правильністю тримання ручки: вчасно робити учням зауваження, регулярно проводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення руки і ручки.

Учитель, навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а й стежити за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя. Практика показує, що учні які вільно тримають ручку, не ,,лягають” корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидко і красиво.

Не можна перевантажувати дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинцю, швидко стомлюється. Так, першокласники можуть писати не більше 10 хвилин на уроці в першій четверті, і до 15 хвилин в наступних; у другому класі – до 20 хвилин. У третьому класі можна писати протягом 25-30 хвилин за урок. В четвертому – до 35 хвилин, але для перепочинку слід проводити вправи для рук, очей, тулуба, фізкультхвилинки.

Положення зошита

Якість письма залежить також від положення зошита. Його слід класти на парту навкіс (з нахилом вліво), так щоб нижній рівний кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей.

Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма деякою мірою залежить і правильна посадка учня за партою.

Практикою встановлено, що якби вчитель не намагався на уроці стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим.

З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів, рекомендується накреслити на столику кожної парти відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу лінію (під кутом 45⁰) світлою олійною фарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край його збігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошита кладеться до цієї ж лінії зшитим корінцем (див. додаток 8).

Отже, виконуючи умови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє у них не тільки правильний почерк, а й стежить за їх осанкою.

ВИСНОВКИ

Працюючи над темою свого курсового проекту я вивчила проблему навчання письму шестилітніх першокласників.

На уроках письма учні засвоюють написання всіх малих та великих літер алфавіті, найпоширеніші види з’єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються початкові вміння списувати букви, склади, слова і речення подані рукописним та друкованим шрифтами, записувати на слух одно -, дво - і трискладові слова, написання яких збігається з вимовою; звіряти написане із зразком на основі поскладового напівголосного промовляння і здійснювати виправлення допущених помилок.

Особливо цікавим матеріалом для нас є вивчення нетрадиційних методик навчання письма сучасного педагога новатора Є.Г.Сарапулової.

Таким чином, процес навчання дітей письму в букварний період має ґрунтуватися на міцних науково-методичних та психологічних знаннях учителя, оскільки від того, який рівень сформованості навичок письма в молодших школярів залежить ефективність здійснення мовної освіти учнів у середній та старшій загальноосвітній школі.

Усі загальноосвітні навчальні заклади, в тому числі і початкові школи (державні, приватні, альтернативні навчальні заклади) мають забезпечити виконання державного стандарту в галузі мовної освіти молодих школярів, оскільки їх мовні знання є базовими для навчання в середній загальноосвітній школі загалом, та вивчення мови зокрема.

Тому учителі мають бути обізнані в умовах навчання каліграфічного письма, а саме:

- особистий приклад вчителя;

- раціональне використання кожної сторінки зошита;

- класне приміщення повинно добре освітлюватися;

- шкільні меблі відповідати зросту учнів;

- правильне сидіння учня за партою;

- уміння вчителя організувати процес навчання письма з урахуванням усіх особливостей;

- висока методична майстерність вчителя.

Для виконання цих умов слід дотримуватися ряду вимог.

Важливу роль відіграє особистий приклад того, хто навчає. Так, для того, щоб учні добре засвоїли будову букв, послідовність написання, вчитель мусить наочно показати їх написання на класній дошці. Написання вчителем є для дітей зразком, який вони наслідують і все те, що вчитель пише на дошці, діти старанно копіюють у своїх зошитах.

Вимоги чіткого, правильного і каліграфічного письма повинні повсякденно ставитись до всіх видів класних і позакласних письмових робіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письма слід поєднувати з вимогою охайного ставлення до зошитів.

Також процес навчання письма мусить бути організований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільний з поступовим його наростанням.

Слід зауважити, що навчання дітей письму повинно бути послідовним і систематичним. Тут слід твердо пам’ятати: доки учні не засвоять повністю правильного письма, не може бути й мови про перехід на темп більш прискорений, а згодом до скоропису.

Збереження встановленого накреслення букв і норм письма. Ця умова має бути загальною ї обов’язковою для всіх без винятку учнів.

Вчитель має постійно контролювати за учнівськими роботами.

В результаті проведення анкетування для з’ясування шляхів подолання труднощів у засвоєнні навичок каліграфічного письма ми отримали від студентів такі поради:

- здійснювати індивідуальний підхід, пам’ятати, що письмо вчителя — зразок для учнів;

- звертати увагу на поставу;

- використовувати наочність різних видів;

- приділяти увагу індивідуальній роботі;

- не поспішати, бо головне не швидкість, а якість;

- приділяти велику увагу аналізу елементів букв;

- не примушувати дітей писати, а заохочувати до письма тощо.

Учитель повинен диференціювати прояви різних труднощів та проблем при навчанні письму, серед яких є проблема навчання письму ліворуких дітей.

Ми з’ясували, що дана проблема, незважаючи на свою актуальність, є мало дослідженою психологами, фізіологами, педагогами та особливо, методистами. Наші учителі не знають основних способів виявлення ліворуких дітей, організаційно-гігієнічних вимог щодо навчання їх письму, особливостей цього процесу щодо ліворуких дітей та абсолютно не обізнані в методиці навчання ліворуких дітей письму. Саме це і є напрямками нашого подальшого наукового дослідження.